Для дітей змінюється дуже багато: нова територія, яку належить освоїти, нове приміщення, в якому буде проходити велика частина дня, новий дорослий або дорослі (вчителі), які будуть поруч, новий колектив дітей зі своїми правилами, викликами та завданнями, з якими доведеться справлятися ...
Процес адаптації Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по різному – від 2 тижнів до 2 – 6 місяців (залежно від рівня їх готовності до школи, психологічними особливостями та станом здоров'я). Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці рівень готовності до школи, або „шкільної зрілості”.
Мотиваційна готовність Мотиваційна готовність передбачає чітко оформлювати позицію школяра. Коли дитина: - має належне уявлення про школу; - позитивно ставиться до шкільних занять; - віддає перевагу заняттям грамоти і лічби, а не заняттям дошкільного типу : малюванню, фізкультурі, трудовому навчанню; - визнає авторитет вчителя;
Психологічна готовність Є необхідною умовою успішної адаптації до шкільного життя. Є чимало дітей, які все ж таки не можуть „вжитися в нову роль”. Вони часто страждають на нездоров'я, перебувають у пригніченому настрої, не повністю засвоюють навчальний матеріал, не мають близьких друзів, знають на ім'я та прізвище не всіх однокласників тощо.
Класна кімната вдповідає вимогам НУШ. В класі є осередок навчально-пізнавальної діяльності( парти та короби з роздатковим матеріалом), осередок вчителя, офрмлений осередок тиші ,де дитина може побути наодинці ,вміло організований «Осередок відпочинку», де діти можуть пограти, куточок живої природи для проведення дослідів та спостережень, крісло автора, де кожен учень може обмінюватися інформацією , мріяти або фантазувати.
Перші тижні навчання у 1 класі- важливий етап для створення в класному колективі атмосфери прийняття, довіри, взаємозацікавленості, бажання слухати одне одного, висловлюватися. Саме тому я багато уваги в перший місяць приділяла знайомству, коротким розповідям про захоплення дітей, улюблені ігри малюків, екскурсії по школі.
У вересні першокласникам був запропонований тематичний інтегрований підхід, де кожен тиждень присвячено окремій темі. «Я-школяр», « Наш клас», «Мої друзі», «Моє довкілля». Де до кожної з тем пропонуювалися різні види освітньої діяльності. Першокласники вже дослідили свій статус “школяра”, свій портфель, дорогу до школи, шкільне подвір’я та подискутували над тим, що робить школу домівкою. Я практикувала «Ранкове коло». Частіше ці зустрічі проходили на свіжому повітрі і в русі.
Під час яких діти виконують вправи» Скажи сусідові справа комплімент», « Правило передавання посмішки електричним струмом», вправа закінчи речення« Ти мені подобаєшся , тому що…» , « Що цікавго було по дорозідо школи?», під час яких діти обмінюються новинами, дізнаються про плани на день. Сидячи або стоячи в колі один проти одного, кожна дитина вітається з іншими дітьми, називаючи однокласника по імені в кличній формі; ділиться власним досвідом зі своїми товаришами, які з повагою слухають її; ставлять свої запитання та коментують почуте.
У спілкуванні з дітьми застосовую вислови“Я вдячна тобі за запитання або відповідь”, “Я рада, що ви впорались з таким завданням”, “Мені приємно було провести з вами час”. Також даю змогу висловити свою думку максимальній кількості охочих. Намагаюся уникати однозначних слів – “Правильно” , “Добре”, “Не так”, “Неправильна відповідь”. Натомість щодня залучаю дітей висловлювати власні відчуття про те, що відбувалось на уроках – діти висловлюються малюнками і кріпимо їх магнітами на дошці, короткими повідомленнями.
З першого дня в школі прийняли перше правило , що говорити всім одночасно неправильно. Для дітей провела гру «Назви своє ім’я», під час якої спробували відповідати на запитання « Як вас звати?» називати своє ім’я всім разом. Їм не сподобалось – важко було почути свого сусіда, а по-черзі всім зрозуміло. Тому виникло правило: “Перш ніж говорити – треба просигналізувати про своє бажання вчителю”. Діти спробували по-іншому і обрали зручний для себе варіант « Правило піднятої руки» та «Поважаю думку інших», «Починаю працювати за сигналом», «Відповідаю чітко і зрозуміло», «Уважно слухаю вчителя».
Парти в класі розташовані таким чином, щоб дітям було зручно і безпечно пересуватись, а учитель міг одночасно бачити всіх учнів, які працюють у групах або всім класом. В роботі з учнями уникаю “шаблонності”, передбачаю ігрові, динамічні моменти, щоб учні мали зміну діяльності та рухливі активності. Урізноманітнюю діяльність допомагаю засвоювати нові засоби навчання. Часто використовуєю ЛЕГО-конструктор – гарна альтернатива рахунковим паличкам, фішкам для звукового аналізу. “Родзинка” ЛЕГО в тому, що дитина поєднує розумові та практичні дії, зпам’ятовувати назви кольорів, моделювати фантастичних звірів та споруди.
На кінець І семестру маємо такі досягнення: 1. У межах вивчених літер найкраще читають Волков Ярослав, Цюпа Софія, Савчук Анна, Тютюнник Миколай. Баклічер Максим зовсім не підготовлений до школи він навіть не розмовляє словами. Говорить лише дві літери кожного слова. Матері Баклічер В.І було неодноразово запропоновано звернутися за консультацією до логопеда. З дітьми спілкується за допомогою жестів. 2.В межах 10 добре справляються з обчисленнями Ярошенко Андрій, Метелиця Єгор, Савчук Анна , Тютюнник Миколай, Яковлева Діана. Капуста Поліна дуже старанна у виконанні будь-якого завдання але результат бажає бути кращим. 3.Всі учні класу вміють списувати з друкованого тексту але під диктовку ще допускають пропуски літер.
Для покращення адаптації учнів у школі часто на ранкових зустрічах працює соціальний педагог Момот Н.В. Діти залюбки беруть участь у тренінгах, що розвиває їхню пам’ять, увагу, спостережливість .Подобається дітям приймати участь в іграх на згуртування дитячого колективу. Заняття із соціальним педагогом.
Рівні адаптації: Високий рівень адаптації спостерігається у таких учнів: Тютюнник М.,Волков Я., Цюпа С., Метелиця Є., вони позитивно ставляться до школи, виявляють інтерес до навчання, активно працюють на уроці, ставлять запитання про нове незрозуміле, виявляють старанність у навчанні , навчальний матеріал засвоюють легко, активні, охайні, вміють спілкуватися.
Середній рівень адаптації : Бугайов Д.,Яковлева Д., Савчук А. Капуста П., Ярошенко А., Нагорний С. - позитивно ставляться до школи, відвідування уроків не викликає в них негативних переживань , розуміють завдання вчителя , разом з тим потребують контролю з боку дорослого, зосередженими бувають тільки тоді, коли роблять щось цікаве для себе, для розуміння нового матеріалу потребують незначної допомоги вчителя, дружить з однокласниками.
Низький рівень адаптації: Баклічер М., Ці дитина , яка байдуже ставиться до школи, часто скаржиться на здоров'я, в нього переважає пригнічений настрій, спостерігаються порушення дисципліни, потребує постійного контролю з боку вчителя, пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників, але не спілкується з ними через те,що не вимовляєбагатобукв.