«12.05.2024р. Міжнародний день запобігання синдрому хронічної втоми »

              ДНЗ «Борщівський професійний ліцей»

Тема: «12.05.2024р. Міжнародний день запобігання синдрому хронічної втоми»

Підготував:  Вихователь Вахула С.С.

 Міжнародний день запобігання міалгічному енцефаломієліту і синдрому хронічної втоми відзначається в другій декаді травня. Перші заходи стали проводиться вже з 1992 року. Дата присвячена до святкування дня народження сестри милосердя Флоренс Найтінгейл.

Синдром хронічної втоми (Chronic Fatigue Syndrome - CFS) і міалгічний енцефаломієліт (Myalgic Encephalomyelitis - ME) - дуже реальна хвороба. Відомо, що вона є аутоімунним захворюванням (як вовчак) і може передаватися повітряно-крапельним шляхом. Але не поспішайте панікувати!

Так, ME - виснажливе неврологічне захворювання, яке було визнано Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) з 1969 року як особливий органічний неврологічний розлад з кодом G.93.3. Він може поширюватися як в епідемічних, так і в спорадичних формах. Більш ніж 60 спалахів міалгічного енцефаломієліту зареєстровані по всьому світу з 1934 року.

Головна проблема синдрому хронічної втоми полягає в тому, що люди, у яких є цей стан, іноді помічають, що їм ніхто не вірить. «Їм часто кажуть, що це все просто в їх головах, а це дуже реальна і болісна хвороба, яку більше не можна ігнорувати», - говорить доктор медицини Джейкоб Тейтельбаум, автор книги From Fatigued to Fantastic (експерт, який спеціалізується на лікуванні хронічної втоми і фибромиалгії).

У 1980-х роках Марк Лавлейк, фахівець з інфекційних захворювань і керівник клініки СНІДу та ME в Університеті охорони здоров’я штату Орегон, виявив, що у пацієнтів з ME, яких він спостерігав, були набагато нижчі показники за шкалою Карнофскі, ніж у його пацієнтів з ВІЛ на останніх тижнях їхнього життя. Він засвідчив, що пацієнти з МЕ «відчувають себе однаково кожен день, на кшталт хворим на СНІД, за два тижні до смерті». При міалгічному енцефаломієліті цей надзвичайно високий хворобливий стан не є короткостроковим, хоча і не завжди призводить до смерті. Він може тривати безперервно протягом десятиліть. Міалгічний енцефаломієліт може бути одним з найбільш виснажливих захворювань.

Типовим пацієнтом, які звертаються за медичною допомогою через синдром хронічної втоми, є жінки у віці від 20 до 40 років. Проте, будь-яка людина в будь-якому віці може захворіти на цю хворобу. Діти і підлітки також сприйнятливі до цієї хвороби. Є діти у віці п’яти років з діагнозом міалгічний енцефаломієліт (правда це вважається рідкісним явищем). Тільки в США близько 100 тис. дітей, за деякими оцінками, мають діагноз МЕ. Недавні дослідження в Великобританії виявили, що саме МЕ на сьогоднішній день є найбільш поширеною причиною тривалої відсутності дитини в школі.

Недавні дослідження Центру по контролю і профілактиці захворювань США (CDC) показують, що рівень поширеності у підлітків декілька нижче, ніж у дорослих. Випадки у дітей молодше 12 років є набагато менш поширеними.

Без об’єктивних діагностичних критеріїв поширеність синдрому хронічної втоми важко виміряти. В цілому, за оцінками, можливо, що півмільйона людей в США мають CFS-подібний стан. Багато людей з CFS навіть не знають, що у них саме це захворювання. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я фактична поширеність цього розладу може бути набагато вища. Встановлено, що синдром хронічної втоми в чотири рази частіше зустрічаються у жінок, ніж у чоловіків. Середній вік пацієнтів складає 33 роки.

