Академічна доброчесність педагога в
контексті Європейських практик.
На сьогодні, в умовах глобалізації та стрімкого входження Інтернет ресурсів та медіапростору в наше повсякчасне оточення, а як наслідок, вільний доступ до інформаційних сховищ та продуктів інтелектуальної власності. Ми все частіше зустрічаємося з такими поняттями, як "плагіат", "самоплагіат", "академічна доброчесність".
Для початку розглянемо саме значення цих термінів. Плагіат, згідно з трактуванням, наведеним у великому тлумачному словнику сучасної української мови, – це «привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора».
Таке трактування терміну «плагіат» було надано в XVII ст., в римському праві ж «plagium» означало «злочинний продаж у рабство вільної людини». Перші прояви плагіату були зафіксовані в літературному жанрі, ще у середньовіччі, як стверджують деякі літературознавці: «Проблема плагіату в літературі, … існує рівно стільки, скільки і сама література». В нормативних документах на теренах України визначення цього терміну вперше з'явилося в липні 2001 року в новій редакції Закону України «Про авторське право і суміжні права». Чітке визначення поняття «Академічна доброчесність» було дано у (п. 4, статті 42) Закону України «Про освіту». Академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.
Євроінтеграційні процеси в освітянському просторі України обумовлюють активізацію інноваційних тенденцій. Цим пояснюється необхідність реформування усіх ланок освіти. Коли ми говоримо про академічну доброчесність, то маємо на увазі, насамперед, певні моральноетичні принципи, яких мають чітко дотримуватися всі члени цивілізованого освітнього та наукового співтовариства як під час викладання і навчання, так і під час іншої навчальної діяльності.
На сьогодні академічна доброчесність є тим каменем, який складає фундамент внутрішньої гармонії людини, стійкість її характеру та послідовність морального образу.
Сучасний етап розвитку комп’ютерних технологій розкрив широкі можливості вільного доступу до інформації, її використання та поширення, ознайомлення з нею вчителів та учнів. На цьому фоні в освітньо-науковому просторі з’явилися й негативні аспекти – прояви нечесності та шахрайства, несанкціоноване використання чужої праці й т. ін., тобто академічної недоброчесності.
Розрізняють три основні типи плагіату:
3. Перефразування чужої роботи без належно оформленого посилання на оригінального автора або видавця.
“Доброчесність – це про справжність, правду, довіру, відповідальність, повагу. Це те, на що націлена НУШ, і те, чого майже немає в школах. Ці цінності тільки формуються в Україні”
Дотримання академічної доброчесності педагогічними працівниками передбачає:
посилання на джерела інформації у разі використання ідей, розробок, тверджень, відомостей;
дотримання норм законодавства про авторське право і суміжні права;
надання достовірної інформації про методики і результати досліджень, джерела використаної інформації та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність;
контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти;
об'єктивне оцінювання результатів навчання.
Особливості реалізації академічної доброчесності у США. В освітньому процесі США до принципів академічної доброчесності звертаються на усіх рівнях. Вчителі зобов’язані добросовісно писати статті, наукові та кваліфікаційні роботи. Писати їх самостійно, а якщо якусь інформацію і використовувати, то обов’язково оформлювати, як цитати. Якщо інформація взята з інтернету без посилання, буде висунуто звинувачення у плагіаті, тобто у спробі видати чужу працю за свою – це звільнення, або штраф.
Для боротьби з академічною доброчесністю у Великій Британії є заснування Офісу незалежного арбітражу (в Англії та Уельсі), діяльність направлена на швидке реагування у сфері академічної доброчесності. Також створено спеціалізоване програмне забезпечення для виявлення плагіату на основі чітких правил та політики його використання.
Сильнми сторонами у боротьби з академічною доброчесністю у Австрії є розробка національних вимог до проведення досліджень в частині академічної доброчесності (використання спеціалізованого програмного забезпечення для виявлення плагіату).
Корисний та вельми показовий кейс для дослідження системи забезпечення академічної доброчесності в Індонезії,до викладачів, яких викрилши в плагіаті застосовуються відповідні санкції, це може бути догана, письмове попередження, призупинення окремих прав педагога, чи навіть звільнення із навчального закладу, анулювання сертифікату, мається на увазі позбавлення присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії.
За порушення академічної доброчесності педагогічні працівники закладів освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:
- відмова в присвоєнні присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії;
- позбавлення присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії;
- позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади.
“Доброчесність – це про готовність узяти на себе відповідальність за те, що ти робиш. Глибоко переконана, що якщо ти вчитель, то відповідаєш за дітей, за їхнє майбутнє. Усе починається з маленького: коли вчитель вчасно приходить на урок, не затримує дітей опісля, об’єктивно оцінює, заохочує, мотивує - це і є доброчесність”.
Якщо дитина бачить, що перед нею такий педагог, то буде старатися виконувати домашнє завдання, не дозволятиме собі запізнюватися. Якщо бачитиме креативного вчителя, то старатиметься також ділитися креативними ідеями. Наприклад, наш учень прийшов з ідеєю поставити сонячні батареї, вчителі розширили, допомогли після уроків, зробили проєкт тощо – і дитина посіла перше місце в обласній олімпіаді.