Аналіз художніх засобів у творі В. Винниченка "Федько-Халамидник". Роль портрета, пейзажу, діалогу, художньої деталі.

Урок

Тема. Аналіз художніх засобів у творі. Роль портрета, пейзажу, діалогу, художньої деталі.

Мета: вчити учнів знаходити в оповіданні портрет, пейзаж, діалоги, з’ясувати роль їх; розвивати вміння аналізувати художні засоби твору, усне мовлення учнів; формувати добре і справедливе ставлення до навколишніх.

Тип уроку: урок закріплення знань, умінь і навичок.

Обладнання: мультимедійні дидактичні матеріали.

Методи, прийоми і форми роботи: інтерактивна вправа «Словесний настрій», слово вчителя, словникова робота, складання таблиці, робота у групах, прийом «Прес».

Перебіг уроку

Забезпечення емоційної готовності до уроку.

Інтерактивна вправа. Схарактеризуйте свій настрій за допомогою кількох прислівників.

Актуалізація опорних знань учнів.

Перевірка домашнього завдання. Читання творів, узаємооцінювання.

Оголошення теми й мети уроку.

Опрацювання навчального матеріалу.

Учитель. Обставини, в яких діють персонажі оповідання «Федько-халамидник», мають в основі певне соціальне тло, яке зумовлює вчинки, поведінку і дітей, і дорослих. Сюжет твору розгортається як ланцюг подій із життя персонажа.

Оповідання «Федько-халамидник» побудоване на виразних і сильних контрастах.

Словничок.

Контраст (фр. Contraste – протилежність) – різко окреслена протилежність у чомусь: рисах характеру, властивостях предметів чи явищ.

Складіть таблицю контрастів, наявних у творі.

Орієнтовне виконання.

Робота у групах. Об’єднайтесь у групи. Виконайте подані завдання.

1-ша група – знайдіть у тексті і зачитайте портретні характеристики персонажів, прокоментуйте їх.

2-га група – проаналізуйте мову героїв (на прикладі двох епізодів), умотивуйте їхній емоційний стан, зачитайте відповідні уривки.

3-тя група – знайдіть в оповіданні пейзажі, прокоментуйте їх.

Орієнтовне виконання.

Результати озвучують представники від кожної групи.

1-ша група.

Змальовуючи характери персонажів, автор зосереджує увагу на портретах. В оповіданні «Федько-халамидник» переважає динамічний (рухливий, енергійний, діяльний) тип портрета. Прозаїк відмовляється од деталізованих описів зовнішності. Він або «розсіює» портретні деталі по всьому тексту, або акцентує на окремих визначальних рисах. Варто зазначити, що однією з основних рис портрета у Винниченка є очі.

«Руки в кишені, картуз набакир», «чуб стирчком, очі хутко бігають», «кожушок його весь мокрий», «чобітки аж порижіли од води», «шапка в болоті» - зовнішність Федька.

Коли Федько задирається до дітей, «очі його хутко бігають», від під’юджування Толі Федькові «очі стали такі чудні, гострі»; у хворого Федька в очах «стояли дивні жовті й зелені плями».

«Розбишака-халамидник», «Соловей-Розбійник», «задавака», «халамидро», «босявка», «зараза», «а кляте ж яке!», «сибіряка якийсь», «камінь, а не дитина!», «мурло репане», «пройдиголова», «шибеник», «ірод», «ідол» - низка означень, що вмотивовують учинки й поведінку героя в окремих епізодах оповідання.

«Наче біс який сидів у хлопцеві», «вигляд у нього гордий», очі аж горять», «жилаве, чортове хлопча», «брехати не любить», «видавати товаришів теж не любить» - неординарна вдача хлопчика.

Толя – «дитина ніжна, делікатна, смирна. Він завжди виходив надвір трошки боязко, жмурився від сонця й соромливо посміхався своїми невинними синіми очима. Чистенький, чепурненький, він зовсім не мав нахилу до Федькових забав», «ніжні, випещені ніжки»; «Толя чистенький, ніжний з щічками, як проскура»; «Толя був увесь закутаний у шарфики, з-за яких визирав тільки кінчик носа та оченята. Оченята йому були якісь чудні, не то винуваті, не то злякані» - зовнішність Толі.

2-га група.

« - Тільки ви мовчить… - тенором сказав усім Федько. – А то, як побачать, що я хочу переходить на той бік, то не пустять. Нехай думають, що я хочу коло берега походити.

• Добре!..

Федько підперезався, взяв у руку палицю, спробував її й насунув щільніше шапку.

• Ну, гляди ж! – промовив він до Толі якимось чудним голосом і пішов просто на кригу». Автор передає хвилювання хлопчика через тон голосу – «тенором сказав», «чудним голосом».

«Хвилин через п’ять Федько вже був на Толиній крижині.

