А. Фет «Шепіт…Ніжний звук зітхання».

Шляхи роботи над твором інтимної лірики

      Учитель. А.Фет «Шепіт...Ніжний звук зітхання» (в перекладі М. Рильського).

Про життя поета та особливості його інтимної лірики йтиметься сьогодні на уроці.

Ми не можемо пройти мимо цієї поезії, тому що вона- альфа і омега всього, що зробив і досягнув Фет в поезії. Ця поезія- причина нападів  на поета з боку літературних критиків. В чому ж причина такої уваги до такої маленької поезії?

Виразне читання вчителем поезії

«Шепіт...Ніжний звук зітхання» в оригіналі.

• Це самий відомий фетівський вірш, його шедевр. Тож, в процесі роботи на уроці зробіть записи у вашій робочій сторінці для узагальнення і підведення підсумків аналізу поезії.  

Бесіда з учнями за змістом вірша

• Хто є центральним образом твору? (Ліричний герой)
• Схарактеризуйте ліричного героя поезії.
• Яка основна тема вірша? (Зображення прекрасної миті в житті людини, використовуючи поєднання краси і гармонії природи з такою ж красою людських почуттів).
• До якого різновиду лірики належить цей вірш: пейзажної чи інтимної? Відповідь аргументуйте.
• Яка загальна тональність поезії?
• Якою є роль у вірші трьох крапок? Чи зміняться зміст та інтонація поезії, якщо графічний знак «три крапки» замінити однією крапкою? Відповідь аргументуйте.
• Як ви вважаєте, чому автор зображує в описі краси почуттів саме ніч?
• Спробуємо визначити, які саме художні деталі допомагають яскравіше змалювати почуття і настрій ліричного героя.

Робота в групах

І група: знаходить зорові деталі у вірші, зʼясовує їхню роль у творі (учні «малюють» вірш).

ІІ група: відшукує слухові деталі у вірші, зʼясовує їхню роль у творі.

ІІІ група: досліджує психологічні деталі у вірші.

Результати досліджень груп:

• У вірші змальовується нічне побачення. Хоч немає слова «побачення», але є ряд ключових слів, що передають почуття закоханих (звертаємось до малюнків учнів). Розгляньте ілюстрацію, створену другом поета Я. Полонським до вірша «Шепіт…Ніжний звук зітхання». Наскільки вдалою ви її вважаєте?

• Прочитавши поезію, ми уявили образ чарівної ночі, почули соловʼїний спів, і водночас побачили «дивні зміни милого лиця». Мабуть, від почуттів, які охопили дівчину, на щоках зʼявився румʼянець: «у хмаринках – пурпур рози». Все це відтінює бурштин – прикраса на її грудях.

Намалюйте або доберіть ілюстрації до рядків «У хмаринках — пурпур рози. / Відблиск янтаря...».

А ось і останні рядки поезії:

І цілунків пал, і сльози,

І зоря, зоря!

Усе стає зрозуміло: цілунки, сльози, тому що прощання, вже світає. А може, прощання і назавжди, як натяк на трагедію життя самого поета. Прикінцеві вигуки «І зоря, зоря! ..» знаменують собою торжество великого почуття, що з'єднується з вічністю. Зоря буде приходити на землю щоранку, і щоранку закохані будуть зустрічати її зі сльозами на очах, чи то від щастя спільного проведення часу, то чи через гіркоти швидкого розставання, яке приносить з собою початок нового дня. Очевидно одне - поки буде існувати природа і прихильним їм ніч, почуття їх не вщухне, і ніхто не зможе їх розлучити.

Вчитель: - Вірш «Шепіт...Ніжний звук зітхання» розпочинає другу добірку віршів, які відтворюють любовний роман Фета. Хто була та, що надихнула поета на створення незвичайно ніжних, ліричних поезій? І що це за історія кохання?

Учні читають розділ в робочій сторінці  «Історія створення- повідомлення про А. Фета та кохання в його житті (або випереджувальне завдання- повідомлення від учня про історію створення поезії та кохання Фета).

• Спробуйте, перечитавши вірш, відтворити «сюжет» роману. Якою постає перед нами жінка, якій присвячений вірш?
• Чи передає поет деталі її зовнішності? Чи є символічні образи, пов’язані з виглядом, характером, душею героїні? Як вони характеризують героїню? Знайдіть, якщо воно є, наскрізні мотиви циклу, прокоментуйте.
• Любов і розлука. Ніч, зірка, вогонь, звук, зоря – основні мотиви циклу. Образи двопланові: з однієї сторони – буквальне значення слова, з іншої – те невидиме, що прозріває  в цьому людська душа, що живе єдиним життям ( зірки – сині очі, звуки – посланці душі). Кохання в світогляді Фета і тлінне, і вічне водночас.

