Презентація. Опис файлів " Гамлет – вічний образ світової літератури. Відкритість твору в часі, його рецепція та інтерпретації в наступні епохи.

Слайд 1  Гамлет – вічний образ світової літератури. Відкритість твору в часі, його рецепція та інтерпретації в наступні епохи.

Слайд 2. Мета: 

•  дослідити проблеми  ремінісценції вічного образу Гамлета в творах світової літератури та культури.  

 •  довести, що у Шекспіра Гамлет – рефлексуюча особистість, яка грає різні ролі в ході сюжету;

•  простежити  ремінісценцію  шекспірівського  героя  в  поезії  XX   століття 

(М. Цвєтаєва, Б. Пастернак, В. Висоцький, М.Бажан);

•  визначити домінуючу рису особистості Гамлета у театральних    постановках кінця XX століття.

       Питання про  вічний образ     в останні десятиліття привертає увагу вітчизняних та зарубіжних літературознавців. З перших днів свого існування і донині  трагедія   Шекспіра породжує  протилежні судження і трактування.

 Найбільш грунтовні дослідження за творчістю Шекспіра, в цілому, і «Гамлета», зокрема, в   ХХ століття зробили Олександр  Анікст, Георг Брандес, батько і син  Урнови (Михайло  Васильоівич,  Дмитро Михайлович ).

Слайд 3.    Шекспір - геніальний літератор і драматург.  Поруч з ім'ям Шекспіра  стоять його герої - Отелло, Гамлет, король Лір - ті, хто назавжди залишився в літературі, перейшовши в розряд «вічних образів».

         Варто зазначити, що є багато трактувань визначення вічного образу. Найбільш вдале визначення  наведено в словнику літературознавчих термінів. Воно звучить так: «Вічний образ - це видатні художні образи, які, виникли за певних історичних обставин, мають велике загальнолюдське значення, продовжують зберігати пізнавальну, виховну та естетичну силу».

Слайд 4. Можна виділити ряд властивостей вічних образів:

• змістовна ємкість, невичерпність смислів;

• висока художня, духовна цінність;

• здатність долати кордони епох і національних культур: 

•  непроминуща актуальність;

•  поширеність.

Слайд 5.    Як відомо, сюжет «Гамлета»  Шекспір ​​запозичив з хроніки датського літописця XII століття Саксона Граматика.

Переробивши сюжет легенди, Шекспір     створив одну з самих трагічних фігур світової літератури - Гамлета.  У трагедії Шекспіра Гамлет – рефлексуюча особистість, в ході сюжету виконує різні ролі: месника, борця, мислителя–гуманіста.

Слайд 6.  Дані висновки були зроблені на основі тексту трагедії з урахуванням історичних змін в житті Англії кінця XVI   століття, особистої позиції Шекспіра до ідеології  Відродження.     Схема.

Слайд 7.  Яким ж побачили Гамлета поети XX століття? До шекспірівського образу зверталися   Марина Цвєтаєва, Борис Пастернак, Микола Бажан, Володимир Висоцький.

Розглянемо ремінісценції (від лат. reminiscentia - спогад - відтворення в художньому творі мотивів, образів, деталей, висловлювань з  творів іншого автора), де сторони особистості і доля Гамлета знайшли різне втілення.  

Слайд 8.  Шекспірівський Гамлет багатоликий в поезії  XX століття . У кожному окремому випадку ремінісценція шекспірівського героя привела до виділення з  образу Гамлета однієї сторони його особистості: рефлексія особистої трагедії,  кривдник жіночої душі    (М. Цвєтаєва); втілення безвихідної самотності в бунтівному світі (Б. Пастернак); метафоричний образ української еліти в 30-і роки XX сторіччя   (М.Бажан);  рефлексуюча особистість, мислитель-гуманіст (В. Висоцький). Схема

Слайд 9.    У 2016 році виповнилося 415 років з дня постановки п'єси Шекспіра на сцені театру «Глобус». З того часу це одна з найпопулярніших п'єс, яка не сходить зі світової сцени. Класичні театральні постановки, які наслідували шекспірівській версії,  у XX столітті доповнилися інсценізацією, де на перший план висувається оригінальність режисерської майстерності. Театральний Шекспір ​​стає далеким від Шекспіра літературного.

 Бурхливий успіх спектаклю у постановці Юрія Любимова  в театрі на Таганці    принесла блискуча гра Володимира Висоцького, «кумира епохи», Гамлет Висоцького   - юнак  з гітарою в руках.  Він перед трагічним вибором гідного або жалюгідного кінця.

Слайд 10. Петер  Штайн адресував спектакль «сучасній молоді», тому у нього   принц із саксофоном, Розенкрац і Гільденстер - з електрогітарою, у короля Клавдія у свиті - суворі сек'юриті, Фортінбрас - озброєний і в комуфляжі. 

Гамлет (блискучий актор Євген Миронов)  у трактуванні Штайна, то рішучий, то меланхолійний, то мудрий, то   наївний. У інсценізації Штайна багато втратив шекспірівський Гамлет, в першу чергу, здатність філософськи мислити і боротися з «століттям», а не з конкретними людьми.

Слайд 11. У традиціях постмодернізму  поставлений спектакль «Наш Гамлет» «Театром 19» (режисер Ігор Ладенко). Дивно виглядають на сцені курящі Гертруда   і Клавдій,   Розенкранц   постійно тягає за собою клітку з білим піддослідним щуром.    

 У виставі «Театру 19» Гамлет не читає свій монолог, тільки підходить до авансцени, мовчки ворушить губами, ніби натякаючи на знаменитий монолог, але так само мовчки йде. У цього Гамлета немає ніяких сумнівів - він напевно знає, що помститься всім. 

Слайд 12.   Вічний образ Гамлета   постає то символом жертви (постановка  Штайна),  то месником (постановка  Ладенко ), то борцем-бунтарем (постановка  Любимова). 

        Незважаючи на спроби дати герою нове трактування, поети, режисери XX століття лише акцентували увагу на одну зі сторін багатогранної особистості шекспірівського Гамлета  - в цілому ж герой залишився рефлексуючим персонажем.

 У трагедії  Шекспіра зображений світ XVI століття, в якому порушений «старий уклад» життя. «Століття вивихнуті». «Бути чи не бути?»   – питання, що стоїть не тільки перед Гамлетом, але й перед усіма громадянами   України. Ми, як і Гамлет у XVI столітті, стоїмо перед  вирішенням   вічного питання.