Альбéр KAMЮ. «Чума». Життєвий і творчий шлях письменника, його філософські й естетичні погляди. Камю і екзистенціалізм.

Тема. Альбéр KAMЮ. «Чума». Життєвий і творчий шлях письменника, його філософські й естетичні погляди. Камю і екзистенціалізм.

Мета: ознайомити учнів з життям та творчістю Альбера Камю; визначити основні світоглядні позиції та естетичні принципи письменника, з’ясувати мотиви його творчості; розвивати навички роботи з біографічним матеріалом, сприймання навчального матеріалу на слух, виділення головного, уміння висловлювати свої думки й аргументувати їх; асоціативні уявлення про кольори та періоди життя людини; виховувати інтерес до літератури екзистенціалізму; формувати моральні компетентності учнів.

Обладнання: портрет письменника, видання його творів, ілюстрації до біографії, фарби, папір.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Кожен митець мусить сьогодні пливти на галері сучасності.

Він має примиритися з цим, навіть якщо він уважає,

що судно наскрізь пропахло оселедцями, на ньому забагато наглядачів і до того ж воно йде неправильним курсом.

Альбер Камю

Коли я дивлюся на моє життя і його таємні кольори,

я відчуваю,  як навертаються сльози. 

Альбер Камю

Методична ремарка

При підготовці до уроку деякі учні отримали диференційоване випереджувальне завдання підготувати повідомлення і мультимедійні презентації на теми:

1. «Франція у Другій світовій війні», «Рух Опору у Франції», «Визвольна боротьба алжирського народу проти французьких колонізаторів».

2. «Життєвий та творчий шлях Альбера Камю».

3. Презентація творів А.Камю.

4. «Значення кольорів в психології людини».

Хід уроку

І. Організаційна частина

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Вчител.  Альбер Камю – знакова постать світової літератури та філософії

ХХ ст., французький прозаїк, драматург, журналіст, автор філософських есе, лауреат Нобелівської премії. У своїх художніх і філософських творах

А. Камю порушував проблеми, дотичні до провідних ідей екзистенціалістської філософії. Як митець він розвивав традиції модерністської літератури; як мислитель - одстоював позицію «трагічного гуманізму».

Робота з І епіграфом.  Актуалізація фонових знань. А. Камю у своїй промові під час вручення йому Нобелевської премії зазначав: «Кожен митець мусить сьогодні пливти на галері сучасності. Він має примиритися з цим, навіть якщо він уважає, що судно наскрізь пропахло оселедцями, на ньому забагато наглядачів і до того ж воно йде неправильним курсом». Давайте зясуємо на якій «галері сучасності» довелося пливти Камю.

•           Що вам відомо про Францію в період Другої світової війни?
•           Що ви знаєте про Рух Опору у Франції?
•           Розкажіть про визвольну боротьбу алжирського народу проти французьких колонізаторів.

ІV. Основна частина уроку

1. Робота в групах. Об’єднайтеся у п’ять груп. Уявіть, що ви виграли гранд на створення музею Альбера Камю. Які зали ви б зробили? Які  експонати були б там? В який колір розфарбували?

Прослуховуючи індивідуальні повідомлення ваших однокласників, заповніть робочі листи, що знаходяться у вас на партах. На аркуші формату А4 умовно створіть цей проект (можливо використовуючи фарби). (Наприклад, зала – дитячі роки; експонати – фото родини, міста, де проживала сім’я; колір – рожевий або блакитний чи фіолетовий).

Давайте з’ясуємо значення кольорів в психології людини та познайомимося з біографією письменника.

2. Виступ учнів з індивідуальними повідомленнями.

- Життєвий та творчий шлях Альбера Камю.

- Значення кольорів (інформація розміщується на дошці, роздається учням на парти).

