9 клас Урок-конференція"Внесок українських вчених в розвиток космонавтики""

Урок-конференція

Тема: Розвиток космонавтики. Внесок українських вчених у розвиток космонавтики.

 

Мета:  ознайомити учнів з історією розвитку космонавтики, виховувати почуття гордості за розвиток вітчизняної науки: акцентувати увагу  на розвитку космонавтики України та внеску українських учених у розвиток космонавтики.

 

Хід уроку

 

I.Організаційний етап.

II.Актуалізація опорних знань.

1.Закон збереження імпульсу.

2.Закон всесвітнього тяжіння.

III.Вивчення нового матеріалу. Доповіді учнів.

План

1. Розвиток ракетно-космічної техніки.

2. Видатний творець практичної космонавтики – академік Сергій Корольов.

3. Михайло Янгель - творець ракетно-космічної техніки.

4. Володимир Челомей - "батько" ракети-носія "Протон".

5. Валентин Глушко - конструктор рідинних ракетних двигунів.

6.Валентин Бондаренко-член першого загону космонавтів, харків’янин.

7. Олександр Засядько - видатний конструктор бойових ракет.

8. Костянтин Константинов – послідовник О.Засядька.

9.Михайло Кибальчич – талановитий винахідник, автор проекту    оригінального літального апарату з реактивнимдвигуном.

10. К. Е. Ціолковський – засновник теоретичної космонавтики.

11.Юрій Кондратюк - "завойовник міжпланетних просторів".

12.Микола Павлович Барабашов-видатний астроном.

13. Михайло Яримович та Ігор Богачевський – творці міжпланетни хстанцій.

 

"Людство не залишатиметься вічно на Землі, а в погоні за світлом і простором спочатку несміливо проникне за межі атмосфери, а потім завоює собі весь навколосонячний простір»

                                                          (К. Е. Ціолковський).

"Щоб бути успішним у житті, треба довести, що ти вмієш щось зробити. Людині, яка вже досягла чогось у житті, - довіряють і дають все нові і більш важкі завдання"

                                                     (Ігор Богачевський).

 

Вступ (слово вчителя у супроводі запису пісні або інструментальної п'єси).

Вступ людства в космічну еру було підготовлено всією його попередньою історією, спрагою пізнати нове, раніше невідоме.

Питання: "Що там, за горизонтом?" - Ніколи не давало людям спокою. Намагаючись вирішити його, людина не шукає матеріальних благ, нею керує невідома сила цікавості, прагнення до пізнання невідомого.

Якщо експедиція Колумба відкрила новий континент, названий Америкою, то космічні дослідження відкрили для людства в мільярди разів більший "континент" - космос з усіма його планетами, зірками та іншими утвореннями. Це відкриття було настільки велике, що в майбутньому змінить долю людства

 

Ведучий.

   

Космонавтика - це одна з тих областей науки і техніки, куди можуть безмежно вкладатися людські знання. Подальший розвиток космонавтики призведе до зльоту і нтелектуальної і матеріальної могутності людства.

Свій внесок у розвиток космічних досліджень зробили вчені різних країн і народів. Сьогодні слово про українців - творців ракетно-космічної техніки.

Коли мова йде про розвиток ракетно-космічної техніки в колишньому СРСР, то, як правило, світ пов'язує це з ім'ям видатного творця практичної космонавтики академіка Сергія Корольова, під керівництвом якого був запущений перший в історії людства штучний супутник Землі.

Його, до речі, сприймають, як представника російського народу, мало хто знає,що Сергій Корольов-українець. Свою приналежність до нашого народу він засвідчував власноруч, заповнюючи анкету при вступі до Київського політехнічного інституту в 20-х роках.

     

Перший учень. 

