Михайлюк Аліна,
402 група
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
7 КЛАС
Тема: Андрій Малишко – поет-співець.
Мета:
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Обладнання: мультимедійна дошка, портрет, світлини, музичний супровід.
Хід уроку
Україно моя, мені в світі нічого не треба,
Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти.
Андрій Малишко
Слово вчителя. «Малишко – поет-співець не тому, що й вірші писав, і прочуло співав, а тому, що його поетичне слово співуче», - так писав про Андрія Самійловича його друг, письменник Юрій Смолич.
Слово вчителя. Український народ – це народ пісенний. Хто ж не любить пісню? Давайте пригадаємо, а що ж таке пісня? Пісня – це жанр писемної поезії, призначений для співу. А які народні пісні ви знаєте? Багато авторських пісень так полюбилися українцям, що стали народними.
Рубрика «Це цікаво». Слова до “Ніч яка місячна” написав відомий український поет Михайло Старицький. Пісню «Ой у лузі червона калина» створив відомий поет та режисер Українського театру “Руська бесіда” Степан Чарнецький у 1914 році. Нещодавно історики дізналися ймовірних авторів пісні «Лента за лентою» – Микола Сорокаліта (слова) та Василь Заставний (музика).
До цього списку ми додамо відому «Пісню про рушник» Андрія Малишка, з історією створення якої ми сьогодні познайомимось.
Слово вчителя. Вдома ви мали виконати дещо творче, але легке завдання: за бажанням намалювати ваших матерів або бабусь. Ці роботи нам знадобляться для наступного уроку.
Слово вчителя. Тема нашого уроку звучить так: Андрій Малишко. Життєпис та пісенна творчість. Ми повинні ознайомитися з життєвим і творчим шляхом А. Малишка; охарактеризувати його пісенну творчість; проаналізувати «Пісню про рушник» та «Чому сказати й сам не знаю?».
Дещо про життєпис Андрія Малишка.
Слово вчителя. «Переді мною був молодик, трохи, може, приземкуватий, але широкий, кремезний в плечах і грудях…Малишко співав, акомпонуючи собі на баяні. Його вузькі очі то мрійливо мружилися, то раптом широко розпанахувалися, війнувши густими віями», - таким бачили Андрія Малишка друзі, зокрема Юрій Смолич.
У південно-західній частині селища Обухів, що на Київщині, у невеличкій садибі з діда-прадіда мешкають Малишки. Чоботарським ремеслом прославився дід Микита і три його сини — Микита, Самійло та Гнат. Сім’я Самійла Малишка, у якій народився майбутній поет, була великою: батько з матір’ю, бабуся і одинадцятеро дітей. Клаптик землі, який дістався у спадок Самійлові Микитовичу, та незначні доходи сільського шевця не завжди могли прогодувати сім’ю. Тому інколи доводилось йому йти на заробітки в каховські степи, у далеку Таврію. А був Самійло Малишко кремезний, суворий, мовчазний, з пишними козацькими вусами, чим нагадував Андрієві козака Мамая. Із особливою ніжністю згадував письменник свою матір, Івгу Остапівну, по-вуличному Базилиху: «Як живу, бачу я свою матір Івгу-Базилиху — сині, задумливі і повні живого народного розуму очі. Вечорами, сидячи біля куделі, вона співала тихенько і протяжно, і ці пісні врізались мені в пам’ять на все життя». Мати поета була родом з бідної селянської сім’ї, де шматок хліба заробляли і дорослі, й діти. У ніяких школах вона не вчилась, зате природа наділила її гострим розумом, чудовою пам’яттю і добротою. Любила Івга Остапівна і гарно вдягнутися: мала декілька вишитих сорочок, намисто і навіть срібний хрестик, який цінувала як найбільший скарб. Пізніше часто бувала в письменницькому товаристві, серед друзів сина, але своїм розумом не поступалася ні перед ким. Мати для Михайлика була ідеалом людини. Вона була й джерелом його творчого натхнення. Читати навчився рано від старших братів Василя і Петра. Коли виповнилося йому вісім років, разом з іншими однолітками пішов у перший клас. З домашнього полотна