Андріївські вечорниці

Вчитель. 13 грудня - одне з великих та улюблених свят українського народу - день святого Андрія Первозданного або, як у народі називають, свято Калити. Народні традиції міцно переплелися з релігійними та отак і дійшли до наших днів. Вечір напередодні молодь святкувала як „андріївські вечорниці”. Готувались до них у складчину. До одної господині зносили борошно, крупу, сушені яблука та груші й готували пісну вечерю. Бо ж Пилипівський піст.  Обов’язково пекли калиту - цю найвеличнішу ознаку свята. Печеться калита з прісного тіста у вигляді коржа з отвором посередині. Прикрашається родзинками, маком. Старші дівчата в цей день ворожили на заміжжя: чи скоро їх віддадуть і яким буде майбутній чоловік. Примічали, і якою буде погода.

Сьогодні і ми з вами повернемося трохи в минуле, щоб відчути красу та поезію древніх обрядів. Давайте ж завітаємо до однієї з українських хат, де на нас вже чекають гостинні господарі.

А чи можна до вас, господарі, на свято?

 

Господиня.

 Добрий вечір, любі гості,

Просим до світлиці,

Будемо розпочинати

Наші вечорниці.

 

Господар.

Поспішайте, дівчатонька,

все приготувати,

бо вже пора вечорниці

всім нам починати.

 

Господиня.

Ось наліпим вареничків

Біленьких, смачненьких.

Тай запросим до нас в гості

Хлопчиків гарненьких.

 

Господар.

Щоби вони разом з нами

Гарно святкували,

Андріївські вечорниці

Піснею стрічали.

 

Дівчата допомагають господині і співають пісню „На вулиці скрипка грає”

Чути грюкіт

1д. Ой, там щось грюкнуло!

Господиня. Та це вам почулося, дівчатка.

 

Знову чути грюкіт. Двоє дівчаток ідуть за двері і приводять хлопця, що пручається.

2д. Ви бачили, хотів нам двері зав’язати, щоб ми вийти не змогли.

 

3д. А, так ти нам хотів шкоди наробити?

Хоче вхопити хлопця за вухо.

 

4д. Давайте покараємо його.

 

5д. А як? Що ж йому придумати?

 

6д. (Заносить відро з водою)

Давайте кинемо його у воду.

 

Хл. Дівчатонька, змилуйтеся! Я ж тільки пожартувати хотів. Та я й десятому закажу, тільки відпустіть.

 

7д. От як відгадаєш наші загадки - відпустимо, а як ні -

разом. Кинемо у воду! Так і знай!

 

Хл. Здаюсь, загадуйте.

 

8д. Поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий. Що це?

 

Хл. Сонце, небо і місяць!

 

9д. Ану таку: скорчиться в кішку - розтягнеться в доріжку. Цю - точно не відгадаєш.

 

Хл. Як би не так. Це ж мотузка.

 

10д. А спробуй-но мою відгадати. Складеш - клин, розгорнеш - гриб. Ну, відгадуй, відгадуй.

 

Хл. (падає на коліна) Здаюсь! Дівчатонька, голубоньки, відпустіть. А я вам хлопців приведу.

 

11д. А правда приведеш?

 

Хл. Чесне слово приведу, тільки відпустіть.

 

1д. Дивись, не підведи!

Хлопець виходить. Господиня виходить з калитою наперед.

 

Господиня. Ось погляньте, дівчатонька, яку я вам калиту виробила. А тепер її треба у піч саджати, щоб випеклась. Але перед тим чарівні слова треба проказати, щоб гарно випеклась. Гори, вогонь, ясно! Повторюйте, дівчатка, за мною.

   Разом.

            Гори, вогонь, ясно,

            Спечи нам калиту красну.

            Щоб ми її кусали і горя не знали.

А ти, ..., окропи дорогу Калиті та прикажи, як треба.

 

2д. Водиця-студениця,

      окропи калиті дорогу!

      Від печі до стелі -

Разом. Щоб ми всі були веселі.

 

Господиня саджає калиту в піч.

Господиня. А тепер цією свяченою водичкою я вас трохи вмию, щоб були такі гарні, як калита.

• щоб ти росла гарна та здорова;
• щоб ти вчилась лише на 12;
• щоб ти всюди встигала;
• щоб ти співала, як соловейко;
• щоб ти ніколи горя не знала;
• щоб ти лише радість приносила батькам.

