14 травня о 18:00Вебінар: Закордонний досвід: принципи взаємодії батьків, вчителів та учнів у закладах освіти (на прикладі школи «Британніка», м. Будапешт)

Андріївські вечорниці

Про матеріал
13 грудня - День пам'яті Апостола Андрія Первозванного. Православна церква шанує пам'ять апостола Андрія Первозванного, що є одним з найбільш шанованих православних святих. Ім'я Андрій - грецьке (Ανδρέας) і в перекладі означає «мужній». Апостол Андрій був родом із Віфсаїди. Коли Іоанн Хреститель почав проповідувати на берегах Йордана, Андрій разом з Іоанном Зеведеєвим послідував за пророком, сподіваючись в його вченні знайти відповідь на свої духовні питання. Багато хто почав думати, що може Іоанн Хреститель і є очікуваний Месія, але він пояснив людям, що він не Месія, а посланий тільки приготувати Йому шлях. У той час Господь Ісус Христос прийшов до Іоанна Хрестителя на Йордан для хрещення, і той, указуючи на Господа, сказав своїм учням: «Ось Агнець Божий, що бере на себе гріхи світу». Почувши це, Андрій з Іоанном послідували за Ісусом. Господь, побачивши їх, запитав: «Що ви шукаєте?» Вони сказали: «Учителю де Ти живеш?» - «Підіть і побачите», - відповів Ісус, і з того часу вони стали Його учнями. У цей же день апостол Андрій пішов до свого брата Симона Петра і сказав йому: «Ми знайшли Месію». Так Петро приєднався до учнів Христових. Андрій, раніше інших апостолів пішов за Господом, і за це отримав найменування Первозванного. Він перебував з Христом протягом всього періоду Його суспільного служіння. Після Воскресіння Спасителя апостол Андрій разом з іншими учнями удостоювався зустрічей з Ним і був присутній на Єлеонській горі, коли Господь, благословивши їх, піднісся на Небо.
Перегляд файлу

                  Департамент освіти Бучанської міської ради

                                 Міський методичний кабінет

                 Комунальний заклад «ГЗЗСО  І-ІІІ ступенів №8

                                    Бучанської міської ради

                                     Київської області

 

    

 

        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                      Гутніченко Світлана Олександрівна

                                                             Учитель початкових класів

                                                       Спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії

 

 

 

                                                 2019 РІК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведуча 1:
Українські вечорниці
Починаєм у цей час!
Хай веселий сміх іскриться
В серці кожного із нас!                                                                                                                  Ведуча 2:
Хай дзвінке вкраїнське слово
Пружно рветься в небеса!
Наша пісня пречудова
Хай ніколи не згаса!
Ведуча 3:                                                                                                                                                  Обійдіть весь світ безмежний
І скажіть, в якій країні
Так зберігся скарб пісенний
Як у нас на Україні!                                                                                                                              Ведуча 4:
Україно! Чарівна моя, ненько, найкращий куточку землі, солов`їна пісне! Ти прекрасна, але найбільше твоє багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.                                                                                         Ведуча 1:
З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про її гаї зелені, про тихі ріки та озера. Наша Україна славиться великими традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.                                               Ведуча 2:
Узимку, коли завершувалися роботи частішали дівочі та парубочі гуляння.                              Ведуча 3:
Це було 13 грудня і вважається днем пам`яті одного із дванадцяти апостолів Христових – Андрія Первозванного. За старовинними літописами саме він приніс слов’янським народам християнство.                                                                                                              Ведуча 4:
За довгі віки народні традиції міцно переплелися з релігійними і дійшли до наших днів. Церковне свято Андрія відтоді зветься в народі Калитою, а молодіжні зібрання, що влаштовувалися ще за часів язичництва, набували назву «андріївських»                                                                                                          Ведуча 1:
От і ми з вами ненадовго повернемося в минуле та завітаємо на андріївські вечорниці, щоб відчути красу та поезію стародавніх українських обрядів                                                   Ведуча 2:
Сьогодні перед нами оживуть вечорниці в ніч на Андрія.                                                           Ведуча 3:
Хай сьогоднішнє свято відкриє перед вами розум, мудрість, щедрість нашого народу!  Ведуча 4:
Просим всіх на наше свято,
Превелике, пребагате,
Від зірниці до зірниці
Хай лунають вечорниці.                                                                                                              Ведуча 1:
Гей, на наших вечорницях
Хто сумний – розвеселиться!
Співи, танці, небилиці –
Гарні будуть вечорниці!                                                                                                         Ведуча 2:
Вас вітаєм хлібом, сіллю,
Як годиться.
Тож просимо до нас
Заходьте в добрий час
На українські вечорниці.     