  12 травня як Міжнародний день поінформованості про хронічні імунологічні і неврологічні захворювання, за даними проекту DilovaMova.com, став відзначатися з 1992 року. У число цих захворювань входять міалгічний енцефаломієліт (ME), синдром хронічної втоми (CFS), фіброміалгия (FM) і множинна хімічна чутливість (MCS). Дата 12 травня була обрана, оскільки це день народження Флоренс Найтінгейл. Вважалося, що вона також страждала від ME/CFS. C 2010 року заходи, присвячені Міжнародному дню запобігання синдрому хронічної втоми проводяться регулярно, а його символ - блакитна стрічка.

Міалгічний енцефаломієліт є гостра зміна балансу нейропептідних месенджерів і в результаті цього втрачається здатність ЦНС (мозку) адекватно отримувати, інтерпретувати, зберігати і відновлювати інформацію, яка дозволяє йому контролювати життєво важливі функції організму (когнітивну, гормональну, серцево-судинну, вегетативну і сенсорно нервовий зв’язок; травлення, зоровий, слуховий баланс і т. д.). Це завжди втрата нормального внутрішнього гомеостазу.

  Як і багато «невидимих хвороб», синдром хронічної втоми часто супроводжується соціальною дисгармонією. Багато людей, які живуть з ним, страждають від соціальної ізоляції і депресії. Хронічні хвороби і депресія часто йдуть рука об руку. Нерідко люди з цим синдромом прагнуть обмежувати звичайний для здорової людини об’єм роботи. Деякі навіть тимчасово прикуті до ліжка. Не дивно, що люди з CFS часто відчувають себе ізольованими і пригніченими.

Але рішення є! Деякі зміни способу життя можуть допомогти. Хоча на сьогодні і немає ніякого вираженого медикаментозного лікування для страждаючих цим синдромом, деякі зміни поведінки неодмінно допоможуть полегшити симптоми і навіть перемогти хворобу. У числі їх - хороший нічний сон (в ідеалі від восьми до дев’яти годин на добу) є ключовим, тому що недостатній сон може тільки погіршити стан. Вживання збалансованої дієти і активність, в межах ваших можливостей, звичайно. Постарайтеся зосередитися на тому, що вам подобається, корисно і не доставляє дискомфорт. Не хворійте!

Як часто можна почути: «Я не маю сили, я змучився, втомився...». Що це? Масові скарги невдоволених, змучених життям людей, загальна ознака нездатності сучасного покоління, яке внаслідок соціально-економічних негараздів втомилося по світі ходити? Як долати той стан, який медики діагностують як синдром хронічної втоми? На ці й не тільки ці запитання відповідає доцент кафедри психіатрії та психотерапії Львівського медичного університету Надія Іванівна ДОЛІШНЯ.

 Синдро́м хроні́чної вто́ми (СХВ, англ. Chronic fatigue syndromes (СFS) — патологічний стан, який проявляється у вигляді хронічної втоми, яка триває не менше ніж 6 місяців та призводить до когнітивних труднощів. Хоча вважають, що цей синдром не має чіткої причини, але спостерігають його розвиток досить часто при герпесвірусних інфекціях, особливо при хворобі, яку спричинює герпесвірус людини 7-го типу (ГВЛ—7, HHV—7) та герпесвірус людини 6-го типу (ГВЛ—6, HHV—6). Не виключають також у розвитку цього синдрому роль інших герпесвірусів, деяких ентеровірусів, пневмокока тощо. Відносно часто спостерігають цей синдром у клінічному перебігу й інших захворювань — фіброміалгія, астенія, депресії, неврози тощо. Також вважається, що взаємодія таких факторів, як послаблена та порушена імунна система, віруси, ендокринні ( гормональні ) порушення, токсини, низький тиск, брак вітамінів та мікроелемнтів, часті стреси, безсоння, генетичні особливості організму можуть сприяти виникненню хронічної втоми.^[1][2]

— Ще кілька десятків років тому такого захворювання лікарі не діагностували, тобто хвороби «синдром хронічної втоми» ніби не було, — розповідає Надія Іванівна. — Цей стан описували під різними назвами — неврастенія, невроз тощо. І тільки 1984 року американський психіатр Ллойд уперше описав це як синдром хронічної втоми. Спочатку захворювання просто констатували як певний стан, що полягає у підвищеній втомлюваності, поганому настрої, зниженому імунітеті, зниженні реактивності, надмірній дратівливості, поганому сні, зниженні розумової працездатності, втраті пам’яті. Причини захворювання шукали у стані організму. Одні пов’язували це з якимись інфекціями, котрі ніби «дрімають» в організмі та виявляють себе в тому, що емоційно виснажують людину; інші вважали, що це є результатом зниженого імунітету, і лише в останні роки почали вивчати психологічні ситуації, котрі мають відношення до виникнення цього синдрому.