Історія роману: зустріч, розлука, нездійсненне, смерть, але і після смерті –пам'ять.

(Учні записують  завдання в робочій сторінці – «Короткий аналіз поезії»)

Читання учнями поезії в перекладі М. Рильського під супровід музики

Вчитель:-  Що незвичного у вірші «Шепіт...Ніжний звук зітхання»?

 Можливі варіанти відповідей учнів:

• Паралель людини і природи- основний конструктивний принцип побудови поезії;
• Відсутність дієслів,  увага переноситься із зовнішнього руху на внутрішню динаміку;
• Метод опису – висвічуються деталі цілої картини;
• Образи-натяки , образи –спалахи, контури розпливчаті, зміст приховується за словом – цим досягається лаконізм, в малому об’ємі вкладено великий зміст;
• Активна фантазія читача, яка втілює недомовленість – утворюється літературний підтекст;
• Вірш –одне речення, період, тому народжується відчуття єдиного, цільного і невловимого, мінливого світу, який не можна розчленувати, аналізувати;
• Неподільність світу людини і світу природи, все тут  - ряд чарівних змін;
•  Рух кольору і почуття спрямовані до кульмінації  - від срібла до пурпуру;
• Різна довжина рядків створює особливий ритм, подібний биттю серця;
• Використання алітерацій для передачі звуків природи;
• Фет використав прийом імпресіонізм: на перший погляд у вірші є тільки хаотичний набір звуків і зорових вражень, в дійсності вони створюють художню послідовність. На початку- вечір, вона прийшла на побачення, до нього, зустріч закоханих. Потім- ніч, яку вони провели удвох, наодинці, захоплені коханням. Насамкінець, ранок, сльози щастя і розлука. Фет зі своїм абсолютним художнім смаком вибудував  поезію  засобами психологічного паралелізму – з цього явища вийшла вся поезія, яка і сьогодні нас хвилює.

Які художні засоби   особливо привертають нашу увагу? Що досягається при цьому?

• В даному вірші Афанасій Афанасійович активно звернувся до звукопису і кольоропису. Перший можна поспостерігати в словосполученнях «трелі солов'я», «колихання сонного струмка», «шепіт», «боязке дихання»; другий- в рядках «у хмаринках «пурпур троянди», «відблиск бурштину», «світло нічний», «тіні без кінця». Самі змінюють одне одного, немов переливаються звуки і ніжні кольори визначають динамізм вірша, показують рух і зміну всього навколишнього простору, розгортають перед читачем справжню градацію почуттів героя, роблять твір колоритним, яскравим і незабутнім.

Використовує автор і метафоризацію, уособлення, а також епітети ( «сонний», «миле», «боязке», «чарівні») і повтори ( «світло нічний, нічні тіні, тіні без кінця»). Останній прийом допомагає врівноважити відбуваються за час вірші зміни навколишнього світу: незважаючи на те, що їхні капітали активно перетікають одне в інше, ці трансформації як би одночасно статичні, вони нескінченні і розорюються на вселенську вічність. Це особливо істотний момент для створення образу ліричного героя, якому важливо, щоб ніколи не припинялося час нічного побачення, а також завжди жило почуття глибокої любові.

Останні дублюються слова ( «І зоря, зоря! ..») являють собою цікаву синтаксичну конструкцію. Так, знак оклику, очевидно, служить для додання максимального підйому і урочистості, що повинна завершити оспівування природи і любові між чоловіком і жінкою. Однак вигук також доповнюється трьома крапками, яке ніби вказує - нічого ще не закінчено, і історія ця, звичайно, продовжиться. Сам же повтор слів знаменує собою і зорю любові, тобто найчистішу, світлу, радісну і нестримну стадію відносин, і зорю ранку - прекрасна пора дня, коли все живе прокидається, скидаючи з себе кайдани сну. З'єднує обидва світи (душевний і природний) ідея пробудження і відродження, таким чином, видно неозброєним оком.

