Урок. Джерела історичної інформації.

Ігор Щупак, Олена Бурлака, Ірина Піскарьова, Андрій Посунько. Вступ до ІСТОРІЇ УКРАЇНИ та ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ5 клас. РОЗДІЛ I. НАУКИ, ЩО ВИВЧАЮТЬ МИНУЛЕ

§3 Джерела історичної інформації

Що називають історичними джерелами та які види історичних джерел розрізняють. Дослідження історії — неймовірно цікава й водночас відповідальна справа. Працюючи як справжні слідопити, учені прагнуть донести до людей достовірну інформацію про історичні події. Про минуле людства «розповідають» найдавніші знаряддя праці, предмети побуту, рештки людей та оточуючого їх світу, мистецькі твори, механізми, фотографії, пісні та багато інших пам’яток життя і діяльності суспільства. Ці пам’ятки називають історичними джерелами.

Учені розрізняють кілька видів історичних джерел залежно від походження, матеріалу і способу виготовлення. Учені звертають увагу на те, що поділ історичних джерел за видами є умовним, а багато джерел можна віднести одразу до кількох видів. Наприклад, монета, на якій є напис, може бути одночасно і речовим, і писемним джерелом, книжка — речовим і писемним, пам’ятка архітектури речовим і візуальним (зображальним) тощо.

Уважно розгляньте колаж і підписи до ілюстрацій, скористайтеся програмою у смартфоні для зчитування QR-кодів. Визначте, до якого виду історичних джерел належить кожне із зображених у колажі джерел (уявно з’єднайте ілюстрації з текстовими картками). Свій вибір обґрунтуйте.

Як досліджувати історичні джерела

Спробуйте дослідити історичний документ з допомогою памятки , яку ми розглянули раніше

Фейк — навмисне вигадана частково або повністю неправдива інформація. Оповите таємницями минуле завжди викликало жвавий інтерес у дослідників. Завзяті шукачі таємниць, долаючи численні перешкоди, відшукували старовинні речі (артефакти), розшифровували написи давно забутими мовами. І, звісно, намагалися радістю відкриттів у світі історичних джерел поділитися зі світом. У 1920–1930-х роках український історик Юрій Миролюбов багато писав про унікальну знахідку. Легенди й оповідання давніх слов’ян, записані на кількох дерев’яних дощечках дістали назву «Велесова книга». Однак оригінали оповідань «Велесової книги» нібито зникли в часи Другої світової війни. До цього часу більшість вірить в існування унікальної історичної пам’ятки. Якщо не вірите, то задайте в пошуку Google і вам надійдуть численні пропозиції від інтернет-магазинів!

Прочитайте й зіставте уривки із повідомлень сайтів й обговоріть відповіді на запитання: Чим відрізняється інформація авторів про «Велесову книгу»? У якому з уривків доводиться істинність «Велесової книги» як історичного джерела? Які докази наводить автор на підтвердження своєї думки? У якому з уривків автор спростовує істинність «Велесової книги» як історичного джерела? Які докази наводить автор на підтвердження своєї думки?

Як бачимо, іноді сенсаційні знахідки виявляються майстерними підробками. Культура містифікацій (вигадок) і фальсифікацій (підробок) отримала нове життя сьогодні. Часто в соціальних мережах активно поширюються фейкові (неправдиві) новини, що спотворюють факти, підступно маніпулюють читачем

Протягом історії людства було створено багато підробок «під старовину». Мотиви створення підробок (містифікацій) були різні. Хтось таким чином заробляв гроші або просто розважався. Хтось кидав виклик і намагався спровокувати освічених сучасників («тролив»). Хтось у такий, нехай і не зовсім чесний, спосіб намагався прикрасити спадщину рідного народу, довести, що вона нічим не гірша за культуру сусідніх народів.

А зараз виконаймо вправу. Покликання Або QR-код

Оцініть свої успіхи в опануванні теми «Джерела історичної інформації» — уявно поєднайте кожне із запитань для самоконтролю з відповідним смайликом успіху

Дякую за увагу !Слава Україні