A GUIDE TO GOOD MANNERS

A GUIDE TO GOOD MANNERS

We live in a global village, but how well do we know and understand each other? Here is a simple test. Imagine you have arranged a meeting at four o'clock. What time should you expect your foreign business colleagues to arrive? If they're German, they'll be bang on time. If they're American, they'll probably be 15 minutes early. If they're British, they'll be 15 minutes late, and you should allow up to an hour for the Italians.

When the European Economic Community began to increase, several guidebooks appeared giving advice on international etiquette. At first many people thought this was a joke, especially the British, who seemed to assume that the widespread understanding of their language

meant a corresponding understanding of English customs. Very soon they had to change their ideas, as they realized that they had a lot to learn about how to behave with their foreign business partners.

For example:

The British are happy to discuss business matters with a drink during the meal; the Japanese prefer not to work while eating. Lunch is a time to relax and get to know one another, and they rarely drink at lunch time.

The Germans like to talk business before dinner; the French like to eat first and talk afterwards. They have to be well fed and watered before they discuss anything.

Taking off your jacket and rolling up your sleeves is a sign of getting down to work in Britain and Holland, but in Germany people regard it as taking it easy.

American executives sometimes signal their feelings of ease and importance in their offices by putting their feet on the desk while on the telephone. In Japan people would be shocked. Showing the soles of your feet is the height of bad manners. It is a social insult only exceeded by blowing your nose in public.

The Japanese have perhaps the strictest rules of social and business behaviour. Seniority is very important, and a younger man should never be sent to complete a business deal with an older Japanese man. The Japanese business card almost needs a rulebook of its own. You must exchange business cards immediately on meeting because it is essential to establish everyone's status and position. When the business card is handed to a person in a superior position, it must be given and received with both hands, and you must take time to read it carefully and not just put it in your pocket! Also the bow is a very important part of greeting someone. You should not expect the Japanese to shake hands with you. Bowing the head is a mark of respect, and the first bow of the day should be lower than when you meet thereafter.

The Americans sometimes find it difficult to accept the more formal Japanese manners. They prefer to be casual and more informal, as illustrated by the universal "Have a nice day!". American waiters have a one-word imperative "Enjoy!".

The British, of course, are cool and reserved. The great topic of conversation between strangers in Britain is the weather — unemotional and impersonal. In America the main topic between strangers is the search to find a geographical link. "Oh, really? You live in Ohio? I had an uncle who once worked there."

"When in Rome, do as the Romans do." Here are some final tips

for travellers.

• In France you shouldn't sit down in a cafe until you've shaken hands with everyone you know.

• In Afghanistan you should spend at least five minutes saying hello.

• In Pakistan you mustn't wink. It is offensive.

• In the Middle East you must never use the left hand for greeting, eating, drinking, or smoking. Also, you should take care not to admire anything in your hosts' home. They will feel that they have to give it to you.

• In Russia you must match your hosts drink for drink or they will think you are unfriendly.

• In Thailand you should clasp your hands together and lower your head when you greet someone.

• In America you should eat your hamburger with both hands and as quickly as possible. You shouldn't try to have a conversation until it is eaten.

VOCABULARY

to be bang [bæŋ] on time — прибути саме вчасно

widespread ['waɪdspred] — широко розповсюджений, дуже

поширений custom [kʌstəm] — звичай

to take it easy [' i:zɪ] — не поспішати

executive [ɪg'zekjutɪv] — керівник, адміністратор

feeling of ease [i:z] — почуття невимушеності

to exceed [ɪk'si:d] — перевищувати, виходити за межі

casual ['kæzjuəl] — недбалий

imperative [ɪm'perətɪv] — імператив; заклик

cool [ku:l] — холоднокровний, незворушний

tip — порада

to clasp [kla:sp] — складати; стискати

QUESTIONS

1. Which nationalities are the most and the least punctual?

2. Why did the British think that everyone understood their customs?

3. Which nationalities do not like to eat and do business at the same time?

4. "They (the French) have to be well fed and watered. " Who do you normally have to feed and water?

5. An American friend of yours is going to work in Japan. Give some advice about how he/she should and shouldn't behave.

6. Imagine you are at a party in (a) England (b) America. How could you begin a conversation with a stranger? Continue the conversations with your partner.

7. Which nationalities have rules of behaviour about hands? What are the rules ?

8. Why is it not a good idea to ...

... say that you absolutely love your Egyptian friend's vase. ... go to Russia if you don't drink alcohol ... say "Hi! See you later!" when you 're introduced to someone in Afghanistan.

discuss politics with your American friend in "McDonald's".

9. Do you agree with the saying "When in Rome, do as the Romans do"? Do you have a similar saying in your language ?

10. What are the rules about greeting people in your country? When do you shake hands? When do you kiss? What about when you say goodbye ?

