Адаптація учнів 5 кл. до нових умов навчання

І розділ.                 Пояснювальна записка.

Період переходу молодших школярів до середньої ланки навчального закладу, як правило, пов'язаний із певними ускладненнями. Щоб сприяти успішному переходу і полегшити адаптацію випускників початкової школи на новому ступені навчання потрібно  проводити підготовчу роботу як з учнями, так і з їхніми батьками.

Якщо дитину підтримувати, вона вчиться впевненості в собі.

Д. Рантьє

Упродовж одного-трьох місяців після початку навчання в середній ланці відбувається процес адаптації, який не завжди позитивно позначається на ус­піхах дитини. Умови навчання в середній школі передбачають високі вимоги до ін­телектуального та особистісного розвитку кожного учня. Проте рівень розвитку різ­них дітей у цьому віці неоднаковий: в одних він відповідає умовам успішного навчання, розвитку, а в інших ледь досягає припусти­мої межі. Через це у деяких учнів можуть з'являтися труднощі. Це закономірно, адже діти вступають у новий період життя, коли закінчується дитинство і починається під­літковий вік. Допомагати дитині в цей пе­ріод можуть насамперед батьки, якщо в них є певні психолого-педагогічні знання з цього питання.

Цінність отроцтва визначається його особливим статусом у житті людини. Це і початок складного віку, що невипадко­во зветься перехідним, і самостійна фаза, відносно незалежна від інших, цінна сама по собі. Без повноцінного проживання цього періоду безліч рис особистості, індивідуальні особливості виявляються нерозвиненими або розвиненими недостатньо.

Як перехідний етап отроцтво — час руй­нування старих форм, специфічних дитя­чих утворень, які можуть гальмувати пов­ноцінний розвиток. Протиставлення себе дорослим, активне завоювання нової позиції є продуктивними для формування самостій­ної особистості. Цей період сприятливий для розвитку багатьох сторін особистості — пізнавальної активності, допитливості. Най­важливішим тут є вік 10—12 років. Отроцтво — етап онтогенезу між дитин­ством і ранньою юністю. Він охоплює пе­ріод від 10—11 до 13—14 років, що збігається у сучасній школі з часом навчання дітей у 5—8-х класах школи. Отроцтво — час бурхливого і плідного розвитку пізнавальних процесів. Період 10—12 років — час переходу від мислення, заснованого на оперуванні конкретними уявленнями, до мислення теоретичного, від безпосередньої пам'яті — до логічної.

В інтелектуальній діяльності школярів у період отроцтва підсилюються індивідуаль­ні особливості розвитку, пов'язані з розвит­ком самостійного мислення   інтелектуальної активності, творчого підходу до вирішен­ня завдань, що дає змогу розглядати вік 13—14 років як сенситивний період для роз­витку творчого мислення.

Центральне особистісне новоутворення цього періоду — становлення нового рівня самосвідомості, Я-концепції, що виявляється у прагненні зрозуміти себе, свої можливості й особливості, свою подібність до інших людей і свою відмінність — унікальність і неповторність.

У сучасних теоріях вікового розвитку міс­тяться уявлення про те, що кожен етап ста­вить перед людиною особливі, тільки цьому етапові властиві проблеми. Те, що людині належить сформувати, називається завдан­ням розвитку.

Вікові завдання розвитку — досягнен­ня людини на певному етапі, спрямовані на те, щоб повноцінно прожити певний етап і отримати можливість для конструктивного розвитку. Для здійснення цих завдань треба подбати насамперед про готовність людини до цього періоду.

під готовністю до переходу в середню шко­лу розуміють:

• сформованість основних компонентів навчальної діяльності, успішне засвоєння програмного матеріалу;

• новоутворення молодшого шкільно­го віку: довільність, рефлексія, здатність до планування;

• якісно інший, більш «дорослий» тип взаємин з учителем та однокласниками.

У нашому навчальному закладі адаптацій­ному періоду майбутніх п'ятикласників на­дається велика увага.

Мета програми:

сприяти формуванню в дітей самосвідомості, вміння працювати в колективі; до­помагати адаптуватися в умовах шкільного закладу.

