Активізація пізнавального інтересу учнів початкової школи шляхом впровадження інтерактивних технологій: проблемно-пошукового діалогу та колективно-групового навчання.

Активізація пізнавального інтересу учнів початкової школи шляхом впровадження інтерактивних  технологій: проблемно-пошукового діалогу та колективно-групового навчання.

        Розвиток інноваційних процесів в освіті на сучасному етапі є об'єктивною закономірністю, що зумовлюється: інтенсивним розвитком інформаційних технологій у всіх сферах людського буття; оновленням змісту філософії сучасної освіти, гуманістично-зорієнтованим характером взаємодії учасників навчально-виховного процесу; необхідністю підвищення рівня активності та відповідальності педагога за власну професійну діяльність, спрямовану на формування творчої особистості здобувача освіти, готовності до сприйняття та активної діяльності у нових соціально-економічних умовах. У зв'язку з цим винятково важливого значення набуває інноваційна діяльність усіх учасників навчального процесу.  

       Важливою педагогічною умовою формування сучасної, соціально-адаптованої, творчої особистості є створення зацікавленості та доброзичливої співпраці на уроці. Вже починаючи з перших років навчання, здобувача освіти необхідно привчати формулювати свої думки, оцінні судження, переконання, незалежно від інших. Формування пізнавального інтересу - необхідна умова шкільного навчання. З перших днів дитини у школі треба вірити в розум дитини, її можливості, в її право здобувати знання з радістю. Найголовнішим завданням педагога на кожному уроці є активізація пізнавальної діяльності. Тому щоразу, обдумуючи урок, маємо спочатку розв'язати принципове завдання, як найдоцільніше організувати передачу нового матеріалу - повідомлення, евристична бесіда, відкриття, роздум, розв'язання проблеми, самостійна робота тощо. Необхідно перетворити кожний урок на урок спілкування, мислення, де істина постає як суперечка про істину, як діалог. Дискусія народжується із спілкування і взаємодії учнів між собою. Із суперечки народжується міркування. Тому спеціально організована діяльність учнів, сприяє формуванню і розвитку таких якостей, як самостійність і критичність.

     З метою активізації пізнавальної діяльності, на кожному уроці застосовуємо елементи інтерактивних технологій, творчі проблемні завдання, що забезпечують розвиток тих здібностей і якостей, які перебувають у стадії формування. Тому  надаємо перевагу колективно-груповій технології навчання та технології проблемно-пошукового діалогу. Теорія проблемного навчання розробляється досить давно. В своїй роботі спираємося на розробки таких педагогів та психологів: І.Лернер, М.Махмутов, О.Савченко, С.Гончаренко, В.Сєріков, О.Митник. На основі цієї теорії розроблено технологію проблемно-пошукового діалогу.

 Мета технології: розвиток пізнавальної активності, творчої самостійності учнів.

Суть: послідовне й цілеспрямоване висунення перед учнями пізнавальних завдань, у ході розв’язання яких активно засвоюються знання.

