МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ №25 м. Хмельницького

 

 

 

 

ЗВІТ

з виробничої практики

 

Учениці 13 групи 1 курсу

Професії «ДІЛОВОД»

Горват Анастасії Петрівни

 

 

АВТОБІОГРАФІЯ

 

Я, Горват Анастасія Петрівна, народилась 22 травня 2003 року у селі Завадинці , Городоцького району, Хмельницької області .

1.09.2009 року пішла в перший клас в Завадинецьку ЗОШ I-II ступенів. Завершила школу у 2018 році.

В літній період 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 років працювала на сезонних роботах у своєму та сусідніх селах.

В 2018 році вступила у Вище професійне училище № 25 м. Хмельницького по спеціальності “ Діловод. Адміністратор. Касир” де навчаюсь і сьогодні.

Склад сім’ ї:

1.       Батько -  Горват Петро Іванович  1976 р.н.

2.       Мати - Горват Марія Іванівна 1979 р.н.

3.       Брат - Горват Михайло Андрійович 1998 р.н.

4.       Сестра - Горват Надія Петрівна 2010 р.н.

 

ЗМІСТ

 

• Титульна сторінка..........................................
• Автобіографія.............................................
• Зміст 
• Опис підприємства .........................................
• Структурні підрозділи.......................................
• Робоче місце..............................................
• Теоретичне завдання........................................
• Документи з практики.......................................
• Характеристика............................................

ОПИС ПІДПРИЄМСТВА

 

Городоцька міська рада або Об’єднана територіальна громада (ОТГ) була створена в 2017 році.

Першим і теперішнім головою якої є - Підлісний Василь Васильович.

СТРУКТУРНІ ПІДРОЗДІЛИ

 

 

На моєму підприємстві є чудовий голова Підлісний В.В.,

 

 

 

 

 

секретар міської ради Гріх О.І.,

 

заступник голови міської ради Літвінчук С.М.,

керуюча справами (секретар) виконавчого комітету міської ради або відповідальна за мою практику Бистрицька О.І.,

а також начальник загального відділу або керівник практики Каліновська Т.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОБОЧЕ МІСЦЕ

 

Моє робоче місце складається з комп’ютера, принтера та м’якого крісла, адже весь свій робочий день я проводжу у сидячому положенні.

Також на моєму столі є різні потрібні мені для роботи канцелярські приладдя та журнали з якими я постійно працюю.

 

 

 

 

 

 

ТЕОРЕТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

 

ТЕМА: СКЛАДАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ ДОВІДКОВО-ІНФОРМАЦІЙНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ (ДІД)

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1: Види та призначення ДІД

РОЗДІЛ 2: Правила етикету ділового листування

2.1 Ділове листування у вітчизняному діловодстві;

2.2 Ділове листування у зарубіжному діловодстві.

 

 

 

 

 

 

 

 

Довідково-інформаційні документи — це документи, що містять інформацію про фактичний стан справ у структурі підприємства, який є підставою для прийняття розпорядчих документів.

Документи цієї групи можна поділити на 3 підгрупи:

• доповідні, пояснювальні записки, розписки, акти, заяви;
• протокольні документи, стенограми, звіти;
• службові листи, телеграми, телефонограми.

Доповідні, пояснювальні та службові записки. Доповідні, пояснювальні та службові записки - документи, які інформують про вже здійснені явища і факти, виконані роботи, склавшуся ситуацію.

Записки в залежності від змісту можуть бути ініціативного, інформаційного або звітного характеру. З точки зору адресності розрізняють внутрішні доповідні записки (керівнику підприємства або підрозділу, де працює складач) та зовнішні - (керівнику вищої організації).

Пояснювальна записка, яка не виходить за межі установи оформлюється на бланку або на стандартному листу паперу формату А4 (підписує укладач). Якщо направляється за межі організації - оформляють на бланку та реєструють, підписується керівником.