 Завдання:

• підвищувати рівень адаптації до нав­чання у п'ятому класі;

• розвивати комунікативні навички (емо­ційно-комунікативна сфера) через залучення дітей до спільних видів діяльності;

• формувати адекватну самооцінку та по­зитивну «Я» - концепцію;

• створювати атмосферу довіри і під­тримки у класі

Тривалість: 5занять по 1  год. Пе­ріодичність зустрічей - оди раз на тиждень. Форма роботи: групова .

                                   ЗАНЯТТЯ 1

Мета: сформувати групу учасників занять, прийняти правила роботи» у групі; сприяти створенню доброзичливої ат­мосфери і ситуації підтримки у групі; розвивати здатність до емпатії.

1.Привітання «Ми з тобою схожі тим, що...»

Під час вправи потрібно обов'язково ди­витися одне одному у вічі. Говорити можна лише правдиві слова. У погляд укладайте всю доброзичливість, яка тільки у нас є. Працювати будемо по колу. Слова привітан­ня мають повернутися до мене. Дякую!

2.Вправа «Я і мій клас»

По черзі кожен із нас подумає і скаже: на групу яких казкових героїв схожий мій клас, яким казковим героєм уявляю себе я, яке моє місце в цій казковій країні. Дякую!

У нас вийшла справді цікава казкова країна, де кожному з нас є місце, і де всі ми можемо бути разом.

3.Вправа «Квіточка»

Кожен отримує квіточку, вирізану з папе­ру. В серединці квітки напишіть, будь ласка, своє прізвище та ім'я. Далі працюємо за інструкцією на дошці. На першій пелюс­точці запишіть назву своєї улюбленої казки. На другій — назву улюбленого кінофільму. На третій — напишіть, як ви любите від­почивати. На четвертій пелюсточці — свою найбільшу мрію. На п'ятій — події, які вас найбільше тішать. Після цього обміняємося квіточками так, щоб кожна потрапила до рук усіх однокласників по черзі. Уважно читаємо написане, і якщо хоча б по одному пункту ви видайте для себе схожість — на серединці квіточки вписуєте своє прізвище та ім'я. Усі квіточки ми наклеюємо на великий аркуш ватману — утворюємо квіткову галявину — «Галявина дружби».

 4.Вправа «Чарівний стілець» Мета: підвищення самооцінки. На середину кола ставлять стілець. Його оголошують чарівним. Учасники по черзі сідають на нього. Охочі говорять про того, хто сидить на стільці, щось добре, приємне. Але обов'язкова умова — сказане має бути правдою.

5.Прощання «Ми з тобою не схожі тим, що...»

Ми вже відчули, як багато в нас є спіль­ного. І це спільне об'єднує нас. Та кожен, як квіточка на галявині, все ж має свою ін­дивідуальність, і цим ми цікаві одне одно­му. Тому, прощаючи(ІБ» давайте з любов'ю спробуємо сказати, чим ми так подобаємося одне одному, в чому наші відмінності. Ска­жемо одне одному «Ми з тобою не схожі тим, що...» (правила, як у привітанні).

Підсумок.

ЗАНЯТТЯ 2

Мета:формувати дружний стиль спілкування однокласників; учити бачити себе серед людей у со­ціумі;виховувати співчуття через створення ситуацій вибору.

1.Привітання «Подаруй радість усім нав­коло»

Пригадайте свій найщасливіший день. Що ви відчували? Так, різні почуття, і серед них — радість.

А звідки з'явилося слово «радість»? У дав­нину люди називали бога Сонця іменем Ра. І від цього слова утворилися слова: радість, радісний, радіти, порадіти тощо. Давайте привітаємо одне одного по черзі, але нез­вичним способом. Я вкладу у свою усмішку всю радість, яку відчуваю, і передам її сусіду. А той — далі. І так — аж доки радісна ус­мішка не повернеться до мене знову.

2.Вправа «Живий ланцюжок»

Сидячи за партами, ми з вами спробуємо утворити живий ланцюжок, узявши одне одного за руки, вкладаючи в потиск руки підтримку і радість. Давайте спробуємо уяви­ти, що станеться з нашим ланцюжком, якщо хоча б один із нас розімкне руки? То що ж, на вашу думку, потрібно зробити всім нам, щоб ланцюжок не обірвався? Що ми відчу­ли, тримаючи одне одного за руку? Дякую!