 

 Народився Сергій Павлович Корольов в Житомирі 12 січня 1907 р . У 1924 р закінчив першу Одеську будівельну профшколу. Два роки навчався на механічному факультеті Київського політехнічного інституту, пізніше перевівся на навчання в Московське Вищетехнічне училище, яке закінчив в 1930 р. Почав працювати в Центральному аеродинамічному інституті (ЦАДІ) на посаді старшого інженера, потім – керівника групи з вивчення реактивного руху. У цей час розробив ряд оригінальних конструкцій. Особисті контакти з К. Е. Ціолковським, вивчення його робіт в області аеродинаміки, ракетної техніки й теорії міжпланетних сполук, спільна робота з одним з основоположників і винахідників в галузі ракетної техніки Ф. А. Цандером сприяли початку фундаментальних наукових досліджень Корольова в галузі ракетної техніки . У 1934 р вийшла його робота «Ракетний політ у стратосфері", яку К. Е. Ціолковський назвав розумною, змістовною, корисною. Корольов розробив багато проектів керованих ракет, ракетопланов, балістичних та геофізичних ракет, ракет-носіїв і т.п. Протягом багатьох років направляв роботу провідних науково-дослідних конструкторських колективів на вирішення грандіозних комплексних завдань в ракетній і космічній техніці.

С.П.Корольов - найвидатніший конструктор ракетно-космічних систем, які забезпечили дослідження космічного простору, а саме: першого штучного супутника Землі, який поклав початок космічній ері; подальших супутників, що ознаменували початок нової ери у вивченні фізичних властивостей космічного простору. Це перший політ до Місяця та фотографування його зворотньої сторони; це космічний корабель «Восток», на якому 12 квітня 1961 Ю.А. Гагарин вперше здійснив сміливу мрію людства – політ за межі атмосфери: це космічний корабель "Восток", на якому 10 березня 1965р.О.Леонов здійснив перший вихід людини у відкритий космічний простір.

 

Ведучий. 

 

  Так, Сергій Корольов, уродженець Житомира, належить до видатних українців. Ім'я його буде навічно вписано золотими літерами в історію світової цивілізації. Його титанічній подвиг для майбутнього людства був можливий при чіткій і злагодженій роботі багатьох колективів, на чолі яких стоять і інші наші земляки. У зв'язку з цим, насамперед ,хотілося б назвати академіка МихайлаЯнгеля.

 

Другий учень.

 

Народився Михайло Янгель 7 листопада 1911 в с. Зирянова Іркутськоїобласті в родині переселенців з Чернігівщини. Закінчив в 1937 рМосковський авіаційний інститут. Тема його дипломного проекту: "Висотний винищувач з герметичною кабіною". Керівник роботи, відомий, авіаконструктор Полікарпов, так зацікавився цією роботою студента, що дав пряму вказівку помічникам: "Не упустіть цього студента. У науку він прямує слідами Ломоносова. Подумайте, чим допомогти йому, що треба зробити, аби він залишився після закінчення інституту працювати в КБ ".

Через рік молодого інженера Михайла Янгеля направили в Америку для ознайомлення з рівнем розвитку авіаційної техніки. Через деякий час він повертається на батьківщину і після закінчення в 1952 р.Академії авіаційної промисловості очолює науково-дослідний інститут.

Через два роки Янгель повертається на Україну, з 1954 р йому доручають керувати КБ в Дніпропетровську. Тут на "Південмаші" Михайло Янгель створив новий напрямок і свою школу з конструювання ракет і космічних апаратів різного призначення, зробив вагомий внесок у вивчення верхньої атмосфери і навколишнього космічного простору за програмою "Космос", "Інтеркосмос" і, звичайно, окрема сторінка його діяльності – це грізнібойові ракети.

Ім'ям МихайлаЯнгеля названий кратер на Місяці, а Федерація космонавтики колишнього СРСР встановила іменну медаль, присвячену нашому видатному співвітчизнику. Пам'ятає про свого сина і Україна. Його ім'ям названо вулиці в Києві, Дніпропетровську, Харківський інститут радіоелектроніки.

 

Ведучий.

 

До цієї знаменитої плеяди творців космічної техніки належить ще один наш земляк – академік ВолодимирЧеломей - "батько" ракети-носія "Протон", за допомогою якого були виведені в космос космічні кораблі «Союз», «Мир», «Прогрес», автоматичні станції «Вега» для вивчення Венери, комети Галлея.

Третійучень.

Народився Володимир Челомей 30 червня 1914 в учительській родині. Дитинство і юність пройшли в Полтаві, з 1926 р його життя пов'язується з Києвом, куди переїхали батьки.

