|
|
Розстріляне відродження Один з найяскравіших та найбільш оригінальних українських драматургів першої половини минулого століття. Розквіт його творчої активності припав на 20-ті - початок 30-х років - період відродження, розвитку та трагедії України. постановка у "Березолі" Леся Курбаса дала можливість двом корифеям українського театру в синтезі тексту і режисерського таланту показати найболючіші проблеми тих років.
|
За творами знято телефільми: «Закут», «Мина Мазайло», «Народний Малахій». Йому присвячено стрічки: «Микола Куліш» (1970), «Микола Куліш» (1991), документальна кінокартина «Пастка» (1991).
«Куліш-драматург був талант світового масштабу...в сучасній йому радянській драматургії він не мав собі рівних» Юрій Смолич
|
|
Мотиви: «метамор-фози (трансформації) людини»; ім’я як но-сій сутності й пам’яті роду й людини», «українізація»; «первенство»; «шовінізм».Куліш був митцем, який постійно прагнув новини в творчості – нових художніх засобів, прийомів, рішень; несподі-ваних думок, обра-зів, конфліктів; нової, до нього ще не від-критої якості дра-матургічного світо-бачення. Він рефор-мував саму драма-тургічну форму – композицію, архітектуру твору, надавши їй гнучкості, ємності, динамізму. Він наповнив драматичний твір багатствами слова, музики, контрастів, ритму, узагальнень, кольорів, метафор, алегорій, асоціацій, надтексту.
|
 «Мина Мазайло» (1928) аналіз Літературний рід: драма Жанр: сатирична комедія, філологічний водевіль. Тема: зображення міщанства й українізації в Україні у 20-і роки ХХ ст. Ідея : викриття суспільних антиукраїнських явищ, засудження міщанства, національної упередженості й зверхності(великодержавного шовінізму). Головні герої «Мина Мазайло» Мина Мазайло — харківський службовець середніх літ. Лина (Килина) Мазайло — його дружина. Рина (Мокрина) Мазайло — їхня дочка. Мокій — їхній син. Уля — подруга Рини. Тьотя Мотя — сестра Лини з Курська. Тарас Мазайло — дядько Мини з Києва. Баронова — Козино — вчителька «правильних проізношеній» російської мови. Тертика Аренський Губа — комсомольці, друзі Мокія Сюжет «Мина Мазайло» Харківський службовець «Донвугілля» Мина Мазайло хоче змінити своє українське прізвище на престижніше — російське Мазєнін, а його син Мокій, котрий «збожеволів від своєї укрмови», намагається йому перешкодити. Підтримує Мокія тільки національно свідомий українець дядько Тарас з Києва. На боці Мини його дружина Килина, дочка Рина, тітка Мотя викликана з Курська (тітка Мокія і Рини по матері). Врешті-решт, Мину Мазайла звільняють з посади «за систематичний і зловмисний опір українізації». Сюжетні лінії: Мина — Мокій, Уля — Мокій, тьотя Мотя — дядько Тарас та інші. Композиція: 4 дії Сценічне втілення: дістала від Головреперткому республіки категорію «А» (пріоритетність п’єси для укладачів репертуару театрів); обійшла театри Дніпропетровська, Маріуполя, Житомира, Вінниці, Херсона, Одеси, Києва (Київський театр ім. І. Франка, поставив Гнат Юра)і Харкова (харківський театр «Березіль», поставив Лесь Курбас). Особливості п’єси «Мина Мазайло»: Драму не можна перекласти: втрачається обігрування українських і російських прізвищ; Немає позитивних персонажів (дядько Тарас сумнівається у своїх думках і вчинках, надто легко здає свої позиції; Мокія теж не можна назвати патріотом: українська мова цікавить його з наукової точки зору); У творі містяться досить прозорі натяки на облудність насильницької радянської українізації; Фіаско для Мини можливе тільки в літературному творі, бо в той час більшовики підтримували перевертнів. Сюжет перегукується з п’єсою Мольєра «Міщанин-шляхтич» та трагікомедією І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля». Символічні образи: прізвище; персонажі як уособлення певних типів людей. Місце подій: місто Харків, район Холодної Гори.
 
|