Розписка — це документ, який підтверджує передачу й одержання грошей, матеріальних цінностей, документів тощо від установи чи приватної особи. Розписки можуть бути приватними й службовими та повинні містити такі реквізити:

Назва документа.

Текст.

Дата.

Підпис.

Засвідчення (за необхідності).

Текст приватної розписки має містити такі відомості:

Прізвище, ім'я, по батькові (повністю) того, хто дає розписку й підтверджує отримання (за необхідності вказується назва документа, що підтверджує особу отримувача, та його вихідні дані).

Прізвище, ім'я, по батькові (повністю) того, кому дається розписка (за необхідності вказується назва документа, що підтверджує його особу, та його вихідні дані).

Конкретні дані (найменування, кількість, стан, термін тощо) матеріальних цінностей, що передаються. Кількість, вартість вказуються цифрами й словами.

Засвідчення підпису особи, яка дає розписку, за необхідності засвідчується посадовою особою установи, де вона працює, за місцем проживання чи нотаріальною конторою.

У тексті службової розписки вказуються посади осіб, повні назви установ, які вони представляють, на підставі якого розпорядчого документа передано й отримано матеріальні чи грошові цінності.

При необхідності в розписці вказуються прізвища свідків передачі цінностей з їх підписами

Акт - офіційний документ, запис, протокол, що має юридичну силу. Залежно від предмета і рівня, на якому він складається, та його змісту розрізняють: державні, міждержавні, нормативні, внутрішні акти

Заява — це документ, у якому приватна чи посадова особа звертається з проханням або пропозицією, на адресу установи чи посадової особи, в такому випадку адресант, який подав заяву називається заявником.

Офіційне повідомлення в усній формі, в якому викладається певне прохання, теж називається заявою. За місцем виникнення розрізняють заяви внутрішні і зовнішні, які бувають від організацій, установ (службові) та особистості.

• Зовнішні, особисті, у яких обов'язково зазначається повна домашня адреса чи дані документа (паспорта, військового білета, посвідчення та ін.). Подаючи їх, слід уникати абревіатур та скорочень (окрім загальноприйнятих);
• зовнішні, службові, у яких подається повна поштова та юридична адреса установи, підприємства з усіма належними реквізитами.
• внутрішні, де не є обов'язковими викладені вище вимоги.
  

РОЗДІЛ 1: Види та призначення ДІД

Існує велика кількість видів довідково-інформаційної документації ось, наприклад: акти, протоколи, службові листи, пояснювальні та доповідні записки, плани і графіки, відгуки та рецензії.

АКТ - це службовий документ, який посвідчує якийсь факт і складається в присутності свідків або на підставі обстеження. Можливе складання акта й однією, але спеціально вповноваженою особою.

Акти складаються за результатами ревізій, при прийманні-здаванні справ, випробовуваннях нових виробів та зразків та ін. У разі потреби акти затверджують у вищих організаціях чи в керівника установи. Текст акта містить висновки з фіксованих фактів та пропозиції.

В актах зазначають документи, що визначають повноваження осіб, які його склали.

Кількість примірників акта встановлюється нормативними документами або визначається практичними потребами.

Якщо висновки та пропозиції в акті викладаються в розпорядчій формі із зазначенням строків виконання приписаних дій, то акт подають керівникові, який має підписатися, підтвердивши цим, що зі змістом акта він ознайомлений.

Акт може бути підставою для видання адміністрацією установи, організації, підприємства відповідних розпорядчих документів.

Склавши акт, комісія повинна під розписку ознайомити з його змістом осіб, про яких ішлося в акті.

В актах проставляють дату заактування факту чи події.

Текст акта складається з двох частин: вступної та констатувальної.

Вступна частина будується за такою схемою:

Складено комісією...;

Присутні...

Якщо акт складено комісією, то замість слова "Присутні" друкують: "Голова комісії", потім - "Члени комісії", зазначають їхні посади, прізвища та ініціали.

У констатувальній частині викладають цілі та завдання, суть та характер проведеної комісією роботи, зазначають документи, на підставі яких проводилася робота, фіксують установлені факти. Акт складають у трьох примірниках: перший направляють до вищої організації, другий - керівникові організації, третій - підшивають у справу.

