Знайомство з "Кобзарем". Есе.

Знайомство з «Кобзарем»

Вільне есе

У наш час немає людини, яка б не була знайома з особистістю Тараса Григоровича Шевченка. Кожний читав його твори, які, безсумнівно, залишили яскравий відбиток у серцях, додавали сил, натхнення для руху вперед. Шедеври визначного митця, який був голосом національної боротьби в усі часи, просто не можуть залишати байдужими читачів, бо в них є якась таємнича магія, якісь містичні чари, що допомагають зрозуміти не тільки страждання героїв, а й пізнати себе, свою суть.

Можна й надалі розмірковувати над тим, яким геніальним, мужнім та неперевершено талановитим був Т. Шевченко, але я хочу розповісти про те, як познайомився з його творчістю, про те, як Великий Кобзар своїм душевним словом змусив маленького хлопчика, мабуть, уперше в його житті, відчути силу любові до Батьківщини.

Я познайомився з чарівними віршами Тараса Григоровича, коли на

книжковій полиці в бабусі знайшов «Кобзар». Допитливі дитячі руки самі потягнулися до книги, а я й не здогадувався, що за мить пізнаю дивну красу мелодійного українського слова. Гортаючи сторінку за сторінкою,  мимоволі зупинив погляд на вірші «Заповіт». Я жадібно читав наступні рядки, а згодом інші поезії, і в моїй уяві з’являлися зовсім не дитячі картини.

Стало зрозуміло, що людина, яке це написала, – справжній патріот, якому не шкода витрачати свої сили та час на боротьбу за волю рідного народу, за краще майбутнє. Мене вразила мудрість поета, бо він не був занадто самовпевнений, а розумів: за своє життя не зможе визволити пригнічений народ, але сподівається, що праця його життя не буде даремною, що зуміє із тліючого попелу народної свідомості роздмухати полум’я в душах земляків. Це полум’я, яке буде спонукати людей повстати та здобути таку жадану й солодку волю. Мою дитячу душу збентежила сила любові поета до Батьківщини, бо навіть після смерті він не хотів розлучатися зі своєю «милою Вкраїною», якій присвятив усе своє життя.

Збірку «Кобзар» прикрашав портрет письменника. Я вдивлявся в його очі, глибокі, добрі, люблячі, і не розумів, як простий вусатий чоловік може бути настільки духовно сильним?

Промайнуло чимало часу після «нашого знайомства», а я й досі не розумію...