Адаптована навчальна програма з історії України (Вступ до історії)

Про матеріал

Адаптована навчальна програма для здобувача освіти 5 класу з ООП, навчальний предмет Історія України (Вступ до історії)

Перегляд файлу

Міністерство освіти і науки України

Адаптована навчальна програма

з історії України (Вступ до історії)

для здобувача освіти 5 класу

закладів загальної середньої освіти

(автори Гісем О.В., Мартинюк О.О.)

«Рекомендовано Міністерством освіти і науки України»

наказ Міністерства освіти і науки України від 12 липня 2021 року № 795

(у редакції наказу Міністерства освіти і науки від 10 серпня 2021 року № 898)

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Представлену програму складено до пропедевтичного курсу з історії України (Вступ до історії) історичної освітньої галузі, що викладатиметься у 5 класі закладів загальної середньої освіти.

Предмет історії України (Вступ до історії) належить до адаптаційного циклу базової середньої освіти, що обумовлює його місце в системі шкільної громадянської та історичної освіти та серед інших навчальних предметів. Пропедевтичний курс має сприяти тому, щоб здобувач освіти успішно адаптувалися до умов і вимог нового освітнього середовища, від початкової до базової середньої освіти. У зв’язку з цим важливості набуває наступність між початковою й базовою середньою освітою, доступність вимог до обов’язкових результатів навчання учнів, урахування їхніх вікових психолого-педагогічних особливостей.

Зазначене вище обумовлює визначення мети вивчення навчальної дисципліни з історії України (Вступ до історії)

— розвиток почуття власної гідності й самоідентичності учнівства через осмислення минулого, сучасного та взаємозв’язку між ними, усвідомлення своєї належності до українського народу й держави Україна, формування в учнівської молоді активної громадянської позиції, заснованої на засадах патріотизму, цінностей демократії, прав і свобод людини. Крім того, курс покликаний формувати здатність до практичної діяльності, творчого втілення набутих компетентностей у повсякденному суспільному житті.

Завдання курсу історії України (Вступ до історії) визначені відповідно до вимог до обов’язкових результатів навчання історичної освітньої галузі, розміщених у додатку 18 до Державного стандарту базової середньої освіти з урахуванням особливостей адаптаційного циклу, і відображають зміст компетентнісного потенціалу, на формування якого вони спрямовані.

Під час реалізації навчальної програми здобувач освіти має формувати на відповідному віковому рівні такі ключові компетентності:

вільне володіння державною мовою;
здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами;
математична компетентність;
компетентності в галузі природничих наук, техніки і технологій;
інноваційність;
екологічна компетентність;
інформаційно-комунікаційна компетентність;
навчатися впродовж життя;
громадянські та соціальні компетентності;
культурна компетентність;
підприємливість і фінансова грамотність.

Предметні компетентності:

- хронологічна компетентність — уміння орієнтуватися в історичному часі, встановлювати близькі та далекі причинно-наслідкові зв’язки, розглядати суспільні явища в конкретно-історичних умовах, виявляти зміни і тяглість життя суспільства;

- просторова компетентність — уміння орієнтуватися в історичному просторі та знаходити взаємозалежності в розвитку суспільства, господарства, культури і природного довкілля;

- інформаційна компетентність — уміння працювати з джерелами історичної інформації, інтерпретувати зміст джерел, визначати їх надійність, виявляти і критично аналізувати розбіжності в позиціях авторів джерел;

- логічна компетентність — уміння визначати та застосовувати теоретичні поняття для аналізу й пояснення історичних подій і явищ, ставити запитання та шукати відповіді, розуміти множинність трактувань минулого та зіставляти різні його інтерпретації;

- аксіологічна компетентність — уміння формулювати оцінку історичних подій та історичних постатей, суголосну до цінностей та уявлень відповідного часу або відповідної групи людей, осмислювати зв’язки між історією і сучасним життям.

В основу формування компетентностей учня покладено:

- досвід, як здобувача освіти;

- потреби, що мотивують до навчання;

- знання та вміння, набуті в освітньому середовищі (у школі, родині) та соціальних ситуаціях. Уміння, наскрізні для всіх ключових і предметних компетентностей:

- читати з розумінням;

- висловлювати власну думку усно й письмово;

- критично та системно мислити;

- творити;

- проявляти ініціативу;

- логічно обґрунтовувати позицію;

- конструктивно керувати емоціями;

- оцінювати ризики;

- приймати рішення;

- розв’язувати проблеми;

- співпрацювати з іншими.