3.Вправа «Жива істота»

Потрібно стати в коло і взяти одне од­ного за руки. Тепер ми — одна жива істота, яка живе, дихає. За моєю командою робимо разом крок уперед, у середину кола, підні­маємо руки догори і робимо вдих. Після цього, знову за моєю командою, робимо крок назад, видих — повертаємося на своє місце й опускаємо руки. Під час виконання цієї вправи дуже важливо пам'ятати, що всі ми — одна жива істота. Тому робити рухи, дихати маємо синхронно — від цього за­лежить життя нашого організму. Під час виконання вправи спробуйте почути биття серця цього створіння. Дякую!

4.Вправа «Камінець у черевичку»

Пригадайте свої почуття, коли камінчик потрапляє в черевичок. Назвіть їх. А що хо­четься зробити з камінчиком? Викинути, витрусити тощо. Так само некомфортно ми почуваємося, коли трапляється щось не­приємне в житті, якісь прикрі події. Я про­поную гру, яка допоможе нам звільнитися від неприємних почуттів, розповівши про те, що сталося з нами, викинувши свій «ка­мінчик».

Ділимося наболілим за бажанням, роз­повідає тільки той, хто хоче. А ми дуже уваж­но слухаємо.

Примітка. Перебивати того, хто розповідає, у жодному разі не можна. Треба намагатися зрозуміти оповідача і поспівчувати йому.

 5.Вправа «Дзеркало гніву»

Мета: спонукати учасників до самоана­лізу та самовдосконалення.

Психолог. Якщо ви конфліктуєте з ки­мось, візьміть аркуш паперу і згадайте лю­дину, на яку сердиті. Потім на аркуші на­пишіть: «Мене захоплює...» (тобто 5 пунктів, якими ця людина вас захоплює). Після цього напишіть друге: «Те, що мені не подобається в...». Тепер поверніться до першого запису, викресліть ім'я людини, яку ви характери­зували і впишіть своє. Перечитайте і по­думайте, наскільки це збігається з вашими власними рисами.

Чи вийшло так, що те, що захоплює вас в іншій людині, захоплює і в собі, а те, що не подобається в іншому, не подобається в собі?

Що більше позитивних рис ми знаходимо в людях, то більше їх у нас самих.

6.Прощання

Ми з вами багато грали під час заняття. Час прощатися. Нам вдалося в останній грі звільнитися від багатьох камінчиків. А якщо камінчика більше немає, яке почуття нас охоплює? Так, радість. Давайте по черзі ус­міхнемося одне одному, і своєю усмішкою передамо свою радість.

Підсумок.

                                                           ЗАНЯТТЯ З

Мета: розвивати почуття єдності, згуртованості;  учити висловлювати свої почуття; створювати позитивний настрій .

1.Привітання Вправа « Ніжність»

На що схоже слово ніжність? Які асоціації воно викликає? Пір’їнка, матуся, легенький вітерець. Давайте спробуємо привітатися незвичайним способом. Я з ніжністю доторкнуся до плеча мого  сусіда. А він передасть дотиком свою ніжність далі по колу. Ніжність знову має повернутися до мене, але збільшене у стільки разів, скільки нас сьогодні в класі.

2.Вправа «Сонячний зайчик»

Зняття емоційного напруження.

Сонячний зайчик зазирнув тобі у вічі. Заплющ їх. Він побіг далі по обличчю, ніжно погладь його долонями: на лобі, на носі, на ротику, на щічках, на підборіддю. Погладжуй ніжно, щоб не злякати. Погладь голову, шию, руки, ноги,…. Він скочив тобі на животика -  погладь його там. Сонячний зайчик любить тебе, подружись з ним.

3.Вправа «Дерево ніжності»

Кожен із вас одержав блакитні стікери. Напишіть на них прізвище та ім’я однокласника, якому б дуже хотіли допомогти, надати підтримку, висловити свою ніжність. Напишіть, як саме ви хотіли б допомогти, як висловити ніжність.