Учень 1. Альбер Камю народився 7 листопада 1913 р. на півночі Алжиру у бідній французькій родині. За рік після народження Альбера його батько помер у шпиталі від ран, отриманих у битві на Марні. Родина переїхала до міста Алжир, де мати служила у заможних родинах. Тут, у бідняцькому передмісті, минуло дитинство письменника.
Вчитель. Алжирське походження певною мірою вплинуло на формування його творчої особистості. Усвідомлюючи себе спадкоємцем великої французької культури, А. Камю водночас відчував тісний зв'язок із місцевістю, в якій зростав. Зростав як палка й пристрасна «дитина сонця», що з язичницькою чуттєвістю була закохана у життя, обожнювала природу й намагалася жити на повну силу своїх почуттів. Згодом, вже визнаним у світі письменником, він визначив свою культурну ідентичність так: «Ніхто більше за мене не прив'язаний до алжирської провінції, а все ж таки для мене є цілком природним почуватися вписаним до французької традиції. І так само природно, як я навчився дихати, я засвоїв, що любов до рідної землі може розширювати свої межі, при цьому не вмираючи. Врешті-решт, я відчуваю себе європейцем саме тому, що люблю мою країну». Алжир як тема і як художній простір, в якому розгортаються події, був присутній у його творах. «Все, про що я писав, так чи так пов'язане з краєм, де я народився», - говорив письменник.

Учень 1. Попри постійні матеріальні нестатки, Альбер отримав ґрунтовну освіту. Йому щастило з учителями. Спочатку у школі здібного хлопчика, що вирізнявся нестримною жагою життя, помітив учитель початкових класів Луї Жермен.
Вчитель. Багато років потому, отримавши Нобелівську премію, Камю надіслав своєму першому вчителеві теплого листа, де зазначив: «Мені щойно випала велика честь, якої я не шукав і не добивався. Однак як тільки ця звістка дійшла до мене, я відразу ж подумав спершу про маму, а потім про Вас. Без Вас, без Вашої турботливої руки, простягнутої бідному хлопчику, яким я тоді був, без Ваших уроків і Вашого прикладу нічого б такого не відбулося. Я не схильний перебільшувати значення цього освідчення. Втім, воно принаймні дає мені привід сказати Вам, ким Ви були і завжди є для мене; запевнити, що Ваші зусилля, праця і щиросердність, як і раніше, живуть в одному з Ваших маленьких школярів, що залишається, попри роки Вашим вдячним учнем».

Учень 1. З допомогою Луї Жермена Альбер отримав можливість навчатися в Алжирському ліцеї, де потрапив під вплив викладача філософії Жана Греньє. Глибокий мислитель і талановитий письменник, Греньє відразу ж звернув увагу на обдарованого юнака. Він увів свого учня до світу античної та християнської культури, познайомив з книжками найвидатніших мислителів Заходу XIX ст. - К'єркегора, Шопенгауера, Ніцше, з творами відомих представників французької літератури. Дружба між учителем і учнем, що зав'язалася за ліцейської пори, тривала до останніх років життя Камю.

За підтримки свого духовного наставника Камю вступив до Алжирського університету, де мав змогу поглибити свої знання з філософії та літератури. Під керівництвом Греньє юнак почав писати есе на філософські та літературні теми. 1932 р. у студентському щомісячнику були надруковані чотири його невеличких твори зазначеного жанру.

Ще в  ліцеї Альбер Камю почав займатися футболом та грав за юнацьку команду клубу "Racing Universitaire d’Alger" (RUA). Пізніше він казав, що спорт та гра в команді вплинули на формування його ставлення до моралі та обов’язку. Частіш за все він був воротарем під час футбольних матчів. Він казав, що ця позиція була найлегшою через те, що так він менше стирав підошви чобіт, за що його часто сварила бабуся. Одного разу друг Камю запитав його, чому він надав би більшу перевагу – театру чи футболу – Камю сказав, що обрав би футбол без найменших вагань.
 У віці 17 років у Альбера Камю діагностують туберкульоз.  Він був змушений призупинити на 2 роки навчання і назавжди припинити заняття спортом, хоча любов до футболу він зберіг на все життя. Він довгі роки страждав від наслідків перенесеної хвороби. Пізніше за станом здоров’я йому було відмовлено в післядипломному навчанні, до армії його також не взяли через перенесену хворобу.

Після навчання Камю працював приватним вчителем, продавцем запчастин та ассистентом в метеорологічному інституті. 

У віці 21 року одружився з дев'ятнадцятирічною і екстравагантною Симоною Ійє. Симона виявилась морфіністкою і за два роки їхній шлюб розпався.

Вчитель. Згадуючи юнацькі роки, Камю зазначав: «Злидні не дозволяли мені повірити, що все гаразд в історії і під сонцем; сонце навчало мене, що історія - це ще не все. Змінити життя – так, але тільки не світ, який я обожнював». 
Учень 2. 1937 р. побачила світ його перша книжка - збірка есе «Виворіт і обличчя». Вона була видана в Алжирі накладом 350 примірників. У цей час письменник був захоплений роботою над першим своїм романом «Щаслива смерть». Завершивши його, Камю не наважився на публікацію: твір не відповідав його вимогам.

