Звукотерапія як здоров'язбережувальний ефект музики

Здоров’язбережувальний ефект музики (звукотерапія).

                                                                                                                 Підготувала:

Музичний керівник:

                                                                                                                   Куюн О.Г.

Здоров’язбережувальний ефект музики (звукотерапія).

Звукотерапія – малодосліджений напрямок лікування, заснований на використанні частотного коливання різних звуків, що резонують зокрема з органами та організмом людини в цілому.

Отож, аби зрозуміти, як звук впливає на організм людини і особливо дитини, необхідно насамперед з’ясувати його фізичні властивості.

Звук переміщується у просторі у вигляді хвиль і має такі основні параметри, як частота звучання (вібрації), інтенсивність звучання (гучність) та (тембр).

Частота звучання –  це кількість коливань у секунду, вимірюється у герцах.

Високий тон звуку – швидка вібрація.

Низький тон звуку – вібрація повільніша.

Людина здатна сприймати звуки у діапазоні від 16 герц до 20 тисяч герц.

Інтенсивність  та  гучність звучання вимірюється у децибелах. Наприклад, спокійну розмову оцінюють рівнем у 40 децибел. Крик або звук відбійного молотка у 125 децибел. Цей звук викликає больові відчуття в органах слуху, руйнуючи клітини мозку та нервової системи. Але звук сприймають не тільки органи слуху, а й усі внутрішні органи, виключаючи руйнівні процеси.

Звук впливає на здоров’я людини, її свідомість та поведінку. Учені з’ясували число обертання ферментів, які беруть участь у процесах обміну речовин людини, співпадають з частотою звуків музичного звукоряду.

Так шлунок найбільше реагує на звуки низького регістру, а органи дихання найчутливіші до високих частот. Тож за допомогою звуків з певною частотою можна лікувати той чи інший орган людського організму.

Лікувальний ефект мають і окремі звуки, перед співом я практикую проспівування окремих звуків:

• Звук « І» -  прочищає ніс, лікує очі;
• Звук «У» - горло і голосові зв’язки;
•  Звук «У» «И» «Х» «Ч» - покращують дихання;
• Звук «О» «А» «С» «М» - сприяють  лікуванню серцевих захворювань.

Певні мантри – буквосполучення « ОМ», «АЙ», «ПА»,- сприяють усуненню болю у серці.

Окремої уваги заслуговують так звані високочастотні звуки, якими є деякі звуки природи: - спів птахів, стрекотіння коників, голоси дельфінів, звуки водної стихії.

Діапазон частоти цих звуків -  від 5000 герц до 8000 герц – саме такі частоти найефективніше впливають на процеси формування дитячого мозку.

Вплив на фізичний стан людини має ще й тембр звучання голосу чи інструменту.

У давньогрецькому міфі описано, як співак Орфей своїм прекрасним голосом, пом’якшував дущі не тільки людей, а й диких тварин.

Лікар Ескулап лікував звуками труби хвороби нервової системи. А герой «Ілліади» Гомера Ахілес вгамовував власну лють звучанням ліри.

У давній Спарті воїнів ставили до бою під звуки авлосів – дерев’яних духових інструментів які спонукали забути про втому і підвищували тонус м’язів.

У наш час вже доведено наукою, що тембр кларнету позитивно впливає на кровообіг людини.

Звучання ударних інструментів дає відчуття стабільності, впевненості, надає людині сили.

Духові впливають на формування емоційної сфери, роблять його бадьорим, активним.

Клавішні, особливо фортепіано відповідає сфері інтелектуальної людини з чітким мисленням і гарною пам’яттю.

Струнні, особливо скрипка, мають заспокійливу дію на нервову систему, впливають на серце.

Флейта сприяє релаксації.

Вокальна музика впливає на весь організм. Завдяки співу можна виправити порушення темпо – ритмічної структури  мовлення, заїкання, поліпшити звуковимову -  це чудова дихальна гімнастика.

На думку доктора медичних наук, музикотерапевта – реабілітолога Сергія Шушарджона співом можна повністю відновити кровообіг, і позбутися застою в легенях, поліпшити діяльність серцево – судинної системи.

