Зовнішня колонізація та цивілізаційні конфлікти.

Зовнішня колонізація та цивілізаційні конфлікти

Мета: визначити причини і перебіг хрестових походів для історії Середньовіччя; пояснити зміст термінів і понять «хрестові походи», «паломництво», «духовно-рицарські ордени»; вміння учнів розкривати причинно-наслідкові зв'язки між подіями; сприяти вихованню в учнів негативного ставлення до загарбницьких війн, незалежно від гасел, під якими вони відбуваються.

Очікувані результати: Після цього уроку учні зможуть:визначати причини хрестових походів, хід подій та результати;орієнтуватися у хронології подій;давати оцінку ролі хрестових походів в житті середньовічної Європи.

План: Чому і як почались Хрестові походи. Словник. Якими були події Першого хрестового походу. Хрестові походи у ХІІ-ХІІІ ст. Як розгортався Четвертий хрестовий похід. Хрестові походи у Європі. Духовно-рицарські ордени.

Чому і як почались Хрестові походи В ХІ ст. виникає нова грізна сила - турки-сельджуки. Вони завоювали значні території Малії Азії та перекрили шлях християнським паломникам до Єрусалима. У 1095 р. на церковному соборі в Клермоні Папа Римський Урбан II закликав християн до хрестового походу за звільнення Гроба Господнього з рук невірних. Віруючі з натхненням підтримали християнську церкву. Цей заклик був гаряче підтриманий, а слова «Так хоче Бог!» об'єднали найрізноманітніші стани європейського суспільства. На знак готовності негайно вирушити в похід чоловіки нашивали на одяг хрести з червоної тканини. Відтак воїнів стали називати хрестоносцями. Розпочалася епоха Хрестових походів. Усього протягом ХІ-ХІІІ ст. відбулося вісім Хрестових походів. Найвідоміші — Перший і Четвертий.

Словник: Хрестові походи – це військові експедиції ХІ – ХІІІ ст., організовані західним християнським світом проти мусульман з метою звільнення Єрусалиму та Святої Землі (Палестини). Хрестоносці – воїни, що брали участь у Хрестових походах.

Якими були події Першого хрестового походу Після заклику папи на Схід рушило охоплене релігійним запалом різношерсте воїнство, розпочавши таким чином у 1096 р. Перший хрестовий похід. Спочатку в похід на Схід вирушили натовпи охоплених релігійним піднесенням простих людей.  Основні сили хрестоносців-лицарів рушили у похід дещо згодом. Вони налічували близько 4 тис. лицарів і 25 тис. піхотинців. Попри те, що у хрестоносців не було єдиного командування, вони мали добре підготовлене військо, оснащене спеціальними облоговими баштами для здобуття міст. Долаючи спрагу, голод і хвороби, лише через три роки рицарі підійшли до Єрусалима і після облоги та штурму захопили його. Нарешті мету було досягнуто: у звільненому від турків Єрусалимі хрестоносці прихилили коліна біля храму Гробу Господнього. Радісна звістка про взяття Єрусалима облетіла всю Європу. Рицарів прославляли як мужніх і безстрашних героїв, а їхній приклад надихав нових учасників до походів.

На захоплених територіях хрестоносці утворили чотири держави: Єрусалимське королівство, князівство Антіохія, графства Триполі та Едесса. Найвпливовішим серед них було Єрусалимське королівство. В усіх державах запанували феодальні порядки. Населення не бажало підкорятися рицарям, тому їхня влада не була міцною. Згодом європейських феодалів розгромили турки-сельджуки.

Хрестові походи у ХІІ-ХІІІ ст. Протягом наступних століть війни між хрестоносцями та мусульманами за володіння Святою Землею не вщухали. У 1147 р. був організований другий хрестовий похід. Його очолили король Франції Людовік VII і німецький імператор Конрад III. Але тоді хрестоносці зазнали нищівної поразки.

У 1187 р. єгипетський правитель Юсуф Салах ад-Дін, ще відомий як Саладін, захопив Єрусалим. Намагаючись повернути Єрусалим, західні феодали організували в 1189 р. третій хрестовий похід. Після двох років облоги хрестоносцям вдалося захопити порт Акру, який став столицею Єрусалимського королівства. Однак головної мети — відвоювати Єрусалим у мусульман — досягти не вдалося.

