35 річниці Чорнобильській катастрофі (текст)

СЛАЙД 1

Тематичний урок «Чорнобиль. 35 років атомній трагедії»

Доброго дня! Мене звати пані Наталя, а це з нами пані Яна. Ми представники Державного архіву Донецької області.

Наша установа раніше знаходилась у м. Донецьку, але з початком російсько-української війни змушено перемістилась до м. Костянтинівка на підконтрольну територію України.

Скажу декілька слів, щодо того чим ми займаємося. Перш за все архів зберігає документи, що відображають історію розвитку нашого регіону, мають культурну цінність і є надбанням української нації. Тобто ми зберігаємо різні документи – рішення виконавчої влади, фотографії, метричні книги про народження, шлюб та смерть, старовинні документи та багато всього іншого.

І одним із напрямком нашої роботи є вивчення історії та її висвітлення через виставки архівних документів та тематичні уроки. Такі як сьогодні.

 

СЛАЙД 2 Сьогодні поговоримо про аварію на Чорнобильській Атомній електростанції, яку називають найбільшою техногенною катастрофою в історії мирного атома.

Чорнобиль – це назва невеличкого районного центру, що знаходиться недалеко від Києва. Чорнобиль дав свою назву атомній електростанції, яка почала будуватися на території біля річки Прип’ять. Невдовзі біля атомної станції виникло ціле місто енергетиків – Прип’ять. Місто швидко розбудовувалось: відкривалися школи, дитячі садочки, лікарні, магазини... Це було місто-сад, з широкими вулицями, висотними будинками та квітучими скверами, алеями та парками. Ніщо не віщувало біди. Квітень завершував свою вахту в природі і мав передати її травню.

Про те цю красу знищила трагедія, яка сталася 26 квітня і увійшла в історію людства під назвою Чорнобильська катастрофа.

СЛАЙД 3 Давайте пригадаємо події, які відбулись 26 квітня 1986 року.

У ніч з 25 на 26 травня о першій годині 23 хвилини 47 секунд над четвертим реактором Чорнобильської атомної електростанції стався вибух, який повністю зруйнував реактор та нічну пітьму розірвало велетенське полум’я.

Спалахнув реактор, в якому у той час знаходилося близько 200 тон урану. Крізь зруйновану обшивку радіоактивні речовини вирвалися назовні, отруюючи усе живе навколо в радіусі багатьох десятків кілометрів.

СЛАЙД 4 Будівля енергоблока частково обвалилася, при цьому загинув оператор головних циркуляційних насосів Валерій Ходемчук. О 6:00 ранку того ж дня від отриманих опіків і травми хребта помер інженер системи автоматики Володимир Шашенок.

 

СЛАЙД 5 Начальник тодішньої зміни Юрій Андреєв пригадував, свої емоції від побаченого після вибуху.

"Коли ми їхали повз зруйнований реактор, його вигляд був просто жахливим. Я вперше відчув повний жах, коли, фактично, побачив реактор у розрізі, всі конструкції, які зазвичай можна бачити лише під час будівництва. Було зрозуміло, що реактор дихає в атмосферу, викидаючи величезну масу активності"

У день аварії Юрій Андреєв був одним із операторів блочного щита та намагався відключити його через 12 годин після вибух на 4 реакторі.

СЛАЙД 6 "Більшість із тих кнопок, що були переді мною на щіті управління, вже не діяли, і треба було вручну крутити потрібні механізми, а для цього треба були сотні працівників. Тому ми вирішили зупиняти блок методом природної циркуляції. Керівництво це наше рішення схвалило, але без підписів, не офіційно... І нам стало зрозуміло: нас чотири інженери на блочному щіті, і ми відповідатимемо за все", - зізнавався він

СЛАЙД 7 У різних приміщеннях і на даху почалася пожежа. Перші пожежники, які прибули гасити полум’я, не мали спеціальних засобів захисту, тому отримали високі, навіть смертельні, дози радіації.

Але саме завдяки вогнеборцям, які жертвували своїми життями, вдалося запобігти водневому вибуху, що міг відбутися, якби реактор продовжував палати. Згодом підраховано, що загальна радіація, викинута тоді в повітря, була в 30 разів більшою, ніж під час вибуху атомної бомби в Хіросімі, і першими, хто відчув її на собі були працівники станції та рятівники.

СЛАЙД 8 Ще один очевидець аварії - старший інженер управління Олексій Бреус.

Він приїхав на ЧАЕС, як на звичайну зміну і весь день працював у зруйнованому блоці над ліквідацією наслідків аварії.