  Голос за сценою:
Уявімо собі українське село минулого століття погожого зимового вечора. Лежать високі сніги, на небі сяють зорі, нечутно підносяться над коминами сиві димки. То тут ,то там загоряються і гаснуть вогники в приземкуватих селянських мазанках. Тихо поскрипує старе дерево, чи ліниво перегавкуються собаки. Та ось чути веселий дівочий сміх, гучні голоси парубків – то молодь збирається на вечорниці.

Відкривається завіса. Сцену оформлено, як світлицю української хати. Вікно вишиваними фіранками; біля вікна – стіл, застелений і вишитою скатертиною, на столі макітра, свічник, хліб, глечик У правому кутку – піч, біля якої стоїть коцюба, рогачі, лопата. З двох боків сцени – лавки, накриті хідниками, табуретки. Біля печі порається господиня в народному одязі, зав’язана хусткою, готує тісто для вареників. Сцена затемнена, потім поступово освітлюється.  Виходять на сцену

                                                           Сцена 1

 Галя: Як довго я чекала цього вечора. Дівчата обіцяли зайти за мною, а що коли батьки не пустять. А я сьогодні вже такою хорошою була: і курей нагодувала, і їсти наварила, ще й у хаті прибралась.
(Заходить мати).
Мати: Галю! А куди це ти вирядилася, чи не сватів зустрічаєш?
Галя: З вами дочекаєшся сватів, коли ви навіть на вулицю не пускаєте. Матінко-голубонько, ну пустіть мене до дівчат. Вони ж сьогодні будуть гадати, калиту кусати. Я ж цілий рік чекала цього дня. Ви ж обіцяли, мамо!
Мати: Ну, я то що? Я пустила б, та батько наш…
Галя (перебиваючи): Ну хіба ж він не найбільше мене любить?! То ви пускаєте, мамо?
(Заходить батько).
Батько: Стара! Злий-но мені на руки. Ото худоба мало хліва не рознесла, ледве встиг впоратися з нею. А чого це наша Галя наче писанка вирядилася?
Галя (підлесливо): Таточку, а ви знаєте, який сьогодні день?
Батько: А чому ж не знаю – хороший! Правда, змерз трохи!
Галя: От ви змерзли, а я ще й на вулиці не була. Я і в хаті прибрала, і їсти наварила, і чоботи ваші…
Батько: І куди це ти хилиш? Мене старого не проведеш! Кажи вже, що там задумала.
Галя: Таточку, пустіть на вечорниці!
Батько: Тож ти ще мала!
Галя: Як до роботи – то не мала, а як погуляти – то мала!
Батько: Як на вулицю, то швидка, як віник!
Галя: Мамо! Тату! Пустіть на вулицю!
Мати: Старий! А може, нехай?
Батько: Нехай, нехай! То й нехай! А ти, стара, вечеряти давай!
(Галя цілує батьків та вибігає на вулицю).                                                             Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Як подумати, що коли це ми дівували, зачуєш де-небудь вечорниці, то аж тини тріщать… Зовсім не те, що тепер. От скоро вже треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ой – ой – йой! Куди все поділося? 
(чути сміх, Господиня схоплюється. Заходять дівчата)

1 дівчина. Добрий вечір вашій хаті,                                                                                                    уклін господині,
Чи веселі вечорниці в нашій Україні.
Добрий вечір, господине, славна молодице.
Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.
2 дівчина: Аби щастя було в хаті,
Щоб усі були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.
3 дівчина: Будем з вами добрі, щирі,
То і будем жити в мирі.
Тоді всім нам допоможе
Матір світу – Мати Божа.
Господиня: Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!
Просимо, просимо.
Поспішайте, дівчатонька,
Все приготувати,
Бо пора вже вечорниці
Всім нам починати.
Зваримо вареників
Біленьких, смачненьких,
Та й запросим до нас в гості,
Хлопчиків гарненьких,
Щоб вони разом із нами
Дружно працювали,
Андріївські вечорниці
Піснею стрічали.
                                         (Дівчата співають пісню)

