Албанці Північного Приазов'я: релігія і побут (за матеріалами експедиції)

Албанці Північного Приазов'я: релігія і побут (за матеріалами експедиції)

Три колонії - три села Переселення албанців з Одеської області в Бердянський повіт Таврійської губернії, (ині - Приазовський район) відбувалося ще у 1862 році. В той час утворили тут три албанські колонії: Гамівка (кол. Джан-драні), Георгіївка (бив. Тююшкі)Дівнинське (кол. Таз). Ці три села і сьогодні знаходяться в тих же місцях і мають той же етнічний склад. У Приазовському районі сьогодні проживає близько трьох тисяч албанців, які сповідують православ'я.

Національні албанські наряди відрізняються складністю. Жіночий - ворогам і фарт (плаття і фартух), кептарі (фуфайка), чомбер (хустку), чукман, прикрашений монетами, люрексом, бісером. Доповненням є намиста і браслети, колцункі (взуття), кащуні (кофта). У чоловіків - потуркі (шкіряні штани), кимшім (сорочка), крестилка (взуття).

Під час бесід з мешканцями с. Дівнинське (приазовськими албанцями) ми чули, що у їх мові безліч запозичень з української, російської, болгарської та грецької мов. Зауважимо, що нинішнє покоління рідну мову поступово забуває, лише дехто з дітей розмовляє албанською. Албанська мова – це одна з найдавніших мов Європи.

Село Дівнинське утворено албанцями в 1864 році. Вони займалися землеробством, скотарством, в основному вівчарством. Після голод 1933 року албанців залишилося дуже мало: загинули більше 500 осіб. На згадку про них в селі споруджено пам'ятник жертвам Голодомору. Особливих вражень ми здобули під час знайомства з культурою албанців, що представлена у шкільному музеї. Учні та вчителі розповіли багато цікавих історій також і про свій прапор.

Сім століть тому албанці жили на своїй історичній батьківщині - в Албанії. Коли прийшли турки, серед албанців початку насаджуватися мусульманська релігія, хоча албанці були православними християнами. Щоб не втратити свою віру, албанці стали залишати батьківщину - пішли на територію нинішньої Одеської області. Тут було багато болгар, греків, українців. З усіма албанці спілкувалися, тому знати чотири-п'ять мов вважалося нормою.