А зараз кожен із вас по черзі вийде до дош­ки, де намальовано стовбур дерева, і прикрі­пить до дерева свій листочок. У нашому класі тепер ростиме «Дерево ніжності». 1 щоразу, коли дуже захочеться когось підтримати,' ви можете скористатися ним: записати по­бажання на аркуші й прикріпити до гілочки дерева. 4.Вправа «Назви одним словом»

Назвіть одним узагальненим  словом чи словосполученням ряди слів. Запишіть на своїх аркушах.

• Троянда, конвалія, ромашка, волош­ка... (квіти).

• Піжама, штани, светр, сорочка... (одяг).

• Росія, Франція, Молдова, Болгарія... (країни).

• Волга, Дніпро, Дон, Десна... (річки).

• Рояль, скрипка, бандура, сопілка... (музичні інструменти).

• Чобіт, валянок, капець, черевик... (взуття).

• Автобус, трактор, велосипед, літак... (транспорт).

• Кінь, тигр, собака, вовк... (тварини).

• Дівчинка, хлопчик, жінка, чоловік... (люди).

• Учитель, лікар, інженер, економіст... (професії).

• Стіл, диван, крісло, ліжко... (меблі).

— Порахуйте і поставте за правильну відповідь 1 бал. Скільки у кожного з вас балів?

• 11,10 балів — високий рівень;

• 9, 8, 7 — хороший;

• 6, 5, 4 — середній;

• 3, 2, 1 — низький.

— Які риси характеру, вміння, з тих, що ми написали, знадобилося при виконан­ні цього завдання?

5. Вправа «Будь уважним»

Мета: стимулювати увагу.

       Інструкція. Учні стоять довільно. На промовлене психологом слово «зайчики»- діти починають стрибати;  на слово «коники» - бити ногою об підлогу;  на слово «раки» - задкувати; на слово – «птахи» - махати руками; «лелеки» - стояти на одній нозі.

6.Прощання

Спробуємо прислухатися до своїх почут­тів: що ми зараз відчуваємо? Нехай кожен із нас по черзі висловить власні почуття після зустрічі, назве їх. А після цього легеньким дотиком передасть своєму сусіду на про­щання те, що відчуває. Пам'ятайте: дотик має бути дуже і дуже легеньким, як сама ніжність.

Підсумок.

                                                 ЗАНЯТТЯ 4

Мета: розвивати почуття належності до групи; формувати навички позитивної со­ціальної поведінки; учити дітей діяти узгоджено.

1.Привітання «Повторюй за мною»

Ми привітаємося з вами незвичним спо­собом. Спершу утворимо коло, після цього кожен по черзі робитиме крок уперед, нази­ватиме своє ім'я і показуватиме якийсь не­складний танцювальний рух. А всі ми будемо повторювати його. Дякую за привітання!

2.Вправа «Танок із папірцями»

Оберіть собі пару. (Слід придивлятися, яку дитину неохоче беруть у пару. її вар­то заохочувати до нових видів діяльності, підтримувати емоційно.) Правила гри такі: ви торкаєтеся одне одного тільки чолом. Між вашими голівками я вкладаю маленько­го папірця. І ви намагаєтесь якомога довше разом утримати цей папірець, лише за до­помогою голів. За моєю командою ви почи­наєте в парах виконувати різні танцювальні рухи: присідати, ходити, стрибати, голов­не — якомога довше втримати папірець. Гра триває, аж доки остання пара загубить папірець. Молодці!

3.Вправа «Передай мені...»

Хто знає, що таке пантоміма? Так, це ко­ли люди передають інформацію та свої по-

чуття без хлів, тільки за допомогою мови, жестів і міміки. Для чого нам потрібно вчи­тися розуміти одне одного без слів? Щоб покращити стосунки, стати ближчими одне до одного, навчитися співпереживати. Да­вайте спробуємо за допомогою пантоміми передати одне одному метелика. Уявіть собі, що до класу випадково потрапив метелик. І щоб його випустити назад у віконечко, тре­ба по ланцюжку передати метелика до віко­нечка. Пам'ятайте, що він тендітний, криль­ця вкриті ніжним пилком, а ми дуже хочемо його випустити на волю. Дякую! Метелик полетів.

