АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ТА ГРОМАДЯНСЬКОЇ САМОСВІДОМОСТІ ПІДРОСТАЮЧОГО ПОКОЛІННЯ.

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ТА ГРОМАДЯНСЬКОЇ
САМОСВІДОМОСТІ ПІДРОСТАЮЧОГО ПОКОЛІННЯ.

Національне виховання розглядається на державному рівні як головний
пріоритет та органічна складова освіти (Закон України «Про освіту», «Про
загальну середню освіту», Національна доктрина розвитку освіти, Концепція
виховання дітей та молоді в національній системі освіти).

Наша Україна - молода держава, яка перебуває на шляху радикальних
політичних, соціальних та економічних перетворень, обравши шлях переходу
від тоталітарних ідеологій до свободи й демократії, національного відродження,
цивілізованої, соціально зорієнтованої економіки, побудови нового
громадянського суспільства. Суверенній Україні потрібні громадяни, які мають
глибоко усвідомлену життєву позицію. Виховати таких особистостей можна за
умови розвитку національної та громадянської освіти, у якій система виховання
та навчання ґрунтується на ідеях народної філософії,засадах української етнопедагогіки, народознавства, основах християнської моралі, наукової

педагогіки. Сьогодні важливо відтворити в українському суспільстві почуття
істинного патріотизму як духовно-моральної та соціальної цінності,
сформувати в молоді громадянсько активні,соціально значущі якості, які вона
зможе проявити в усіх видах діяльності, перш за все, пов’язаних із захистом
інтересів своєї родини, рідного краю, народу та Батьківщини, реалізації
особистого потенціалу на благо української держави. У різні часи та епохи, в
усіх цивілізованих державах сім'я, школа,суспільство ставили перед собою
завдання - виховати громадянина, патріота своєї країни.

Національна та громадянська самосвідомість - це духовний стан людини,
коли вона відчуває себе представником певного народу, носієм його культури,
знавцем минулого і сучасного, діяльність якого спрямована у майбутнє.
Надійним фундаментом, на якому успішно формується національна свідомість,
є історична пам'ять.

Відродження України неможливе без пробудження національної
самосвідомості українського народу, української молоді. Тому особливе
занепокоєння сьогодні викликає брак у багатьох молодих людей усвідомлення
себе як частини народу, співвіднесення своєї діяльності з інтересами нації.
Зарадити справі може створення такої системи національного виховання та
освіти, яка б формувала цю рису в особистості.

У сучасних умовах, коли український народ вступив у нову еру свого
історичного розвитку, національне виховання найбільш відповідає потребам
відродження України. Воно сприяє формуванню основних компонентів
духовного світу особистості національної психології.

Чому система виховання та освіти мусить бути саме національною?

Дитина повинна перебувати під постійним впливом матеріальної й духовної
культури свого народу. Це потрібно, насамперед, для найповнішого розкриття особистості.

Проблеми формування національної та громадянської самосвідомості

учнів початкової школи

Необхідно визначити сутність понять «національна свідомість»,
«національна самосвідомість», розкрити структурні компоненти національної
свідомості особистості, обґрунтувати модель процесу свідомого оволодіння
учнем початкової школи національними цінностями. Певна увага приділяється
впливу традицій, національної мови, релігії, звичаїв, мистецької творчості в
збереженні нації.

Серед загальнонаукових методологічних засад розв’язання проблеми
педагогічного забезпечення розвитку національної свідомості учнів початкових
класів провідне місце посідає системний підхід. Національна свідомість у
роботі як продукт суспільно-історичного розвитку нації виступає у формі
психічного відображення особистістю національних цінностей на рівні
самоцінних, особистісно значущих і забезпечує високий рівень усвідомлення
нею гордості за приналежність до своєї нації й активності в національному
культуротворенні.

Національна самосвідомість - це результат повороту свідомості
особистості уже на своє «Я», формування нею образу «Я» як національно
свідомої людини. Структурними елементами цього образу є знання рідної мови,
українських звичаїв, обрядів та традицій, усвідомлення себе як представника
певної нації, національної культури та історії.

Методологічним ядром процесу формування національної свідомості та
самосвідомості учня є вчення про націю як форму збереження національної
самоідентифікації та історичної пам'яті, засіб історичного поступу
саморефлексії нації, а методологічне підґрунтя розгляду проблеми
педагогічного забезпечення розвитку національної свідомості молодшого
школяра - гармонійне поєднання системного, культурологічного й особистісно
орієнтованих підходів.

Компонентами національної свідомості є емоційний і раціональний. Саме
емоційне переживання учнем знань про рідну мову, звичаїв, традицій, обрядів
свого народу, продуктів народної творчості (воно є результатом відповідного
педагогічного впливу) забезпечує їх глибоке засвоєння.

Як результат усвідомлення культури як самоцінної в учнів початкових класів
формуються смислотвірні мотиви оволодіння національними цінностями, а це
сприяє повороту національної свідомості особистості молодшого школяра на
національну самосвідомість. Йдеться про побудову учнем «Я - концепції»
оволодіння національними цінностями.