Як розгортався Четвертий хрестовий похід. Ганебною сторінкою в історії християнства став четвертий хрестовий похід (1202-1204 рр.). Кампанія зі звільнення Святої Землі від невірних обернулася на жахливі погроми і насильство щодо єдиновірців-християн. Наприкінці ХІІ ст. відоме італійське місто Венеція вело боротьбу з Константинополем за першість у Середземному морі. Венеціанці вирішили використати хрестоносців, аби витіснити Візантію з торговельних шляхів. Тому, замість звільнення Святої землі від мусульман, рицарське військо взяло в облогу столицю Візантії. У 1204 р. Константинополь було захоплено хрестоносцями. Уперше за свою історію це місто не витримало облоги.  Хрестоносці захопили і сплюндрували Константинополь. Імперія ромеїв тимчасово припинила існування. 

Після перемоги рицарі вирішили не йти на Єрусалим, а залишитися на території Візантії, створивши свою державу — Латинську імперію, що проіснувала майже 50 років. Серед хрестоносців, які брали участь у цьому поході, більшість були французами, відтоді на Сході всіх європейців почали називати франками. Пізніше відбулися ще чотири хрестові походи — усі невдалі: 1217-1221 рр., 1228-1229 рр., 1248-1254 рр., 1270 р. А 1291 р. Палестину завоював султан Єгипту. Тому 1291 р. вважають кінцем панування хрестоносців на Сході.

Хрестові походи у Європі Хрестові походи, які тривали близько 200 років, сприяли активній взаємодії європейських та східних цивілізацій. Різні народи більше дізнавались один про одного, про навколишній світ, обмінювалися знаннями, що сприяло піднесенню національних культур. Хрестоносці змогли повернути в Європу ту частину античної спадщини, яка була загублена на Заході, але збереглася на Сході. Завдяки створенню нових карт пожвавилася і стала безпечнішою торгівля на Середземному морі, а це було вигідно і Сходу, і Заходу. Від арабів європейці навчилися виготовляти сталь і дзеркала, килими й шовкові тканини. Внаслідок Хрестових походів частина селян звільнилася від кріпацтва. За сприяння католицької церкви утворилися духовно-рицарські ордени.

Водночас Хрестові походи супроводжувалися руйнуваннями, грабунками і вбивствами тисяч людей. Незалежно від релігії їх жертвами ставали сотні і тисячі людей: і християни, і мусульмани, й іудеї. На початку 2000-х Папа Римський Іван Павло ІІ просив вибачення за насильства, вчинені під час Хрестових походів.

Духовно-рицарські ордени. ОРДЕН ГОСПІТАЛЬЄРІВУ Єрусалимі існував будинок для відпочинку паломників - госпіталь (притулок), який мав ім’я Святого Іоанна. Ченці спершу доглядали поранених, а потім почали воювати проти невірних. У 1113 р. папа офіційно визнав існування госпітальєрів. Мальтійський хрест

ОРДЕН ТАМПЛІЄРІВ Його заснували в 1118—1119 рр. дев’ять французьких рицарів. Резиденція ордену розташовувалася в Єрусалимі, на місці храму Соломона. Десять років засновники приховували його створення. Лише 1128 р. папа затвердив його статут. Метою ордену було проголошено захист шляхів до Святої Землі та власне паломників. Тамплієри, на відміну від інших орденів, мали значний вплив у Європі. Щит тамплієрів з хрестом – символом ордену. Печатка ордену

ТЕВТОНСЬКИЙ ОРДЕН Орден засновано у 1190 р. Німецькими хрестоносціями у Палестині На відміну від інших орденів, до нього вступили переважно німецькі рицарі. У Палестині орден залишався недовго, переселившись до Східної Прибалтики. За півстоліття орден завоював усі прусські землі й утворив на них свою державу. Ордени хрестоносців підпорядковувалися безпосередньо папі. Знак Тевтонського ордену