У середині 30-х років А. Камю захоплюється театром. В алжирському будинку культури він заснував «Театр праці», в якому працював як режисер і актор. Цей досвід став йому у пригоді при написанні власних драм.

30-і роки були періодом не лише творчого, а й політичного самовизначення письменника. Бажанням змінити життя на краще було продиктоване рішення Камю ще за студентських років (1936) вступити до комуністичної партії, з якої, однак, він був виключений у 1937 р. за відмову підтримати новий курс щодо арабського національно-визвольного руху.

Вчитель. Проте, офіційний розрив з комуністичним рухом аж ніяк не означав для Камю самоізоляції у «вежі зі слонової кості». «З несправедливістю або співпрацюють, або борються», - проголошував письменник. Протест проти несправедливості, яку він спостерігав у суспільно-політичному житті Алжиру 30-х років, надихнув його на публіцистичний цикл статей «Злидні Кабілії» (1939).

Учень 2. 1939 р. став переламним в особистому житті та творчості письменника. Він познайомився із Франсіною Фор, яка згодом стала його другою дружиною та матір'ю двох його дітей.

У пресі регулярно друкуються його рецензії на книжки сучасних філософів і письменників; виходить збірка «Шлюбні бенкети», що містить лірико-філософські есе про красу Середземномор'я. У цей час він інтенсивно працює над повістю «Сторонній», драмою «Каліґула» та великим філософським твором «Міф про Сізіфа», які принесуть йому широке визнання у Франції та за її межами.

Учень 3. 1940 p. Камю переїхав до Парижа, де увійшов до складу редакції авторитетної газети «Парі суар». Наступ німецьких військ 1941 р. змусив його разом з дружиною виїхати до Орана. Тут письменник вчителював у приватній школі для єврейських дітей, виключених з державних ліцеїв; виступав у пресі із закликами до морального опору фашистській навалі. За його ініціативою була створена нелегальна група, що приймала політичних біженців із Франції. Незабаром Камю повернувся до столиці Франції, де долучився до підпільної боротьби з німецькими окупантами: збирав розвіддані для партизанів, працював у нелегальній газеті «Комба», яка стала рупором Руху опору. Досвідом перебування в окупованому Парижі живилася робота над публіцистичними статтями «Листи німецькому другові» (1943-1944) та романом «Чума» (1947). Публікація цього роману мала світовий резонанс.

Вчитель. То були роки його тріумфу. Високий, привабливий письменник-інтелектуал з легендарним минулим борця за національне визволення, Камю був душею будь-якої компанії. Боротьба з небезпечною хворобою надавала його образу особливої мужності. «Він подобався, його любили...» - згадувала французька письменниця С. де Бовуар. Доброзичливо до нього поставилася й паризька «ліва» інтелігенція. Однак невдовзі ідейні розбіжності письменника з «лівим» рухом набули характеру гострого конфлікту. Відчуваючи себе «соціалістом у душі», Камю водночас відверто виступав із критикою соціалістичних диктатур у СРСР та Східній Європі. «Ми ніколи не скажемо "так" соціалізму концентраційних таборів!» - так називався відгук Камю на статті тодішнього міністра внутрішніх справ Франції, відомого своїми симпатіями до соціалістичних ідей. Чимало з прихильників соціалізму сприйняли його критику як зраду «прогресивних» політичних ідеалів.

Учень 3. На такому тлі створювалася «Бунтівна людина» - одна з найґрунтовніших філософських праць А. Камю. Розмірковуючи в ній над проблемами історичного нігілізму, що сягнув своєї вершини у гітлерівській та сталінській диктатурах, автор наголошував на закономірності процесу переродження революції у тиранію. Це есе, надруковане на початку 50-х років, здійняло хвилю гострої полеміки.

Проти Камю виступив лідер французької «лівої» інтелігенції, відомий письменник-екзистенціаліст Ж.П. Сартр.

За умов психологічного тиску митець дедалі більше віддаляється від літературних кіл Парижа. Проте він залишається вірним позиції опору будь-якому політичному насильству. Наведемо лише деякі факти: 1952 р. він вийшов зі складу ЮНЕСКО на знак протесту проти прийняття до організації франкістської Іспанії; за рік потому виступив на підтримку робітничого повстання у Східному Берліні, що було придушене за допомогою радянських танків; 1956 р. - приїхав до Алжира, де  звернувся до учасників політичного конфлікту із закликом до миру  (тамтешні екстремісти відповіли: «Смерть Камю!»).