Господиня: дівчата, а що це у вас в руках?                                                                                       4 дівчина. Та це ж вишневі гілочки. Ми поставимо їх у воду, і якщо гілка зацвіте до Різдва чи Маланки – то це добра ознака, бо й дівоча доля цвіте, а якщо ні – кепські справи (ставлять гілочки у вазу).
Господиня: Вмощуйтесь зручніше. Будьте як вдома. Сьогодні вечір, у який мають здійснитися ваші надії. Хочете знати свою долю, дівчата?
Дівчата: Хочемо!
Господиня: Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому. То може і я помолодію біля вас.
Господиня: Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата,спробуйте і перевірте. Роззувайтеся! Ти, Оксано, перша, і так капчик за капчиком. Потім перший знову переставляє вперед і так аж до порога.
(Дівчата, сміючись, міряють чоботи підлогу. Токи вітають першу і другу “відданиць”, хлопці крадуть з порога перший капець)
4 дівчина: О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт?
(Виглядає за двері, там хлопці, заходять у хату).
4 дівчина: Відразу наречений об’явився. Прошу віддати, а то в ноги зимно.
1 хлопець: Може, ще й взути?
4 дівчина: Це я вже сама вмію. Бач, заміж першою збираюсь!
2 хлопець: А чого ж то нас ніхто не кличе? Зірка перша вже зійшла!
5 дівчина: Ходіть, ходіть ворожити будемо.
     (Хлопці, заходять і танцюють « Гопака» ).
3 хлопець: Добрий вечір, добрим людям!
Господиня: А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.
4 хлопець: Добрий вечір вам, а то дівчата слова не дадуть сказати.
5 хлопець: А давайте, хлопці, небилиць розкажемо, тільки не перебивати і не казати «брешеш».
6 хлопець: В раю річка сметани тече. Над річкою дерева, замість листя – гречані вареники: пухкі та свіжі, ніби щойно з печі. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче – рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану – бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати. Вирішив я і собі пристати до них. Підходжу до крайнього – таке розпаслось, що й дихати йому важко, питаюсь: « Чи не можна, пане-брате, й мені коло вас тут прилягти?»
А він – луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався? »
- Та звісно, хлібороб. А він як визвіриться на мене: «Іди звідси, тут самі нероби лежать».
7 хлопець: Це ти про рай розказував, а ось послухайте про пекло! Іду я, іду, дійшов до самісінького пекла. Дивлюсь: скрізь темно і смола ніс забиває. Давлюся: сидять чоловіки і смола в них із носа, і з рота сиплеться. Я питаю, що це з вами. А один каже: «Це через те, що на тім світі табак курив і полюбляв сміятися». Я скоріше від них, а далі ще гірше. Тут людей стільки, та все в казанах зі смолою вариться, а сморід такий іде, що аж в носі крутить. «За що вам така кара?» – питаю. « А через те, що колись брехали, уроки в школі пропускали, людей старших не поважали». Я як злякався, так одразу і прокинувся, та скоріш до вас, на вечорниці.
5 хлопець: Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти?
                       (пісня «Наші хлопці вареників хочуть»)
Господиня: Милі гості, просим сісти,
1 дівчина: Вареники будем їсти.
2 дівчина: Вареники непогані,
3 дівчина: Вареники у сметані.
4 дівчина: Вас чекають у макітрі
5 дівчина: Вареники дуже ситні.
6 дівчина: Білобокі, круглолиці,
7 дівчина: З української пшениці.
8 дівчина: Їжте, їжте, просим щиро
9 дівчина: Вареники наші з сиром
10 дівчина: Вареники непогані
11 дівчина: Вареники у сметані.
Господиня: Дівчата, почастуйте хлопців.
12 дівчина: Вареники мої великомученики!
Велику муку терпіли,
В гарячій воді кипіли.
Сиром були понапихані,
Маслом очі позаливані.
Як є сметана, то вмочайте,
А як нема – вибачайте!
(Бере пиріг і підходить до хлопця)
З’їж, Андрійку, пиріжок,
Він дуже смачненький,
А у нього всередині
Сирочок дрібненький.
5 хлопець: (кусає пиріг і кривиться)
Чи ти, дівча, з роду-віку
Пирогів не їла,
Що ти свої пироги
Клоччям начинила?
Нехай тебе лихий знає
З цими пирогами,
Ти би краще розкидала їх помежи псами.
12 дівчина: Чи я не хазяйка, чи на господиня,
Сім днів в хаті не мела, печі не топила.
Сватай мене, хлопче, премудрую швачку.
Рушник на кілочку, сміттячко в куточку.
Туди – хить, сюди – хить ,за сміттячко вісім кіп.
А дев’ята кіпка, щоб вимела тітка.
Ідуть люди з міста та й з мене сміються,
Що на моїх подушках ворони несуться!
Не смійтеся, люди, якось воно буде,
Обскубаю вороння, ще й перина буде
                      Пісня – частівка
Ой кувала зозуленька,
Та й сіла на дубі.
Були б ви дівчата файні,
Як мали б всі зуби.
Ой кувала зозуленька
В селі Вороняки.
Є у всіх нас файні зуби,
Ну, а вам подяка.
Ви хлоп’ята гонорові,
файно виводили.
Все одно наше буде зверху,
Щоб ви не робили.
7 хлопець: Та нехай же ваше буде зверху!
(Голос з коридору « Хлопці, допоможіть мені!» Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках Роман. В’язанка бубликів у нього на шиї)
8 хлопець: От і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.
7 дівчина: Не сумуй, Ромцю!
8 хлопець: Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився.
Чи я, тату, не доріс,
Чи я, тату, переріс,
Чом не люблять дівчата?
8 дівчина: Ой , Ромцю, любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну.
9 дівчина: Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину.
10 дівчина: А давайте заспіваємо.         