У процесі співу розширюються судини, з організму виводиться молочна кислота, яка утворюється при фізичних навантаженнях.

Спів  зміцнює імунну систему, бореться з зайвою вагою. Дієтологи радять: замінити шкідливі перекуси виконанням декількох улюблених пісень, найбільшу магічну силу мають молитви, які несуть не лише змістовне значення, але й позитивну енергетику слів та словосполучень.

А звучання церковних дзвонів відновлюють душевну рівновагу і здатні послабляти фізичну біль, як анальгетик.

Учені довели, що на стан людини впливає ще й періодичність наростання та спаду гучності звукових хвиль. Найсильнішу позитивну реакцію мозку людини викликає періодичність наростання та спаду гучності звукових хвиль через кожних 20-30 хвилин.

Функції центральної нервової системи людини також мають циклічність 30 секунд.

Учені проаналізували сотні творів різних напрямів музики – класичної, популярної, рокової - та прийшли до приголомшливого висновку : саме у класичній музиці гучність звукових хвиль наростає та спадає приблизно через кожні 30 секунд.

Під час слухання класичної музики центральна нервова система людини резонує зі звуковими хвилями музики, а це сприяє відновленню людського організму в цілому.

Науково доведено, що унікальну антидепресивну і водночас заспокійливу дію має музика Антоніо Вівальді, Йогана Себастьяна Баха, Вольфганга Амадея Моцарта, музична лірика Франца Шуберта, Роберта Шумана, Петра Чайковського, Фредеріка Шопена, Ференца Ліста.

Мною розроблена система занять по слуханню музичних творів цих композиторів в деяких з  них, класична музика нині широко застосовується у пренатальній терапії, і як один з допоміжних засобів при пологах. У сучасній медицині існує термін «ефект Моцарта», запропонований Джоном Кемпбеллом (американський фахівець з музикотерапії, автор 18 наукових праць).

Цей «ефект» досягається трансляцією ще ненародженій дитині найкращих зразків класичної музики через навушники, які прикладають до животика майбутньої мами.

Результати медико – психологічних досліджень показували, що окремі класичні твори мають збуджуючу дію та підвищують тонус організму.

Це і опери Вагнера, оперети Жака Оффенбаха, «Болеро» Маріса Равеля, «Каприс №24» Ніколо Паганіні та ін. Ці твори особливо ефективні у роботі з млявими, кволими і гіпоактивними дітьми .

Для підтримання фізичного та психічного здоров’я дітям корисно брати участь у різноманітних іграх, танцювати та виконувати фізичні вправи під супровід класичних музичних творів бадьорого характеру – мажорних , радісних, піднесених. Такими є більшість п’єс з дитячих альбомів П. Чайковського , Арама Хачатуряна, Григорія Свірідова, «Дитячого куточка» Клода Дебюсі, та ін.

Варто пропонувати дітям слухати різнохарактерні музичні твори.

Рекомендую педагогам приділяти увагу класичним творам написаним спеціально для дітей.

Оскільки у наш час навіть маленькі діти відчувають шалений ритм життя, то часто бувають знервованими, некерованими, агресивними, педагог повинен давати слухати дітям якомога більше спокійної музики.

Слухання музики під час музичних занять лише двічі на тиждень, але бажаного терапевтичного ефекту можна досягти лише за умови щоденного їх проведення під час занять у групі, коли вони залучені до будь – якого виду діяльності (малювання, ліплення, виконання фізичних вправ, тощо), щоденно 30 хвилин.

Дуже корисно для дітей поєднувати музику та танець – це природні ліки, які зміцнюють імунну систему, допомагають дитині розвантажитися, танок – полегшує біль, лікує остеопороз.

Але є і певні протипоказання, музична терапія протипоказана:

• Дітям схильним до судом;
• Дітям у важкому стані, яке супроводжується інтоксикацією організму;
• Дітям хворим отитом;
• Дітям у яких різко зростає внутрішньочерепний тиск.

Важливу роль у формуванні уявлень дитини про світ відіграє навколишнє звукове середовище. Звуки та шуми сприймаються дитиною свідомо та підсвідомо і впливають на її психіку та особистий розвиток.