Реквізити акта: назва виду документа, дата, індекс, місце складання чи видання, гриф затвердження (у разі потреби), заголовок до тексту, підстава (оформляють за зразком реквізиту 22), текст, позначка про наявність додатка, підпис.

Акт оформляють на загальних трафаретних бланках або на чистих аркушах паперу формату А4.

Кількість екземплярів акту визначається нормативами або діловою ситуацією. Акт являється основою для видання адміністрацією відповідних розпорядчих документів.

Після складання акту комісія повинна ознайомити з його змістом осіб, які зазначені в акті, під розписку. Дата акту відповідає дню події або факту.

Особи, які мають зауваження по змісту акта, підписують його з вказанням про свою незгоду і викладають свою думку на окремому додатку.

ПРОТОКОЛ - це службовий документ із записом ходу обговорення питань та рішень, ухвалених на зборах, нарадах, конференціях, інших засіданнях колегіальних органів.

Протокол ведуть під час засідання колегіального органу. Якщо засідання стенографують чи записують на магнітну плівку, то протокол можуть складати після розшифрування записів. Веде протокол технічний секретар або обрана особа.

Протоколи можуть оформлятися від руки у спеціальному прошнурованому журналі або за допомогою друкарської машинки.

Оформляють протоколи на чистих аркушах паперу формату А4 або на загальних чи спеціальних бланках підприємства, організації, установи.

Реквізити протоколу:

10 - назва виду документа;

11 - дата (дата засідання колегіального органу);

12 - індекс;

14 - місце складання чи видання;

17 - гриф затвердження (якщо протокол підлягає затвердженню);

19 - заголовок до тексту;

21 - текст.

Текст протоколу поділяють на дві частини: вступну та основну. У вступній частині зазначають прізвища та ініціали головуючого, присутніх, порядок денний, в основній - фіксують перебіг засідання колегіального органу.

Слова "Голова", "Секретар" друкують (одне під одним) від нульового положення табулятора з великої літери. На рівні 2-го положення табулятора проставляють тире і зазначають прізвища та ініціали головуючого і секретаря, наприклад:

Голова - Варенич С. М.

Секретар - Пісна Р. В.

Коли оформляють протоколи оперативних нарад, цю частину тексту проминають.

     Далі зазначають присутніх. У протоколі засідання постійно діючого колегіального органу спочатку зазначають присутніх постійних членів (в алфавітному порядку), а потім - запрошених (із зазначенням їхніх посад). У протоколі розширених засідань та зборів, де присутніх багато, склад їх зазначають кількісно, а список з прізвищами додають до протоколу:

Присутні 97 чоловік (список додається).

У протоколах зборів, конференцій чи з'їздів, де для ухвалення рішень потрібен певний кворум, зазначають, скільки мало бути присутніх і скільки було (чи кількість відсутніх).

Далі наводять порядок денний: зазначають питання, винесені на розгляд колегіального органу, прізвища доповідачів чи тих, хто готував дані питання. Кожне питання нумерують.

Основну частину тексту протоколу поділяють на розділи, які відповідають пунктам порядку денного. У кожному з розділів є підрозділи: "СЛУХАЛИ", "ВИСТУПИЛИ", "УХВАЛИЛИ" ("ПОСТАНОВИЛИ"). Ці слова прийнято зверху та знизу відокремлювати двома інтервалами, друкувати великими літерами, кожне від нульового положення табулятора. Після них ставлять двокрапку.

Словом "СЛУХАЛИ" починають кожний розділ. Його друкують в одному рядку з номером питання порядку денного.

Прізвища та ініціали доповідача та тих, хто брав участь в обговоренні, зазначають з абзацу (після прізвища з ініціалами ставлять тире). Текст виступу починають (не в лапках) з великої літери (якщо тексти або тези доповідей додаються окремо, то після прізвища з ініціалами ставлять тире і роблять запис: "Текст доповіді (повідомлення, виступу) додається"). Після кожного виступу записують запитання та відповіді на них у порядку надходження, наприклад:

Чоботаренко А. А. - скільки років Ви працюєте інженером на заводі "Електрон"?