Очікувані результати наприкінці розгляду курсу історії України (Вступ до історії) полягають у формуванні первинного уявлення про те, як:

- мислити історико-хронологічно, орієнтуючись в історичному часі, встановлюючи причинно-наслідкові зв’язки між подіями, явищами та процесами, діяльністю людей і її результатами в часі, визначати зміни та тривалість у житті суспільства;

- мислити геопросторово, орієнтуватися в соціально-історичному просторі, виявляти взаємозалежність розвитку суспільства, господарства, культури та навколишнього природного середовища;

- мислити критично, працювати з різними джерелами інформації та формулювати історично обґрунтовані запитання;

- мислити системно, виявляти взаємозв’язок, взаємозалежність та взаємовплив історичних подій, явищ, процесів, постатей у контексті відповідних епох;

- розуміти множинність трактувань минулого й сучасного та зіставляти їх інтерпретації;

- усвідомлювати власну гідність, реалізувати власні права і свободи, поважати права й гідність інших осіб, виявляти толерантність, протидіяти проявам дискримінації;

- дотримуватися демократичних принципів, конструктивно взаємодіяти з іншими особами, спільнотою закладу освіти, місцевою громадою та суспільством, долучатися до розв’язання локальних, загальнонаціональних і глобальних проблем;

- усвідомлювати необхідність утвердження верховенства права й дотримання правових норм для забезпечення сталого розвитку суспільства.

Пріоритетами курсу історії України (Вступ до історії) визначено:

- антропоцентризм;

- громадянська відповідальність і відповідна до неї практика поведінки;

- уявлення про толерантність як основу співжиття людей у будь-якому соціумі;

- дотримання засад міжгалузевої і міжпредметної інтеграції під час розкриття змісту.

Програма ґрунтується на таких ціннісних орієнтирах, як гідність і повага до особистості, ідентичність, цілісний світогляд, гармонійний розвиток, доброчесність, співпраця, самостійність, плекання любові до рідного краю, української культури, активна громадянська позиція.

Основна частина програми поділена на три складові: очікувані результати навчання, зміст навчального предмета й види навчальної діяльності. Також наведені орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт як доповнення до видів освітньої діяльності. Перша складова містить орієнтовні результати навчання в поєднанні того, що необхідно знати, розуміти й уміти учням та утучню для формування компетентнісного потенціалу і наскрізних умінь відповідно до Державного стандарту базової середньої освіти. Друга складова включає зміст навчального предмета, структурно поділений на шість розділів. Третя складова містить орієнтовні приклади освітньої діяльності відповідно до сучасних педагогічних уявлень про види навчальної діяльності. Її призначення — зорієнтувати вчителя, а не нав’язати, що і як робити.

Структура курсу

Вступ. Що таке історія

Тема 1. Відлік часу в історії

Тема 2. Де відбувається історія

Тема 3. Джерела до вивчення історії

Тема 4. Історія України в пам’ятках

Тема 5. Дослідники історії

Тема 6. Усе має минуле

Основними шляхами реалізації програми історії України (Вступ до історії) доцільно визначити застосування широкого спектра активних та інтерактивних методів навчання, сприяння тому, щоб учень та був не об’єктом, а суб’єктом освітнього процесу. Натомість не слід ігнорувати і традиційні методи навчання: коментоване читання навчальних текстів, переказ окремих сюжетів, зв’язна розповідь тощо. Це дозволить зберегти наступність між методами навчання в початковій і базовій ступенях освіти.

Під час оцінювання навчальних досягнень з історії України (Вступ до історії) враховуються:

- рівень оволодіння історичними знаннями; знання хронологічних меж періодів, найважливіших історичних подій;

- визначення характерних суттєвих рис історичних явищ і подій;

- рівень умінь групування (класифікації) фактів за вказаною ознакою, розкриття причинно-наслідкових зв’язків між подіями;

- рівень оволодіння практичними уміннями та навичками роботи з історичними джерелами; обґрунтування власного ставлення учня щодо історичної події, явища, діяча.