 

Чути пісню „Розпрягайте, хлопці, коней”. Заходять хлопці.

 

1хл. Дівчатка, чи можна до вас?

 

3д. Добрий вечір, любі хлопці,

      просим до світлиці.

      Будемо розпочинати

      Наші вечорниці.

 

2хл. Добрий вечір вам! З Калитою будьте здорові.

3хл. З калитою золотою, з пресвітлим празником!

 

4д. Спасибі, будьте й ви здорові.

 

Господиня. Проходьте, сідайте.

 

4хл. Ага, ага. Будьте здорові, як наші корови.

5д. Що-що? Здрастуйте і ви, якщо кращі не прийшли.

 

5хл. Ой ти ж, чорнобрива, як кропива.

 

Господиня. Та і язички ж у вас, хлопці. Проходьте вже та сідайте.

 

6д. Такі у вас, хлопці, гострі язички. А давайте позмагаємося, хто кого перебалакає.

 

6хл. Давайте, давайте. Цур, я починаю. Чи-чи-чи, сорока, а де ти була?

 

7д. Далеко, далеко. Аж у Гаврила на току.

 

7хл. Що ж ти там робила?

 

8д. Вуздечку плела.

 

8хл. Де ж та вуздечка?

 

Д. На коня накинула.

 

Хл. Де ж той кінь?

 

Д. За ворота пішов.

 

Хл. Де ж ті ворота?

 

Д.  Вода винесла.

 

Хл. А де ж та вода?

 

Д. Півні випили.

 

Хл. А де ж ті півні?

 

Д. На гору пішли.

 

Хл. А де ж та гора?

 

Д. Миші згризли.

 

Хл. А де миші?

 

Д. Коти з’їли.

 

Хл. А де ж ті коти?

 

Дівч. разом.  Сидять у вас на печі, їдять собі калачі. Ось як!

Хл. За те, що ви, дівчатка, такі балакучі і нас перемогли, тримайте від нас гостинця.

Дає торбу з горіхами і цукерками.

 

До печі виходить дівчина, щоб подивитись, чи спеклася калита. За нею підходить хлопець.

 

Хл. Здорова була, красунечко, а як тебе звуть?

 

Д. Як крупи деруть.

 

Хл. Чи ж можна біля тебе постояти?

 

 Д. Про мене, стій хоч до ранку.

 

Хл. То, може, і поговорити з тобою вийде?

 

Д. Про мене... говорила покійниця до самої смерті та все хто знає й що.

 

Хл. Та й зубата ж ти. А чого ти на мене сердишся?

 

Д. Та чого мені на тебе сердитися?

 

Хл. Хочеш, я тобі щось таке розкажу, що тут такого ніхто зроду не чув.

 

Д. Ой-ой-ой! Ніхто-таки зроду. А ти звідки знаєш?

 

Хл. Сорока на хвості принесла. Ось слухай.

Йшов Панас, впав у квас,

Перекинув діжку, виломив ніжку,

Узяв підводу, пішов по воду.

Повіз продавати, та не винесе з хати.

Прийшла Палажка, наварила бражки,

Старий кінь напився тай омолодився.

Пішов запрягати, Панаса поганяти.

Панас впрягся у віз тай пішов униз,

На горі спіткнувся, на дуб навернувся.

Ой чи так, чи не так,

 чи то риба, чи то рак.

 

Д. Ото нагородив! Якась нісенітниця.

 

Хл. Ти дивись, вгадала. Так і є - нісенітниця.

 

Д. Та давайте краще заспіваємо.

 

Хл. А чом би й ні? Давайте.

 

Пісня „Несе Галя воду”

 

Господиня. Скажіть мені, а хтось із вас на народних прикметах знається?

 

Всі. Так. Так. звичайно, знаємо.

 

 Господиня. Тоді скажіть, до чого праве око свербить?

 

Д. Того, кого хотів побачити, думав про нього - побачиш.

 

Господиня. Вірно. А коли ліве?

 

Д. Ой, то погана прикмета: до сліз, кажуть.

 

Господиня. Також вірно. А до чого ж вія випадає?

 

Д. До подарунка, ніби.

 

Господар. А що буде, коли праве вухо горить?

