«Золотим віком» історії Нідерландів називають період, який приблизно охоплював час із 1588 р. (народження Голландської республіки) до 1672 р. У цей час торгівля, наука, мистецтво та армія Нідерландів були одними з найвідоміших і найрозвиненіших у Європі. Порт Амстердам (у ньому постійно перебувало до 2 тис. кораблів) став найбільшим у Старому Світі й приносив дохід не лише через продаж спецій і східних прянощів, шовку, а й завдяки торгівлі рабами. Також Амстердам став європейським центром банківської справи. У цей час постала Голландська колоніальна імперія, а голландська Ост-Індська компанія перетворилася на одну з найважливіших національних компаній, заснованих на експансії, колоніалізмі та видобутку ресурсів. Перетворення Нідерландів на провідну морську та економічну державу світу історики назвали «голландським дивом».
У 1672 р. в Нідерландах відбулася низка катастрофічних подій, які призвели до військових і політичних криз. Тому цей час назвали «роком лиха». Нідерланди опинилися під загрозою Франції, Англії та німецьких князівств. Щоб зупинити просування французьких військ, голландці відкрили морські шлюзи на дамбах, і значну частину країни було затоплено.
У 1595—1597 рр. дев’ять багатих амстердамських купців організували Першу голландську морську експедицію в Ост-Індію, яку очолив Корнеліс де Гаутман. Кораблі експедиції проклали новий морський шлях із Європи до островів Малайського архіпелагу в обхід португальських морських шляхів, що зруйнувало португальську монополію на торгівлю із цим регіоном і налагодило прямі постачання південноазійських прянощів до Нідерландів. Морський шлях до країн Сходу навколо Африки й Америки був довгим і ризикованим. Голландські мореплавці зробили спробу знайти північно-східний шлях через Північний Льодовитий океан. У 1594, 1595, 1596—1597 рр. було споряджено три експедиції. Ключову роль у них відіграв Віллєм Баренц, хоча офіційно їх не очолював. Однак голландці не змогли просунутися далі Нової Землі (де в 1596—1597 рр. відбулася перша відома в історії полярна зимівка), і плавання в цьому напрямку припинилися.
У 1598—1600 рр. відбулася Друга голландська експедиція в Ост-Індію під керівництвом Якова Корнеліса ван Нека. Вона була спрямована на руйнування португальської монополії на торгівлю прянощами з Ост-Індії. Під час експедиції голландці вперше досягли Молуккських островів. Цікаві факти. У 1606 р. голландська Ост-Індська компанія вперше випустила акції, які тоді продавали за надвисокою ціною — 3000 гульденів за штуку. Формально акції компанії міг купити будь-який житель Сполучених провінцій, а потім продавати на вторинних ринках, зокрема на Амстердамській фондовій біржі. Для порівняння, чому дорівнювали ціни на акції. Острів Мангеттен, що в Нью-Йорку, був викуплений в індіанців лише за 60 гульденів у 1626 р. Також на той час кваліфікований робітник міг заробляти на рік 150—350 гульденів, а велика свиня коштувала 30 гульденів. Зараз 1 гульден зразка першої половини XVII ст. дорівнює 49 евро. Тобто 3000 гульденів — це 147 000 євро. Отже, акції були доступними тільки багатим людям.
Голландська Ост-Індська компанія. Експедиції показали високий потенціал відкритих торговельних шляхів. Швидко постало близько 20 торговельних компаній, які возили з далеких островів мускатний горіх, гвоздику та інші прянощі. Побоюючись падіння доходів через високу конкуренцію, голландський уряд у 1602 р. на основі цих торговельних компаній створив «Об’єднану компанію Східної Індії», або голландську Ост-Індську компанію, якій надав 21-річну монополію на здійснення торговельної діяльності в Азії.
Серйозним проривом для голландської Ост-Індської компанії стало відкриття торговельної факторії в Японії (місто Хірадо) за 80 км від португальської факторії в Нагасакі, що стало серйозною передумовою для витіснення з регіону Португалії. Від 30-х рр. XVII ст., коли сьогун установив суворі правила заморської торгівлі («закриття» Японії), Ост-Індська компанія була єдиною європейською компанією, яка могла торгувати з Японією. Голландські купці. Японська гравюра.
Зрештою своїм місцем перебування компанія обрала острів Ява. Саме тут перетиналися шляхи з Молуккських островів до Індійського океану і до Китаю, Японії. У 1619 р. компанія захопила місто Батавія (тепер Джакарта, столиця Індонезії) та перенесла туди свою штаб-квартиру. На узбережжі Індії вона створила факторії. Зрештою компанія вибудувала успішну торгівлю між країнами Європи, Індією, Китаєм, Японією та тихоокеанськими островами.
Незабаром голландці витіснили португальців з провідних позицій у торгівлі спеціями з Південно-Східної Азії, а на уламках португальських колоній почали створювати власну, Голландську колоніальну імперію. До 1657 р. голландська Ост-Індська компанія стала найбільшою у світі. Вона володіла 150 торговельними суднами, 40 військовими кораблями, мала 50 тис. працівників у всьому світі. Її охороняла особиста армія з 10 тис. осіб (на додаток до тисяч складів і десятків відділень на всіх континентах). У деяких країнах вона навіть мала право карбувати власну монету.