"У той день я бачив Акімова і Топтунова. Вони були у, м'яко кажучи, не найкращому стані. Було видно, що їм дуже зле, вони були дуже бліді - Топтунов був, буквально, білий. А потім у лікарні, як розповідали, його шкіра почорніла. Бачив інших колег, що працювали вночі, - вони були дуже червоні", - пригадував Олексій Бреус

Леонід Топтунов і Олександр Акімов - працівники ЧАЕС, які були на станції у момент аварії та першими намагалися подолати її наслідки. Обидва померли у травні 1986 року.

Взагалі до ліквідації наслідків катастрофи протягом 1986-1987 років було залучено 240 тисяч рятувальників. Загальна кількість ліквідаторів склала 600 000 осіб: пожежники та медики, військовослужбовці та персонал станції – вони виконували свій обов’язок, ризикуючи своїм здоров’ям та життям. Всі ті, хто першими вийшли на лінію вогню, ступили у вируюче полум’я, в смертельну радіацію не за наказом командира, а за велінням совісті.

СЛАЙД 9 Одразу після аварії було опромінено понад 8,5 мільйонів людей і забруднено 155 тисяч квадратних метрів територій. Навіть після того, як пожежу погасили, реактор ще кілька тижнів продовжував викидати неймовірну кількість радіації, доки його не засипали сумішшю піску, свинцю та бору.

Пізніше Чорнобильській трагедії привласнили сім балів з 7 можливих за міжнародною шкалою ядерних подій (INES), що зробило її найбільшою техногенною катастрофою тих часів. Слід зазначити, що 7 балів також присвоїли аварії на АЕС Фукусіма-1, Японія, в 2011 році, де в результаті землетрусу теж сталася катастрофа.

СЛАЙД 10 Тим часом поки рятувальні служби боролися з безпосередніми наслідками катастрофи, решта населення ще й не здогадувались, наскільки страшна трагедія відбулася зовсім неподалік. Уряд СРСР старанно приховував аварію, це вже ні для кого не є таємницею. Ніхто не організовував термінової евакуації, людей навпаки закликали не хвилюватися і продовжувати своє звичне життя, так ніби нічого й не трапилося.

СЛАЙД 11 Офіційне повідомлення про трагедію СРСР змусила зробити міжнародна спільнота, оскільки вже наступного після катастрофи дня у різних державах світу почали фіксувати аномальне підвищення радіації. Першою на сполох тоді забила Швеція.

Населення Прип'яті було евакуйовано за рішенням урядової комісії під головуванням Бориса Щербини. Повідомлення про евакуацію було передано по місцевому радіо 27 квітня 1986 року о 13:10, через 35 годин після аварії. Жителів міста, 47 500 осіб, вивезли на 1225 автобусах і 250 вантажівках до 17:00 вечора того ж дня. Людям говорили, що це тимчасовий захід і вони дуже швидко зможуть повернутися. Але більшість з них, насправді, назавжди залишали на отруєних територіях своє колишнє життя.

СЛАЙД 12 Першого травня в Києві ще проводили масштабний парад, в якому брали участь тисячі людей, в той час, як рівень радіації там перевищував фоновий у кілька десятків разів.

Всього протягом травня 1986 року евакуйовано близько 116 тисяч осіб з 188 населених пунктів в 30-кілометровій зоні відчуження навколо станції.

СЛАЙД 13 Людям забороняли брати практично будь-що, адже розуміли, що кожна з речей вже опромінена смертельною дозою радіації. Безліч домашніх улюбленців залишилися без господарів, кинуті віч-на-віч з жахливою катастрофою.

Тільки замислитесь тисячі людей жили своїм життям: ходили на роботу, до школи, будували плани на життя, так само як і ми зараз з вами. А потім, буквально в одну мить їх життя змінюється і вони змушені залишати свої будинки, квартири, друзів і знайомих, звичне життя, та переїжджати в нікуди без речей.

 

СЛАЙД 14 Відразу після аварії робота станції була зупинена. Шахту реактора, що вибухнув з палаючим графітом засипали з вертольотів сумішшю карбіду бору, свинцю і доломіту. І тільки 9 травня вдалося приборкати пожежу.

Після першого, найбільш гострого, етапу всіх зусиль щодо локалізації аварії були зосереджені на створенні спеціальної захисної споруди, званого саркофагом (об'єкт "Укриття"). В кінці травня 1986 року сформовано спеціальну організацію. Роботи велися цілодобово, вахтами, чисельність яких досягала 10 тис. чоловік.

