Анатомо-фізіологічний механізм голосоутворення

Анатомо-фізіологічний механізм голосоутворення

Малахова А.В.

Малахова Ангеліна Валеріївна/Anhelina Malakhova- студентка I курсу Мелітопольського Державного Педагогічного Університету .

       1. Анатомо-фізіологічний механізм голосоутворення

     Голос - це сукупність різних за частотою, інтенсивністю та тембром звуків, що вимовляються людиною за допомогою голосового апарату. Голосовий апарат - комплекс органів і систем, які беруть участь у голосоутворенні. Легені відіграють роль джерела енергії. Повітря з легень проходить через трахею і голосові зв'язки. Голосові зв'язки замикаються й розмикаються, модулюючи повітряний потік, внаслідок чого він набуває вигляду послідовності імпульсів складної форми. Деякі індивідуальні відмінності в будові голосових зв'язок обумовлюють відмінності у формі імпульсів, а значить, тембру голосу.

     Частота імпульсів називається частотою основного тону. Вона грає головну роль в утворенні інтонацій і співі, а також є «несучою» для голосних звуків.

     Далі, через гортань повітря потрапляє в ротові і носові резонансні області. Піднебінна завіска ділить повітряний потік між ротовою і носовою порожниною в різній пропорції. При значному перерозподілі в носову порожнину виходять назалізовані (тобто набулий носовий тембр) звуки. За відповідною артикуляцією мови, зубів і губ у мовленнєвому тракті можуть утворюватися щілини. При проходженні через них повітря завіхряється, тобто шумить. Такі шумом і шиплячі звуки називаються щілинними.

     Коли ми говоримо, відбувається процес зміни форми резонансних областей ротової і носової порожнин, рух мови, нижньої щелепи і губ, запуск і зупинка (розкриття) голосових зв'язок. Труднощі акустичного моделювання мовного тракту полягають насамперед у тому, що весь мовний тракт можна вважати ланцюгом з зосередженими параметрами тільки на низьких частотах. При більш високих частотах довжина звукової хвилі близька або перевищує довжину мовного тракту. У цьому випадку процес генерації звуку щодо точно може описуватися тільки складними хвильовими рівняннями, навіть без урахування перебудови мовного апарату при артикуляції.

     За механізмом голосоутворення, а також з точки зору способу та мети використання голос поділяється на розмовний (мовленнєвий) та співочий (вокальний). Розмовний голос поділяється на побутовий, котрий ми використовуємо у повсякденному житті, та професійний. Професійний голос повинен відрізнятись від побутового витривалістю, максимальною виразністю. Співочий (вокальний голос) може бути аматорським та професійним.

     Головні якості будь-якого голосу - це висота, сила, тембр.

     Механізм голосоутворення центрально обумовлений: в корі головного мозку знаходиться центр вокалізаціі, але для утворення голоси необхідна струмінь повітря, без якої коливання голосових складок неможливо. Голосовий апарат має три периферичних відділи, взаємопов'язанi між собою і якi регулюються корою головного мозку: органи дихання (легені, бронхи, трахея), гортань з голосовими складками (в гортані утворюється слабкий первинний тон голосу), надставнa труба (порожнина рота, носа, глотки, додаткові пазухи носа). У надставнiй трубі голос посилюється і набуває додаткової забарвлення.

     Для характеристики голосу вкрай важливі резонатори. Резонатор - порожнє тіло, заповнене повітрям, що має вихідні отвори. Стінки резонатора коливаються, накладаючи обертони і підсилюючи звук. Чим більше резонатор, тим нижче тон голосу. Найбільший резонатор - грудна клітка. Голос кожної людини індивідуальний. Звуки голоси характеризуються за силою, тембром, висоті. Висота визначається частотою коливань звучного тіла (голосові зв'язки) за секунду. Чим частіше коливання, тим вище звук. Тембр - складнa якість звуку. Його складають: основний тон (коливання поверхонь голосових складок), що обумовлює висоту звучання і обертони.

Рис. 1. Схема голосового апарату  людини.

     Сила звуку (суб'єктивно сприймається, як гучність) залежить від амплітуди коливань голосових складок. Чим більша амплітуда, тим голосніше звук.

     У дітей характеристики голосу істотно відрізняються від дорослих. Їхній голос слабший за силою, так як голосові складки дітей коливаються не всією поверхнею, а краями, тобто з меншою амплітудою. Голосові складки дітей коротше, ніж у дорослих, отже, дитячий голос вище. Система резонаторів у дітей не так розвинена, отже, тембральнe забарвленнe голосу слабкe. Голосова функція дозріває протягом тривалого періоду і зазнає змін на протязі всього життя. Характеристики голосу виражено залежать від діяльності залоз внутрішньої секреції (гіпофіз, щитовидна залоза та статеві залози). Вікові зміни голосу: відбуваються, як правило, в 12-15 років. Вікова мутація обумовлена змінами гортані (збільшується в розмірі у чоловіків в 1,5-2 рази, у жінок на 1/3). Голосові складки збільшуються в розмірі по всіх параметрах (довжина, ширина, товщина), починають коливатися всією масою. Збільшується корінь язика. Голос не встигає пристосуватися до швидких анатомічних змін і звучить нестійкo. Голос хлопчиків знижується на октаву, у дівчаток - на 1-2 тони. Причинами зміни голосу в період мутації є порушення координації функцій зовнішніх і внутрішніх м'язів гортані та відсутність узгодженості між диханням і фонації.

     Можна виділити три періоди мутації:

* початков

* пікова

* кінцева

     Мутація триває від 1 місяця до 2-3 років.