Амет-Хан Султан - видатний льотчик в роки Другої світової війни.

Амет-Хан Султан

Народився 25 жовтня 1920 року в селищі Алупка Ялтинського повіту Таврійської губернії (нині місто Алупка Ялтинської міськради в Криму)

Батько Амет-Хана — Султан — лак за національністю

мати Насіба — кримська татарка.

Після закінчення семирічної школи, у 1937 році, вступив до залізничного фабрично-заводського училища в Сімферополі.

навчався в аероклубі, який закінчив у 1938 році.

У лютому 1939 року поступив до 1-ї Качинсько червонопрапорної військової авіаційної школи імені О. Ф. М'ясникова (школа знаходилась в смт Кача поблизу Севастополя)

прискорений курс закінчив у 1940 році в званні молодшого лейтенанта

Після закінчення авіашколи направлений у 4-й винищувальний авіаполк (4-й вап) Одеського військового округу, дислокований під Кишиневом

Літав на літаках І-15 та І-153.

Перший бойовий виліт здійснив 22 червня 1941 року на розвідку переправ через річку Прут

У ході першого етапу німецько-радянської війни здійснив 130 бойових вильотів — розвідувальні польоти в районі Кишинева, Тирасполя, Миколаєва, Одеси, Херсона, над Приазов'ям

ланка. У жовтні 1941 року лейтенант Амет-Хан Султан призначений на посаду командира ланки

В листопаді — нагороджений орденом Червоної Зірки

. У грудні полк направлений до Кінешми на переформування і переучування на новий винищувач «Харрикейн».

З березня 1942 року 4-й вап включений до складу 147-ї винищувальної авіаційної дивізії протиповітряної оборони з дислокацією у місті Ярославль

Амет-Хан Султан одержав свою першу повітряну перемогу — тараном збив бомбардувальник «Юнкерс-88»

За мужньо проведений таран у небі Ярославля міський Комітет оборони вручив Амет-Хану Султану грамоту й іменний годинник

За цей подвиг Амет-Хан також наказом командувача фронтом від 31 липня 1942 року нагороджений орденом Червоного Прапора.

У липні 1942 року 4-й вап перекинутий з-під Ярославля в район міста Єлець і включений до складу 8-ї повітряної армії

У боях під Касторним і Воронежем протягом місяця Амет-Хан Султан знищив у повітряних боях сім літаків противника. У розпал боїв полк отримав нові літаки Як-1, а Амет-Хан призначений на посаду командира ескадрильї.

З кінця серпня 1942-го полк бере участь у Сталінградській битві. У складі 8-ї повітряної армії була сформована група льотчиків спеціального призначення, до складу якої входили найбільш досвідчені льотчики-винищувачі

 До групи був відряджений і Амет-Хан Султан. Група діяла протягом кількох місяців з аеродрому Погромне. За дуже короткий термін Амет-Хан Султан на літаку Як-7 Б збив під Сталінградом шість літаків противника, був сам збитий. За проявлену мужність нагороджений орденом Леніна.

За бойові успіхи в боях за Ростов 15 листопада 1942-го нагороджений другим орденом Червоного Прапора

У травні 1944 року командування полку дозволило Амет-Хану відвідати батьків у Алупці

Разом з ним в Алупці три дні гостював Герой Радянського Союзу Павло Головачов. Під час перебування у батьків Амет-Хан довідався, що його брата Імрана звинувачено у «пособництві окупантам» і арештовано. Саме на час перебування льотчиків у Алупці припала операція НКВС з примусової депортації кримських татар. НКВСівці хотіли забрати і матір льотчика Насібу, за яку вступився син. Невідомо чим би закінчився конфлікт, якби не втручання Головачова

Під час переучування на новий літак Ла-7, яке відбувалося влітку 1944 року під Москвою, Амет-Хан одружився з Фаїною Максимівною Данильченко

Після переучування і відпочинку Амет-Хан Султан брав участь у боях в Східній Пруссії, битві за Берлін. 

Останній переможний повітряний бій Амет-Хан Султан провів 29 квітня 1945 року над аеродромом Темпельгоф, збивши «Фокке-Вульф-190».

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 червня 1945 року «за проявлену хоробрість і героїзм у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, за успішне проведення 603 бойових вильотів, збиті особисто 30 літаків противника різних типів і 19 літаків, збитих в групових боях» помічник командира 9 гвап з повітряно-стрілецької служби гвардії майор авіації Амет-Хан Султан вдруге удостоєний звання Героя Радянського Союзу та нагороджений другою медаллю «Золота Зірка». Усього за чотири роки війни Амет-Хан отримав п'ятнадцять бойових нагород, у тому числі дві Золоті Зірки Героя Радянського Союзу, три ордени Леніна, чотири ордени Червоного Прапора, орден Олександра Невського орден Вітчизняної війни I ступеня, орден Червоної Зірки, чотири медалі

Після закінчення війни за розпорядженням Сталіна усі льотчики-аси були направлені на навчання до військових академій. З серпня 1945 року Амет-Хан Султан — слухач Військової академії командно-штурманського складу в Моніно. Однак навчання давалося йому дуже важко через брак базової освіти. Амет-Хан подав рапорт начальнику академії з проханням про відрахування. «Тверезо зважуючи рівень своїх знань, — писав він у рапорті, — не бачу можливості подальшого навчання. Тому прошу відрахувати мене з академії». Його рапорт задовольнили, і в квітні 1946 року Амет-Хан Султан був звільнений у запас.

Після війни Амет-Хан Султан намагався повернутися до льотної професії: в березні 1946 року він їде до Москви, де подає заяву на роботу льотчиком-випробувачем у Льотно-дослідницькому інституті.

Однак відповіді так і не отримав. Як стало відомо пізніше, на заваді була його національність: кримські татари, як і інші депортовані у 1944 році народи були «викреслені» з історії держави, навіть згадки про кримських татар були заборонені і далеко не безпечні

У важку для свого народу годину Амет-Хан не відмовлявся від нього і не приховував свій кровний зв'язок з кримськими татарами. Урешті-решт, завдяки допомозі бойових друзів Олександра Покришкіна та Володимира Лавриненкова і черговому заступництву Тимофія Хрюкіна, на той час — заступника Головнокомандувача ВПС, у лютому 1947 року Амет-Хан Султан стає льотчиком-випробувачем Льотно-дослідницького інституту МАП.

За досить короткий строк він стає одним з найкращих льотчиків-випробувачів. У 1949 році Ахмет-Хан Султан — льотчик-випробувач 3-го класу, у січні 1950-го — 2-го класу, а у вересні 1952 року отримує кваліфікацію льотчика-випробувача 1-го класу.

За 23 роки він провів випробовування більше 170 літаків, допомагав у реалізації космічної програми СРСР.

1 лютого 1971 року герой загинув під час здійснення випробувального польоту літаючої лабораторії Ту-16 ЛЛ, поховали його у Москві.

Дякую за увагу