Уваров В. Д. - Вісім.

Наприкінці кожного розділу записують прийняту ухвалу (постанову) з обговорюваного питання порядку денного. Ухвала, як і всі розпорядчі документи, має бути конкретною.

Протоколи бувають стислі та повні. У стислих протоколах зазначають прізвища доповідачів, теми доповідей, прізвища тих, хто виступив, рішення. Стислі протоколи доцільно оформляти, коли є стенограми, тексти доповідей. Стисло протоколюють оперативні наради. В решті випадків слід складати повний протокол, який містить записи всіх виступів.

Під час засідання можна скласти лише чорновий варіант протоколу. У п'ятиденний термін протокол уточнюють, вивіряють згідно із стенограмами і звукозаписами, редагують і оформляють. Готовий протокол підписують голова та секретар.

Протокол може складати офіційна компетентна особа, засвідчуючи той чи інший факт. За обсягом фіксованих даних протоколи можна поділити на три групи:

• 1. Скорочені - містять назву обговорюваних питань, прізвища доповідачів та виступаючих і прийняті рішення.
• 2. Повні - в тексті яких окрім рішень, коротко записують виступи доповідачів та виступаючих та інших учасників зборів, нарад, засідань, конференцій.
• 3. Стенографічні - всі виступи записують дослівно.

В залежності від способу фіксації - можуть бути рукописними (машинописними), стенографічними, фонографічними.

Пояснювальна записка – це один з видів службовоїзаписки, який містить пояснення причини якоїсь події, вчинку, факту: причини запізнення на роботу, прогулу, відсутності учня в школі на уроках, невиконання завдання і т.п. Також пояснювальна може супроводжувати основний документ і містити пояснення його окремих положень.

ДОПОВІДНА ЗАПИСКА - це службовий документ адресований керіввниковіданої або вищої організааціїв якому автор інформує про ситуацію, що склалась  про події або факти, про виконану роботу, а також наводить свої висновки та пропозиції.

ГРА́ФІК — наочне зображення кількісної залежності показників різних явищ, процесів тощо.

ПЛАН — в управлінні проектами — фіксація системи цілей, задач і засобів, які передбачають спрямовану зміну ситуації при передбаченому стані середовища.

ВІДГУК — це документ, що містить висновки уповноваженої особи (або кількох осіб) чи установи щодо запропонованих на розгляд вистав, фільмів, рукописних робіт).

ВІДГУК -  стисла форма письмової оцінки виконаної роботи (курсової, бакалаврської, магістерської кваліфікаційних робіт, кандидатського чи докторського дослідження).

РЕЦЕ́НЗІЯ — публікація, в якій обговорюється та оцінюється літературний чи науковий твір, театральна вистава, фільм, виставка. Рецензія оприлюднюється у пресі, на радіо чи телебаченні. 

РОЗДІЛ 2: Правила етикету ділового листування

 

ДІЛОВИЙ ЛИСТ - це джерело інформації і одночасно, документ, складений звичайно на паперовій основі, покликаний слугувати досягненню певної поставленої мети.

Ділове спілкування ніколи не обходиться без ділового листування. Особливо таке ведення справ актуально при вирішенні негайних проблем в короткий терміни, а особиста зустріч не передбачається. Але іноді неправильне текстове і смислове оформлення листа може поставити під питання доцільність співпраці.

Ділове листування в сучасному світі є дуже важливим видом спілкування в середовищі комерційної та підприємницької діяльності. По суті, це листування в напівофіційному форматі серед підприємств різних галузей. Тим часом, діловий лист має бути написано бездоганно у всіх сенсах: від правопису та пунктуації до смислового навантаження. Пам’ятаєте, в шкільні роки вчителі часто говорили: «Щоденник, це ваше обличчя»? Так от, в ділових відносинах ваше обличчя
– це без сумнівів, ділова кореспонденція. А для того щоб воно виглядало бездоганно , слід ознайомитися,або навіть завчити правила ділового етикету при листуванні.