За цей період були створені повість «Падіння» (1956), збірка новел «Вигнання і царство. (1957). Значну увагу письменник приділяв публіцистиці, в якій пріоритетне місце посіла тема «митець і суспільство».

В 1957 році Камю була присуджена Нобелівська премія з літератури «За його важливі літературні роботи, які чітко й серйозно висвітлюють проблеми людської совісті в наш час».  Між іншим, його кандидатуру на здобуття найвищої нагороди висували ще раніше - 1947, 1949, 1952 і 1954 pp. Однак тоді він здавався надто молодим для такої  відзнаки.  Дізнавшись про присудження Нобелівської премії, письменник розгубився. Він навіть мав намір відмовитися від неї, як раніше відмовлявся майже від усіх інших нагород. На отримані гроші родина нарешті придбала власний будиночок у Франції, у Провансі, в містечку Лурмарені.

Пам’ятки Лурмарена

Останніми роками письменник, виснажений депресіями, відчував вичерпаність своїх життєвих і творчих сил. 4 січня 1960 р. він загинув в автомобільній катастрофі. У його дорожній сумці знайшли чернетку незавершеного роману «Перша людина».

 Пам’ятник А.Камю у Вильблевені.      Могила А.Камю на кладовищі в Лурмарена.

Вчитель. Духовні шукання А. Камю були дотичні до екзистенціалізму, одного з найвпливовіших напрямів філософії XX ст.
Учень 4.  Екзистенціалізм (або філософія існування) (фр. existentialisme від лат. exsistentia – існування, буття) – напрям у філософії XX ст., що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору.

Витоки екзистенціалізму знаходяться у працях філософів ХІХ ст. Серена К’єркегора (Данія) та Фрідріха Ніцше (Німеччина).

Представники цього напряму зосереджувалися на проблемі людською існування, на переживанні індивідом свого «буття у світі». Сутність власного існування, за екзистенціалістами, «закинута» у світ, який  Особистість відкриває у кризові моменти, коли потрапляє на «межу Життя та смерті» (так звана «межова ситуація») - переживає тяжку хворобу, загрозу смертельної небезпеки, втрату близьких тощо. Саме тоді з буття спадає оманлива машкара щоденного життя - автоматичного, банального, неусвідомленого, сповненого наївно-прагматичних прагнень, і людина переживає свій «момент істини»: усвідомлює абсурдність повсякденного існування, відкриває свою екзистенційну самотність, робить певний моральний вибір.

Основна  ідея, яку висували екзистенціалісти, – це абсурд існування.

Усі намагання людини подолати абсурд і хаос приречені на поразку, це «сізіфів труд» (так думав Альбер Камю спочатку). Але буття людини не закінчиться доти, доки людина має свідомість і розум (так думав Камю пізніше).

У художніх творах екзистенціалісти прагнуть збагнути справжні причини трагічної невлаштованості людського життя.

Екзистенціалізм поділяють на релігійний (Марсель, Ясперс, Бердяєв, Белль) та атеїстичний (Гайдегер, Сартр, Камю), тому можна умовно встановити дві моделі поведінки: перша – людина, яка свідомо підкоряється долі і владі, але не дає себе поглинути (Ясперс), друга – «людина, яка бунтує» А.Камю.

Основні положення екзистенціалізму (запис у зошити):

   1. На перше місце висуваються категорії абсурдності буття, страху, самотності, страждання, смерті.

   2. Існування людини (екзистенція) передує сутності та є важливішим.

   3. Людина самотня у світі, але її існування в єдності з іншими необхідне, щоб побороти страх, відчай, тривогу, самотність.

   4. Відчуженість людини і абсурдність світу взаємопов’язані та взаємозумовлені.

   5. Вища життєва цінність, головний скарб людини – її внутрішня свобода.

   6. Людина у вирішальні моменти життя стає перед вибором, і в залежності від свого вибору – вона стає Людиною, або ні.

   7. Особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому», адже всі вони нав'язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали.

   8. Відображення життя у творі митця завжди суб’єктивне.

