Урок 10 (для учнів)
Тема. Активна і пасивна лексика української мови: застарілі слова, неологізми
«Розподільна робота»
Архаїзми |
Неологізми |
Історизми |
|
|
|
Паче, живущим, вольний, єси, слезную рече |
Дистриб'ютор,маркетингу,біржовики
Перевірка
|
Січа, орда ,ханом, панцирів,бунчуком, половецькі стріли, телягах, списи, щити ,муром |
Тексти для опрацювання
«І була під Києвом січа велика. Стріли закрили сонце, а від тупоту копит, іржання коней і брязкоту заліза не чути було людського голосу. Ціла орда з ханом Отроком прийшла під Київ. <...> Хоч як завзято натискали половці, хоч як підбадьорював їх Отрок, сам ідучи попереду й пускаючи стрілу за стрілою до руських панцирів, хоч бурею літав він з своїм бунчуком від одного крила війська до другого — але стояла Русь, мов стіни святої Софії. Половецькі стріли застрягали в руських кольчастих телягах, списи ламалися об щити непроступним муром» (Л. Мосендз).
«А паче всього він хоче, — тут сотник обернувся до Замойського, — він хоче, щоб козацтву реєстровому якнайскорше таки виплатили державне утримання» (І. Ле). «Мир дому і живущим в ньому, — сказав Балабуха, обнявши отця Степана» (І. Нечуй-Левицький). «Світе вольний, несповитий» (Т. Шевченко). «Що ти за сила єси?» (П. Тичина). «Турн тяжку боль одоліває, к Енею руки простягає і мову слезную рече…» (І. Котляревський).
Урок 10 (для вчителя)
Тема. Активна і пасивна лексика української мови: застарілі слова, неологізми
«Розподільна робота»
Архаїзми |
Неологізми |
Історизми |
|
|
|
Паче, живущим, вольний, єси, слезную рече |
Дистриб'ютор,маркетингу,біржовики |
Січа, орда , ханом, панцирів,бунчуком, половецькі стріли, телягах, списи, щити ,муром |
Тексти для опрацювання
«І була під Києвом січа велика. Стріли закрили сонце, а від тупоту копит, іржання коней і брязкоту заліза не чути було людського голосу. Ціла орда з ханом Отроком прийшла під Київ. <...> Хоч як завзято натискали половці, хоч як підбадьорював їх Отрок, сам ідучи попереду й пускаючи стрілу за стрілою до руських панцирів, хоч бурею літав він з своїм бунчуком від одного крила війська до другого — але стояла Русь, мов стіни святої Софії. Половецькі стріли застрягали в руських кольчастих телягах, списи ламалися об щити непроступним муром» (Л. Мосендз).
«А паче всього він хоче, — тут сотник обернувся до Замойського, — він хоче, щоб козацтву реєстровому якнайскорше таки виплатили державне утримання» (І. Ле). «Мир дому і живущим в ньому, — сказав Балабуха, обнявши отця Степана» (І. Нечуй-Левицький). «Світе вольний, несповитий» (Т. Шевченко). «Що ти за сила єси?» (П. Тичина). «Турн тяжку боль одоліває, к Енею руки простягає і мову слезную рече…» (І. Котляревський).
1