Вперше проблема звукового оточення постала наприкінці 60-х років минулого століття.

Увагу до цієї проблеми привернув канадський музикант – педагог, композитор, художник та письменник Реймонд Мюррей Шафер.

Він стверджує, що за умов нинішнього акустичного навантаження у повсякденному житті вухо людини втратило здатність тонко і чутливо слухати і відповідно свідомо сприймати і критично оцінювати якість звуків. Тож він поставив перед собою мету відновити та розвинути чутливе свідоме слухання.

Педагогічна філософія Мюррея Шафера  виходить за межі формального навчання, забезпечуючи унікальний інтегрований та цілісний творчий досвід.

Мене  дуже зацікавила ця методика, за якою я почала впроваджувати  у старшій групі окремі моменти.

Сучасні науковці виокремлюють два види музикотерапії:

• Пасивну (рецептивну);
• Активну(діяльнісну);

Пасивна музикотерапія

Основою пасивної музикотерапії є слухання та сприймання музики з подальшим обговоренням того, які відчуття вона викликала у реципієнта ( того, хто слухав та сприймав музику). Проте музика при цьому матиме вибіркову дію – все залежатиме від характеру твору та інструмента який його виконує.

Так, наприклад, звучання кларнета активізуватиме кровообіг, звучання акустичних струнних інструментів та фортепіано врівноважуватиме нервову систему, звучання флейти, зніматиме стрес та сприятиме релаксації, а звучання церковних дзвонів відновлюватиме душевну рівновагу і послаблюватиме біль на кшталт анальгетика.

Активна музикотерапія

Активна музикотерапія передбачає безпосередню участь реципієнта в різних видах музичної діяльності, зокрема: співах, музичних рухах та інструментальному музикуванні. Тому все, чим педагоги займаються з дітьми на заняттях, є своєрідною музикотерапією. Якщо педагог з дітьми співає на музичному занятті або уроці музичного мистецтва, то мовою психології та медицини,  він використовує один із видів активної музикотерапії – вокалотерапію.

Кінезотерапія – лікувальна гімнастика , яка зміцнює організм та впливає  лікувальною дією при багатьох захворюваннях.

Якщо педагог рухається з дітьми під музику, то включає в заняття елементи кінезотерапії, а якщо грає на музичних інструментах – займається інструментальною музикотерапією.

Кінезотерапія – це одна з форм профілактичної і лікувальної гімнастики. Під час виконання під музику пасивних чи активних рухів, а також рухливих ігор та вправ, ми у природній спосіб здатні вирішувати проблеми пов’язані з порушенням у роботі опорно – рухового апарату, серцево судинної системи, внутрішніх органів тощо.

Зокрема на музичних заняттях з дітьми кінезотерапію можна розглядати, як своєрідний вид дитячого виконавства який сприяє розвитку координації рухів та орієнтації у просторі:

• Пожвавлює моторику;
• Поліпшує  поведінкові реакції;
• Знімає скутість рухів у інертних і пасивних дітей;
• Розвиває відчуття ритму;
• Вивільняє накопичену агресію, трансформуючи її у фізичні дії.

Схожий до кінезотерапії вплив має  й інструментальна музикотерапія. Її особливість полягає у самій дії звучання певного інструмента на фізіологічний та психічний стан дорослого чи дитини.

Так, гра на духових інструментах ( сопілці, дудці, блок -  флейті), здатна поліпшити дихальні процеси.

Натомість ритмічно узгоджена гра на барабанах і бубнах нормалізує внутрішні біоритми організму.

Гра на дзвониках, трикутниках, металофонах, бубонцях послаблює біль( як і в церковні дзвони), а гра на музичних інструментах, звучання яких імітують звуки природи ( водяних свищиках, дощовицях, бульбо – фонах та ін), врівноважує нервову систему, сприяє концентрації уваги.

Якщо педагог з дітьми на музичних заняттях зачаровано й уважно слухатимуть музику, із завзяттям виконуватимуть музичні рухи та залюбки гратимуть на музичних інструментах, то в результаті всі вони не лише отримають емоційну й естетичну насолоду, а й відчують на собі здоров’язбережувальний ефект музики.