Методичні матеріали "Практична діяльність асистента вчителя"

                           ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ АСИСТЕНТА ВЧИТЕЛЯ

 Рівний доступ до якісної освіти є невід`ємним правом кожної дитини. Необхідність інклюзивної освіти зумовлена тим, що число дітей, які потребують корекційного навчання, неухильно росте.

 В основу інклюзивної освіти покладена ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію дітей і забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей з ООП.

 Навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку на сьогодні є одним з найважливіших завдань для країни. Тому необхідно створити дійсно інклюзивне середовище в закладах освіти, де кожен може відчути важливість свого існування. Суспільство зобов’язане дати можливість кожній дитині, незалежно від її потреб та інших обставин, повністю реалізувати свій потенціал, приносити користь суспільству. Потрібно зробити все, щоб такі діти відчували себе потрібними у житті, бо найбільше у світі вони хочуть бути такими, як всі. Донедавна у них була можливість отримати освіту у спеціальних навчальних закладах або за індивідуальною формою навчання.

 Втім, з часу ратифікації Україною Конвенції ООН про права інвалідів1 , зокрема статті 24 “Освіта”, де зазначено, що «одним із зобов`язань держав-учасниць даної Конвенції є забезпечення інклюзивної освіти на всіх рівнях, держава взяла на себе:

 1 Конвенція про права інвалідів. Ст.24. 26» Міжнародні зобов`язання створити умови для навчання для дітей з ООП за місцем їхнього проживання на базі дошкільних та закладів загальної середньої освіти».                Перебування дітей з ООП у класі зі здоровими однолітками дає їм змогу розвивати відповідні комунікативні та соціальні навички. Звичайна соціальна взаємодія сприяє встановленню дружніх, позитивних стосунків. Спостерігається покращення концентрації уваги, пам’яті, посилення мотивації до навчання. Набувається успішний досвід оволодіння вміннями, необхідними для активного самостійного життя. Для успішної реалізації інклюзивного навчання вчителю потрібна допомога адміністрації закладу, інших фахівців, батьків. Найважливішою для педагога є надання допомоги під час освітнього процесу. Саме надання такої допомоги і є основною метою діяльності асистента вчителя.

 Основні завдання асистента вчителя закладу з інклюзивним навчанням полягають в адаптації змісту та методів навчання до можливостей і потреб дитини з особливими освітніми потребами;

застосування під час уроку системи корекційних заходів, спрямованих на опанування навчального матеріалу.

 Асистент вчителя разом з учителями збагачує навчальну програму та допомагає учням з порушеннями психофізичного розвитку набувати знань, вмінь та навичок, які будуть їм необхідні для повноцінного життя в класі, школі, суспільстві.

Асистент вчителя здійснює функції:

організаційну:  допомагає в організації освітнього процесу в класі з інклюзивним навчанням;

  надає допомогу учням з ООП в організації робочого місця;

  проводить спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб;

 допомагає концентрувати увагу, сприяє формуванню саморегуляції та самоконтролю учня;

 співпрацює з фахівцями, які безпосередньо працюють з дитиною з особливими освітніми потребами та беруть участь у розробленні індивідуальної програми розвитку, індивідуального навчального плану;

  забезпечує разом з іншими працівниками здорові та безпечні умови навчання, виховання та праці;

  веде педагогічну документацію, навчально-розвиткову;

 співпрацюючи з вчителем класу, надає освітні послуги, спрямовані на задоволення освітніх потреб учнів;

  здійснює соціально-педагогічний супровід дітей з ООП, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію учнів;

  сприяє розвитку дітей з ООП, поліпшенню їхнього психоемоційного стану;

  стимулює розвиток соціальної активності дітей, сприяє виявленню та розкриттю їхніх здібностей, талантів, обдарувань шляхом їх участі у науковій, технічній, художній творчості;

  створює навчально-виховні ситуації, обстановку оптимізму та впевненості у своїх силах і майбутньому;

діагностичну:

 разом із групою фахівців, які розробляють індивідуальну програму розвитку, вивчає особливості діяльності і розвитку дітей з ООП, оцінює навчальні досягнення учня;

  оцінює виконання індивідуальної програми розвитку, вивчає та аналізує динаміку розвитку учня.

прогностичну:

 на основі вивчення актуального та потенційного розвитку дитини бере участь у розробленні індивідуальної програми розвитку. консультативну:

  постійно спілкується з батьками, надаючи їм необхідну консультативну допомогу;

  інформує вчителя класу та батьків про досягнення учня.

Асистент дотримується педагогічної етики, поважає гідність особистості дитини, захищає її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства. Постійно підвищує свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.

