Актуальність досвіду роботи по впровадженню ідей В.О.Сухомлинського

Актуальність досвіду роботи по впровадженню ідей В.О.Сухомлинського

   Світ прекрасного для дитини починається в родині. " Тонкість відчуття людини , емоційна сприйнятливість, вразливість , чуйність , співпереживання , проникнення в духовний світ іншої людини - все це осягається насамперед у родині " .

Для дитини найбільш дорогою, близькою , прекрасною істотою є мати. Мати - це не тільки тепло , затишок , увага. Це - світ сонця , любові , добра , ласки , увесь світ у руках матері. І від того , який він, цей світ , залежить, яким виросте людина .

При недоліку материнської уваги розвиток дитини завжди затримується - психічно , фізично , інтелектуально , емоційно. Деякі психіатри думають, що кілька місяців позбавлення материнського впливу досить для того , щоб у психіці дитини відбулися зміни , які вже не можна цілком усунути в майбутньому.

У педагогічній спадщині павлиського вчителя немає жодного аспекту в системі навчання і виховання, якому не було б приділено потрібної уваги. Разом з тим у спадщині В. О. Сухомлинського рельєфно виступає проблема розумового виховання, яка була і завжди буде однією з головних ланок навчально-виховного процесу.

За В.Сухомлинським, розумове виховання — це "надбання знань і формування наукового світогляду, розвиток пізнавальних і творчих здібностей, вироблення культури розумової праці, виховання інтересу й потреби в розумовій діяльності, у постійному збагаченні науковими знаннями, у застосуванні їх на практиці". Розумове виховання відбувається в процесі надбання знань, але не зводиться лише до їх накопичення. Знання повинні стати переконаннями особистості, її духовним багатством, впливати на ідейні погляди, результати діяльності людини, на її громадянську активність та інтереси.

Найважливішим засобом розумового виховання є навчання, у процесі якого відбувається розумовий розвиток. "Як без азбуки людина не може читати, так без розумового розвитку, без гнучкої, живої думки неможливе розумове виховання" (т.4, с.215). На багато численних переконливих прикладах Василь Олександрович показав, що успіх розумового виховання залежить від багатьох факторів: від інтелектуального багатства всього шкільного життя; від духовного багатства вчителя, його кругозору, ерудиції, культури; від змісту навчальних програм і характеру методів навчання; від організації розумової праці на уроках і вдома. "Навчання — це лише одна із пелюсток квітки, яка називається вихованням у широкому розумінні слова. У вихованні немає головного і другорядного, як немає головної пелюстки у квітки. У вихованні все головне — і урок, і розвиток різноманітних інтересів у дітей після уроків, і відносини вихованців у колективі". Знання з кожного предмета мають певний виховний заряд для формування і розвитку творчого розуму. Тому В.Сухомлинський не погоджується з думкою, що для дітей, у яких немає здібностей до математики чи хімії, допустимі неглибокі, поверхові знання з цих предметів.