10 порад вчителю музичного мистецтва
з питань охорони дитячого голосу під час співу
в освітньому навчальному закладі
Підготувала:
Вчитель музичного мистецтва
та інтегрованого курсу «Мистецтво»
Сумської ЗОШ №4 імені Олександра Аніщенка,
Петреску Яна Володимирівна
Голосовий апарат дитини – це складна система органів, до якої входять ротова і носова порожнини, глотка, гортань з голосовими складками, трахея, бронхи, легені, грудна клітина з дихальними м'язами та діафрагмою, м'язи черевної порожнини. У голосоутворенні бере участь і нервова система: відповідні нервові центри в головному мозку з рухливими і чутливими нервами, які об'єднують ці центри з усіма вокальними органами. Як і будь-який орган тіла дитини, голосовий апарат потребує охорони. Вчитель повинен переконати учнів в тому, що існує спеціальний режим, якого вони повинні дотримуватися протягом уроку та життя, вцілому.
-
Обстеження учнів лікарем-фоніатром. Саме цей медичний фахівець сигналізує слабкість, вразливість, стомлюваність або ж наявність захворювань голосового апарату, а інколи, навіть, патологій його будови. Якщо ж лікар-фоніатр констатує повне благополуччя в розумінні будови й здоров’я голосового апарату, вчитель може спокійно і впевнено давати навантаження, сміливіше обходитися з голосовим апаратом учнів. Лікар може захистити вчителя музичного мистецтва від безпідставних звинувачень, з якими доводилося інколи зіштовхуватися вчителям у педагогічній практиці. Відвідування лікаря-фоніатра допоможе оцінити загальні якості голосового апарата учня, особливості анатомічної структури та функцій.
-
Не дозволяти співати учневі, якщо в нього є ознаки респіраторного захворювання. Якщо все ж таки учень прийшов до школи в такому стані, то йому краще не відвідувати урок музичного мистецтва, оскільки під час співу голосові зв’язки підсвідомо працюватимуть і перевтомлюватись.
-
Перед уроком музичного мистецтва учням не рекомендується перевантажувати шлунок. Це заважатиме правильно повноцінно дихати під час виконання пісень.
-
Всі розспівки перед співом повинні бути погоджені з природними якостями й силою дитячого голосового апарату.
-
Вчитель повинен слідкувати за тим, щоб під час співу учні не форсували звук. Надмірна напруга, крикливе звучання, зависокі (в плані діапазону) пісні – можуть призвести до часткової втрати яскравості голосу. Вчителю потрібно слідкувати за тональним планом пісенного репертуару, і за необхідності, транспонувати його до звучання дитячого голосу у примарній зоні.
-
Вчитель повинен слідкувати за чітким виконанням структури уроку музичного мистецтва, виконувати методичні рекомендації що до часу, відведеного на розспівування і спів, таким чином не перевантажуючи дитячий голос.
-
У гігієнічному відношенні дуже важливо учням мати здорові зуби та ясна, оскільки рот може бути джерелом всіляких інфекційних хвороб і причиною постійних запалень горла.
-
Законом передбачено періодичне звільнення від співу дівчаток (раз на місяць, на час їх фізіологічного циклу, коли голосниці втрачають тонус і швидше втомлюються).
-
Безумовно, потрібно з великою обережністю навантажувати співом учнів у період їх статевого дозрівання (мутації): у хлопчиків – від 13–ти до 17–ти років та у дівчаток – від 12–ти до 15–ти років, оскільки гортань у цей час зазнає важливих змін, пов’язаних із її збільшенням та зростанням голосових складок.
-
Після уроку музичного мистецтва потрібно завжди нагадувати учням про те, що їм не можна одразу виходити на вулицю, а потрібно ще певний час (не менше 15 хвилин) побути у приміщенні школи.