Вчитель. Згодом Камю виступав проти того, аби його зараховували до табору войовничих «атеїстичних екзистенціалістів» на чолі з Ж.П. Сартром. Та й з боку цього табору, як вже зазначалося, лунала сувора критика на адресу автора «Бунтівної людини». Утім, втілені у творчості Камю концепції виявляють чимало спільних рис з ідеями екзистенціалізму. Сам митець, відмежовуючись від Сартра та його послідовників, говорив про те, що ладен вважати себе екзистенціалістом лише з огляду на спорідненість своїх творів з тенденціями, зазначеними у книжках таких мислителів та письменників, як М. Бердяєв, Л. Шестов, Ф. Достоєвський, А. Мальро та ін.

Центральне місце у художньому світі А. Камю належить категорії абсурду. Абсурдом, за Камю, просякнуте не лише щоденне життя людей, а й історія з її кривавими трагедіями. Втім, людина не повинна скорятися «царству абсурду», на яке перетворюється «світ без Бога» - тобто світ без вищого смислу і вищої мети. Саме бунт проти абсурду становить, згідно з філософією Камю, зміст «істинного буття» людини, але неможливо жити лише запереченнями і  бунт людини проти абсурду має бути спрямований на ствердження моральних цінностей. Щоправда, ці цінності, на переконання Камю, людина XX ст., зневірена і у християнстві з його ідеєю покірності, і у марксизмі з його закликом до соціальної революції, має відкривати лише в самій собі, аби бути здатною мужньо протистояти абсурдності буття, одстоюючи цінність свого розуму, гідності, людяності. Вона має опиратися злу, навіть попри усвідомлення неможливості остаточно перемогти у цьому нерівному двобої. Таке тлумачення конфлікту людини зі світом утворювало підвалини «трагічного гуманізму» А. Камю.

У критиків - сучасників митця неодноразово виникала думка про те, що його творчість реалізовувала заздалегідь продуману програму. Така програма дійсно існувала. Ще письменником-початківцем Камю склав план майбутнього творчого шляху, який мав поєднати три напрямки його творчого розвитку: театр, філософію та літературу. При цьому письменник прагнув до чіткого розмежування «жанрів»: твори для сцени насичувати енергією дії, у романах та новелах перекладати філософські ідеї мовою художніх образів; що ж до есе, то вони використовувалися як можливість для розгорнутого й ґрунтовного пояснення власне філософських концепцій.

Філософські, прозові та драматичні твори Камю становили органічну єдність, їх пов'язувала спільна тематика. Згідно з планом молодого письменника, відповідно до тем, які розроблятимуться у різних жанрах, його творчість мала поділятися на три етапи (або «три цикли»).

   1. «Цикл абсурду» присвячений темі абсурдності людського існування і життя загалом (повість «Сторонній» (1942), філософське есе «Міф про Сізіфа» (1942), драми «Калігула» і «Непорозуміння» (1944)).

   2. «Цикл бунту» присвячений темі необхідності боротьби з безглуздою дійсністю, з абсурдністю буття: роман «Чума» (1947), філософське есе «Бунтівна людина» (1951).

   3. «Цикл вигнання» ознаменований філософським скепсисом: повість «Падіння» (1956), «Вигнання і царство» (1957), три книги публіцистики «Актуальне».

  Лише у задумах залишився «Цикл любові» (в нього мали увійти роман «Перша людина» і п’єса «Дон Фауст»), який мав стати шляхом від заперечення абсурдності світу до утвердження любові як головної цінності життя.

Творчість А. Камю розвивалася у річищі західного модернізму. Як митець, обдарований талантами письменника й мислителя, він зробив значний внесок у розвиток інтелектуально-філософської прози XX ст. Модерністською є створена ним картина світу: на її історичний (сучасний письменнику) вимір накладається вимір «вічний», завдяки чому створюються універсальні «моделі» буття. Модерністськими є і його експерименти з художньою технікою. Зрештою, з однією із модерністських тенденцій письменника поєднувало прагнення синтезувати сучасну поетику з традиціями літератури античності та французького класицизму. Ця настанова на збереження кращих здобутків класики визначалася як «новий класицизм».

3. Презентація творів А.Камю (повідомлення підготовлених учнів)

Вчитель. Як ви, мабуть, зрозуміли з прочитаного, А. Камю належить до досить складних письменників. Опрацювання його творів потребує певної обізнаності у філософії та літературі. Втім, є серед них і такі, з якими ви можете впоратися самостійно вже сьогодні.