 

Хл. Я чув, що коли праве вухо горить, то хтось тебе дуже хвалить.

 

Господар. А ти звідки про це знаєш? Не чув, щоб тебе хтось дуже хвалив за твою поведінку.

 

Хл. Та, моя бабуся якось мені розповідала.

 

Господар. Ну добре, що запам’ятав. А коли ліве вухо горить? То це до чого?

 

Хл. І моя бабуся розповідала, що то хтось наклепи зводить або оббріхує.

 

Господиня. Бачу, що на народних прикметах ви добре знаєтеся. А чи знаєте ви, що в цей день дівчата ворожили, щоб дізнатися ім’я  хлопця, з яким будеш зустрічатися, або, навіть, ім’я майбутнього чоловіка?

 

Всі. Ні, не знаємо. Розкажіть, розкажіть.

Господиня. Так от. Виходили дівчата на вулицю і питали ім’я першого зустрічного чоловіка. Так і буде звати вашу симпатію.

 

Хл. Поворожіть, поворожіть... От дивлюся я на вас і думаю: всі дівчата такі гарні, але чого ви всі такі вреднющі?

 

Дівч. (разом). Що?  що?

 

Хл. Правду кажуть: від солодкого серця наїсися гіркого перцю.

 

Д. Ото завів! А скільки приказок, прислів’їв придумав народ про красу дівочу, вроду, гарну вдачу. Дівчата, анумо пригадаємо.

 

Д. Гарна дівчина, хоч з лиця води напийся.

 

Д. Гарна дівчина, як у лузі калина.

 

Д. Чорнобрива, білолиця, любо-мило подивиться.

 

Хл. Ох уже і хвастухи. А що ви на таке скажете? Ох і гарна господиня, три городи - одна диня.

Д. А хай тобі грець! То ти так про наших дівчат думаєш? Та у твоїх словах стільки правди, як у решеті води.

 

Хл. Хлопці, дівчата, не сваріться та помиріться. Краще щось заспіваймо разом.

 

Д. А от і не буду миритися.

 

Хл. І я не буду миритися.

 

Хл. (підштовхує хлопця до дівчини) Та миріться швидше, гріх на таке велике свято сваритися.

 

Д. Ну давай помиримся.

 

Хл. Давай!

 

Разом (беруться за мізинці) Мир миром, пироги з сиром, варенички в маслі, ми з тобою красні. Помиримось.(вклоняються один одному)

Д. А тепер  заспіваємо. Дівчата, починайте.

 

Пісня

 

Хл. Дівчата, а чи готові вже ваші вареники? Пригощайте вже.

 

Д. Який прудкий! Ми ще в головну гру сьогодні не грали.

 

Хл. То давайте тоді калиту.

 

Господар. Поки дівчата винесуть та підвісять калиту, я вам всім умови гри нагадаю. Хто вкусить і не засміється - тому минеться. А хто буде реготати - того наш писар буде сажею писати. До того ж тільки кусати, руками не чіпати. Всі зрозуміли?

 

Разом. Зрозуміли, зрозуміли!.

 

Господиня (вносить калиту). Ось який гарненький корж.  А пахне як! Так і хочеться вкусити! А писар вже готовий?

 

Один із хлопців переодягається в писаря. Одягає вивернутий кожух, бере щітку з сажею в казані і сідає під місцем, де буде підвішена калита.

 

Писар. Готовий!

 

Господиня. Ой калита, калита,

                    Із чого ж ти вилита?.

                    Ой я із жита сповита,

                    Ой я сонцем налита,

                    для красного цвіту,

                    по білому світу.

 

Калиту підвішують стрічкою.

 

Хл. Нехай спочатку дівчата спробують, а тоді вже ми.

 

Д. Давайте я першою до сонця калити поїду.

 

Господар. Тоді маєш коня.

 

Вручає коцюбу. Дівчина кладе рогач та коцюбу навхрест.

 

Д. Яку пісню мені заспіваєте? Давайте хоча б „Грицю, Грицю”

 

Пісня. Дівчина скаче.

 

Хл. Молодець, тепер сідлай коня.

 

Д. (сідає на коцюбу) Дозвольте заїхати до хати.

 

Хл. Заїжджай, але що ти робитимеш в ній?

 

Д. Їду, їду калиту кусати.

 

Писар. Я буду писати.

 

Д. А я вкушу!