Працюючи в інклюзивних класах з 2019р. ми усвідомлюємо, що знання теоретичних засад – це важливо, але практичне їх застосування вимагає індивідуального підходу до вирішення кожної окремої ситуації. Ми зрозуміли, що без командної роботи інклюзія неможлива.

 Кожна дитина – це особистість і підходи до роботи з нею формуються не лише висновком ПМПК, адже діти мають різний темперамент, вподобання, звички, свій внутрішній світ, який необхідно відкрити.

Початковий етап роботи з дитиною з ООП є спостереження. Уважне спостереження за поведінкою дітей, що мають певні особливості розвитку, підкаже, які прийоми й методи краще використовувати у кожному конкретному випадку. Ефективність прийомів можна перевірити тільки шляхом практичного застосування. Ймовірність успіху буде вищою, якщо підійти до вирішення проблем творчо.

 Успіхів і досягнення у дітей, які навчаються на інклюзивному навчанні, ми оцінюємо диференційовано, тому що в одному випадку успіх - навчити 30 дітей читати і писати, а в іншому – самостійно одягатися, знати елементарні правила поведінки і орієнтуватися в побуті. За короткий час роботи ми маємо певні досягнення. Дыти, які навчалися в інклюзивних класах, продовжують навчатися за загальноосвітньою програмою.

 Отже, робота асистента вчителя займає надзвичайно важливе місце в навча ні та соціалізації дітей з ООП.

   Як бачимо, впровадження інклюзивного навчання дітей з особливими потребами вимагає формування на державному рівні нової філософії освіти.           Протягом роботи в інклюзивних класах з’ясовано, що для ефективної роботи в умовах інклюзії необхідна низка трансформацій в межах навчальних закладів, зокрема:

 пристосування шкільних приміщень;

 обладнання кабінетів фахівців (логопеда, психолога, дефектолога, соціального працівника);

  введення додаткових штатних одиниць (логопедів, асистентів вчителів, дефектолога);

 комплектація класів у відповідності до діючою нормативно-правової бази (не більше 20 учнів у класі з інклюзивним навчанням, не більше 3 дітей у класі з легкими та помірними порушеннями та не більше 2 дітей у класі з важкими порушеннями),

 введення корекційних курсів.

. Прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року № 872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» є важливою віхою, оскільки це є перший нормативно-правовий документ щодо організації інклюзивного навчання в Україні, окрім того всі учасники експерименту, керуючись ним, одержали змогу вирішувати низку організаційних і методичних питань. Саме завдяки даному документу вже на діагностично-констатувальному етапі експеримент зазнав певних уточнень. Зокрема, окрім загальних підходів було визначено організаційно-педагогічні умови інклюзивного навчання, схему комплектування інклюзивних класів, вимоги до організації навчального процесу, до безпосередніх його учасників, їхні права і обов’язки.

 Оскільки діти з мовленнєвими порушеннями мають багато специфічних потреб, важливо, щоб над їх задоволенням працювала група фахівців різного профілю. Одна людина не може займатися питаннями когнітивного, моторного, соціального, комунікативного розвитку дитини, її лікуванням, харчуванням тощо.

 Інклюзія – це, насамперед, адекватно вибраний метод навчання, який враховує можливості кожної дитини. Важливо не те, на які оцінки дитина вчиться, а те наскільки щасливою і успішною вона відчуває себе в навчальній діяльності, наскільки вона відкрита і добра.

 Школа, клас мають стати рідними для учнів та їхніх родин. Важливо пам’ятати, що кожна дитина в класі унікальна, кожному учневі притаманна особиста швидкість опанування нового матеріалу, навичок і вмінь, у кожного є свої особливості фізичного, мовленнєвого, соціального та інтелектуального розвитку. Постійна соціальна взаємодія в різноманітних умовах, за різних обставин, в різних ситуаціях зближує учнів, виробляє симпатію, взаємну прихильність, усвідомлення і індивідуальності кожного, відчуття захищеності.

   Саме для таких дітей потрібна інклюзивна освіта, яка ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу. Інклюзивний підхід – створення таких умов, за яких усі учні мають однаковий доступ до освіти, у тому числі діти з особливими освітніми потребами, які навчаються в загальноосвітніх школах. Водночас усі учні мають можливість отримати досвід, знання, які сприяють подоланню упереджень й дискримінації та сприяють формуванню позитивного ставлення до тих, хто «відрізняється».

 Виходячи з вище сказаного зрозуміло, що кожна дитина індивідуальна, в кожної своя родина, яка має найбільший вплив, кожна дитина має свій темп розвитку, свій неповторний внутрішній світ.