4.Значення кольорів

У психології кожен колір впливає на свідомість по-різному і має своє значення. Коли ми бачимо який-небудь колір, у нас виникає якась емоція, підвищується або погіршується настрій. Під впливом кольору люди роблять певний вибір, навіть не замислюючись над цим. Вживаючи кольори, потрібно усвідомлювати, що саме несе той чи інший колір. Ми розповімо про  значення кольорів в психології.

ІV. Узагальнення та систематизація знань

1. Обговорення результатів роботи груп. Озвучте результати вашої роботи. Як ви думаєте, що ж це за таємні кольори в житті письменника? Які кольори перевжають на ваших аркушах? 

2. Бесіда.

•           Поясніть, що мав на увазі французький літературний критик і письменник А. Моруа, коли говорив, що  Камю є «живим дзеркалом цілого покоління». Чи погоджуєтися ви з його точкою зору? Чому?
•           Чому, на вашу думку, А. Камю зажив слави «совісті Заходу»?
•           Чому А. Камю захопився поглядами екзистенціалістів? (Друга світова війна, рух опору, настрій, який тоді панував у суспільстві, хвороба).
•           Які філософські проблеми порушувалися у творах А. Камю?
•           Чому гуманізм А. Камю характеризується епітетом «трагічний»?
•           Які з творів французького письменника ви б хотіли мати у власній домашній бібліотеці?
•         Оберіть із запропонованих висловлювань Камю те, яке вам найбільше сподобалося, поясніть чому, як ви його розумієте. Як, на вашу думку, воно характеризує Альбера Камю як людину?

Афоризми.

•          Якщо щось станеться зі мною, я хочу бути там. 
•          Брехня — це те, до чого всі ми щодня вдаємося з метою полегшити собі життя.
•          Є у світі ще одна величезна сила, яка рухається паралельно силі смерті і примусу. Вона несе в собі впевненість, і ім’я їй — культура.
•          Цей світ позбавлений сенсу, і той, хто усвідомив це, знаходить свободу.
•          Ми звертаємося до Бога лише для того, щоб отримати неможливе.
•          Абсурд не в людині і не в світі, але в їхній спільній присутності.
•          Є більше приводів захоплюватися людьми, ніж зневажати їх.
•          Мислення — це нове створення світу.
•          Ніщо не надихає так, як свідомість свого безнадійного становища.
•          Світ прекрасний, і поза ним немає порятунку.
•          Справжня щедрість стосовно майбутнього полягає в тім, щоб все віддавати сьогоденню.
•          Чим трагічніша доля людини, тим непохитнішою й зухвалою стає надія.
•          Вільний той, хто може не брехати.
•          Є сенс вмирати тільки за свободу, бо тільки тоді людина впевнена, що вона вмирає не повністю!
•          Свобода — це, передовсім, не привілеї, а обов'язки.
•          Велике питання життя - як жити серед людей.
•          В житті повинна бути любов - одна велика любов за все життя, це виправдовує безпричинні напади відчаю, до яких ми схильні.
•          Не бути коханим - це всього лише невдача, не кохати - ось нещастя.
•          Людина відчуває себе самотньою, коли вона оточена боягузами.
•          Не йди переді мною ... Я не можу йти 
  Не йди за мною ... Я не можу вести 
  Прогулюйся поруч зі мною ... просто будь моїм другом
•          Ти ніколи не будеш щасливим, якщо  шукатимеш те, з чого  складається щастя. Ти ніколи не будеш жити, якщо будеш шукати сенс життя. 
•          Людина єдина істота, яка відмовляється бути тим, ким вона є. 
•          Якщо душа існує, невірно було б думати, що вона дається нам вже створеною. Вона твориться на землі, протягом усього життя. Саме життя – не що інше, як ці довгі і болісні пологи. Коли створення душі, яким людина зобов'язана собі і стражданню, завершується, приходить смерть.
•          З несправедливістю або борються, або співпрацюють.
•          Живи до сліз.

3. Вирішення проблемного питання («ланцюжок дискусії»).

То хто ж Альбер Камю передусім: філософ чи письменник? Відповідь аргументуйте.

  (Філософ. Аргументи: вивчав філософію в Алжирському університеті ;написав значну кількість філософських есе; є одним з найвидатніших представників філософії екзистенціалізму; порушував у своїх творах філософські і моральні  проблем.