Механізм: пошукові методи, пропозиція пізнавальних завдань. Оскільки реалізація компетентнісного підходу передбачає діяльність навчання, то основою навчального процесу є проблемна ситуація, навчальна ситуація, проблемно-пошуковий діалог. Отже, проблемна ситуація – це така ситуація, під час розв’язання якої суб’єкту навчання не вистачає знань, тому він повинен сам їх шукати. Тож, проблемна ситуація – це ситуація розмірковування – це діалог, що приводить до відкриття певного правила, закономірності, знаходження оригінальної ідеї. Створити проблемну ситуацію – означає створити ситуацію утруднення, що викликає в учнів емоційну реакцію здивування. Мотивуючі прийоми: яскрава пляма – казки, легенди, випадки з історії, науки, культури, повсякденного життя, жарти, інтригуючий матеріал. Актуальність: знаходження смислу, значимості теми уроку для учнів. Виявивши проблему, починаємо шукати її розв’язання – учимося висовувати робочі гіпотези. Для цього необхідна гнучкість і продуктивність мислення. Гіпотеза народжується в результаті логічних міркувань, інтуїтивного мислення. Для формування умінь робити гіпотези доцільно запропонувати,  наприклад, такі завдання: подумайте, чому буває день і ніч;  тече вода;  чому влітку йде дощ, а взимку – сніг тощо. Необхідно намагатися будувати уроки так, щоб діти відчували себе дослідниками, мали змогу зіставляти, порівнювати, шукати і знаходити істину. Наприклад урок з природознавства за темою: «Властивості води».  Діти були об’єднані у групи, кожна з яких була «дослідницькою лабораторією» і повинна була зробити наукове відкриття. Кожна лабораторія отримала колби, склянки, цукор, сіль, пісок для проведення дослідів, а також завдання для свого наукового відкриття. Після завзятих «наукових» дослідів, перша лабораторія зробила відкриття, що вода не має форми, друга – вода не має кольору, вона прозора, не має смаку і запаху. Третя лабораторія дослідила, що вода – розчинник, а четверта, що не всі речовини розчиняються у воді. Групи висунули спікера, який повідомляв про своє відкриття всьому класу. Коли наприкінці уроку учні отримали картки із завданням для самостійної роботи, майже стовідсотково всі правильно виконали ці завдання, тобто мета уроку була досягнута. Подібну роботу  проводили при вивченні теми. «Тварини». Учням було поставлене проблемне питання: - Хто такий ветапунга? Діти висунули безліч гіпотез. З’ясували, щоб дати відповідь на це запитання, треба здобути нові знання. Одна група досліджувала спільні ознаки птахів, друга група – комах, третя – риб, а четверта – звірів. Дослідження учнів включали і власний життєвий досвід. При вивченні комах, дізналися, що ветапвунга – це коник, який живе в Новій Зеландії. Далі діти навчали інших, розповідаючи про свої досліди та відкриття. На уроках з літературного читання, розділившись на групи, практикуємо такі завдання, як: - придумайте загадку за опорною схемою, або уявіть себе письменниками та придумайте свою кінцівку прочитаної казки чи легенди, складіть вірш за поданими римами.

     Ці інтерактивні технології - сукупність форм, методів і засобів навчання, виховання і управління, об'єднаних єдиною метою, добір операційних дій педагога з учнем, у результаті яких суттєво покращується мотивація учнів до навчального процесу. Під впливом пізнавального навчання робота навіть у слабких учнів відбувається продуктивно. Пізнавальний інтерес за умов правильної організації педагогічної діяльності учнів та системності повинен впливати на розвиток дитини.

      Тому потрібно надавати перевагу тим методам, що передбачають залучення учнів до активного здобування знань. Дослід чи проблемне навчання не можна протиставляти інформаційним методам або репродуктивному засвоєнню знань. Тільки вміле їх поєднання дає можливість підвищити ефективність навчання. Актуальним сьогодні є впровадження у навчальний процес таких засобів активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, застосування різних прийомів співробітництва і проблемно-пошукового діалогу, групової та індивідуальної роботи, що сприяє зміцненню інтересів дітей.

      Технології проблемно-пошукового діалогу та колективно-групового навчання, як і інші інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Учні займають активну позицію у засвоєнні знань, зростає їхній інтерес у сприйманні знань. Значно підвищується особистісна роль учителя - він є лідером, організатором. Але необхідно зазначити, що проектування і проведенням уроків за інтерактивними технологіями потребують, перш за все, компетентності в цих технологіях учителя, його вміння переглянути і перебудувати свою роботу з учнями.

     Суспільству майбутнього потрібні люди з актуальними знаннями, гнучкістю і критичністю мислення, творчою ініціативою, високим адаптаційним потенціалом. Не менш важливими будуть такі їх якості, як висока моральність, особистісна відповідальність, внутрішня свобода, налаштованість на максимальну самореалізацію, здатність досягати високої мети раціональним шляхом і коректними засобами.

     Ці інноваційні технології відповідають вимогам Національної доктрини розвитку освіти України щодо переходу до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, увага переноситься на процес набуття школярами знань, умінь, навичок, ставлень, які трансформуються в компетенції.

     Системне запровадження цих технологій в школі сприяє тому, що здобувачі освіти  поступово опановують їх не лише як навчальні технології, вміння самостійно вчитися, вести продуктивний діалог, критично мислити, але й використовувати свої знання у повсякденному житті.

  В своїй роботі  стараємось збалансувати важливі для формування соціальної зрілості учнів уміння:

 - уміння орієнтуватися у нових умовах життя;

 - уміння пристосовуватися до навколишнього світу;

 - уміння конструктивно впливати на оточення та самого себе.

     Рішенням цих проблем може стати створення такого освітнього  середовища, в якому  учень змушений займати активну особистісну і соціальну позицію і найбільш повно розкриватися як суб'єкт навчально-виховної діяльності.