Основні правила ділового листування

Сучасна форма ділового спілкування склалася ще близько ста п’ятдесяти років тому в Англії. Саме звідти беруть свій початок правила етикету при складанні ділових листів. В ті часи, через недотримання правил кореспонденції у світовому співтоваристві ,деякі країни навіть втрачали свій авторитет і престиж. Тому ,писарі строго вивчали всі нововведення та приписи, щоб не помилитися при складанні ділового листа. І хоча сьогодні набагато легше дотримуватись правил орфографії і пунктуації завдяки глобальній комп’ютеризації, іноді можна зробити текст листа просто-напросто нечитабельним і незрозумілим. Тому ,робіть спілкування якомога простіше, але не переходите межу дозволеного. Якщо виклад всіх необхідних аспектів робить лист занадто перевантаженим термінами або просто з великим охопленням , краще напишіть ще одне звернення, що уточнює лист.

Оформляють його за, єдиною для всіх структурою:

• Найменування відправника;
• Дата написання;
• Контактні дані адресата;
• Вступ (коротко розкажіть про суть вашого звернення, вкажіть тему і мету листа. В ідеалі достатньо трьох-п’яти речень);
• Основна частина, де слід викласти всі аспекти, які ви хочете обговорити;
• Висновок (використовуйте в цій частині формулу ввічливості, тобто вираження ставлення до людини);
• Контакти відправника;
• Інші доповнення.

Основні правила правопису ділового листа

• При написанні ділового листа краще всього використовувати редактор тексту Microsoft Word.
• Виберіть шрифт Times New Roman, 12-14 розмір і 1-2 пт міжрядковий інтервал, номер сторінки слід вказувати в нижньому правому куті. Як показує світова практика – це найоптимальніші текстові налаштування для написання ділового листа.
•  При відправленні роздрукованого примірника ,не забудьте використовувати фірмовий папір ,або хоча б логотип підприємства – це ваша візитна картка.Поставтеся до її оформлення дуже ретельно, адже таким нехитрим способом ви підкреслите свою авторитетність та індивідуальність.
•  При міжнародній листування складати лист найкраще англійською мовою ,як найбільш оптимальний варіант для всього світового співтовариства.
•  Обов’язково дотримуйтеся ділового тону, особливо не використовуйте просторіччя, адже в деяких випадках їх можуть розцінити ,як мовну агресію. Залежно від ступеня ваше ставлення до одержувача. Наприклад, «Шановний», «Поважний» або навіть «Дорогий».

Шановні панове (колеги)!

Вельмишановний добродію!

Глибоко шановний пане!

У сучасному діловому листуванні прийнято зазначати звання адресата чи вказувати на його професію.

Високо достойний пане Міністр !

Вельмишановний професоре!

Шановний вчителю!

Високоповажний пане ректоре!

Не слід забувати про те, що в українській мові звертання вживаються у формі кличного відмінка. Відсутність звертання може бути витлумачено як зневага до адресата і порушення етикету ділового листування.

Наявність звертання не вичерпує проблеми про правильно початий лист, щоб він справив на адресата належне враження.

 Ділові листи не повинні бути надто довгими. Викладати свої міркування слід чітко, лаконічно, по суті, тоді вся запропонована інформація буде доречною. На рівень серйозного ділового спілкування не можна виходити, не засвоївши етикету ділового листування. Слід завжди пам'ятати золоте правило ведення ділової кореспонденції: ввічливість, коректність, аргументованість. Службові листи:

Лист-відповідь, Лист-запит, Лист-відповідь на запит, Лист-прохання, Лист-відповідь на прохання, Лист-підтвердження, Супровідний лист, Лист-нагадування , Лист-претензія, Рекламаційний лист Лист-відповідь на претензію , Лист-подяка Рекомендаційний лист, Гарантійний лист Лист-вибачення, Лист-повідомлення, Лист-запрошення.