— Чи всі можуть наразитися на цей синдром?

— Ні. Переважно хронічну втому мають люди, які працюють викладачами, лікарями, керівниками, тобто ті, хто часто себе стверджує за рахунок боротьби зі слабкими сторонами тих, з ким працює.

— Якщо я правильно вас зрозуміла, представники перелічених вище професій віддають у «чужі руки» занадто багато емоцій, власної енергії, натомість часто не дістаючи нічого...

— Правильно. Але чому вони віддають так багато енергії? Чому людина не може собі сказати: «Я це можу, а цього, з незалежних від мене причин, — не можу»? Чому людина визнає в собі тільки силу, а не хоче усвідомити своєї слабкості? Втома набувається за рахунок нереальної оцінки власних можливостей — коли є неправильна уява про свої переваги і недоліки. Саме тоді ми користуємося не реальною, а уявною силою. А де її взяти? Це приблизно так, як акумулятор, що нормально працює, коли він добре заряджений. Людина теж повинна черпати десь сили. Коли вона їх тільки віддає, а не має звідки поповнити, тоді й виникає синдром хронічної втоми.

— Чи наражаються на синдром хронічної втоми люди, які щодня виконують просту фізичну роботу?

— Різниця між втомою від простої фізичної роботи і синдромом хронічної втоми в тому, що фізична (м’язова, тілесна) втома — це реальне навантаження, яке людина відчуває після роботи, і тоді, щоб зняти це навантаження і втому, достатньо просто, наприклад, прилягти відпочити, і втома мине. Синдром хронічної втоми настає внаслідок вираженого емоційного виснаження, пов’язаного з нереальним вкладанням емоцій у ту чи іншу працю, перебільшеним від самого початку. Тобто тих емоцій нема, ми буквально витягаємо їх із себе (є такий вираз «тягнути з себе жили»), щоб примусити когось щось робити. Нерідко синдром хронічної втоми набувають батьки, виховуючи неслухняних дітей. І на тлі первинної емоційної втоми розвиваються втома інтелектуальна, м’язова, тілесна тощо. Ще один приклад. Часто нам доводиться багато інтелектуально працювати — припустімо, пишемо книжку чи готуємося до захисту дисертації. У процесі роботи, без сумніву, змучуємося. Але якщо робота йде щоденно, поступово, коли людина реально може собі уявити, що вона кожен день конкретно здатна зробити, вона роботою цією дуже не переймається, емоційно не виснажується, отож не наражається на синдром хронічної втоми.

— Чи має синдром хронічної втоми так звану сезонність?

— Ні, синдром прив’язки до пори року не має.

— Скільки ж може тривати захворювання?

— Місяцями. І як наслідок — втома може потім узагалі не минати. І медикаментозне лікування у таких випадках мало чим допомагає.

— Чим небезпечний синдром хронічної втоми?

— Тим, що може спровокувати глибоку депресію, різноманітні тілесні захворювання — вже як нашарування, тобто починає боліти серце, може з’явитися виразка шлунка, починає хибити печінка тощо.

— Якщо я запідозрила в себе синдром хронічної втоми, то до якого лікаря маю звернутися?

— Найперше, що треба зробити в цій ситуації, — дати собі відпочити, а потім піти до психотерапевта, щоб зрозуміти свою проблему, — що за причина в самому собі призвела до синдрому хронічної втоми? Синдром хронічної втоми — це змученість від боротьби за власне «я».

— Тобто вийти з цього стану, попри все, можна?