СЛАЙД 15 Небезпечний реактор накрили бетонним саркофагом, який мав би запобігати подальшому забрудненню середовища.  Але досить швидко виявилося, що навіть "Саркофаг", побудований із сотень тисяч тонн бетоносуміші і металоконструкцій, не витримує впливу зруйнованого реактора і вкривається щілинами і шпаринами, загальна площа яких з часом сягнула понад тисячі квадратних метрів.

Мабуть вам цікаво що ж знаходиться під саркофагом та як виглядає реактор?

Зараз ми вам покажемо фотографії, які зробив Олександр Купний – колишній робітник Чорнобильської АЕС, а нині журналіст та фотограф.

СЛАЙД 16 Ось так під саркофагом виглядає реакторний зал зруйнованого 4 енергоблока ЧАЕС.

СЛАЙД 17 На цьому фото зображено паливо яке було всередині реактора.

СЛАЙД 18 Білі точки, які ви бачите на фото - це не брак фотографії. ЦЕ РАДІАЦІЯ, яку камера змогла закарбувати.

При цьому ліквідатори говорять, що радіацію, окрім фото/відео можна відчути на смак - в роті з'являється присмак металу.

СЛАЙД 19 На цьому фото, ліворуч ви бачите якусь зелену стіну або двері. Але це не просто стіна – це кришка самого реактора. Її вага 2000 тон. Кришку зірвало вибухом і поклало на бік, і в такому положенні вона стоїть з моменту вибуху.

СЛАЙД 20 А на цих фотографіях ви бачите найнебезпечніше - застигле ядерне паливо, яке по порожніх трубах витекло з реактора.

СЛАЙД 21 Гарантований термін експлуатації саркофагу був розрахований до 2006 року, тому в 1997 році країни "сімки" зійшлися на думці про необхідність будівництва "Укриття-2", яке накрило б застарілу конструкцію.

СЛАЙД 22 У 2019 році завершилися роботи зі зведення нової захисної споруди. Через великі розміри арки її довелося будувати двома частинами, щоб потім зрушити разом. Ця Захисна споруда побудована поверху старого саркофагу та ізолює його. Нове укриття вище за американську Статую Свободи і лондонський Біг Бен.

СЛАЙД 23 Але при цьому науковці задумались і над тим, щоб вилучити небезпечні уламки та утилізувати їх.

Ось так зараз виглядає саркофаг над 4 реактором під аркою. Але новий саркофаг не стане остаточним вирішенням проблеми - він всього лише повинен забезпечити захист аварійного блоку мінімум ще на 100 років.

СЛАЙД 24 Зараз на цій території утворився умовний заповідник. В чорнобильській зоні знайшли притулок безліч видів тварин та птахів, серед яких все частіше можна зустріти рідкісні види. І хоч територія ще не зовсім безпечна для постійного проживання, поодинокі люди починають на ній заселятися.

СЛАЙД 25 До зони відчуження нерідко організовують екскурсії, і бажаючих неймовірно багато. А журнал Forbes навіть включив це місце до переліку найекстравагантніших туристичних місць.

 

Історію Чорнобильської катастрофи ми повторюємо та згадуємо кожну річницю і я вважаю, що це потрібно робити, адже крізь роки жах того, що відбулося стає не таким вразливим та нові покоління можуть не усвідомлювати увесь масштаб катастрофи.

Можу сказати те, що вивчення істориками та дослідниками історії Чорнобильської катастрофи продовжується, адже в архівах зберігається безліч документів та, мабуть, деякі з них ще не є розсекреченими.

СЛАЙД 26 У 2018 році перелік з деяких розсекречених документів Галузевого державного Архіву Служби Безпеки України, щодо аварії на ЧАЄС, внесли до реєстру ЮНЕСКО.

Це документи Комітету Державної Безпеки про те, як працювала станція, які проблеми, несправності та аварії виникали на ній ще до 1986 року, а також те, що стосується безпосередньо самої Чорнобильської катастрофи і вже ліквідації її наслідків.

До самого комплексу документів включені не тільки матеріали з Галузевого державного архіву СБУ, а й з Центрального державного архіву вищих органів влади, Центрального державного архіву громадських об’єднань, Центрального державного кінофотофоно архіву імені Г. Пшеничного, низки державних обласних архівів.