• Ну давай руку… Іди за мною. Та не бійсь, іди сміливо. Палицю візьми та впирайсь. Ну, так… Держись… Стій… Я перестрибну, а ти підожди.
• Ой, не ходи!.. Я боюсь… - ухопився за нього Толя.
• Та стій! От дурне… Я перестрибну і присуну до тебе свою крижину, а ти перейдеш… Бо сам же не перестрибнеш…»

Мові персонажів притаманні лаконізм, стислість, уривчасті речення з повторами, вигуками. Федько діє чітко і зосереджено. Три крапки в його висловлюваннях свідчать про те, що він говорить уривчасто, оскільки зосереджений на порятунку Толі – ознака страху, у якому перебуває хлопець.

3-тя група.

Пейзажі у Володимира Винниченка відтінюють і доповнюють переживання й настрої персонажів. Через розкриття краси навколишнього світу, його звуків, кольорів, запахів зримо постають відчуття, мислення, переживання героя. Пейзаж перебуває в безперервному русі, змінах, від увесь час ніби коливається, тремтить, наче марево, залежно від найменших змін настрою героя, що його спостерігає, адже змінюється і його сприйняття.

«Надворі буря, дощ ллється з неба такими патьоками, наче там тисячі Федьків перекинули тисячу діжок з водою. Хмари аж сині, кошлаті, так і розрізують їх зеленяві блискавки. Грім тріскає з такою силою, що аж посуд дзвенить у шафах». На тлі грози, що супроводжується громом і блискавкою, автор змальовує веселі забави дітлахів, від яких ті отримують неабияке задоволення.

«… Стало видно річку. Повені ще не було, але яка стала чудна річка! Вся сіра, покопирсана, ряба. На березі комашнею стоять і ходять люди. Сонце тихо виглядає з-за парового млина. Галки кудись летять довгими рядами і кричать. А як блищить кінчик хреста на Богоявленській церкві! Ух, гарно!..» Опис весняної річки засвідчує пробудження природи, що зачаровує своєю силою, невмирущим прагненням до життя, до дії. Автор змальовує річку через сприймання хлопців. Вони дивляться на неї з гори, милуються її красою і величчю. Окличними реченням письменник передає захоплення хлопців від споглядання «чудної річки».

«А річка все суне і суне вперед. Крижини з мокрим рипом труться одна об одну. Вони такі поважні та старі, аж жовті. Звідки вони припливли сюди? І куди попливуть? От сісти б на одну з них і їхати на ній десь далеко-далеко. Кругом другі крижини, їх треба одпихати, щоб не лізли на цю, а то як налізуть, то потоплять. Добре, як встигнеш перестрибнути на другу, а як шубовснеш у воду? А вода, ух, чорна, глибока та холодна, аж пищить». У цьому описі річки відчувається захоплення величною картиною руху крижин. Люди йдуть поглянути на гру і силу стихії. Помірятися з нею – у цьому був вияв сили і спритності багатьох селян. Так вчинив і Федько.

«А крижини сунули та сунули. Іноді вони розривалися і між ними робилась чорна, страшна латка води. В тій воді пливла солома й трісочки. І солома, і трісочки крутились і десь зникали, - так вертіло там воду». Пейзаж у безперервному русі, змінах, він увесь час ніби коливається. Рух крижин віщує щось лихе, якусь біду.

Робота з твором. Пошук художніх засобів.

Порівняння: «наче біс який сидів у хлопцеві», «щоки, ніби оловом налиті», «як Соловей-Розбійник», «ворота, ніби скринька», «камінь, а не дитина».

Метафори: «сонце хитро виглядає з-за парового млина», «паперовий змій кокетує й хитає головою», «соромливо посміхається своїми невеликими синіми очима Толя», «дощ січе», «грім тріщав».

Отже, засоби художньої виразності твору – це не «прикраси», а яскраве, образне і точне відтворення життєвих явищ.

Учитель. Винниченко у творі намагається уникати розлогих авторських відступів, часом йому досить одної деталі, риси, характерного слова чи предмета, щоб до найтонших нюансів показати нам внутрішній світ свого героя, його життєву драму. Така виразна подробиця, що має значне змістове та ідейно-емоційне навантаження, називається «художня деталь».

Знайдіть художню деталь в оповіданні. Прокоментуйте відповідний фрагмент твору.

Орієнтовна відповідь.

«- …Як перейду, даси мені свій ножик, що з костяною ручкою. А як не перейду, я тобі дам свого чижика. Хочеш?

Толі зовсім не хотілось чижика, - навіщо йому чижик? – але він згодився».

«Толя одійшов од вікна, перекрутився на одній нозі й побіг гратися з чижиком.

Цього чижика він сказав Федьковій матері віддати йому, бо він його виграв у Федька».

Учитель. Таким чином, поява чижика в оповіданні не є випадковою. Хоча він фігурує лише у двох епізодах, однак без нього оповідання не відбулося б, а образ Толі залишився б незавершеним.

Рефлексія. Підсумок уроку.

Сьогодні на уроці я…

Мені сподобалось…

Я навчився…

Інтерактивна вправа «Прес». Дайте аргументовану відповідь на запитання: «Чи потрібні нам добрі вчинки?».

Оцінювання. Аргументація оцінок.

Домашнє завдання.