У 1937 році Володимир Челомей закінчив з відзнакою Київський авіаційний інститут. Наукою почав займатися ще студентом. Щасливе об'єднання глибокого теоретичного проникнення з чудовою винахідливістю інженера особливо яскраво проявилося під час його роботи в галузі ракетної техніки. Працюючи в Центральному інституті Авіаційного машинобудування, він втілює свою студентську мрію – створює новий тип двигуна, який знайшов широке використання в крилатих ракетах та інших реактивних установках. ВолодимирМиколайович є автором нової ідеї розкриття крила ракет уповітрі, технічне рішення якого визнане зараз у всьому світі.

У 1959 р Челомея призначають генеральним конструктором КБ, де, за участю суміжних організацій була створена ракета-носій "Протон", що ознаменувала собою початок нового етапу в освоєнні космосу. З часом в цьому ж КБ були створені станції серії "Салют", ракети-носії і штучні супутники Землі "Політ", "Космос" та ін.

Протягом багатьох років В. Челомей викладав теорію коливань і механічних процесів, керував відповідною кафедрою в Московському Вищому технічному училищі ім. М.Е. Баумана, де проявив себе блискучим популяризатором науки.

З 1974 р В. Челомей - член Міжнародної академії астронавтики.

 

Ведучий. 

                                                                                                                                                  До піонерів  ракетно-космічної техніки ми відносимо і видатного українця - Валентина Глушка.

 

Четвертий учень.

 

 Валентин Глушко народився 2 вересня 1908 в Одесі. Космонавтикою почав цікавитися ще з 13-річного віку, а з 15-річного вже листувався з                                                                                                                                                                                                   К.Е.Ціолковським. А ще через рік Глушко публікує свої науково-популярні та наукові статті з космонавтики.

Закінчивши Ленінградський університет, В. Глушко почав працювати в Газодинамічної лабораторії в місті над Невою, де сформував колектив з розробки ракетних двигунів і ракет на рідкому паливі. Організований ним колектив створював нові конструкції в Реактивному науково-дослідному інституті (1934-1938 рр.), Який у 1941 році був реорганізований в Особливе КБ. У ньому Валентин Глушко був спочатку Головним, а з 1974 р - Генеральним конструктором до кінця свого життя.

Основні теоретичні та експериментальні дослідження Валентина Глушка втілені в створення і розвиток рідинних ракетних двигунів і космічних апаратів. Він створив перший у світі електротермічний ракетний двигун, перші в СРСР рідинні ракетні двигуни, рідинні ракети РЛА.

Під керівництвом В. Глушка створені двигуни, які встановлювалися на ракетах-носіях "Восток", "Космос", "Протон".

 

Ведучий.

 

Сьогодні ми повинні згадати нашого земляка Бондаренка Валентина Васильовича (16 лютого 1937, Харків-23 березня 1961,Москва)-радянського льотчика-винищувача, члена першого загону космонавтів СРСР.

Валентин Бондаренко закінчив авіаційне училище. Проходив службу в авіаційних частинах ВВС, у 1960 році був відібраний для підготовки до космічного польоту. 28 квітня 1960 року був зарахований до першого загону космонавтів. Проходив підготовку до космічного польоту на кораблі «Восход.»

Валентин Бондаренко проходив чергове тренування в сурдобарокамері. В кінці тренування він зробив просту і непоправну помилку. Після закінчення медичних тестів він зняв з себе датчики, які були закріплені на його тілі, протер місця, де були датчики, змоченою в спирті ватою і необережно викинув цей шматочок вати. Вата потрапила на спіраль розжареної електроплитки і миттєво спалахнула. У атмосфері чистого кисню вогонь швидко розповсюдився на всю камеру. На  Бондаренкові зажеврів тренувальний костюм. Через великий перепад тиску було неможливо швидко відкрити сурдобарокамеру. Коли камеру відкрили, Бондаренко був ще живий. Його доставили в лікарню, де лікарі боролися за його життя, але безуспішно. Через вісім годин Валентин Бондаренко помер від отриманих опіків. Він похований у Харкові, де жили його батьки. Його ім’я носить середня школа, де він навчався.