СЛАЙД 27 Перший документ, у цьому переліку, датований 1973 роком. Це доповідна записка про порушення дотримання норм під час будівництва Чорнобильської Атомної Електричної Станції. Давайте прочитаємо, що тут написано. На фото ліворуч: «Секретно. Первому секретарю Киевского областного комитета коммунистической партии Украины. Докладная записка. Из поступающий в управление КГБ при СМ УССР по Киевской области материалов видно, что на строительстве Чернобыльскоц АЭС имеют место случаи нарушения технических норм.»

На фото праворуч написано: «В начале 1973 года при производстве арматурных работ в приёмке дренажных вод №4 (главный корпус АЭС) было допущено расхождение между установленной арматурой и проектируемой, что влечет за собой уменьшение прочности конструкции. При этом на исполнительной схеме были внесены изменения, отражающие ложное положение выпусков арматуры.»

СЛАЙД 28

Наступні документи також стосуються порушень і проблем, які виникали тут під час будівництва.

З цих розсекречених документів стало відомо, що на ЧАЕС була ціла низка несправностей і порушень. Наприклад, стало відомо що були проблеми з конструкцією самої АЄС, адже вона будувалась за блочною системою. Тобто каркас реактора був не повністю литий з бетону. З доповідних записок відомо, що бетон був неналежної якості. До того ж він заливався не за технічними нормами, були тріщини й прогалини між різними блоками. Саме це пояснює чому у 1986 році перекриття не витримало.

Розуміння того, що це відбувалося ще до 1986 року, є надзвичайно важливим, тому що ці документи показують, що Чорнобильська катастрофа не була випадковою. Ми можемо говорити про те, що ця аварія була, на жаль, запрограмована ще задовго до 1986-го, бо ставлення комуністичного режиму, який ухвалював рішення про будівництво ЧАЕС, до її спорудження і те, яким чином відбувалося будівництво, призвели до того, що фактично неможливо було уникнути цієї аварії.

Документи в цій добірці умовно поділено на три блоки: період до аварії, безпосередньо період самої аварії та ліквідація наслідків.

СЛАЙД 29 Документи періоду аварії відображають ту інформацію, яку КДБ подавало керівництву держави, першому секретарю Щербицькому. Наприклад, про те, що було виявлено машину поблизу Києва з величезним радіоактивним фоном, що костюми дітей, які брали участь у першотравневій демонстрації, після здачі мали величезний радіоактивний фон.

Саме ці документи доводять, що ще до першого травня режим знав про те, що відбувається, про те, які є загрози, але водночас відтягнув рішення про евакуацію і провів не лише першотравневу демонстрацію, а й низку інших заходів. Тобто це є важливим свідченням того, що для партії було важливо показати, що режим є сильним, а життя людей, які брали участь у цьому, з ними не рахувались.

СЛАЙД 30 А в третьому блоці документів є інформація як відбувалась ліквідація наслідків Чорнобильської катастрофи, а також того, яким чином КДБ намагалося контролювати чутки, які почали ширитись між населенням Києва та України загалом, і як намагався перешкодити поширенню правдивої інформації про те, що відбулось.

Всі ці архівні документи, про які я говорю мали гриф «таємно» або «цілком таємно». До них мали доступ тільки працівники КДБ або керівництво партії, у якого були відповідні допуски до державної таємниці в Радянському Союзі.

Аварія на ЧАЕС донині лишається однією з найбільших техногенних катастроф у світі, і ці документи можуть надати можливість краще зрозуміти, які загрози несе так званий «мирний атом». Україна і світ розуміють чому ця аварія відбулась та хто за це відповідає. На сьогодні цілком можна стверджувати, що це не стихійна катастрофа, а до певної міри запрограмований системою наслідок.

СЛАЙД 31

Також для нас, як для архівістів важливо, щоб суспільство бачило, що ці документи зараз відкриті і з ними може попрацювати або ознайомитись усі охочі. Колекція цих документів з Галузевого держархіву СБУ опублікована на сайті електронного Архіву українського визвольного руху, з ними може ознайомитися будь-хто.

Можна сказати, що ці документи - це та спадщина, яка є важливою не скільки як культурне надбання, а як сумний результат аварії. Ми сподіваємося, що ознайомлення з цими документами допоможе у майбутньому уникнути схожих катастроф.

 

Чорнобильська катастрофа знайшла відклик в культурі України та світу. Наразі видано багато книг, знято документальні та художні фільми, написано музику та картини, створено відеоігри.

СЛАЙД 32

Усі ми знаємо серіал від HBO «Чорнобиль», який вийшов у 2019 році. Цей міні-серіал завоював популярність серед глядачів та має оцінку 9,5 і якийсь час займав перше місце в рейтингу.

Але окрім оцінок та популярності серіал має ще і вплив на суспільство.

У липні 2019 року президент України Володимир Зеленський підписав указ про повернення статусу «відкритої зони» території навколо Чорнобильської АЕС, щоб залучити в неї вчених та істориків, а також організувати спеціальний зелений коридор для туристів. Після цього індустріальний туризм в Прип'яті збільшився в п'ять разів завдяки припливу іноземних туристів в місто та склав у 2019 році 62 000 туристів

Також після виходу серіалу в Києві презентували видання – це розсекречений збірник архівних документів КДБ про ситуацію в зоні відчуження, стані ЧАЕС після аварії до 1991 року, вжиті заходи безпеки та протоколи засідань міських комітетів.

 

Хочемо порекомендувати вам деякі фільми та серіали, окрім серіалу від HBO «Чорнобиль», для перегляду, аби вникнути в атмосферу тих подій:

1) СЛАЙД 33

Битва за Чорнобиль

Документальний фільм телеканалу Discovery 2006 року розповідає про ліквідацію аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідки. Своїми спогадами з журналістами поділилися перший президент СРСР Михайло Горбачов і фотограф Ігор Костін, автор історичних знімків зруйнованого реактора. Також журналісти поспілкувалися з багатьма експертами, військовими, які керували ліквідацією, шахтарями, інженерами тощо.

У фільмі йдеться про надскладну роботу з ліквідації аварії, про спроби не допустити другий вибух на АЕС, а також про шалену дозу радіації, яку отримали жителі Прип’яті в перші дні після вибуху через замовчування владою масштабів катастрофи. Його дійсно варто подивитися.

2) СЛАЙД 34 Український Міні-сериал «Мотильки». Історія про двох сестер, які поїхали провідати тітку в Прип’ять, за день до вибуху на ЧАЕС. Дівчата потрапляють у безвихідне становище і починають допомагати ліквідаторам. Одна з сестер закохується в того, хто бореться з наслідками катастрофи. Тепер виїхати дівчатам буде ще складніше.

В стрічці немає жодної павільйонної сцени. Основна частина фільму знімалась в Києві та Славутичі. На фасад палацу культури в Славутичі прикріпили напис Енергетик, аби місто виглядало як Прип’ять.

3) СЛАЙД 35 «АРТЕФАКТ ЧОРНОБИЛЯ» – український сучасний документальний фільм про розслідування Чорнобильської катастрофи на основі нещодавно розсекречених архівів КДБ, про які я говорила сьогодні, та її наслідків для України та всього світу зараз.

Під час проекту було створено мурал на ЧАЕС, встановлено рекорд України з найбільшою діджитал-скульптурою «Чорнобильське Сяйво» та проведено дослідження, яке виявило, що:

60% українців  не знають дату аварії на ЧАЕС;

92%  не знають норм радіації сьогодні;

47% - досі вірять радянським фейкам про Чорнобиль.

Фільм «АРТЕФАКТ ЧОРНОБИЛЯ» знято за підтримки Українського Культурного Фонду, Міністерства культури та інформаційної політики, Галузевого державного архіву СБУ та ще низки установ.

4) СЛАЙД 36

Чорнобиль 2020

Наступне відео обране до добірки через свою актуальність. Адже у  квітні 2020 року в лісі поруч із покинутою Чорнобильською атомною станцією спалахнула пожежа. Станом на 26 квітня 2020 року  згоріли території колишніх сіл Лелів, Копачі, Поліське, Грезля, Рудня-Грезлянська, Ковшилівка, Варовичі, Буда-Варовичі, Мартиновичі, Смарагдовий, Волхов, Чистогалівка. Також згоріла територія військового міста Чорнобиль-2 і постраждало саме місто Чорнобиль. Попередня оцінка площі пожеж становить близько 11 500 (одинадцять з половиною тисячі) гектар.

У короткому відео, знятому українським режисером Станіславом Капраловим, можна побачити кадри згорілих чорнобильських лісів, які гасили пожежники з усієї України. Ніхто не міг і уявити собі, що 2020 році фільми про Чорнобиль набудуть нового сенсу й актуальності.

СЛАЙД 37

Хочеться додати, що події цього дня стали однією з наймасштабніших трагедій для людства. Вибух, який зруйнував життя тисячам людей і утворив багатокілометрову зону відчуження, назавжди закарбувався в пам’яті не одного народу.

В 35-ту річницю Чорнобильської аварії ми щиро дякуємо за наші життя ліквідаторам, лікарям, пожежникам та усім причетним до ліквідації аварії та її наслідків!