Всі види оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюються за критеріями, наведеними в таблиці.

Рівні навчальних досягнень	Бали	Критерії навчальних досягнень учня
І. Початковий	1	Учень може назвати одну-дві події, дати, історичні постаті чи історико-географічні об’єкти.
	2	Учень називає декілька подій, дат, історичних постатей або історико-географічних об’єктів; вибирає правильний варіант відповіді на рівні «так - ні»; має загальне уявлення про лічбу часу в історії.
	3	Учень може двома-трьома простими реченнями розповісти про історичну подію чи постать; впізнати її за описом; співвіднести рік зі століттям, століття - з тисячоліттям; має загальне уявлення про історичну карту.
ІІ. Середній	4	Учень може репродуктивно відтворити невелику частину навчального матеріалу теми, пояснюючи історичні терміни, подані у тексті підручника, називаючи одну-дві основні дати; показуючи на карті історико-географічний об’єкт.
	5	Учень з допомогою вчителя може відтворити основний зміст навчальної теми, визначати окремі ознаки історичних понять, називати основні дати; показувати на історичній карті основні місця подій.
	6	Учень може самостійно відтворювати фактичний матеріал теми, давати стислу характеристику історичній постаті, встановлювати послідовність подій;користуватись за допомогою вчителя наочними та текстовими джерелами історичної інформації.
ІІІ. Достатній	7	Учень послідовно і логічно відтворює навчальний матеріал теми, виявляє розуміння історичної термінології, характеризує події (причини, наслідки, значення), виокремлює деякі ознаки явищ та процесів;«читає» історичні карти з допомогою їх легенди; використовує історичні документи як джерело знань.
	8	Учень володіє навчальним матеріалом і використовує знання за аналогією, дає правильне визначення історичних понять, аналізує описані історичні факти, порівнює однорідні історичні явища, визначає причинно-наслідкові зв’язки між ними, встановлює синхронність подій у межах теми; дає словесний опис історичних об’єктів, використовуючи легенду карти.
	9	Учень вільно оперує навчальним матеріалом, узагальнює окремі факти і формулює нескладні висновки, обґрунтовуючи їх конкретними фактами; дає порівняльну характеристику історичних явищ, самостійно встановлює причинно-наслідкові зв’язки; синхронізує події у межах курсу, аналізує зміст історичної карти.
ІV. Високий	10	Учень використовує набуті знання для вирішення нової навчальної проблеми; виявляє розуміння історичних процесів; робить аргументовані висновки, спираючись на широку джерельну базу; рецензує відповіді; спів ставляє і систематизує дані історичних карт; синхронізує події вітчизняної та всесвітньої історії.
	11	Учень володіє глибокими знаннями, може вільно та аргументовано висловлювати власні судження, аналізувати історичну інформацію, співвідносити історичні процеси з періодом на основі наукової періодизації історії.
	12	Учень у повному обсязі опанував програмовий матеріал, що дає йому змогу відповідно до вікових особливостей презентувати власну інтерпретацію історичних явищ.

Застосування на практиці критеріїв навчальних досягнень потребує обов’язкового врахування вікових особливостей та особливостей навчальних курсів. Природно, що загальна характеристика рівнів навчальних досягнень учнів матиме неоднакове втілення для учнів 5—6 класів чи, наприклад, одинадцятикласника. Так, має ряд особливостей пропедевтичний курс історії України (Вступ до історії) для 5 класу. Без її урахування застосування критеріїв неминуче призведе до переобтяження учнів.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Вступ. Що таке історія

Результати навчально-пізнавальної діяльності

Зміст навчально-пізнавальної діяльності

Розумію:

значення термінів «історія» й «історик»;
мотиви інтересу (звернення) людини до минулого;
взаємопов’язаність минулого, теперішнього і майбутнього;
завдання історії як шкільного предмета.

Умію:

використовувати термін «історія» в різних значеннях (як оповідь, як досвід, як живу пам’ять про життя людей у минулому, як науку);
вправно користуватися підручником.

Що таке минуле, сучасне і майбутнє. Багатоманітність історії. Історія як наука та навчальний предмет. Історія України – складова європейської історії.

