21 лютого Міжнародний день рідної мови

«21 лютого – Міжнародний день української мови»

Лунає пісня Наталії Бучинської «Краща мова єднання…»

Ведуча

Добрий день, шкільна родино!

Ведучий

 

 Сьогодні  21 лютого  відзначають Міжнародний день  рідної  мови. 

 

Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі - в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки.

І де б не були ми, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося до сліз, зачувши рідне слово.

Для кожного народу дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця - українська. Сьогодні тут зібралися справжні українці, шанувальни­ки мови, знавці рідного слова.

     Мова — одне з багатьох див, створених людиною. Вона віддзер­калює душу народу, його історію. Трапляються такі ситуації, коли навіть звучання рідного слова стає причиною особливого душев­ного стану, емоційного збудження людини.

      У нашій світлиці сьогодні тепло, світло й затишно, тож да­вайте поговоримо про нашу рідну мову.

 

Ведуча

Із слова починається людина,

Із мови починається мій рід,

Ласкава, мамина, єдина,

Щебече соловейком на весь світ.

 

.Ведуча

Рідна мова! Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів, вона встала з колін, як піднялася і наша Україна. Але цьому передувала тяжка боротьба.

Ведучий

Хотіли вирвати язик.

Хотіли ноги поламати.

Топтали під шалений крик.

В’язали, кидали за грати.

Зробить калікою з калік

Тебе хотіли , рідна мати.

 

 

 Учень

Віктор Баранов – Я запитую в себе, питаю у вас, у людей…

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Де той рік, де той проклятий тиждень і день,
Коли ми, українці, забули, що ми українці?

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,
І що ми на Вкраїні – таки український народ,
А не просто юрба, що  у звітах населенням зветься.

І що хміль наш – у пісні, а не у барилах вина.
І що щедрість – в серцях, а не лиш у крамничних вітринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
Без якої наш край – територія, а не Вкраїна.

Українці мої! Як гірчать мені власні слова…
Знаю добре, що й вам вони теж – не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж колись небо нахилить до Ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна…

Ведуча

 Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова.

 

 

 

 А  зараз – завдання  для  глядачів: відгадайте слово за поданими епітетами, тобто: я зачитую прикметники, а ви повинні здогадатися, про що я кажу:             

1)золотава, холодна, мінлива, жовтогаряча, врожайна, багата, сумна, прекрасна, зажурена, багряна, мрійна, поетична — (осінь);

2)свіжий,   смачний,   священний, батьківський, пшеничний, твердий, запашний, пухкий, рум'яний,  хрумкий, тяжкий,  білий, чорний — (хліб)',

3)легковажна,     серйозна, розумна, працьовита, освічена, порядна, хороша, несправедлива, щаслива, ввічлива, гуманна, сувора, хвора, скромна, старанна, щедра, благородна, чуйна, ґречна, шляхетна, сентиментальна — (людина);

4)кирпатий, орлиний, плескатий, ґудзиком, м'ясистий, картоплиною, рівний, римський— (ніс);

5)важка, легка, людська, натхненна, приємна, щоденна, сумлінна, улюблена, чесна, корисна,копітка, титанічна, безкорисна - (праця).

6)співуча, оксамитова, солов'їна, засмічена, брутальна, ласкава, літературна,   рідна, повільна, швидка, зрусифікована, тиха, дзвінка — (мова).

1:Молодці! У  процесі  життя  народу  в  нашій мові  з’являються  нові  слова..

Ведуча

Рідна мова!.. Вона неповторна, співуча, мелодійна, бо увібрала в себе шум вічнозелених смерек, гомін полів і морів, запах лугів і трав. Переткана червоною калиною, хрещатим барвінком, вишневим цвітом, запашною рутою-м’ятою. Немає жодного українця, який би не був зачарований мелодійністю, душевністю нашої української пісні.

Лунає пісня Ірини Чорній «Чом ти не прийшов?»(співає п’ятеро дівчат)

Ведуча

А зараз давайте розгадаємо цікаві загадки

 1.Що тепліше одного кожуха? (Два кожухи)

2.Коли дурень розумний? (Коли мовчить)

3.Що в хаті щодня цілують? (Чашку)

4.Що це за гість, що сам себе їсть? (Свічка)

5.Жило триста котів і один чоловік. Скільки було там ніг? (Дві)

6.У якому місяці люди найменше хліба їдять? (У лютому)

 7.Що в людині найбистріше? (Думка)

8.Що за трава, що й сліпий впізнає? (Кропива)
9.Столиця України. (Київ). 
10.Назва Гімну України. („Ще не вмерла Україна..."). 
11.Автор слів Гімну. (Павло Чубинський). 
12.Перший Президент України. (М. Грушевський). 
13.Назвіть малий Державний Герб України. (Тризуб). 
14.Назвіть найбільшу святиню українського народу в музичній символіці? (Гімн). 
15.Автор музики Гімну. (Михайло Вербицький). 
16.Колір нашого Прапора. (Жовто-блакитний).

Ведуча

Наша мова –  вистраждана, мордована, катована, але вона вистояла. Вона є і буде завжди. Ми – мирний народ, ми чужого не хочемо, але свого ніколи нікому не віддамо.В нашій державі молитва має дуже велику силу. Ми – громадяни України і повинні поважати і любити нашу мову.

  

 Учениця

                                                      Катерина МОТРИЧ
                                                    МОЛИТВА ДО МОВИ
Мово! З чорнозему, рясту, любистку, м’яти, євшан-зілля, з роси, з дніпрової води, від зорі і місяця народжена. Мово! Мудра Берегине, що на дала погаснути земному вогнищу роду нашого, тримала народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордості духу.
Мово! Велична молитва наша у своїй нероздільній Трійці, що єси Ти і Бог-Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла Ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа скверноти, злого духа ганьби. І висвячувала душі козацького роду. І множила край веселий, святковий і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень, і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і Божого знамення.
Мова моя! Дзвонкова криниця на середохресній дорозі нашої долі. Твої джерела б’ють десь від магми, тому й вогненна така… То ж зцілювала ти втомлених духом, давала силу, здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили тебе. І невмирущими ставали ті, що молились на дароване Тобою Слово!

Ведучий

У 1991 році Україна стала незалежною державою. З розвитком держави інтенсивно розвивається і українська мова. Ми з вами одержали у спадок сучасну українську літературну мову — багату, розвинену, гнучку. Нею і можна висловити все: від найскладніших і найновіших наукових відкриттів до найвеселіших віршів, пісень, оповідань. Багатство мови зберігається у незліченній кількості чудових українських пісень, у думах і казках, у творах письменників, у живій розмовній мові. Наше завдання — берегти цей неоціненний дар, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами, не забувати, щиро любити. І хоч наша мова зазнала гоніння, переслідування, зараз вона живе, квітне і вдосконалюється. Любімо і бережімо її. Куди б не завела вас доля, пам’ятайте рідну українську мову. Кожному українцеві, кожній людині, яка живе в нашій державі, працює чи навчається потрібно знати українську мову.

 

Любіть прекрасну Україну,

Цінуйте мову солов’їну,

Шануйте маму завжди, тата!

Працюйте, щоб жилось багато!

Ще посадіть вербу, калину,

Оберігайте Україну!