Алгоритм складання опорної схеми до твору М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять»

Опорна  схема до твору М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять». 7 клас

Тема уроку: Єдність світу природи і світу дитячої душі.

На етапі уроку первинної перевірки сприйняття та осмислення опрацьованого літературного тексту з метою дослідження незрячими та слабозорими здобувачами освіти поєднання світу природи зі світом головного героя твору в його вчинках, поведінці, роздумах, переживаннях; розвитку пам’яті, уваги, спостережливості, емоційно-образного сприйняття оточуючої дійсності; формування читацької компетентності, повного усвідомлення художнього образу доцільно використати опорну схему «Ключі сонця», що дозволить школярам удосконалити метафоричне мислення, розвинути навички асоціативного мислення і вміння використовувати їх при аналізі твору, так і у власних висловлюваннях.

Робота з опорною схемою передбачає не тільки задіяння життєвого досвіду учнів, а й  обов’язкове  максимальне включення аналізаторів, актуалізацію відчуттів різної модальності (дотик, звук), а також доцільне використання  різнопланової тактильної наочності. З цією метою здобувачам освіти з глибокими порушеннями зору під час роботи над опорною схемою для детального обстеження надається ключ (уявний ключ сонця). Ключ має бути різьбленим, із завитками – чарівним, «сонячним». Також варто додати складові до нього (брелки), що будуть символізувати слова-асоціації (для незрячих школярів надписи пишуться шрифтом Брайля).

Перед учнями ставиться проблемне завдання з метою активізації їх творчого потенціалу, а також асоціативних зв’язків на мовленнєвому та немовленнєвому рівні.

Семикласникам пропонується опрацювати уривок із повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять»:

- Діду, а якi у сонця ключi? - ще бiльше дивуюсь я, бо й не догадувався досi, що воно, наче людина, може мати ключi.

- Золотi, внучку, золотi.

- I як воно вiдмикає ними землю?

- А ось так: якоїсь доброї години гляне сонце iз свого вiконечка вниз, побачить, що там i земля, i люди, i худiбка, i птиця помарнiли i скучили за весною, та й спитає мiсяця-брата, чи не пора землю вiдiмкнути? Мiсяць кивне головою, а сонце посмiхнеться i на промiннi спустить у лiси, у луки, в поля i на воду ключi, а вони вже знають своє дiло!

Я уважно слухаю дiда i раптом страхаюсь:

- Діду, а сонце не може їх загубити, як наша мама?

Після роботи над опорною схемою здобувачам освіти з візуальними порушеннями ставиться проблемне запитання:

- Чи може людина бути сонцем для оточуючих?