Підручник з історії.

Тема 1. Відлік часу в історії

Результати навчально-пізнавальної діяльності	Зміст навчально-пізнавальної діяльності
Знаю: назви і хронологічні межі періодів європейської історії за культурними епохами: Первісне суспільство, Античність, Середні віки, Новий час. Розумію: відмінність між календарним та історичним часом; умовний характер прийнятих для вимірювання часу одиниць; поняття «історична хронологія», «ера», «період (епоха)», «тисячоліття», «століття», «хронологічна таблиця»; необхідність встановлення хронологічної послідовності подій; Умію: співвіднести рік – століття – тисячоліття; визначити тривалість історичної події; побудувати шкалу історичного часу і встановити за її допомогою хронологічну послідовність подій; створити і заповнити хронологічну таблицю.	Календарний та історичний час. Підрахунок історичного часу. Робота зі шкалою часу. Культурні епохи європейської історії (Первісне суспільство, Античність, Середні віки, Новий час). Історія України на шкалі часу.
Орієнтовний перелік важливих фактів (явищ) історії України для роботи зі шкалою часу: Київська держава (княжа Русь-Україна. ІХ–ХІІІ ст.); Королівство Руське (Галицько-Волинська держава. ХІІІ – середина ХІV ст.); Козацька республіка / Військо Запорозьке / Гетьманщина (середина ХVІ – ХVІІІ ст.); творення нової України, держава Україна (ХІХ–ХХ ст.). Події історії рідного краю (на вибір учителя).
Узагальнення

Тема 2. Де відбувається історія

Результати навчально-пізнавальної діяльності

Зміст навчально-пізнавальної діяльності

Знаю:

як описати і показати на карті:

а) кордони та столиці: Київської держави, Королівства Руського (Галицько-Волинської держави), Козацької республіки / Війська Запорозького / Гетьманщини, сучасної України; б) територіальні межі окремих історико-географічних регіонів України;

в) територіальне розташування рідного міста/селища/села.

Розумію:

територію як місце, де відбувалися (розгорталися в часі) історичні події;
поняття «історична карта», «контурна карта»; «історико-географічний регіон», «державний кордон»;
відмінність між географічною (фізичною) та історичною картами;
як природні умови можуть впливати на життя людей (на прикладі окремих історико-географічних регіонів України);
як історики визначають:

а) територіальні межі (кордони) Київської держави, Королівства Руського (Галицько-Волинської держави), Козацької республіки / Війська Запорозького / Гетьманщини;

б) історико-географічних регіонів України;

в) межі населених пунктів (міст, селищ і сіл);

як читати історичну карту за її легендою.

Умію:

скласти розповідь за історичною картою;
визначити географічне розташування й природні умови названих учителем історико-географічних регіонів;
позначити і надписати на контурній карті названі вчителем історико-географічні регіони, територію рідного краю, рідне місто/селище/село.

Географічний та історичний простір. Робота з історичною картою. Україна на картах (мапах) упродовж історії. Територіальні межі (кордони) Київської держави, Королівства Руського (Галицько-Волинської держави), Козацької республіки / Війська Запорозького / Гетьманщини та їх зміни. Терени творення нової України. Держава Україна та її сусіди. Історико-географічні регіони України та їх особливості (на вибір учителя /учительки, оглядово). Територіальне розташування та історичне походження рідного міста/села.

Історико-географічні регіони України для роботи з картою: Середнє Подніпров’я, Чернігово-Сіверщина, Галичина, Волинь, Поділля, Буковина, Закарпаття, Донщина, Слобожанщина, Північне Причорномор’я, інші.

Орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт:

визначити просторове (територіальне) розташування історико-географічного регіону;
охарактеризувати (за картою) природні умови для вказаних учителем історико-географічних регіонів;
позначити і надписати на контурній карті вказані учителем історико-географічні регіони, територію рідного краю, рідне місто/селище/село.

Міжпредметні зв’язки:

- Природознавство. Розділ: Земля – планета Сонячної системи. Тема: Людина на планеті Земля (Учень розуміє людину як частину природи. Зв’язок людини з природою. Зміни в природі, що виникають унаслідок природних чинників і діяльності людини).

Орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт:

співвіднести рік – століття – тисячоліття;

встановити тривалість історичної події;
розмістити події на шкалі часу, у хронологічній таблиці;
встановити хронологічну послідовність подій (за допомогою шкали часу, хронологічної таблиці);
розв’язати історичну задачу на обчислення часу.

Узагальнення

Тема 3. Джерела до вивчення історії

Результати навчально-пізнавальної діяльності

Зміст навчально-пізнавальної діяльності

Знаю:

різновиди історичних джерел (наводжу приклади);

Розумію:

історичне джерело як усе те, що було створене в минулому людьми і збереглося;
як історики довідуються про минулі часи на основі археологічних розкопок, писемних, речових і усних джерел та як працюють із джерелами;
які способи для виявлення, дослідження і збереження історичних джерел використовують сучасні історики;
відмінність між минулою дійсністю та джерельними відомостями про неї: як обставини життя, погляди і бажання людей можуть впливати на зміст історичних джерел;
як і де зберігають історичні джерела (музей, архів, бібліотека, історико-архітектурний заповідник);
поняття:

а) «речове джерело», «археологія», «експонат»;

б) «писемне джерело», «піктографічне (малюнкове) письмо», «ієрогліфічне письмо», «абеткове письмо», «літопис»;

в) «усне джерело», «міф», «легенда», «прислів’я»; г) «музей», «архів».

Умію:

розрізнити історичні джерела за видами;
поставити запитання до змісту історичних джерел;
визначити час і місцевість, де були створені вказані учителем джерела з історії України;
розпізнати відомості про осіб і події та судження про них.

Історичні джерела та їх різновиди. Виявлення та збереження історичних джерел. Потреба залучення різних джерел для відображення повноти історії. Робота з історичними джерелами. Залучення різних джерел для достовірного відображення минулого. Критичне ставлення до джерельних відомостей. Місця, де зберігають історичні джерела.

Орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт:

згрупувати надані учителем історичні джерела за різновидами, часом і територією створення;
добрати інформацію про минуле з візуальних джерел (сімейного фотоальбому, зображень пам’яток історії тощо, на розсуд учителя).

Міжпредметні зв’язки:

- Українська література. Розділ: Світ фантазії та мудрості. Тема: Міфи і легенди давніх українців. Народні перекази (Учень розуміє роль і місце реального та фантастичного в житті, міфи як первісні уявлення про всесвіт і людину, реальні та фантастичні елементи людської поведінки);

- Українська мова. Розділ: Відомості із синтаксису та пунктуації. Тема: Речення, його граматична основа (учень складає твір-роздум за колективно складеним планом у художньому стилі (орієнтовні теми: «Чому необхідно знати історію свого народу», «Чого не можна купити за гроші»).

Узагальнення

Тема 4. Історія України в пам’ятках

Результати навчально-пізнавальної діяльності

Зміст навчально-пізнавальної діяльності

Знаю:

988 р. – хрещення Русі;
1253 р. – коронація Данила Галицького;
1648 р. – початок визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Утворення Української козацької держави;
1917–1921 рр. – Українська революція. Формування національної державності;
1932–1933 рр. – Голодомор як геноцид українського народу;
1939–1945 рр. – трагедії й звитяги українського народу в роки Другої світової війни;
24 серпня 1991 р. – Акт проголошення незалежності України;
28 серпня 1996 р. – ухвалення Конституції України;
2013–2014 рр. – Революція Гідності.

Розумію:

пам’ятку історії як скарб, гордість і надбання народу;
поняття «історична пам’ять», «пам’ятка історії», «пам’ятник», «права людини і громадянина», «конституція»;
як і навіщо турбуватися про пам’ятки історії рідного краю.

Умію:

розпізнати історичні пам’ятки і пам’ятники;
описати пам’ятку історії;
показати на карті місцевість, де розташовані вказані вчителем пам’ятки історії України; визначити епоху, в яку вони виникли;
відшукати (у бібліотеці, за допомогою електронних ресурсів) і впорядкувати (поставити запитання, скласти план) інформацію про пам’ятки і пам’ятники, що встановлені в Україні, у рідному краї;
розповісти про події, життєвий шлях осіб, яким зведено пам’ятники;
наводити приклади порушення прав людини у минулому;
розпізнати символічний зміст пам’ятників.

