Віслава Шимборська польська поетеса

Віслава Шимборська польська поетеса, есеїстка, літературний критик і перекладачка; співзасновниця Товариства польських письменників (1989), член Польської академії знань (1995), лауреатка Нобелівської премії з літератури (1996), відзначена Орденом Білого Орла (2011).

Фото видатної польської поетеси

Віслава народилася у Курніку біля Познаня 2 липня 1923 У Кракові вона опинилася, коли їй було вісім років, там здобула усю офіційну освіту: закінчила середню школу, а потім потрапила до відомої елітарної гімназії сестер Уршулянок. Однак атестат отримала вже на підпільних курсах в часи окупації. Після війни студіювала в Яґеллонському університеті — полоністику і соціологію. Але жоден із тих академічних напрямів її не захопив, не привабив, а, отже, і не довів до отримання диплому. 

З початком Другої світової війни продовжила навчатися таємно, а з 1943 року почала працювати клерком на залізниці, аби уникнути вивезення до Німеччини. З 1945 року брала участь у літературному житті Кракова, до 1946 року належала до літературного угруповання «Inaczej»[1]У квітні 1948 року вийшла заміж за Адама Влодка. Молодята оселилися в Домі Письменників на вулиці Крупнічій, проте вже 1954 року вони розлучилися. Була пов'язана з письменником Корнелем Філіповичем (з 1969 по 1990, коли Філіпович помер), хоча їх ніколи не зв'язували ані шлюбні зв'язки, ані спільне помешкання.

В листопаді 2011 року Віслава Шимборська пережила складну операцію. Померла 1 лютого 2012 року уві сні у власному будинку в Кракові. Інформацію про смерть Шимборської передав її секретар Міхал Русінек. Урну з прахом поетеси поховали 9 лютого у Кракові.

Вірш “ Нічого двічі ” Віслава Шимборська

Не було нічого двічі і не буде. Є причинанародитися на світі і померти без рутини. Хоч би й учнями були ми щонайкращими у світі,не повторимо й хвилинині зимою ані літом.Із вчорашнім днем в розлуціне повториться дві ночі,двох однакових цілунків,як і поглядів у очі. Вчора, чула, ваше ім'яхтось мені назвав привітно -наче пахощі розквітлізалетіли через вікна. А сьогодні, як ми разом,Відвернулася до стінки. Що за пахощі? Троянди?Кам'яної? Живоквітки? Так усе, презла годино,зіпсувати хочеш марно. Ти ж - проходиш безупинно. Ось, пройшла – а було ж гарно. Усміхайтеся, коханці, та шукайте завжди згоди,і залюблено погляньте -ви ж, як дві краплини, схожі.

Не було нічого двічі і не буде. Є причинанародитися на світі 

Із вчорашнім днем в розлуціне повториться дві ночі,

Двох однакових цілунків,як і поглядів у очі.

Що за пахощі? Троянди?Кам'яної? Живоквітки?

Так усе, презла годино,зіпсувати хочеш марно. Ти ж - проходиш безупинно. Ось, пройшла – а було ж гарно.

Усміхайтеся, коханці, та шукайте завжди згоди,і залюблено погляньте -ви ж, як дві краплини, схожі.

Цього року виповниться 5 років, як відійшла у вічність польська поетеса Віслава Шимборська, лауреатка Нобелівської премії з літератури. Пішла уві сні. Відійшла, тихо причинивши «невидимі двері». Не публічно, як і жила. Однак Шимборська мала алергію на пафос. Скромно вважала себе «авторкою декількох віршів». Самобутньої поетеси Віслави Шимборської вже немає , на жаль в живих, але залишається немеркнуче світло її поезії.