Бондаренко був одружений і мав сина. Після його загибелі ,дружина Ганна залишилася працювати в центрі підготовки космонавтів, його син-Олександр став військовим льотчиком.

У Радянському Союзі все, пов’язане з космосом, було суворо таємним. Про загибель Валентина Бондаренка ніде не було оголошено. Неначе такої людини не існувало. Перші відомості про Бондаренка і його загибель з’явилися на заході тільки в 1980 році. Вперше в Радянському Союзі такі відомості з’явмлися в статті Ярослава Голованова в газеті «Вісті» в 1986 році.

Ведучий. Розповідаючи про значний внесок українців у створення ракетно-космічної техніки, зокрема, Сергія Корольова, Михайла Янгеля, Валентина Глушка, Володимира Челомея, ми повинні згадати і про ту наукову базу, яку вони використали. І ось тут необхідно сказати, що до її створення причетні ще з XІХ ст. наші видатні земляки, які були піонерами в розвитку ракетної техніки.

 

П'ятий учень.

 

 Насамперед це нащадок знаменитого козацького роду з с. Лютенка Гадяцького району Полтавської області Олександр Засядько, 1779 року народження. Як вважають дослідники, цілком можливо, що саме розповідь його діда - запорізького стрільця, про начинені порохом і спеціальною сумішшю диво-ракети, які могли літати в повітрі, а потім, потрапивши в ціль, вибухали, завдаючи великої шкоди, так вплинули на хлопчика, що він поставив перед собою мету розгадати таємницю козацьких ракет, а потім сконструювати і свою.

Почавши військову кар'єру в чині підпоручика артилерії, Олександр Засядько дослужився в царській армії до генерал-лейтенанта. Але поряд з військовими походами він з 1815 р цікавиться конструюванням бойових ракет, вкладаючи в цю справу свої кошти. Вийшовши у відставку, Засядько більше двох років займається експериментами і досягає успіху, сконструювавши перші зразки запалювальних і гранатних ракет трьох калібрів, а також спеціальну установку для їх запуску.

Коли армійські випробування в Петербурзі підтвердили високу якість ракет Засядька, він знову повертається на військову службу, незабаром очолює в столиці Російської Імперії Артилерійське училище, спеціальну лабораторію, пороховий завод і місцевий арсенал.
У бою ракети Олександра Засядька були використані в російсько-турецькій війні 1828-1829 рр. Вже в той час вони виготовлялися тисячами, зі спеціальних станин їх можна було запускати по 36 штук. З лютого 1834 у зв'язку з погіршенням стану здоров'я О.Засядько вийшов у відставку і оселився в Харкові.

Помер в 1838 р, застудившись на дніпровських порогах, де хотів влаштувати прохід суден за допомогою спеціальних пристроїв. Похований у Харкові.

 

Ведучий.

 

 Продовжувачем справи Олександра Засядька слід вважати уродженця Чернігівщини Костянтина Константинова (1817 або 1818 р народження).

Шостий учень.

 

Костянтин Константинов закінчив створене Засядьком Артилерійське училище в Петербурзі і вже з 1849 р очолив тамтешнє ракетну установу, а також разом з тим керував Охтінским капсульним заводом.

Підставою для таких призначень послужило те, що вже в 1844 р наш земляк винайшов балістичний прилад і циліндр для навісної стрільби з гладкоствольних гармат, що давало можливість визначити швидкість польоту артилерійського снаряда в будь-якій точці траєкторії. Через три роки він побудував ракетний балістичний маятник, за допомогою якого можна було встановити закон зміни рушійної сили ракети в залежності від часу. Крім того, за  допомогою цього приладу Константинов визначав вплив форми і конструкції ракети на її балістичні властивості, заклавши таким чином основи розрахунку і проектування ракет.

З 1861 р К. Константинов керував спорудженням ракетного заводу в Миколаєві, а з 1867 р - його роботою. Він створив бойові ракети, які пролітали 4-5 км, розробив технологічний процес виготовлення ракет з автоматичним контролем і управлінням окремими операціями. Він автор кількох книг, присвячених бойовим ракетами.