Пам’ятки історії як джерело історико-культурної інформації. Пам’ятник як витвір мистецтва для увічнення пам’яті про подію або особу. Робота з візуальними і писемними джерелами, які зберігають пам’ять про історію України:

а) княжа Русь-Україна: Володимир і Данило Галицький;

б) козацька Україна: Богдан Хмельницький;

в) новітня Україна: на шляху до державної незалежності (Українська революція, Голодомор, Друга світова війна, проголошення незалежності України, ухвалення Конституції України, Революція Гідності).

Орієнтовний перелік пам’яток і пам’ятників України для навчальної роботи: пам’ятники Володимиру Великому і княгині Ользі (м. Київ), Софійський собор (м. Київ), пам’ятник королеві Данилу (м. Львів), резиденція Богдана Хмельницького (м. Чигирин), пам’ятник Богдану Хмельницькому (м. Київ), ханський палац (м. Бахчисарай), пам’ятник Михайлові Грушевському (м. Київ), пам’ятник Героям Крут (Чернігівська обл.), Меморіал воїнам УГА (Личаківський цвинтар у Львові), Національний музей «Меморіал пам’яті жертв Голодомору в Україні» (м. Київ), меморіальний простір у Бабиному Яру (м. Київ), монумент «Батьківщина-мати» і Національний музей історії України у Другій світовій війні (м. Київ), монумент Незалежності (м. Київ), Меморіал Героям Небесної Сотні (м. Київ).

Пам’ятки історії й пам’ятники рідного краю (на вибір учителя). Це можуть бути замки і палаци, фортеці, храми і монастирі, вулиці й площі, парки і сади, заповідники тощо.

Орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт:

згрупувати пам’ятки історії за періодами та історико-географічними регіонами;
прочитати символіку пам’ятників історичним подіям і особам (на вибір учителя);
розповісти (усно або письмово) про відвідану пам’ятку історії або пам’ятник, установлений у рідному краї (на вибір учителя або учня);
проаналізувати витяги з правових пам’яток України (зокрема Конституції України) та поміркувати про їхню роль у захисті прав людини і громадянина.

Міжпредметні зв’язки:

- Образотворче мистецтво. Розділ: Види образотворчого мистецтва. Тема: Декоративно-прикладне мистецтво (Учень висловлює судження про твори декоративно-прикладного мистецтва та скульптури, усвідомлює їх значення у формуванні та збереженні національної спадщини України та світу, усвідомлює роль і значення скульптури, декоративно-прикладного мистецтва в житті людей);

- Образотворче мистецтво. Розділ: Скульптура. Тема: Декоративно-прикладне мистецтво (Учень усвідомлює значення збереження національної спадщини України та світу, усвідомлює роль і значення скульптури, декоративно-прикладного мистецтва в житті людей);

- Музичне мистецтво. Розділ: Види музичного мистецтва. Тема: Музика як вид мистецтва. Народна музика (Учень наводить приклади значення музики в житті, зокрема в побуті, медіа-просторі; усвідомлює українську культурну ідентичність, виявляє шану до мистецького надбання українського народу і гордість за нього);

- Мистецтво. Розділ: Види мистецтва. Тема: Народне і професійне мистецтво (Учень виявляє емоційно-ціннісне ставлення до народного і професійного мистецтв, висловлює судження про загальнолюдські, естетичні та художні цінності, транслятором яких є мистецтво, пропагує національну культуру через власну та художньо-творчу діяльність).

Узагальнення

Тема 5. Дослідники історії

Результати навчально-пізнавальної діяльності

Зміст навчально-пізнавальної діяльності

Знаю:

імена руських і козацьких літописців, назви їхніх праць;
імена українських істориків та назви головних їхніх досліджень.

Розумію:

значення для людини пам’яті про власне минуле, минуле родини, народу;
взаємопов’язаність історичних подій;
правила, якими керуються історики в дослідницькій роботі;
поняття «історичний факт», «історична особа», «історичний образ», «історичне дослідження».