                                              (Пісня «Із сиром пироги»)
Господиня: А зараз всім до праці. Ось борошно, ось тарілка кожній. Зараз дівчата біжать до джерела, набирають повен рот води, прибігають сюди беруть тарілки з борошном і місять паляничку. Кожну свою позначає. Замісите покладете на бляшку і будете випікати. Біжіть дівчата до джерела.
                                            (Дівчата вибігають)
Господиня: А я піду калиту допікати.
9 хлопець: Тітко Віро! А для чого оті паляниці позначати?
Господиня: Щоб кожна дівчина свою впізнала…
10 хлопець: А що буде як паляниці спечуться?
Господиня: Ми їх покладемо в рядок і приведемо собаку. Чию паляницю собака найшвидше з’їсть, та дівчина найшвидше заміж піде.
11 хлопець: Ото цікаво! Я пішов по собаку. (Пішов).


(Вбігають по черзі дівчата, місять тісто, виробляють паляниці: деякі змушені повернутися назад за водою, бо випустили з рота воду, хлопці їх смішать).
Господиня: В кого паляничка готова, кладіть на бляшку.
- Галино, а йди-но сюди! Віднеси пекти ці паляниці.
                                       (Галина виходить)
12 хлопець: Ви б нам тітко розказали, звідки пішов отой звичай – гадати на Андрія.
Господиня: Розкажу, як від старих людей чула.
 
Андрій – один з апостолів Ісуса Христа. Його ще називають Первозваним, бо саме його та його брата Симона – Петра Ісус зробив своїми першими учнями. Обидва були рибалками, обидва без вагань прийняли вчення Христа і були наділені властивостями зцілителів. В апостолів вірили , бачили їхні надзвичайні вміння зцілювати хворих, калік, незрячі, кволі, кволі після зустрічі з ними ставали здоровими. З роками народ звертатися до Андрія – Первозваного ,як до свого зцілителя. Люди вірили, що саме в ніч народження апостола можуть збутися ті бажання, які омріяв кожен. Особливо дівчата. І ще старі люди кажуть, що все загадане збудеться тільки тоді, коли в нього віриш. Без віри гадання не буде мати ніякої сили. От так мої любі.
Господиня: Дівчата, а ходіть глянемо чи паляниці готові!
Ведуча: 13 грудня-одне з трьох важливих свят передріздвяного посту. Перше – Введення Марії у храм (4грудня), друге – Андрія Первозваного ( 13 грудня) і третє – Миколи Чудотворця (19грудня ) Ці свята ніби регулюють поведінку людини і певною мірою мають дидактичне значення: Саме від Введення починається піст. У цей час молодь навчають різних ремесел, співаючи чи ведучи розмови. Розповідають казки та легенди повчального характеру. В них засуджуються брехня, розпуста.
                  (Входить господиня)
Господиня: А ось і паляниці готові!
(Дівчата підбігають і забирають кожна свою. Складають їх на дошку по черзі)
Господиня: Ходімо до  собаки!
11 хлопець: Цікаво, чи захоче ще їх їсти!
          (Дівчата і хлопці заглядають, чию паляницю взяв собака. Жарти, сміх).
Господиня: Ну, що, дівчата, цікава гра?
Дівчата: Цікава!
Господиня: А зараз ворожба для хлопців. Оце вам макітри, оце вам і перстені.
Наливайте воду і губами дістаньте перстень з макітри. Хто швидше!
Поки вони будуть бавитися, ви дівчата ідіть і принесіть дров.
                                  (Дівчата приносять).
А тепер порахуйте кожна по скільки принесли? Через стільки років і заміж підете. (Сміх).
11 дівчина: Я принесла ось це зілля. Бабця казала, що вони колись сплітали з нього віночок і підкидали в гурті дівчат вгору. На кого віночок впаде, той заміж перший піде.
12 дівчина: Поки плестимуть віночок, давайте підготуємо стіл до ворожіння.
(Обкладають стіл волочком, з одного боку рушника ставлять різні предмети. Кожна дівчина загадує на предметі імена хлопців, кожна своїх. Пускають перстень, до якого предмета перстень покотиться, так буде називатися її суджений).