   Письменник. Аргументи:творчий доробок Камю – це перш за все твори художньої літератури: романи, повісті, оповідання, драматургічні твори; Нобелівська премія з літератури; сам Камю не вважав себе філософом)

4. Вчитель. Альбер Камю - один із найвидатніших представників інтелектуально-філософської прози, лауреат Нобелівської премії 1957 року, представник літератури екзистенціалізму, борець проти несправедливості життя. У творчій вдачі А. Камю поєдналися таланти митця й філософа. Філософська та художня творчість молодого письменника була просякнута пафосом заперечення. Зображуючи людину у «світі без бога», Камю послідовно відстоював позиції «трагічного гуманізму», що базується на ідеї морального опору, спрямованого на збереження людського «Я» в абсурдному світі. «Язичник» за своїм світовідчуттям, Камю протиставляв безуму світової історії мудрість і гармонію природи. «Можна відкинути, - говорив він, - будь-яку історію і при цьому жити у злагоді з морем та зірками».

Камю зажив популярності ще за життя, і нині твори його не втрачають актуальності через те, що письменник зумів поставити в них багато запитань, важливих як для його сучасників, так і для наступних поколінь.

5. Інтерактивна вправа «Мікрофон».

Продовжте речення.

«Мої враження від уроку...»

«В якій кольоровій гамі мій настрій?»

6.  Виставлення та коментар оцінок.

V. Домашнє завдання

Прочитати матеріал підручника 

Розповідати про життєвий і творчий шлях А. Камю.

Прочитати роман «Чума».

Індивідуальне завдання. Підготувати повідомлення про історію створення роману «Чума».

Бібліографія

1. Богосвятська А.І. як зробити смачний, ароматний, кольоровий урок літератури: Методичний посібник / А.І.Богосвятська. – Львів: Норма, 2015. – 136 с.
2. Волощук Є. Зарубіжна література. Хрестоматія-посібник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – Київ: Генеза, 2003. – 555 с.
3. Ісаєва О.О., Клименко Ж.В., Мельник А.О. Світова література. Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – Харків: «Сиция», 2011. – 320 с.
4. Паращич В.В. Усі уроки світової літератури. 11 клас. – Харків: «Видавництво групи «Основа», 2012. – 335 с.
5. Штейнбук Ф.М. Вивчення зарубіжної літератури. 11 клас. «Авторський урок». – Харків: «Ранок», 2003. – 255 с.
6. Гачкало С. Я. Уплив кольорів на психоемоційний стан людини. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/school/lessons_summary/psychology/33170/.  (електронне джерело).
7. Давиденко Л.М. План-конспект уроку з зарубіжної літератури на тему:«Абсурд і трагічний стоїцизм у романі «Чума». Композиція і стиль твору». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zvenigorodka-cpprk.ck.sch.in.ua/.../Відкритий%20урок%20з%20зарубіжної%. (електронне джерело).
8. Значення кольорів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://procikave.com/znachennya-koloriv.html.  (електронне джерело).
9. Всесвітня історія – Новітній період (1939-2007р.). 11 клас. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrmap.su/uk-wh11.  (електронне джерело).
10.  Курс: Зарубіжна література. 11 клас. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://klas.sadzhavka.org.ua/course/view.php?id=8.  (електронне джерело).
11. Освітній відеоролик «Альбер Камю». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=_oiLw-FvPsI.  (електронне джерело).
12.   Проблема моральної відповідальності вчених за наслідки наукових досліджень. / Бібліотека школяра. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrtvory.com.ua/11tz67.html. (електронне джерело).
13.  Рецензії на книги. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.livelib.ru/book/1000466207-chuma-alber-kamyu.  (електронне джерело).
14.  Розробка уроку «Альбер Камю. Життєвий і творчий шлях. Філософські й естетичні погляди. Камю і екзистенціалізм. Провідні мотиви творчості». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://svitlit.at.ua/load/rozrobki_urokiv/11_j_klas/rozrobka_uroku_alber_kamju. (електронне джерело).
15.  Хуторський А. Ключові освітні компетентності. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/school/method/2340/. (електронне джерело).
16.  Чемеровська З. О.  Цикл уроків А.Камю «Чума». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://z-3.jimdo.com.  (електронне джерело).
17.  Ювко О. Конспект уроку на тему: «Абсурд і трагічний стоїцизм у романі Альбера Камю «Чума». [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://oksana-yuvko.cn.sch.in.ua/.../%.  (електронне джерело).