Тема: §52. Падіння Західної Римської імперії. Інтегрований курс історії 6-го класу (За підручником Гісем та Мартинюк).

Тема: §52. Падіння Західної Римської імперії. Інтегрований курс історії 6-го класу (За підручником Гісем та Мартинюк). Карпенко Артем Миколайович. Харків-2023

§52. Падіння Західної Римської імперії. ПЛАН: Християнство;Правління Константина Великого;Падіння Західної Римської імперії.

1. Християнство: Християнство виникло в  Палестині за часів правління імператора Октавіана Августа. У  цей час з’явився Ісус із Назарета, який навчав людей любити Бога і  своїх ближніх. Він називав себе Сином Божим, а  послідовники називали його Месією. Ісус проповідував, що земні царства минущі, а  єдиним вічним є  Царство небесне. Римська влада вважала нове вчення небезпечним, оскільки боялася, що воно підбурює людей до повстання. Тому Ісуса було страчено, але його учні та послідовники стверджували, що бачили його після смерті. Віра у Воскресіння Сина Божого лягла в основу нової релігії  — християнства. Учні Ісуса  — апостоли  — поширили його ідеї по всій імперії. Вони навчали, що нова релігія відкрита для будьякої людини, яка вирішила пройти обряд хрещення. Влада переслідувала християн, багато з  них прийняли мученицьку смерть, але це не завадило християнству за 300  років поширитися в  Єгипті, Сирії, Малій Азії, Греції та інших частинах імперії. У  Єгипті деякі християни пішли в  пустелю, щоб уникнути переслідувань, і  жили усамітнено. Так виникли перші ченці та монастирі. Через постійні переслідування зібрання християн були таємними. Нерідко вони відбувалися в  підземних приміщеннях  — катакомбах. Це породило багато чуток у  Римі. Наприклад, вважалося, що оскільки в  головному таїнстві літургії  — Причасті  — ідеться про «плоть і  кров Христа», люди, не знаючи, що мається на увазі хліб і  вино, вірили, що християни дійсно їдять людей. Зрештою у  313 р. імператор Константин видав Медіоланський едикт, який урівняв християнство з  іншими релігіями і  припинив переслідування християн. У  380  р. імператор Феодосій  I визнав християнство державною релігією.

2. Правління Константина Великого. Наступник Діоклетіана імператор Константин намагався відродити імперію, використовуючи зростання впливу християнства. Воно мало стати основою нової культури в  імперії, яка  б сприяла її об’єднанню. Зібравши єпископів, він зобов’язав їх розробити церковні догми (правила) та створити сильну організацію. Це відбулося у 325 р. на Першому Вселенському соборі в Нікеї. На цьому соборі було укладено Символ віри — короткий виклад єдиних для всього християнства догм, яких мав дотримуватися кожен віруючий. Це дозволило уникнути дроблення релігії та церкви на ворожі одна одній організації. Константин прихильно ставився до християн, яких вважав менш розбещеними та корисливими, ніж римлян. Він зробив християнство державною релігією та підтримував церкву. Проте сам він прийняв християнство лише перед смертю. У 330 р. Константин переніс столицю імперії з  Рима до Візантія, але це ще більше ускладнило ситуацію в  державі та прискорило її падіння. Тим часом нова столиця, яку на честь імператора назвали Константинополем, багатіла й  за розмірами та пишністю не поступалася Риму.

3. Падіння Західної Римської імперії. У  395 р. імператор Феодосій  І поділив імперію між своїми двома синами, сподіваючись, що це допоможе краще захищати її кордони. Так виникли Західна Римська імперія та Східна Римська імперія. У цей період кількість варварів у  населенні Римської імперії ставала все більшою. Із дозволу імператорів вони переселялися на її територію та служили в  римському війську, отримуючи за це платню. Натомість інша частина варварів продовжувала здійснювати напади на імперію й  воювати проти її захисників  — теж варварів. Варварські племена переселялися далі на захід під тиском кочівників-гунів, які прийшли з  азіатських степів. Незабаром Західна Римська імперія зіткнулася з  навалою племен гунів. У  451 р. відбулася битва на Каталаунських полях у Галлії. У ній римське військо під керівництвом Флавія Аеція протистояло гунам на чолі з  вождем Аттілою. У  цій битві не було переможця, але римлянам вдалося зупинити просування гунів. Проте це не допомогло врятувати імперію. У  410 р. Рим був пограбований варварськими племенами готів, а  в  455  р.  — вандалів. У  476 р. готський вождь Одоакр змусив римського імператора Ромула Августула зректися престолу. У наступні десятиліття на території Західної Римської імперії виникли варварські королівства, на основі яких згодом сформувалися європейські держави Середньовіччя. Східна Римська імперія проіснувала ще тисячу років під назвою Візантійська імперія.

Висновок: Протягом 300 років Римською імперією поширилася нова релігія  — християнство. У  395 р. Римську імперію було поділено на дві частини. Постали Західна Римська імперія та Східна Римська імперія.476 р. вважається датою падіння Західної Римської імперії.