11. Think of one or two examples of bad manners. For example, in Britain it is considered impolite to ask people how much they earn.

12. What advice would you give somebody coming live and work in your country?

Посібник з хороших манер

Ми живемо у всесвітній громаді, але наскільки добре ми знаємо й розуміємо один одного? Ось простий тест. Уявіть, що ви призначили зустріч о четвертій годині. О котрій, на вашу думку, прибудуть ваші ділові закордонні партнери? Якщо це німці, то вони прибудуть точно у призначений час. Якщо американці, то прибудуть, мабуть, на 15 хвилин раніше. Англійці спізняться на 15 хвилин, а італійцям треба додати близько години часу на спізнення.

Коли Європейське Економічне Співтовариство почало розширюватися, з'явилося кілька посібників, що давали поради з міжнародного етикету. Спочатку багато хто сприйняв це як жарт, особливо британці, які, здавалося, вважали, що дуже поширенезнання їхньої мови означає відповідно знання англійських звичаїв. Незабаром їм довелося змінити свою думку, оскільки зрозуміли, що змушені багато чого навчитися, щоб знати, як поводитися зі своїми закордонними діловими партнерами.

Наприклад:

Британці із задоволенням обговорюють ділові питання за випивкою під час прийому їжі; японці воліють не працювати під час їжі. Ланч — час, щоб розслабитися і познайомитися один з одним, отож вони рідко п'ють під час ленчу.

Німці люблять говорити про справи перед обідом; французи вважають за краще спочатку поїсти, а потім вести переговори. Вони повинні добре поїсти й випити, перш ніж що-небудь обговорювати.

Якщо ви зняли піджак і засукали рукави, то в Англії і Голландії це означає, що ви переходите до справи, але в Німеччині цс розглядають як заклик до неквапливості.

Американські керівники (адміністратори фірм) іноді, демонструючи свою невимушеність і поважність у своїх офісах, кладуть ноги на стіл під час телефонної розмови. У Японії люди були б цим шоковані. Показати підошви свого взуття — вищий ступінь невихованості. Це— суспільна образа, перевершити яку можна, хіба що висякавшись привселюдно.

У японців, можливо, найсуворіші правила соціальної і ділової поведінки. Старшинство дуже важливе, і не варто посилати людину укладати ділову угоду з японцем, якщо ця людина за віком молодша за нього. Щодо візитної картки японця, то для неї потрібен ледь не окремий посібник. Ви повинні обмінятися візитними картками відразу ж при зустрічі, бо важливо встановити соціальний статус і посаду кожного. Якщо візитну картку вручають людині, соціальний статус якої більш високий, то її необхідно вручати і брати обома руками, і до того ж вам потрібно буде одразу прочитати її уважно, а не просто покласти до себе в кишеню! Уклін — також дуже важлива частина вітання. Ви не повинні очікувати, що японець обміняється з вами рукостисканням. Нахил голови — знак поваги, і перший уклін у цей день мусить бути нижчим, ніж тоді, коли ви зустрінетесь пізніше.

Американцям іноді важко сприймати більш формалізований характер поведінки японців. Вони воліють бути недбалими і більш неофіційними, що ілюструється традиційним побажанням: «Приємного дня!» Американські офіціанти обмежуються однослівним закликом: «Насолоджуйтесь!»

Англійці, звичайно, незворушні та стримані. Світська тема бесіди між незнайомцями в Англії — погода — неемоційна й безособова. В Америці головна тема бесіди між незнайомцями — пошук географічного зв'язку. «О, дійсно? Ви живете в штаті Огайо? У мене був дядько, що колись працював там».

«Якщо ви в Римі, поводьтеся як римлянин» («До чужого монастиря зі своїм законом не сунься»).

Ось кілька заключних порад мандрівникам.

• У Франції в кафе не можна сідати, поки ви не обмінялися рукостисканням із кожним, кого ви знаєте.

• В Афганістані вам доведеться витратити щонайменше хвилин п'ять на вітання.

• У Пакистані не можна підморгувати. Не образливо.

• На Близькому Сході ніколи не можна користуватися лівою рукою для вітання, їжі, пиття або паління. Також будьте обережними в гостях і не висловлюйте захоплення чим-небудь у будинку ваших господарів. Вони вважатимуть за свій обов'язок вам це подарувати.

• У Росії треба пити стільки спиртного, скільки п'ють господарі, інакше вони вважатимуть, що ви ставитеся до них недружньо.

• У Таїланді слід скласти руки докупи і опустити голову, коли ви вітаєте когось.

• В Америці треба їсти гамбургер, тримаючи його обома руками і якнайшвидше. Ви не повинні намагатися почати бесіду, поки ви його не з'їли.