(Дівчата по черзі пускають колечко. Сміються і підштовхують одна другу).
11 дівчина: Вінок готовий! Ану, всі до гурту!
                      (Підкидають вінок догори. Сміх, голоси дівчат)
13 хлопець: А тепер давайте паляницю ділити.
                             (підвішують калиту на зріст людини)
14 хлопець: А дідом хто буде?
1 хлопець: Андрій він да ладу вміє примовляти!

     (Сцена з дідом)

Дід. Ну що ж дякую за довіру. Слухайте мою умову: хто вкусить коржа, під’їхавши до нього, і не засміється тому все минеться, а як засміється- то від мене не відмиється. Ну, хто перший? Ти? А може ти?
4 дівчина. А я не хочу!

5 дівчина. А я боюся!

6 дівчина. А я й так вже регочу!

7 дівчина. Ну, я перша поїду, де моє не пропадало. Сім бід, один отвіт.

                           (скаче на коцюбі)

Діду, діду, я до тебе в гості їду

-по яким ділам?

Зараз оголошу я вам: хочу калиту кусати

Дід. – а я буду по пиці писать.

Як засміюсь, пиши.

Ану –ану кусай ( кусає)

Мене ніхто з роду віку не розсмішить.

Дід. Хто наступний?
1 хлопець: давайте, діду. я поїду.

Діду, діду, я до тебе калиту кусать їду.

Гляди ж, не нароби сліду.

Та не смішіть мене.

Ну-ну, кусай, або лице підставляй.

Кусай, кажу тобі.( ой нажив собі біду (вкусив і засміявся).

Дід. Ось тобі туди й сюди ( маже його сажею)
2 хлопець: а дайте і я проскакаю на цім скакунові.

Дід. Пожалуйте, господин-сковородин.

-Діду, діду, я до тебе їду кусать калиту.

Дід.    Не дуже пасуй, коня не попсуй

Діду. Діду. Я кусати калиту хочу.

Дід. – стривай. Лише віхоть вмочу.

-а солодка калита?

Хай скуштує. Хто пита!

Ой, укушу.

-ой,напишу (кусає).

Ну куснув. (сміється)

Дід. А я писнув ( маже його сажею).

2 дівчина. А тепер я, діду. Діду, діду, я їду.

Дід. Куди?

2 дівчина.  До твоєї бороди! (зриває бороду)

Дід. Оце вже, мабуть. І по калиті.
        (Всі хлопці беруть участь у кусанні калити. Паляницю одержують ті, хто вкусить     і не засміється. Всіх хто засміється мажуть сажею.

                         Дівчата смішать хлопців, щоб вимазати їх сажею.)

                              Танець (хлопці з дівчатами)
Господиня: А ми, дівчата, ворожили ще ось як: натягували стрічку. Кожна дівчина Прив’язувала до неї свою нитку. Чия нитка швидше згорить, то та дівчина першою заміж вийде.
13 дівчина: А давайте й ми так поворожимо!
                                           (Ворожать)
14 дівчина: Дівчата, а давайте погадаємо ще на тарілках. Мені бабця розказувала: під тарілку кладеться лялька, перстень, ключ і інші предмети.
13 дівчина: Давайте, я це все під тарілку покладу, а ви не підглядайте. А тепер йдіть і вгадуйте свою долю.
(Мірт – ще походиш в дівчатах, лялька- зрадить милий, ключ – бути тобі господинею, перстень – скоро весілля).
Господиня: Хлопці, дівчата, заколядуймо. Сьогодні вже й колядувати годиться.
(Колядують «Добрий вечір тобі, пане господарю» та « Небо і земля»)
6 хлопець: Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам за стіл багатий. Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.
Дівчата: Ми гуляли, веселились,
Усім весело було.
Вечорниці завершились
І здається все пройшло.
Хлопці: Ні, так просто не проходить,
В серці струночка бринить.
Про шкільні ці вечорниці
Спомин в серці буде жить.
Ведуча: Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам’яті!

 


    

 

                                                                                                            


 

 

doc
Додано
12 травня 2020
Переглядів
218
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку