5 клас НУШ Діагностувальна робота з української літератури "Україна і я"

5 клас

Діагностувальна робота

Україна і я

Тарас Шевченко, Богдан Лепкий, Галина Кирпа, Тетяна Майданович

Тести

 

1. Провідним мотивом уривка «Учітесь, читайте…»Т. Шевченко є:

А заклик здобувати найпередовіші знання, вивчаючи й шануючи  національні здобутки

Б заклик до українського народу вивчати народну творчість ппередніх поколінь

В звернення до українців/українок щодо любові до історії свого народу, боротьби за незалежність

Г висловлення незадоволення рівнем освіти українців/ українок

2. Де перебуває Т. Шевченко, пишучи вірш " Зоре моя вечірняя"?

А біля річки 

Б у лісі

В у неволі

Г у Санкт- Петербурзі

3. На основі реальних життєвих подій написано поезію:

А «Країна Українія»

Б «Мова моя»

В «Шевченкова верба»

Г «Учітесь, читайте»

4. Тема поезії «Мова моя»:

 А  змалювання краси рідної української мови

 Б розповідь про красу України

 В зображення життя українців

 Г розповідь про минуле рідного краю

5. Римування у поезії Тетян Майданович «О Україно! Божий білий цвіт!

О Україно! Божий білий цвіт!

Храни дітей у цьому лихолітті!

Хто, як вони, тебе сягне любить

У цілім світі?!

А    суміжне

Б    перехресне

В    кільцеве

Г    твій варіант

6. Хто "прийшов у ваше серце" за словами Т. Майданович у поезії "Країна Українія"? 

А країна Україна

Б мати

В пісня

Г країна Українія

7. Установи відповідність між терміном  та його визначенням

1 Ритм

2 Рима

3 Строфа

4 Віршована мова

А мелодійна, наспівна, підпорядкована певному ритму

Б рівномірне повторення, чергування мовних одиниць

В співзвучність закінчень у кінці чи зрідка всередині віршованих рядків

Г група віршованих рядків, що римуються і рівномірно повторюються у творі

8. Установи відповідність між художнім засобом та його прикладом

1  Епітет

2 Метафора

3 Порівняння

А «Мова моя- мов ластівка», «верба шумить  і шепче щось над ним, як мати»

Б «…у Дніпра веселочка воду позичає», «… верба по воді розіслала зеленіії віти»

В «душі сонячні», «чорний шлях»

9. Чому Шевченко просить зорю розказати Богові про тогочасне українське життя?

 

 

     Тетяна Майданович

 

О Україно! Божий білий цвіт!

    

О Україно! Божий білий цвіт!
Храни дітей у цьому лихолітті!
Хто, як вони, тебе сягне любить
У цілім світі?!

Хто заспіває так твої пісні,
Як їхні душі сонячні співають?
Хто хліб засіє, трави запашні?
І зліпить глек? І шишки короваю?

Прости ще, Боже, тим, хто не узрів
Красу вкраїнських плодоносних гонів…
Додай нам сили – Духа дай згори,
Дай вистоять проти орди – й сьогодні!

 

 

 

    Країна Українія

Є така країна — Українія.
Вся вона обсаджена калиною.
Не звичайна, а немов казкова:
Скрізь лунає — українська мова.

І пісні, й казки з усього світу
Тут зібрались вам на радість, діти!
Не шукайте, не питайте: "Де ж це?!"
Ось вона прийшла у ваше серце.

 

 

 

 

 

          Мова моя

         Галина Кирпа 

Мова моя — мов дівчинка у віночку,

йде полем, іде лугом,

терновими стежками йде.

Мова моя — мов ластівка,

летить горою, летить долом,

провіщає мені ясен-день.

 

Мова моя — немов Берегиня,

що на кожне своє дитятко

дихає і тремтить.

Мова моя — БУЛА! БУДЕ! А нині

я терни в стежках визбирую,

щоб їй було легше ходить…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шевченкова верба

Богдан Лепкий

Коли на чорний шлях ступав,

Ішов на прогнання в неволю,

Галузку вербову підняв,

Обчімхав і забрав з собою.

Була відірвана, як він,

Від пня і від землі святої,

Засуджена на лютий скін1

Серед пустині степової.

Поніс її і посадив

За фортом, в полі, на пустині,

Здалека воду приносив

І пильно підливав щоднини.

Принялася і на весну

Зелене листя розпустила.

Ох, як же, як була йому

Та деревина люба й мила!

Було, з казарми прибіжить

В зеленій тіні відпочити,

Положиться, верба шумить

І шепче щось над ним, як мати.

Мов жалується, що весна.

Сади цвітуть на Україні,

Вона ж сумує тут одна

Посеред дикої пустині.

Летить степом листочків шум,

Немов далека пісня жалю,

Ні твоїх снів, ні твоїх дум

Нам не забути, рідний краю!

 

 

   Тарас Шевченко

 

   Зоре моя вечірняя…

Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає.

Як широка сокорина

Віти розпустила...

А над самою водою

Верба похилилась;

Аж по воді розіслала

Зеленії віти,

А на вітах гойдаються

Нехрещені діти.

 

Учітеся,  читайте,

Учітеся,  читайте,

І чужому научайтесь, −

Свого не цурайтесь:

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Чужі люде цураються,

В хату не пускають,

Чужі люди проганяють

І немає злому

Свої діти − як чужиї,

І немає злому

На всій землі безконечній

Веселого дому