Робота з текстом оригіналу й перекладом поезії

• Знайдіть у текстах оригіналу й перекладу ключові слова.
• Які рядки М. Рильський переклав довільно?
• Як ви вважаєте, чи вдалося М. Рильському передати настрій, притаманний оригіналу? (М. Рильський майстерно зафіксував за допомогою слова незбагненну і прекрасну мить творчого захвату неперевершеною красою почуттів у всій повноті та прозорості. Досить вдало зміг відтворити і поєднати кольори і звуки, запахи і відчуття).
• Учні заповнюють таблицю 1.

Проведення гри «Кольорова палітра»

На дошці вивішені листи кольорового паперу: білий, голубий, чорний, пурпуровий. Що вони символізують?

Колір білий – відновлення.

Голубий – колір швидкоплинності, самотності. Чорний – сум, зітхання.

Пурпуровий – колір тепла, кохання чистого.

- Як можна повʼязати цю кольорову палітру з долею людини?

Аналіз мовних засобів твору та синтаксису

- Які художні засоби використовує автор? (Епітети, метафори)

Порівняйте епітети, вжиті А. Фетом і М. Рильським.

• Яка синтаксична будова вірша? (У А. Фета це бездієслівний вірш, який складається лише із одного речення з багатьма розділовими знаками.. Із загальної кількості тридцяти шести слів двадцять три – іменники.. Саме тому у своєму перекладі М. Рильський використовує називні речення. Ліричний герой ніби не встигає осмислити й не здатний назвати, що саме діється з його душею, - він лише фіксує чинники цієї дії).

Аналіз віршування

- Назвіть види рим. (Чоловіча – спів, жіноча – зітхання)

- Проаналізуйте спосіб римування. (Перехресне: абаб)

- Накресліть схематичний рисунок до перших рядків вірша. Визначте віршовий розмір. (Вид стопи – хорей; чотиристопний хорей)

Словникова робота

- У поезії використовується композиційний прийом психологічного паралелізму, який співвідносить явища природи і відповідний внутрішній стан ліричного героя (краса людських почуттів і природи). Це мить щастя для закоханої пари.

    Літературний конкурс «Здивуй»

а) Придумати пари слів: перше передає душевний стан людини, а друге – явище природи. Наприклад, сльози – роса, біль – блискавка.

б) Скласти твір-мініатюру, використовуючи прийом паралелізму

Приклад:

Я не міг заснути всю ніч, усе дивився на зоряне небо і пригадував свою першу зустріч з тобою.

Скільки думок промайнуло в моїй голові. Закохався! Ось, нарешті, з глибини темного неба вирвалася зоря, велика, сліпуча, червона. Світ одразу змінився. Моє життя перейшло на новий виток.

Підсумок. Якщо у світовій літературі шукати аналог цій ліричній перлині, то ним виявиться фаустівська «зупинена мить». Фет мав цю фаустівську владу над миттю, навіть над мовою, яка, здається, також завмерла у вірші. Мало знайдеться у світі віршів, написаних лише підметами, без присудків!.. Поетові справді не потрібно дієслів, бо герої його вірша — Він, Вона та Природа — не діють (хоч насправді діють — шепочуть, зітхають, слухають солов'їний спів і жеботіння струмка, цілуються і плачуть), оскільки не дія, а її миттєве переживання, що саме таким, незмінним, залишиться у пам'яті, є предметом фетівського поетичного зображення.
У царині поезії Фет відкриває емоційний парадокс: ми живемо теперішнім, пов'язуємо надії з майбутнім, проте глибоко переживати здатні лише минуле. 

Робоча картка уроку

(заповнюють учні в процесі роботи над твором)

Ілюстрація Якова Полонського до вірша А. Фета «Шепіт... Ніжний звук зітхання...»

Історія створення

Історія створення пов'язана з любов'ю поета до Марії Лазич. З дівчиною А. Фет познайомився влітку 1848 року, коли служив на кордоні Херсонської та Київської губернії. Молоду людину часто запрошували на бали. На одному з них він і побачив високу струнку брюнетку зі смаглявою шкірою. Симпатія між молодими людьми виникла з першого погляду, незабаром вона переросла в серйозні стосунки. Марія стала для Фета не тільки рідною душею, а й натхненником.

Поет збирався одружитися на дівчині, але через матеріальні проблеми закохані змушені були розлучитися. Незабаром після розставання М. Лазич померла. До сих пір невідомо був нещасний випадок або самогубство. Фет до кінця своїх днів шкодував про те, що не створив з Лазич сім'ю. Марія - та, кому присвячено не тільки аналізоване вірш, рядки їй поет писав до самої смерті.