Умію:

відрізнити науково-популярний історичний текст від художнього;
підготувати повідомлення про історичний факт, спираючись на відомості з кількох джерел;
зіставити вибрані події з історії родини, рідного краю та України;
пояснити своє ставлення до історичних фактів і осіб, подій власного життя.

Головні цілі пізнання минулого. Фах історика. Що таке історичний факт, історична особа, історичне дослідження. Історичні праці про Україну та їхні автори:

а) руські літописи. «Повість минулих літ» літописця Нестора; б) козацькі літописи. Літопис Самійла Величка;

в) історичні праці ХІХ – початку ХХ ст. «Історія України-Руси» Михайла Грушевського.

Дослідження з історії рідного краю (на вибір учителя). Наукове і мистецьке осмислення минулого. Художні твори про минуле України (на вибір учителя).

Орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт:

підготувати міні-дослідження з історії своєї родини, використовуючи відомості з різних доступних джерел;
зіставити й пов’язати вибрані факти з історії України, рідного краю і своєї родини;
представити повідомлення з історії родини, підготувати презентацію родового дерева.

Міжпредметні зв’язки:

- Українська література. Розділ: Історичне минуле нашого народу. Тема: Літописні оповіді (Учень знає про історичну і літературну пам’ятку «Повість минулих літ» та значення давнього літописання для нащадків);

- Українська мова. Розділ: Пряма мова. Діалог. Тема: Пряма мова. Діалог (Учень /учениця складає тексти, використовуючи речення з прямою мовою, діалогом, із висловленнями відомих людей, крилатими висловами для докладної, точної й виразної передачі почутого й прочитаного).

Узагальнення

Тема 6. Усе має минуле

Результати навчально-пізнавальної діяльності	Зміст навчально-пізнавальної діяльності
Знаю: 1632 р. – утворення Києво-Могилянської колегії; 1661 р. – заснування Львівського університету; 1805 р. – відкриття Харківського університету; 1834 р. – відкриття Київського університету (університету Святого Володимира); 1896 р. – перші сучасні Олімпійські ігри; 1960-і роки – початок комп’ютеризації. Розумію: господарство (економіку) як виробництво необхідних для життя і розвитку суспільства речей і послуг, обмін ними, їх розподіл і використання; причини підвищення ролі міст у господарському й культурному житті суспільств; освіту як спосіб включення людини в суспільство відповідно до її здібностей і зусиль, а науку й мистецтво – як способи пізнання й відображення людиною світу й життя; гру як спосіб набуття досвіду, рівно вартісного праці й навчанню; поняття «натуральне господарство», «ринкове господарство», «місто», «епідемія», «університет», «дозвілля». Умію: розпізнати явні зміни, яких упродовж історії зазнало життя в місті й селі; розпізнати явні зміни, які відбулися в історії у сфері освіти й науки; встановити окремі причини зростання тривалості життя людей упродовж останніх століть; висловити припущення про характер занять людей у майбутньому.	Праця і господарство: колись і сьогодні. Традиційні заняття українців. Від натурального до ринкового господарства. Застосування досягнень науки й техніки у виробництві та його наслідки. Місто та село. Заняття та умови життя населення в українських містах і селах у минулому і тепер. Наука та освіта. Школи й університети на українських теренах. Зростання ролі розумової праці. Турбота про здоров’я. Медицина. Аптеки. Спорт. Як колись проводили вільний час.
Орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт: на основі інформації від батьків (бабусь і дідусів, інших родичів), а також доступних писемних і речових джерел: а) порівняти ігри на дозвіллі (й іграшки) батьків і власні; б) підготувати повідомлення (міні-проект) про одяг людини в минулому; в) підготувати повідомлення (міні-проект) про харчування людей у минулому; г) скласти розповідь про родинні традиції та свята.
Міжпредметні зв’язки: - Інформатика. Розділ: Мережеві технології та Інтернет. Тема: Пошук відомостей у мережі Інтернет. Безпечне користування Інтернетом (Учень /учениця критично оцінює відомості, отримані з мережі Інтернет); - Англійська мова. Теми: Я, моя родина, мої друзі. Подорож. Рідне місто/село (Учень /учениця висловлює судження про свої родинні зв’язки, професії батьків, друзів, основні історичні та культурні відомості про Україну та Велику Британію).
Узагальнення