Помер Костянтин Константинов в 1871 р в Миколаєві, де і похований.

 

Ведучий.

 

 Принципово нову для свого часу ідею запуску ракет в "Проекті повітроплавного апарату» запропонував талановитий український винахідник Микола Іванович Кибальчич, відомий народоволець, котрий прожив усього 28 років. Але й за такий короткий час життя встиг зробити багато.

 

Сьомий учень.

 

Народився М. І. Кибальчич 19 листопада 1853 в родині священика в тихому містечку Короп на Чернігівщині. Свого часу він приїжджає в Петербург, щоб зануритися в революційну життя і разом з тим возгореться наукою. Це його бомбою, виготовленою на конспіративній квартирі за власною технологією, убитий цар Олександр ІІ 1 березня 1881 Експерти на суді не могли приховати свого здивування талантом Кибальчича. Виявляється, що бомб, виготовлених ним, ще ніхто не бачив і не читав про них в науковій літературі - це було щось нове. А Кибальчич тим часом у камері смертників використовує кожну годину, кожну хвилину, щоб завершити проект апарату для польоту в космос.

У журналі «Минуле» (№№ 4, 5 за 1918 г.) опублікований трактат Кибальчича, який перебуваючи у в'язниці, за кілька днів до смерті писав: "Я вірю в здійсненність моєї ідеї, і ця віра підтримує мене в моєму жахливому становищі. якщо ж моя ідея після ретельного обговорення всіма фахівцями буде визнана здійсненною, це я буду щасливий тим, що зроблю величезну послугу батьківщині і людству ".

В останні дні свого життя Кибальчич мріяв дати людству проект космічного корабля. У страшній камері смертника він бачив зірки, до зірок вів людей: "Я спокійно зустріну смерть, знаючи, що моя ідея не загине разом зі мною, а існуватиме серед людства, для якого я готовий пожертвувати своїм життям".

Микола Кибальчич не просив помилування. Коли за два тижні до смертної кари в тюремну камеру увійшов адвокат і став благати смертника написати касацію цареві, Кибальчич, не слухаючи свого захисника, урочисто передав йому проект, в якому чітко і просто були викладені принципи реактивної тяги польоту на ракеті. У цьому проекті дозволений ряд нових важливих питань: програмний режим горіння, система подачі палива в камеру згоряння, використання багатокамерних апаратів, управління польотом внаслідок зміни кута нахилу двигуна.

Експерти математично довели, що описаний у проекті апарат, міг би триматися в повітрі. Вони вказали, що Кибальчич перший висловив ідею застосування реактивних двигунів в повітроплаванні. Але цієї оцінки проекту Кибальчич так і не дочекався. Його життя обірвалося на двадцять восьмому році. Це вік, коли у людей щасливої долі все ще попереду.

Ведучий. Автором фундаментальних наукових результатів з теорії руху ракет є К. Е. Ціолковський, видатний вчений і винахідник, автор багатьох важливих відкриттів в аеродинаміці, ракетній техніці й теорії міжпланетних повідомлень, основоположник космонавтики.

 

Восьмий учень.

 

 Його заслуги відомі всім. Але не всі, напевно, знають, що Костянтин Ціолковський походить з прославленого козацького роду Наливайко. Його батько народився в с. Коростятин на Рівненщині. До речі, брат видатного теоретика космонавтики деякий час ще так і підписувався: Ціолковський-Наливайко.

К. Е. Ціолковський народився 1857 в с. Ужевском Рязанської губернії. Після перенесеної в дитинстві важкої хвороби майже повністю втратив слух. Навчався самостійно, в 1879 р в Москві здав екстерном іспити на звання вчителя і з 1880 р працював учителем арифметики, геометрії і фізики в Боровському повітовому училищі Калузької губернії. Ціолковський побудував першу в Росії аеродинамічну трубу (1897), на якій здійснив ряд важливих досліджень з конструювання нових видів аеропланів. У 1929 р він розробив досить плідну теорію руху складених ракет (ракетних поїздів) двох типів: з послідовним і паралельним з'єднаннями ракет.