Особливості формування самосвідомості учнів на основі аналізу їх
психолого-педагогічної характеристики

Процес формування громадянських рис відбувається дуже активно саме в
шкільні роки, тому школа, класний колектив — це те середовище, яке й формує
особу активного українського громадянина.

Основними орієнтирами виховання підростаючого покоління є, на мій погляд,
ціннісне ставлення до сім’ї, родини, людей та ціннісне ставлення до суспільства і
держави. Тому переді мною стоїть завдання - зробити навчання цікавим,
допомогти дитині осягнути загальнолюдські цінності у ставленні до культурної спадщини свого народу, оточуючої дійсності, сформувати у дітей основні поняття про народ, націю, с успільство, державу, виховувати почуття поваги до рідного краю, народу, мови, розуміння приналежності до української нації, відчуття себе громадянином України, шанування державних символів, Конституції України,любові до культури свого народу, його традицій, звичаїв і обрядів.

Щоб сформувати в учнів активну життєву позицію, громадянські
переконання та ідеали, необхідно насамперед навчити їх визначити моральні
цінності. Надання емоційної забарвленості, моральної оцінки знанням -
пріоритетне завдання вчителя, всього педагогічного колективу.

Повноцінне становлення особистості неможливе без врахування психології
дитини, стану її душі. До того ж мають велике значення думки і прагнення
цілого народу, серед якого ця маленька дитина зростає, виховується. Тому у
роботі з дітьми беру до уваги все багатство якостей, відтінки національної
психології. Виховання бере людину всю, якою вона є, з усіма її народними і
поодинокими особливостями, і передусім звертається до характеру людини; а
характер і є саме тим ґрунтом, в якому корениться народність.

Психологія українця - це психологія працьовитого господаря, умілого
хлібороба, захисника прав особистості і державної незалежності Батьківщини
-України. Це психологія людини, яка вічно захищала себе, свою матеріальну і
духовну спадщину, падала в нерівному бою, підіймалася і перемагала і в
години політичної незалежності України сягала вершин людської цивілізації.
Навчання дітей як в сім’ї, так і в школі повинно враховувати індивідуальні
здібності і нахили, здійснюватись рідною мовою, в атмосфері доброзичливості і
взаєморозуміння, з опорою на народні і сучасні педагогічні надбання,
національну і світову культуру, вселюдські і національні моральні цінності.

Новий зміст освіти, що грунтується на національній освіті, пріоритетом якої є загальнолюдські цінності, потребує розроблення сучасних навчальних програм нового покоління, що відповідають вимогам сьогодення. Процес формування національної свідомості починається в родині змалку, але активно продовжується в школі.

   В Україні, як і в інших країнах світу, історично склалася своя система
навчання та виховання, яка максимально враховує національні риси і
самобутність українського народу. Тривалий час вона нехтувалась,
заборонялася. Нині, спираючись на глибинні традиції свого народу,
національна система навчання та вихованння відроджується.

Найважливішою громадянською рисою особистості є сформованість
національної самосвідомості, патріотичних почуттів до рідної землі, свого
народу, готовності до праці в ім'я України.

Людська психіка дуже складна. Недаремно ж у народі кажуть: «Чужа
душа — темний ліс». Воно й насправді так, але дитячу душу вчителю треба
розпізнати, заглибитись в її найпотаємніші закутки, щоб розібратися, а це
вимагає багато часу і неабияких зусиль. Адже, «Щоб пізнати людину, треба з
нею пуд солі з’їсти», каже народна мудрість. А вчителю за роки навчання
дитини в школі треба не тільки розібратись в дитячій душі, а й приголубити її
до свого серця, спертися на позитивні звички дитини, заохотити її до гарних
вчинків, виробити волю до боротьби з труднощами, застерегти від поганого.

Заняття в молодшому шкільному віці мають не стільки пізнавальний
характер, скільки виховний. Вони мають на меті виховати у дитини почуття
національної гідності, викликати інтерес до національної культури, прищепити
дітям любов та повагу до українських державних і народних символів, оберегів,
звичаїв, традицій. Цього можна досягти, лише наблизивши дітей до реалій
життя.

« Якщо ви бажаєте бути володарем юних душ, якщо прагнете, щоб серця
учнів були відкриті до вашого слова, - звертався до вчительства
В.Сухомлинський, - створіть свою хрестоматію громадянського виховання».

Тому під час залучення дітей до національно-духовного життя народу,
вчитель повинен намагатися подати матеріал в емоційно насиченій гамі з
відповідною емоційною реакцією (подивом, милуванням, захопленням,
гордістю, звеличанням тощо), в дітей тоді виникає бажання наслідувати таку
емоційну ситуацію. Таким чином формується фундамент національної
духовності, національної свідомості.

Дитина не може залишитись байдужою до зачарованої мелодії української
колисанки чи української пісні, її приваблюють ігри-забавлянки («Ладусі-
ладусі», «Сорока-ворона» тощо), народні хороводні ігри зі співом та діалогом
(«Ой на горі жито...», «Калина», «Подоляночка», «А ми просо сіяли...»).

Ми, вчителі, покликані утверджувати в серцях і душах, реальних справах,
діяльності і поведінці кожного школяра культурно-духовні традиції, цінності
рідного народу, вищі здобутки світової цивілізації.