Твір «Шепіт, боязке дихання» було створено в 1850 р, коли молоді люди ще перебували у відносинах. В цьому ж році Марія померла.

Короткий аналіз

Історія створення  - вірш було написано в 1850 році, коли поет відчував ніжні почуття до М. Лазич.

Тема вірша  - любовні відносини, побачення в нічній тіні.

Композиція - аналізований вірш умовно ділиться на пейзажні замальовки і опис ніжностей між закоханими. А. Фет не розмежовує ці сцени, а тісно переплітає між собою.

Жанр  - елегія.

Віршований розмір  - дво- і чотиристопний хорей, римування перехресна авав.

Метафори – «Срібло струмка», «сонний струмок», «в димних хмаринка пурпур троянди, відблиск бурштину».

Епітети – «Світло нічної», «Чарівні зміни», «миле обличчя», «димні хмаринки».

Тема

У центрі вірша теми любові і любовного побачення. Вони традиційні для інтимної лірики і вітчизняної, і світової літератури. Заявлена тема розкривається не тільки за допомогою описів внутрішнього стану закоханих, їх поет переплітає з елементами пейзажу.

Ліричний герой практично не проявляє себе, але пристрасне і ніжне опис любовної сцени підказує, що перед нами палка натура. У перших рядках А. Фет описує чарівні звуки любові: «шепіт, боязке дихання». Розмова між двома спорідненими душами доповнюють «трелі солов'я». Соловей - символ чистоти і любові, тому автор не дарма згадує цю птицю. Опис сонного струмка, який розмірено колише свої води, додає опису млосності і ніжності.

У другій строфі проблема любові проявляється виразніше. Ліричний герой підпускає читача ближче, дозволяючи йому побачити, як змінюється «миле обличчя». У третій строфі емоції наростають ще більше, між закоханими загострюється пристрасть. Поет розповідає про цілування, змішаних зі сльозами. Чому ж вони з'являються на очах щасливих закоханих? Молоді люди знають, що скоро зійде зоря і їм доведеться розлучитися, а для люблячих сердець навіть коротка розлука здається болісної вічністю.

Композиція

Композиція твору тільки на перший погляд здається простою. Вірш ділиться всього на три катрена. Проте, в трьох чотиривірш автор зумів поєднати елементи пейзажної і любовної лірики, в змісті вірша умовно можна виділити дві складові.

Жанр

Жанр твору - елегія, так як в ньому відсутня сюжет, зате є пейзажні замальовки. У творі також відчувається легкий смуток, викликана майбутнім розставанням, що характерно для елегії. Віршований розмір - дво- і чотиристопний хорей. У тексті використано перехресна римування авав, чоловічі та жіночі рими.

Засоби виразності

Особливість аналізованого вірша - відсутність дієслів. Цей прийом дозволяє сповільнити події, надати їм присмак нічного спокою тиші і любові. Така «обмеженість» в наборі слів не заважає автору створювати оригінальні художні засоби для розкриття теми і відтворення почуттів закоханих. Мовні засоби в даному вірші відрізняються простотою, так як складаються по більшій мірі з двох-трьох слів.

У кожну строфу поет вплітає метафору: «Сонний струмок», «тіні без кінця», «в димних хмаринка пурпур троянди, відблиск бурштину». Ніжність і пристрасть передаються за допомогою епітетів: «Чарівні зміни», «миле обличчя», «димні хмаринки». Порівнянь в тексті немає.

Інтонація перших двох строф плавна, тільки в останньому куплеті вона наростає, і останній рядок вибухає вигуком. Такий інтонаційний малюнок гармонійно доповнює зміст. Плавності вірша надає алітерація сонорних «м», «н», «р», «л». В останній строфі автор використовує кілька слів з згодним «р», що відображає напруження почуттів між закоханими.

Заповнити таблицю  1 (вчитель дає таблицю із заповненим першим стовпчиком)

Література та інформаційні  джерела:

1. https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=4166.

2. https://lagopus.ru/uk/shepot-robkoe-dyhanie-god-analiz-stihotvoreniya-feta-shepot/.

3. https://torg111.ru/uk/raschet-kryshi-i-krovli/analiz-stihotvoreniya-shepot-robkoe-dyhane-feta-analiz-stihotvoreniya-feta/.