Це найпоширеніший вид документації, який належить до головних засобів встановлення офіційних контактів між підприємствами, організаціями або установами. З іншого боку, це найскладніший вид документації, бо тексти листів майже не підлягають стандартизації.

За функціональними ознаками службові листи поділяють на ті, що потребують відповіді, і ті, що її не потребують.

 

2.1 Ділове листування у вітчизняному діловодстві

 

Офіційне листування охоплює листи чи іншу форму кореспонденції, що надсилаються будь-яким офіційним особам від імені інших офіційних осіб.

Незалежно від змісту листа обов’язковими складовими його тексту будуть:

1. Звертання — вказує на офіційний та почесний титул адресата, наприклад: Сер, Шановний пане Посол, ваша Ясновельможносте тощо. Пам’ятайте: відсутність звертання трактується як зне­вага до адресата і порушення етикету ділового листування.
2. Комплімент — це засвідчення ввічливості, яким по­чинається або закінчується лист, наприклад: Прийміть, пане Посол, запевнення в моїй високій повазі … З глибокою повагою… Цілком щиро Ваш … тощо.

3. Підпис засвідчує цей документ. Прізвище особи, уповноваженої поставити свій підпис, звичайно подається в кінці документа.

4. У даті вказується день місяця, рік і місце написання листа. Ці дані пишуться без скорочень: 26 травня 2009 року, Київ.

5. В адресі повністю вказується прізвище, титул та ад­реса, її розміщують у лівому верхньому кутку або в низу першої сторінки документа залежно від його характеру та повторюють на конверті.

Важливо вдало сформулювати першу фразу, однак вони можуть бути дуже різними, залежно від мети та змісту листа. Першим реченням може бути:

1. Подяка:
Щиро дякуємо за…
Дуже вдячні Вам за…
Висловлюємо свою вдячність за…
Дякуємо Вам за те, що знайшли час і можливість…
2. Підтвердження отримання листа (інформації, документів тощо):
Ми отримали Вашого листа від _____
З вдячністю підтверджуємо отримання інформації стосовно…

4. Повідомлення певної інформації:
Повідомляємо Вам…
З приємністю повідомляємо Вам, що…
Раді повідомити Вам, що…

5. Прохання:
Просимо Вас надіслати нам…
Звертаємось до Вас із проханням…
Просимо Вас прийняти замовлення на…

В українській мові форми звертання виражаються у кличному відмінку. 
У звертаннях, що складаються з імені та по батькові, загальної назви та імені, обидва слова вживаються в тільки кличному відмінку: Людмило Андріївно, Лідіє Давидівно, Олегу (Олеже) Тарасовичу, Маріє Антонівно, Миколо Свиридовичу; друже Гнате, пані Юліє, колего Валерію, добродійко Ярославо, брате Василю, товаришу Вікторе.У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка мають обидва слова, допускається також уживання прізвища у формі називного відмінка: пане Гризодубе (Гризодуб), добродію Москаленку (Москаленко), друже Паливодо (Паливода), товаришу Зерове (Зеров), добродію Щербаку (Щербак), колего Рудичу ( Рудич), друже Братусю ( Братусь).
У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка мають обидва слова, хоча друге може мати й форму називного відмінка: пане полковнику, добродію директоре, пане вчителю, хоч добродію бригадире (і бригадир), пане продавцю (і продавець).

Присутню особу слід називати на ім’я й по батькові чи на прізвище, якщо ж Вам невідоме ні ім’я, ні прізвище людини, то потрібно звертатися пан (пані, панно) або добродій (добродійко).Звертання за статевою чи віковою ознакою свідчать про невихованість особи (жінко, дівчино, чоловіче, діду, бабо (до незнайомих осіб) .

2.2 листування у зарубіжному діловодстві

Ділові листи пишуть на бланках фірми (організації), де вже є реквізити фірми-відправника (закладу). Чим офіційніший лист, тим офіційнішим має бути стиль листа.