— Так, але тільки у разі, якщо добре самого себе зрозуміти, абсолютно чітко усвідомивши, що наш фах, наші обов’язки — це не ми, а тільки додаток до нас. А ми — це є те, що маємо генетично від своїх дідів-прадідів, це також наші соціальні умови, сім’я тощо.

— Як часто треба відпочивати при тому синдромі, який це має бути відпочинок і скільки він має тривати?

— Від себе далеко не втечеш. Хоч де б ти був, завжди в душі, ніби у валізі, перевозиш свої проблеми — навіть якщо тішиш себе надією, що ти їх залишив удома. Тому проблема не в тому, щоб утікати від синдрому хронічної втоми, а в тому, щоб зрозуміти себе. Причому зрозуміти реально, а не фантастично. Я наполягаю на тому, що кожна людина має сама організовувати собі відпочинок: не має значення, де — вдома, на дивані з книжкою чи в далеких мандрах. Головне — позитивні емоції, щоб відпочинок був до вподоби, щоб була можливість переключити увагу від повсякденного рутинного життя. А особливе задоволення людина дістає від того, що вона під час відпочинку може дозволити собі те, чого через різні причини позбавлена в робочі будні. І не йдеться про щось надзвичайне, бо навіть дозволити собі походити певний час у вільному одязі, чого не можеш зробити на роботі, — це теж радість, задоволення, можливість розслабитися. А ще на відпочинку варто розсунути ті межі, в які ми затиснуті умовами праці, етикетом, зрештою...+

— Синдром хронічної втоми, напевно, не може діагностувати жодне медичне устаткування?

— Цей діагноз є результатом, на мій погляд, власне, психологічних змін у діяльності організму. Тому на цей діагноз може вивести психолог, але діагноз можна поставити тільки після того, як людина добре обстежена — коли виключені інші захворювання. Тому що синдром втоми може бути симптомом різних соматичних захворювань. Найлегше сказати, наприклад, людині, яка має онкологічне захворювання і яка прийшла до психіатра і скаржиться на тотальну втому, що вона має синдром хронічної втоми. Складніше виключити реальне соматичне захворювання. Тому перед тим як ставимо цей синдром, ми всебічно обстежуємо пацієнта. Психотерапія, яка існує у світі вже понад тридцять років, тепер, нарешті, починає розвиватися і в Україні, й люди мають це зрозуміти і почати звертатися до психотерапевтів, аби змінювати себе на благо самих же себе. І, можливо, тоді зменшиться число людей, хворих на синдром хронічної втоми.

 Хто у зоні ризику

Середній вік хворих – 33 роки. У групі ризику люди у віці 25-45 років. Відомо, що синдром у 4 рази частіше трапляється у жінок, ніж у чоловіків. У підлітків і дітей ця хвороба проявляється рідко. Однак, навіть у дітей до 5 років може бути СХВ.

Також це хвороба жителів мегаполісу. Близько 90% людей, які страждають від синдрому втоми, живуть у великих містах. Надто швидкий темп життя, постійні переживання і стреси, а також погана екологія сприяють захворюванню.

Найбільше хворих зареєстровано у США та Австралії. Але це може бути пов’язане з тим, що тут краще медичне обслуговування і хворі частіше звертаються до лікарів.

Найбільш схильні до хвороби – молоді жінки

Читайте також: В Україні виявили небезпечну інфекцію

Ознаки СХВ

Якщо ви часто почуваєтеся втомленими, сон і відпочинок не допомагають відновити сили, часто хворієте – є зміст задуматися про візит до лікаря. Серед інших ознак, які можуть свідчити про хворобу:

• безсоння
• різке зниження працездатності
• апатія, швидка втомлюваність
• головні болі
• депресивний стан, роздратування
• біль у всьому тілі
• порушення імунітету, часті хвороби

Спостерігаєте у себе ці ознаки? Обов’язково зверніться до свого сімейного лікаря. Адже СХВ сам по собі не минає.

Синдром хронічної втоми є одним із "невидимих хворіб". Тож супроводжується проблемами з комунікацією, соціальною роллю людини. Пацієнти часто страждають від ізоляції, браку спілкування, а як наслідок – від депресії.