 

Писар. А я впишу!

 

Хл. Ти дивись, замок на губи повісила та ще й киває головою, як ведмідь у Спасівку.

 

Хл. Покосом, покосом, тай у помийницю носом.

 

Дівчина сміється і писар обмазує її сажею.

 

Д. Вам смішки, а ви самі спробуйте.

 

Д. А от і спробую. Діду, діду, калиту кусати їду.

 

Писар. Звідки ти?

 

Д. З Колитви.

 

Писар. А документи маєш?

 

Д. Ось паспорт. (показує)

 

Писар. Все ніби в порядку. А чого ти хочеш?

 

Д. Калити.

 

Писар. А не боїшся чорноти?

 

Д. Ні! Не боюсь!

Писар. Тоді присядь.(Дівчина присідає і писар обмазує її сажею) Оце тобі за те, що всуху, без пісні їхала калиту кусати.

 

Хл. А тепер я поїду калиту кусати.

 

Хл. А я хотів би за писаря побути.

 

Хл. Прошу мені заспівати.

 

Пісня.

 

Д. Славно відскакав, не підведи.

 

Хл. Їду, їду калиту кусати.

 

Писар. Ти хто?

 

Хл. Я - Коцюбенко. А ти хто?

 

Писар. Я - Калитенко. Ти звідки?

 

Хл. З Потуторова.

 

Писар. Що хочеш від нас?

 

Хл. Калиту кусати.

 

Д.  А як її звати?

 

Хл. Сонячна звати.

 

Писар. Коли ніч від нас відійде?

 

Хл. Лишень сонце зійде.

 

Писар. Чи зумієш калиту кусати?

 

Хл. І вмію, і знаю, і коником доскакаю.

 

Д. Хіба ж це кінь? Це ж шкапа, ледве на ноги зіп’ята. Вислогуба і беззуба.

 

Хл. Діду, діду, я на коцюбі їду.

 

Писар. А що везеш?

 

Хл. Міх.

 

Писар. А що в міху?

 

Хл. Сміх.

 

Писар. То засмійся.

Хл. Нема чого реготати, якщо хочеш калиту кусати.

 

Разом. Один, два, три.

 

Хлопець підстрибує і кусає.

 

Д. Ого, який молодець. Та і спритний же який.

 

Писар(знімає калиту і віддає її дівчатам) Калитники - житники, славно дбайте, сонце красне калиту прославляйте.

 

Д. Калита, калита, солоденька була. Як ми її з’їли - до сонечка полетіли.

 

Вбігає Антипко.

 

Антипко. І я, і я хочу калити!

Господар. А чи ж зможеш наші загадки відгадати?

 

Антипко. Зможу!

 

 Господар. Що у світі найсильніше?

 

Антипко. Вода.

 

Хл. Вірно. Що у світі найшвидше?

 

Антипко. Світло.

 

Хл. І це вірна відповідь. А скільки у небі зірок?      

 

Антипко. Як у морі піску.

 

Хл. Ти бачиш? А скільки ж у морі піску?

 

Антипко.  Як на Землі трави.

 

Хл. О, як викрутився. А скільки ж на землі трави?

 

Антипко. Як проміння у сонця.

 

Д. А скільки проміння у сонця?

 

Антипко. Як думок у людини.

 

Пригощають калитою.

От дякую, що і мене пригостили. А я вашим Андріям  гостинці приніс. Але нехай їх виграють. Виходьте наперед. Я зав’яжу вам очі, а гостинці розкладаю на підлозі. А зараз розкручу вас. Хто перший їх збере, той і матиме.

 

Поки хлопці шукають цукерки, Антипко сам їх швидко збирає.

 

Антипко. Ха-ха-ха! Ти бачиш, подумали, що я віддам їм гостинці. От смішні.

 

Господар. Ану геть звідси, Антипку, якщо не вмієш гратися!

 

Антипко. Йо-ой! Я більше так не буду.

Роздає хлопцям по цукерці, а решту ховає у кишеню.

 

Господиня. Послухайте, ми ж сьогодні Андріїв ще не поздоровляли. Зі святом вас, Андрії, Андрійовичі та Андріївни! Нехай ніколи не гасне вогонь у ваших серцях на добро та радість людям!

 

Господар. А всім, хто прийшов на наше свято, многії і благії літа.