Ціолковський вирішив завдання про рух ракети в полі тяжіння і визначив запаси палива, необхідні для подолання земного тяжіння. Він є основоположником теорії міжпланетних повідомлень, перший вивчив питання про ракету - штучному супутнику Землі - і висловив ідею про створення позаземних станцій, як проміжних баз для міжпланетних повідомлень; детально розглянув умови життя і роботи на ШСЗ і міжпланетних станціях. Його дослідження з ракетної техніки й теорії міжпланетних повідомлень стали основою для створення сучасних реактивних апаратів, ракетно-космічної техніки.

 

Ведучий.

 

І ще одна видатна постать в космічній епопеї, яка представляє українців: Юрій Кондратюк - гідний син славної Полтавщини. Це той, хто за багато років до польотів людини на Місяць зробив для цього відповідні розрахунки, якими і скористалися американці в 1969 р, відправляючи своїх астронавтів на цей історичний старт. Про це сьогодні знають у світі. Однак не всі знають про драматичну долю нашого видатного земляка, який тривалий час вимушений був  жити і ввійти в історію космонавтики під чужим ім'ям. Двадцять років він прожив під чужим ім'ям, під чужим ім'ям пішов у могилу, під чужим ім'ям увійшов у безсмертя.

Нині ми знаємо, що насправді піонера теорії космічних польотів, який вже в 16 років (незбагненний феномен!) починає серйозні дослідження в галузі міжпланетних сполук, звали Олександр Ігнатович Шаргей.

 

Дев'ятий учень.

 

Народився Олександр Шаргей 21 червня 1897 в Полтаві. Батько, Гнат Шаргей, навчався в київському університеті, мати, Людмила Шаргей - вчителька французької мови в гімназії. Олександр практично не знав своєї матері. Важко хвора, вона померла, коли йому ледь виповнилося чотири роки. Не знав він і батька, "вічного" студента, якого теж не стало задовго до його повноліття. Жив і виховувався майбутній вчений у рідних діда і баби, людей у Полтаві відомих і шанованих.

У дев'ятнадцять років закінчив 2-у Полтавську гімназію і вступив до Петроградський політехнічний інститут. Війна перервала навчання в інституті, його мобілізують в армію і зараховують у школу прапорщиків при Петроградському юнкерського училища. Тут він продовжує розпочату ще в гімназії теоретичну роботу про міжпланетні польоти. Своїми силами опанував вищою математикою, фізикою, механікою, астрономією і хімією, він ще в училищі закінчує свій перший рукопис про космічні польоти, в якому науково обгрунтував спосіб подолання земного тяжіння ракетою з триступінчатим реактивним двигуном і вивів формулу руху цієї ракети. Пізніше він зізнався К.Ціолковському: "Над питанням міжпланетних повідомлень я працюю вже 12 років. З 16-річного віку, з того часу, як я визначив здійснимість вильоту з Землі, досягнення цього стало метою мого життя".

А далі, ніби якийсь фатум сильніше земного тяжіння стримував його космічну прозорливість. Починаючи з 1917 року і до самої загибелі, життя Олександра Шаргея - це суцільний калейдоскоп знегод, поневірянь, крутих поворотів, драматичних подій. Він воював у складі царської армії, потім був насильно мобілізований денікінцями, втік з армії ... Саме тоді, щоб уникнути переслідувань за офіцерську службу в білій армії, він змінює прізвище Шаргей на Кондратюк. Пізніше Юрій Васильович Кондратюк працює кочегаром, машиністом, механіком на млині цукрового заводу, на елеваторному господарстві, де конструює і впроваджує нове обладнання. Однак космічна тими залишається на нього головною.

 

Десятий учень.

 

У 1929 р вийшла книжка Ю.Кондратюка (видана, до речі, на кошти автора) під назвою "Завоювання міжпланетних просторів" (четвертий варіант його рукопису). Тут є все: від даних ракети, формули навантаження і типів до загальних перспектив освоєння космосу. У передмові професор В.П.Ветчінкін пише: "Пропонована книга Ю.В.Кондратюка, безсумнівно, є найбільш повним дослідженням міжпланетних подорожей з усіх, які зустрічалися в російській та іноземній літературі до останнього часу ...". Книжку прочитав С.П.Корольов і запросив Ю.Кондратюка до співпраці в галузі космонавтики, але Кондратюк від запрошення відмовився, його зупинило те обставина, що він жив під чужим ім'ям.