4.Вправа «Дзеркало»

Уявіть собі маленьку мавпочку, яка дуже любить танцювати перед дзеркалом. Тепер частина з нас перетвориться на дзеркала і відображатиме кожен рух мавпочки, а час­тина — стане мавпочками, які танцюють. Оберіть собі пару. Станьте одне навпроти одного. (Слід придивлятися, яку дитину не­охоче беруть у пару. її варто заохочувати до нових видів діяльності, підтримувати емо­ційно.) За моєю командою ми розпочинаємо гру. Дякую! Тепер ролі в парах змінюються: ті, хто були мавпочками, стають дзеркалами і навпаки. Спасибі!

5. Вправа «Кросворд»

Я пропоную вам 6 зашифрованих слів і ключ до шифру. Необхідно розшифрувати слова, запам'ятати їх і виділити зайве слово. Але на все це є лише 1 хв. На вашу думку, що можна зробити, щоб швидше виконати? (Розділити по 1 слову на групу.)

976, 9295, 51768, 521290, 5240, 5738.

Віл, вовк, кріль, корова, коза, кінь.

Зайве — вовк.

Що нам знадобилося для цієї вправи?

6.Прощання  Вправа «Зморшки».

Давайте всі насупимося: спочатку чоло потім брови, ніс, щоки. Після цього повер­немося одне до одного, покажемо жахливу гримасу, розслабимося... й усміхнемося.

Підсумок.

ЗАНЯТТЯ 5

Мета: підвищувати впевненість дітей у собі;формувати елементи самоконтролю; формувати позитивне ставлення до од­нолітків; створювати позитивний настрій.

1.Привітання «Дихай і думай красиво»

Заплющ очі, глибоко вдихни:

• подумки скажи: «Я — лев», — видих­ни, вдихни;

• скажи: «Я — птах», — видихни, вдихни;

• скажи: «Я — камінь», — видихни вдихни;

• скажи: «Я — квітка», — видихни, вдихни;

• скажи: «Я спокійний», — видихни.

Коли дуже хвилюєшся, можеш спробу­вати красиво і спокійно дихати. Ти справді заспокоїшся.

2. Вправа «Знайди друга»

Учасників треба поділити на дві ко­манди. Гравці першої заплющують очі, їм дають змогу походити по приміщен­ню і пропонують знайти (впізнати) од­ного з учасників іншої команди. Робити це можна за допомогою рук, обмацуючи волосся, одяг. Потім діти обмінюються ролями. Попередьте, що під час упізнаван­ня потрібно бути обережними, торкатися легко, ніжно.

3.Вправа «Гармонія»

У грі беруть участь двоє — один заплющує очі. Стають один навпроти одного, легко торкаються долонями. Звучить плавна му­зика. Ведучий робить плавні рухи руками, тілом, присідає, злегка відходить убік, упе­ред, назад. Слід у парі повторювати рухи ведучого. Другий учасник не повинен вести першого. Після закінчення танцю відбу­вається зміна ролей.

4.Вправа «Сонячні зайчики»

Діти стають у коло. Усі вони — сонячні зайчики. Один — сонечко. Сонечко по чер­зі легенько торкається долонею сонячних зайчиків, і кожен зайчик говорить йому якесь ласкаве слово. Після того, як сонечко торкнеться всіх зайчиків, воно пригадує все гарне, що йому сказали. Гра триває, аж до­ки сонечком побувають усі учасники гри. Найуважніше сонечко — те, яке пригадає найбільшу кількість гарних слів.

Після гри можна поділити дітей на групи і запропонувати зі складених слів скласти гімн сонечку.

5.Вправа «Піймай слова»

Робота в парах.

Інструкція. Хто знайде більше слів — за­пишіть. Виграє пара, яка перша виконає завдання.

Миртефунекіноменифатарапукилимсоданіс — зашифровано 8 слів.

Що нам знадобилося для цієї вправи?

6.Прощання. Вправа «Передай подарунок»

Жестами, мімікою покажіть, який по­дарунок «дарують». «Дарунки» передають по колу. Поки всі не одержать «подарун­ків», говорити нічого не треба. Усе робиться мовчки. Коли всі одержали «подарунки», нехай по черзі розкажуть, що кому подару­вали. А якщо дитина не може сказати, що їй подарували, запитайте про це групу.

 Підведення підсумків.

Повторна діагностика.

Соціометрія.

Визначення рівня адаптації.