Помилка №1.
Перш ніж давати вказівки , необхідно переключити увагу на себе. Сядьте навпочіпки, подивіться дитині в очі. Зверніться до неї по імені, корисно попросити повторити, що він почув. Завдання, які видаєш сам собі, набагато приємніше виконувати
Помилка №2.
Розбивайте складну задачу на прості. Видавайте дитині тільки одне коротке завдання. До наступного переходьте, коли вказівка №1 буде виконана.
Помилка №3.
Варто пам’ятати, що всі прохання повинні звучати так, щоб їх можна було зрозуміти однозначно.
Помилка №4. Багато слів
Не варто нагадувати дитині “минулі гріхи”. Не потрібно лякати прийдешніми неприємностями. Дитина живе “тут і зараз”, тому спроба вплинути на неї довгими поясненнями безглузда.
Помилка №5.
Кращий спосіб утримати емоції під контролем — бути послідовним. Якщо дитина зрозуміє, що немає способу випросити годинне сидіння перед телевізором, вона перестане ігнорувати прохання вимкнути мультики.
Помилка №6.
10 Причин, чому діти нас не чують! |
Давайте дитині “часовий” запас. Наприклад, вам пора додому, а дитя ніяк не може відірватися від гри. Домовтеся з ним, скільки разів він може з’їхати з гірки перед виходом додому, тоді ваше прохання напевно буде почуте.
Помилка №7.
У дітей дуже розвинена зорова пам’ять, тому для засвоєння режимних моментів
(наприклад миття рук) дуже ефективно працюють малюнки-нагадування.
Помилка №8.
“Не лізь в калюжу!”, “Не гримай дверима!” дитяче сприйняття “пропускає” частку “не”, і дитина щоразу сприймає таку заборону як привабливу пропозицію. Запропонуйте цікаву альтернативу— ”Давай спробуємо обійти калюжу цим вузьвим бордюром” або “Чи зможеш ти закрити двері так, щоб ніхно не почув?”.
Помилка №9.
Спробуйте порахувати скільки разів за годину ви робите дитині зауваження. Які з цих зауважень цілком можна було б не робити? …
Помилка №10.
Дитина вчиться у вас всього, в тому числі і мистецтва комунікації. Не так важливо, скільки часу ви проводите разом, важливіше як ви його проводите.