На конверті пишуть спочатку КОМУ, а далі КУДИ. Адреса отримувача пишеться двічі: на конверті праворуч внизу й у лис

ті ліворуч вгорі.

Якщо конверт із прозорим віконцем, то адресу пи­шуть один раз — у лівому верхньому куті листа. При цьому лист треба скласти як належить.

Прізвище адресата пишуть з ініціалами: спочатку ініціали, а далі прізвище. Ввічливість вимагає, щоб перед ініціалами були скорочення на зразок «П» («Пану», Пані» або «Панам»).

Адресат може мати титул або звання: граф, доктор, магістр тощо.

У такому випадку замість «Пану» можна зазначити титул (звання) зокрема: Доктору Д. Сміту, Професору А. Шульцу й т.ін. У всіх західноєвропейських країнах (і в США) в усному й письмовому звертанні опускати титули й звання вважається неввічливим. Однак писати й говорити «Пан + титул {звання) + прізвище» — прий­нято лише в Німеччині.

Слова «Пан» і «Пані» завжди скорочуються. Вони ні­коли не вживаються самостійно, без прізвища. А звання й титули (типу генерал, полковник, професор, президент) бажано писати повністю, особливо на конверті листа.

В Англії часто вживається ввічливе звертання «ес­квайр» (скорочено «еск.», «esquire-esq»), яке ніколи не вживається із словом «Пан»: Джону Сміту, еск.

У Франції, як і в Англії, дворянський титул адресата завжди зазначається в адресі, однак його не прийнято згадувати в тексті листа.

У США правила листування наслідують англійську практику, однак англійська форма «Есквайр» не вжи­вається. У США та Англії заміжні дами пишуть ім’я й прізвище свого чоловіка. А в адресі листів незаміжнім дамам завжди треба зазначати її ім’я.

При написанні адреси використовують також скоро­чення, що позначають посаду чи звання адресата:
Рh. D.. — доктор філософії
В. L. — бакалавр права (LL. В.)
LL. М. — магістр права
LL. D. — доктор права
В. S. — бакалавр природничих наук (В. Sс.)
М. S. — магістр природничих наук (М. Sс.)

Sс. D. — доктор природничих наук
А. В. — бакалавр гуманітарних наук
L. Н. D. — доктор гуманітарних наук
М. В. А. — магістр економіки управління
Мgг. — менеджер
аsst. — асистент
аtly — адвокат, повірений у справах
Eng. — інженер
С. Е. — інженер-будівельник
Е. М. — гірничий інженер
М. Е. — інженер-механік
G. М. — генеральний директор
Dіг. — директор
Ргеs. — президент
Dr. — доктор
Prof. — професор
V. Р. — віце-президент
V. С. — заступник голови

Якщо посада вашого кореспондента не очевидна зі скорочення, поставленого перед прізвищем, то її треба вказати. Це робиться для того, щоб лист не був сприй­нятий, як особистий, і в разі відсутності адресата його міг відкрити заступник. 

Якщо ви хочете надіслати лист особисто кореспонденту, то після прізвища слід поста­вити «особисто» («Ргіvat» — Англія, «Personal» — США, «Confidential» — Англія, США).

Після цього треба написати назву фірми, де працює адресат, потім зазначити її поштову адресу: номер бу­динку, назву вулиці (саме у такому порядку!). Завершу­ють адресу назва міста, штату (графства, кантона та ін.), поштовий індекс і країна:
П. К. Шаміновські,
Генеральному директорові,
«ТАМПЕЛЛА ПАУЕР ІНК.»
109, ЛагіштіТАМПЕРЕ, 33101,
ФІНЛЯНДІЯ

У разі пересилання в конверті невеликих брошур, буклетів пишуть «Друкована продукція» («Ву Воок Роst») або «Printed Matter».

ДОДАТКИ

 

ДОКУМЕНТИ З ПРАКТИКИ