мама зшила синові торбинку, у якій носив книжки. Андрійкові підручники, як згадує сестра Галя, завжди були чистенькі й охайні, і кожен учень хотів їх потім одержати. Тільки-но Малишко навчився писати, як відразу почав піддавати «обробці» мамині пісні. Дуже йому не хотілося, щоб у них був сумний кінець. «Чорний 4 ворон опівночі виклював козацькі очі»,— закінчила співати ненька. Хлопчик переробив пісню на свій лад: «Чорний ворон опівночі не клює козацькі очі». Навіть батько здивувався: «Ти послухай, стара, що він ото вигадує. Ну й чудна, їй-богу, дитина!» Так починалося Малишкове віршування. Від старенького брата Василя ще зовсім малим Андрій навчився грати на гармонії. Василь брав його з собою навіть на весільні гуляння. А коли підріс, то підміняв у весільних музик бубнаря, іноді довіряли йому на якусь годину замінити й основного гармоніста. Отут-то і вбирала Малишкова пам'ять народний пісенний розмай. А коли Андрій з Василем починали співати, то не можна було не заслухатись... Андрій Малишко видав понад сорок книг, створив понад сто пісень, до яких іноді й сам писав музику. Любив поливати сад, від порога й до воріт насіяв чорнобривців, любив життя...
Історія створення «Пісні про рушник».
Слово вчителя. Андрія Малишка називають поетом-піснярем. Найкращою з-поміж Малишкових пісень, а може, й найпопулярнішою, в повному розумінні слова народною піснею, якій судилося довгі роки життя, є «Пісня про рушник». Пісня перекладена 35 мовами світу. Вірш «Пісня про рушник» вміщений у збірці «Серце моєї матері»(1959). Написана пісня у 1959 році до кінофільму «Літа молоді». Композитор Петро Майборода написав музику до вірша поета. Створена ця пісня на міцній народній основі. З народної творчості взято й сам рушник вишиваний.
Декламування вчителем «Пісні про рушник».
Прослуховування «Пісні про рушник».
Слово вчителя. А тепер послухаймо «Пісню про рушник» у виконанні чудової американської співачки, українки за походженням Квітки Цісик.
Рефлексія на твір.
Чи знайомі ви були із поезією до сьогоднішнього уроку?
Які емоції у вас викликає «Пісня про рушник»?
Які зорові образи виступають в уяві?
Як ви гадаєте, що символізує рушник у поезії? ( материнська любов, ласка, благословіння – оберіг для сина).
Історія рушника.
Один з учнів заздалегідь мав провести пошукову роботу та дізнатися, що означає рушник для українського народу, про що може розповісти той чи інший орнамент. Про це учень у межах 2-3 хвилин розповідає класу.
Інтерактивна гра «Мікрофон».
Спробуймо визначити тему поезії. Чи не здається вам, що все ж пісня ця не про рушник, а про матір? (Учитель дає учням ручку як уявний мікрофон, й діти по черзі висловлюють свої думки. Той, хто тримає ручку, має право міркувати, а інші в той час не можуть його перебивати.)
Декламування вчителем поезії «Стежина».
Прослуховування пісні «Чому сказати й сам не знаю».
Слово вчителя. Платон Майборода написав музику до цієї не менш відомої поезії «Чому сказати й сам не знаю...», більш знаної під назвою «Стежина». Прослухаймо пісню у чудовому виконанні народного артиста України Дмитра Гнатюка.
Стає зрозуміло з високого рівня емоційності автора, що він дуже давно не бував удома, а тому настільки чутливо згадує стежину до рідного дому. Стежина символізує довгоочікуваний шлях додому, бажання нарешті опинитися серед рідних людей і тугу за рідним домом. Це теж досить сильний образ, він заслуговує всілякої поваги.
Інтерактивна гра. Допоможіть Дмитрику потрапити додому, для цього заповніть таблицю.
Тема твору |
|
Ідея |
|
Епітети |
|
Метафори |
|
Чи сподобався вам урок? Що нового ви дізнались? Що було цікавого? Чи сподобалась вам творча постать Андрія Малишка?
Вивчити напам’ять один із віршів Андрія Малишка: «Пісня про рушник» або «Стежина».
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