§51. Кризові явища Римської імперії. 6 клас. За підручником Гісема та Мартинюка, 2019 рік.

§51. Кризові явища Римської імперії.(Підручник Гісема та Мартинюка, 2019 рік)Карпенко Артем Миколайович. Харків-2023

§51. Кризові явища Римської імперії. План: Криза імперії;Реформи Діоклетіана;

1. Криза імперії: Наступником Марка Аврелія став імператор Коммод, який не мав політичного хисту. Крім того, сучасники вважали його божевільним. Його змінила низка імператорів, яких позбавляли влади, якщо вони не відповідали очікуванням знаті. Таким чином, система управління, яка склалася за Октавіана Августа й  трималася на сильній особі імператора, більше не працювала.

У III ст. зростання території Римської імперії зупинилося, а  сама вона переживала кризу. Основною причиною цього була слабкість державного управління. Іншою причиною було те, що господарство Риму трималося на праці рабів. Через відсутність нових завоювань, а  відтак і  надходження нових рабів нікому було обробляти великі земельні володіння та працювати в шахтах. Правителі Риму намагалися вилучати багатства з  провінцій, фактично грабуючи їх, що неодноразово призводило до жорстоких повстань. Внутрішнім безладдям одразу скористалися численні сусіди Риму: його прикордонні провінції потерпали від навали германських племен на заході та парфян на сході. Одне за одним повставало корінне населення провінцій: маркомани, готи, франки, алемани, вандали. У  другій половині III ст. римляни залишили Британію, Баварію, Галлію, Сирію.

2. Реформи Діоклетіана: Імператор Діоклетіан провів низку реформ, головною з  яких був поділ імперії на західну та східну частини. Реформи на деякий час припинили розпад імперії та зміцнили її становище.1) Політична реформа. У  286 р. н.  е. імперію було поділено між двома співправителями: Діоклетіан керував східними провінціями імперії із центром у  місті Нікомедія, а  його співправитель Максиміан  — західними провінціями із центром у  Медіолані. У  293  р. н.  е. систему подвійного співправління було перетворено на тетрархію (у  перекладі із грецької  — влада чотирьох), в  основу якої було покладено висування людей на вищі посади за їхні заслуги. Відтепер Римською імперією правили два августи  — Діоклетіан і  Максиміан та два їхні помічники-співправителі  — Гай Галерій і  Констанцій Хлор. Сам Діоклетіан став носієм титулу «домінус» (повелитель), а  створену ним систему назвали домінатом.

2) Адміністративна реформа. Давні провінції було поділено на дрібніші частини, і  відтепер у  Римській імперії налічувалося близько 100 нових провінцій. Десять-дванадцять провінцій об’єднувалися у  великі територіальні округи — діоцези. Усього було 13 діоцезів, очолюваних намісниками, підпорядкованими тетрархам. Такий поділ остаточно відокремив військову владу від цивільної, полегшив оборону і  контроль за провінціями, послабив владу намісників і  провінцій. 3) Військова реформа. Діоклетіан поділив римську армію на дві частини: регулярні пересувні війська, які перебували при кожному із  чотирьох тетрархів і  складалися частково з  піхотинців, а  переважно з  важкої кавалерії; прикордонні й  берегові війська, що формувалися за рахунок щорічного призову римських громадян. У цих формуваннях служили й варвари, кількість яких у складі римської армії постійно зростала.

4) Грошова реформа. Було вилучено з  обігу знецінені й фальшиві монети. Із 294 р. розпочалося карбування нових золотих, а  через деякий час і  срібних монет. Проте реформа провалилася. Нові монети швидко зникли з обігу (населення ховало їх «на чорний день»), і Діоклетіан був змушений відновити карбування звичайних розмінних монет із нижчою вартістю. 5) Цінова реформа. У  301 р. Діоклетіан, прагнучи зупинити зростання цін, видав закон про максимальні ціни, згідно з  яким встановлювалися фіксовані межові ціни на продукти харчування, послуги, предмети першої необхідності. За перевищування цін або приховування товарів запроваджувалася смертна кара. Встановлювалася також єдина по всій імперії заробітна плата для робітників, ремісників і  державних службовців. Проте зупинити зростання цін закон не зміг.

6) Податкова реформа. У  239—290 рр. для визначення кількості платників податків було проведено загальний перепис населення імперії. Після цього було запроваджено єдиний подушний податок. Від сплати податків звільнялися тільки жителі Риму. Щорічну суму податків встановлювали на термін п’ять років і  лише після цього переглядали. 7) Релігійна реформа. У Римській імперії було здійснено спробу запровадити єдиний для всієї імперії культ особи імператора. Своїм покровителем Діоклетіан обрав Зевса, а  Максиміан  — Геркулеса. Імператорів вшановували як богів, перед їхніми статуями здійснювали богослужіння, а  зверталися до них зі словами «повелитель» і  «бог». Проти цього виступали християни. Було видано чотири укази проти християн, які забороняли їх збори, зобов’язували руйнувати їхні церкви й  спалювати священні книги. Під загрозою смерті християни мали зректися своєї віри.

Висновок:Із кінця II ст. Римська імперія увійшла в  тривалу кризу. Причинами кризи були недосконалість системи управління та неефективне ведення господарства, засноване на пограбуваннях провінцій та праці рабів. Реформи Діоклетіана на деякий час покращили становище імперії.