Нові Нідерланди. У 1602 р. також було засновано голландську Вест-Індську компанію. Перед нею стояло завдання знайти північно-західний шлях в Азію та приєднати до Нідерландів відкриті території. У 1609 р. експедиція цієї компанії під керівництвом англійського мореплавця Генрі Гадсона (Гудзона) відкрила, дослідила та склала карту дельти річки (пізніше її назвали на честь дослідника Гудзон) на місці майбутнього міста. У 1614 р. територія була приєднана до Голландської республіки як Нові Нідерланди. У 1664 р. під час чергової англо-голландської війни Нові Нідерланди було передано Англії, і їх почали називати Нью-Йорком. За тогочасним міжнародним правом претензії на територію необхідно було закріпити її заселенням. У травні 1624 р. до нової колонії було доправлено й поселено 30 сімей. Головним містом колонії став Новий Амстердам на острові Мангеттен. Щоб захистити власність переселенців, губернатор Нових Нідерландів у 1626 р. викупив острів Мангеттен в індіанського племені за речі, оцінені тоді в 60 гульденів. Добре укріплене місто було покликане убезпечити річковий прохід суднам голландської Вест-Індської компанії, які торгували хутром з індіанськими племенами. Крім того, воно мало охороняти одноосібний доступ компанії до гирл річок Делавер і Коннектикут.
Тюльпаноманія. Художник Гендрік Геррітс Пот. XVII ст. На возі — богиня Флора, яка тримає в руках три найцінніші сорти тюльпана — «Август назавжди», «Генерал Бол» та «Адмірал Горн». Навпроти неї п’ять символічних постатей — Нікчема, Жадібний до Багатств, Пияк і дві дами: Марна Надія та Нужденність. За возом біжить велика юрма людей, які волають: «Ми теж хочемо розбагатіти».
До Європи цибулина тюльпана прибула в 1554 р. в кишені австрійського посла в Османській імперії. Тюльпани посадили в садах імператора Фердинанда I, а французький ботанік Карл Клузіус, що доглядав за ними, пристосував їх до нових погодних умов. Трохи згодом квітка з’явилася у Франції, якій деякий час вдалося втримати монополію на забезпечення цибулинами заможних замовників з Англії, Нідерландів і Німеччини. На початку XVII ст. у Франції сталося перше в європейській історії ажіотажне зростання цін на тюльпани. Через деякий час К. Клузіуса запросили працювати до ботанічного саду в нідерландському університеті. Навесні 1594 р. у країні розцвів перший тюльпан, який потрапив до Нідерландів нелегально. Поштовхом до тюльпаноманії стали мутації квітки, коли на сотні однотонних квіток з’являлася одна відмінна із цяточками або смугами іншого кольору. Це було пов’язане з хворобою рослин, але на той час про це не знали. Тюльпани простих сортів коштували відносно недорого — 200 цибулин 57 гульденів (це дохід кваліфікованого ремісника за два місяці). А тюльпани з мутаціями мали значно вищу ціну.
Перші ознаки справжньої тюльпаноманії проявилися в 1633 р. Ціни на тюльпани різко зросли, люди продавали будинки, щоб придбати цибулини. Стали популярними ф’ючерсні угоди. Фактично продавали або обмінювали не реальні тюльпани, а ті, що мали вирости в майбутньому. Словник. Ф’ючерсна угода (ф’ючерс) — договір між продавцем та покупцем, суть якого полягає в домовленості щодо придбання певного товару (активу) в установлену дату за визначеною ціною. На початку листопада 1636 р. внаслідок битви під Віттштоком (одна з переможних битв для Швеції в Тридцятилітній війні) голландці втратили один із ринків збуту своїх товарів. Ціни на цибулини впали в сім разів. Заможні голландці розпродавали найкращі екземпляри, і пропозиція рідкісних тюльпанів несподівано зросла. Ціни знову почали бурхливо зростати. Голландці часто купували цибулини не для того, щоб вирощувати квіти, а щоб потім продати за більшу суму. Прибуток від вигідної угоди міг у десятки разів перевищити реальну собівартість. Так тривало до обвалу цін у лютому 1637 р.
Semper Augustus — найвідоміший і найдорожчий тюльпан під час тюльпаноманії. Малюнок XVII ст. Найціннішим вважали сорт тюльпана Semper Augustus, або ж «Август назавжди» (тепер його не існує). Під час тюльпаноманії було лише 12 екземплярів цієї квітки, і всі вони належали одній людині. У 1637 р. ціна однієї цибулини зросла аж до 10 тис. гульденів, та покупців на такий товар не знайшлося. Відома лише одна угода, коли таку цибулину продали за 1000 гульденів, тобто приблизно 10 кг срібла або майже 1 кг золота. Квітка, яку цінували за її незвичайне строкате забарвлення, загинула від своєї ж краси — вірусу, який спричинив зовнішню мутацію