Книжка вийшла накладом усього дві тисячі примірників, один з них Ю.Кондратюк прислав К.Е.Ціолковському, який потім напише: "Сорок років я працював над реактивним двигуном і думав, що прогулянка на Марс почнеться через багато сотень року. І терміни змінюються. Я вірю, що багато хто з нас стануть свідками заатмосферної  подорожі ". І ось, 16 липня 1969 з мису Кеннеді стартувала ракета "Сатурн", несучи до Місяця корабель "Аполлон-11". Через 103 ч польоту, 20 липня, корабель зробив посадку в районі моря Спокою, і 21 липня перша людина ступила на поверхню Місяця. Це був Ніл Армстронг. Через 20 хв до нього приєднався другий астронавт, Едвін Олдрін. Один з керівників програми Джон Хубольт визнає, що політ першого в світі американських астронавтів здійснено за "трасою Кондратюка".

Юрій Кондратюк не дожив до здійснення своїх ідей, він загинув у лютому 1942 р під час оборони Москви.

 

Ведучий.

 

"Не просте життя у звичайної людини. А у вченого-першопрохідника воно складніше стократ ... Але щоб геній працював і жив за чужим паспортом, щоб зовсім не дбав про славу власного імені - це трапилося чи не вперше в світі! Звичайно, тут були свої переплетення долі, яких ніхто досі не наважився висвітлити, і ми раді, що великому вченому, який стільки зробив для рідної Вітчизни і всього людства, вдячні  співвітчизники повернули його справжнє прізвище "(Георгій Писаренко, академік АН України, член Міжнародної академії астронавтики).

Одинадцятий учень.

 

Не всім відомо, що практично втілював ідеї Юрія Кондратюка (Олександра Шаргея) про міжпланетні польоти ще один з видатних українців - Михайло Яримович (народився 13 жовтня 1933 на Українському Підляшші (тепер Польща).

З 1964 р саме Михайло Яримович був відповідальним у США за створення космічних кораблів системи "Аполлон", а з 1965 р його призначили технічним директором для проектування орбітальної лабораторії, з якою можна було б здійснити політ на Місяць.

Якщо українець Михайло Яримович займався створенням міжпланетних станцій, то інший наш земляк - Ігор Богачевський - значною мірою допоміг американцям розв'язати складні проблеми, пов'язані з поверненням астронавтів з Місяця на Землю. Формули доктора Богачевського були використані конструкторами американських космічних систем, вони також широко застосовуються в авіаційній промисловості.

 

Ведучий.

 

Українець Ігор Богачевський завжди підкреслює: "Щоб бути успішним у житті, треба довести, що ти вмієш щось зробити. Людині, яка вже досяг чогось у житті, - довіряють і дають все нові і більш важкі завдання".

Сьогодні ми не можемо не згадати ім’я видатного астронома Миколи Павловича Барабашова ( 18(30) березня 1894, Харків-29 квітня 1971))-радянського астронома, академіка АН УРСР(1948), Героя Соціалістичної Праці (1969),  депутата Верховної ради  СРСР.

Народився в сім’ї видатного лікаря -офтальмолога. Навчався в 1-й Харківській гімназії, в 1912 р. по закінченні навчання отримав срібну медаль. Першу астрономічну статтю написав і опублікував в 15-річному віці. У 1912 р. став студентом Тартуського університету, але внаслідок хвороби (туберкульоз) змушений був перевестися в1914 р. на фізико-математичний факультет Харківського університету. У 1918 р. встановив, що поверхня  Місяця має пористу структуру. Працював учителем у школі, пізніше був зарахований до штату обсерваторії на посаду завгоспа. У 1922 році отримав посаду астронома-спостерігача. У 1927 йому присвоїли звання професора. У 1930 році призначили директором обсерваторії. Професор Харківського університету (1933). Виконав численні дослідження оптичних властивостей Місяця, атмосфер і поверхонь планет. Під час евакуації очолював кафедру астрономії теоретичної механіки Об`єднаного українського університету в Кзил-Орді, який був організований на базі Київського та Харківського університетів. У 1943-1945 роках був директором Харківського університету, але пізніше залишив посаду через хворобу. У квітні 1957 відкрив Харківський планетарій. Член КПРС з 1940. Депутат Верховної Ради СРСР 4-5-го скликань. Ім’ям М. П. Барабашова  названа одна із станцій метрополітену у Харкові.