СХВ іде рука в руку з депресією

Діагностика синдрому хронічної втоми

Не варто плутати просто перевтому із СХВ. Кваліфікований медик без проблем відрізнить одне від іншого. Немає більше хвороб, які хоча б віддалено нагадували ME. Є задокументовано понад 60 різних симптомів при наявності цієї хвороби.

Читайте також: Які чаї можуть зміцнити імунітет: прості рецепти приготування

Не варто покладатися на поради знайомих чи інтернет! Лише лікар на основі індивідуальних симптомів і низки аналізів призначає лікування.

Частина симптомів можлива і при інших хворобах. Тож лікарю необхідно провести дослідження, щоб виключити їх. Наприклад, рання стадія раку може по відчуттях нагадувати СХВ. Також необхідно виключити туберкульоз, соматичні патології, глистові інвазії.

Лише лікар може поставити діагноз

На пацієнта чекає ціла низка аналізів і обстежень. Від аналізу крові до навіть у деяких випадках МРТ. Однак саме огляди допоможуть поставити точний діагноз і приступити до правильного лікування.

Лікування хронічної втоми

На жаль, сучасна медицина не знає чіткого медикаментозного лікування для хворих на СХВ. Однак, зміна способу життя здатна значно полегшити симптоми, а з часом – перемогти хворобу.

Варто переглянути погляди на життя

Все залежить від ступеня хвороби. Медики призначають психотерапевтичне лікування. У деяких випадках – прийом медикаментів. У будь-якому випадку лікування має бути комплексним.

Препарати призначають у залежності від джерела хронічного стану. Це можуть бути антидепресанти, денні транквілізатори, препарати магнію, вітаміни групи В, імуномодулятори тощо.

Також до комплексу лікування можуть включити фізіотерапію. Допомогти можуть:

• магнітотерапія
• водні процедури
• акупунктура
• масаж

Іноді пацієнтам радять аутогенні тренування. Людина при максимальному м’язовому розслабленні використовує самонавіювання.

Не зайвою буде народна медицина. Варто пам’ятати, що вона може допомогти позбавитися симптомів, а не причини хвороби. Тож народні методи можна використовувати лише в комплексі з повноцінним лікуванням.

Профілактика синдрому хронічної втоми

І людям, які вже страждають від СХВ, і людям, які хочуть вберегтися від недуги треба дотримуватися кількох банальних, але дієвих правил.

• Повноцінний сон. Людському організму необхідний відпочинок. Дорослій людині треба спати близько 8 годин. Якщо маєте можливість поспати вдень, не відмовляйте собі у задоволенні! До речі, найбільш природний час для денного сну – між 14 та 16 годинами.
• Фізична активність. Сидячий спосіб життя є причиною безлічі хвороб. Прості тренування, піші прогулянки, танці, плавання – будь-яка фізична активність, яка приносить вам задоволення, мусить бути у вашому житті.
• Адекватне харчування. Не заради стрункої фігури, а заради здорового повноцінного життя, наведіть лад у своїй тарілці. Збалансований раціон, невеликі порції, більше овочів, правильне поєднання продуктів – допоможуть вберегти здоров’я.
• Контрастний душ. Ця неважка процедура здатна запобігти серйозній хворобі.
• Займайтеся тим, що подобається. Людині необхідно відпочивати і отримувати насолоду від життя.

Не забувайте відпочивати

Також появу симптомів синдрому втоми можуть викликати певні інші хвороби: вазомоторний риніт, хронічний гайморит, бронхоектатична хвороба. Тому варто своєчасно їх вилікувати і не допускати хронічних станів.

Не забувайте любити себе і ставити перед собою реальні цілі і завдання. Перевтома не призводить до успіху. У погоні за успішністю сучасна людина часто забуває, навіщо їй це все.

Міалгічний енцефаломієліт є хворобою, яка викликана вірусною інфекцією. Синдром постійної втоми проявляється на фоні перетоми, стресів, поганого способу життя, проблем екології. Тож, аби залишатися здоровим, любіть себе, відпочивайте, харчуйтеся повноцінно і смачно, не забувайте більше рухатися. А при перших підозрах на хворобу звертайтеся до лікаря!