 

Отже, історія підтверджує, що українці вже багато зробили в галузі космічних досліджень. Довіряючи їм нові завдання, можна бути впевненими, що і з ними вони впораються. А потім Україна ще заявить про себе як могутня космічна держава.  

IV.Підбиття підсумків уроку.

Бліц-вікторина

1.Члени екіпажу "Аполлон-12" А.Конрад і А. Біне розповідали, що на поверхні Місяця легко втратити рівновагу. Як це пояснити?

Відповідь. Сила тяжіння на Місяці в шість разів менше земного. Значить, в шість разів менша і сила тертя.

 

2. У романі Ж.Верна "Від Землі до Місяця" описаний політ групи дослідників на Місяць у величезному снаряді, який вилітав із стовбура спеціально побудованій ракети зі швидкістю приблизно 16 км / с. Чи можливий такий політ на Місяць?

Відповідь. Неможливо. Процес проходить дуже швидко, прискорення дуже велике. Таких перевантажень людина не витримає. Крім того, пороховий заряд дає можливість розвинути швидкість лише близько 3 км / с.

 

3. Серце космонавта в умовах невагомості працює з набагато меншими витратами енергії, ніж у звичайних умовах. Як це пояснити? *

Відповідь. В умовах невагомості відсутня внутрішній гідростатичний тиск стовпа крові, яке доводиться долати серцю в звичайних умовах.

 

4. Космонавт в кабіні ШСЗ знаходиться в стані невагомості. Що буде з космонавтом, якщо він повиснувши в повітрі, почне робити кругові рухи рукою?

Відповідь. Відповідно до закону збереження імпульсу, тіло космонавта почне обертатися в протилежну сторону.

 

5. Космонавт, переміщуючись у кабіні космічного корабля, зробив необережний рух і зіткнувся з предметом. Чи буде відчувати він при цьому біль?

Відповідь: Від удару в стані невагомості космонавт буде відчувати біль так само, як і в звичайних умовах. Відомо, що для оцінки результату удару важливим є значення імпульсів взаємодіючих тіл.

 

6. Каракатиця, на відміну від риб, спливає і занурюється у воду, не працюючи м'язами. Як це їй вдається?

Відповідь. Природа подарувала каракатиці спеціальний орган, який є безвідмовним і дуже економним насосом. Він не тільки засмоктує морську воду для здійснення реактивного руху, а й змінює його щільність, збільшуючи або зменшуючи вміст солі в ній, вирішуючи цим самим питання занурення і течії.

 

7. Чим обумовлено рух медузи?

Відповідь. Скороченням м'язів вона виштовхує з-під свого колоколообразного тіла воду, отримуючи поштовх у зворотному напрямку.

 

8. Восьминоги, кальмари, каракатиці та інші істоти глибин моря переміщуються подібно ракеті, з силою викидаючи воду, яку вони набирають через рот. Чи може такий спосіб переміщення забезпечити їм велику швидкість руху в товщі води?

Відповідь. Так, вони досягають швидкості близько 216 км / ч. Жодна жива істота не може врятуватися від них втечею.

 

9. Армфіш - невелика рибка, яка живе в Індійському океані, має реактивний двигун. Грудні й черевні плавці у неї нагадують зігнуті руки з довгими пальцями. На "ліктях" містяться отвори, з'єднані каналами з ротовою порожниною. Засмоктуючи ротом воду, рибка виштовхує її через отвори в плавниках і так пересувається. Чому ближче до виходу ці отвори у неї звужуються?

Відповідь. Щоб збільшити швидкість випливає потоку, а значить, і її імпульс.

V.Домашнє завдання.

Повторити  & 20-21.