Архітектура міст-полісів Північного Причорномор'я

Архітектура міст-полісів Північного Причорномор’яstyle.colorfillcolorfill.type

Грецькі поліси, виникнувши на теренах Північного Причорномор'я, становили завершальний етап "Великої грецької колонізації", яка відбувалась в VTI-VI ст. до н.е. на теренах узбережжя Середземного, Мармурового, Чорного морів.

Величезне за своїми масштабами переселення греків відбувалося в умовах інтенсивного зростання міст-полісів, розвитку сільського господарства, різних ремесел та торгівлі і було обумовлене різними причинами економічного і соціально-політичного характеру.

Сьогодні можемо більше сказати про черговість виникнення цих міст. Близько середини VII ст. до н.е. в Північно-Західному Причорномор'ї засновані два поселення — Істрія у Подніпров'ї та Борисфен на тодішньому півострові Назви окремих міст зазнали певної трансформації. Наприклад, Ольвію в античному світі називали Борисфен. Справа в тому, що слово "оль-вія" означає "щаслива". З такою назвою в Середземномор'ї виникло 11 міст, тому їм давали додаткові назви, хоча ольвійці монети свого міста випускали під назвою "ольвія". Будівничі намагались при плануванні міст надавати їм характерних засад грецьких митрополій. Тобто у Пантікапею функціонували акрополь — де зосереджувалась політична влада; агора, де здійснювалося політичне керівництво й відбувались економічно-ділові трансакції; теммеиоси, де зосереджувалися сакральні споруди; хора, де зосереджувались функції приміських і господарських чи постачальних частин міста, тощо.

Борисфен У побудованому наприкінці VII—початку VI ст. до н.е. поселенні Борисфен на тодішньому півострові Березань простежуються два види забудов — напівземляні та наземні споруди зі сирцю та каменю. Найпоширеніші овальні, прямокутні із заокругленими кутами, трапецієподібні житла розміром від 6 до 18 м2, заглиблені на 0,7-0,9 м. Збереглися врізані у материк сходи у вигляді двох чи трьох сходинок, залишки ватри, домашні вівтарики, різні заглиблення у ґрунті, що слугували опорами для дерев'яних конструкцій або амфор. Покриття будівель були двосхилими або кулеподібними — залежно від форми будівлі.

грецьке поселення на острові Березань. Борисфен(Борисфеніда) – це грецьке поселення на острові Березань, найдавніша в Північному Причорномор'ї айпокія, заснована грецькими переселенцями у другій половині VI ст. до н. е.. На певній стадії свого розвитку це поселення було полісом, який згодом був перенесений до поселення, що одержало назву Ольвія. В 1 половині VI ст. до н. е. на берегах Березанського лиману виникають численні невеликі поселення, котрі становили сільську округу Борисфеніди

Починаючи з останньої чверті VII ст. до н. е. Борисфеніда входила до складу Ольвійської держави й загинула разом з Ольвією. Площа населення, що збереглася, становить близько 10 га. Місто в окремих своїх районах мало прямокутне планування. Розкопано залишки апсидального храму, некрополь V ст. до н. е. Ранні культурні шари Борисфеніди багаті на знахідки грецького посуду.

ОЛьвія. Розташована на правому березі Південно-бузького лиману. Рельєф місцевості зумовив форму міста у вигляді неправильного трикутника. Єдиної точки зору на дату заснування Ольвії до цих пір нема. Більшість істориків схиляється до заснування Ольвії на рубежі VII-VI ст. до н. е. чи в першій половині VI ст. до н. е. вихідцями з району Мілета і що проіснувала вона до середини III ст.

Топографічне Ольвія складалася з трьох частин - Верхньої, Терасної та Нижньої. Остання вже після загибелі міста була зруйнована водами лиману. На етапі розквіту наприкінці IV-III ст. до н. е. Ольвія займала територію площею близько 55 га, чисельність її мешканців становила близько 20 тисяч.

Калос-Лімен. Калос-Лімен (у перекладі з грец. - «Прекрасна гавань») - античне місто, залишки якого розташовані на північній околиці сучасноЇго міста Чорноморське в північно-західному Криму, на скелястому мису південно-східного узбережжя Ак-Мечетської бухти, в безпосередній близькості від міського пляжу. Калос Лімен був заснований греками в IV в. до н. е. Місто площею близько 4 гектарів оточувала кріпосна стіна з чотирикутними баштами.

Навколишні землі були розмежовані на наділи. В Калос-Лімені ведуться успішні археологічні розкопки. Відкриті залишки давньогрецької фортеці, будинків. Повністю розкопані центральні міські ворота і основна магістральна вулиця, вимощена плитами, на яких збереглися сліди від возів. З 1997 р територія античного поселення Калос-Лимена оголошена історико-археологічним заповідником.

Пантікапей. Пантікапе́й (грец. - рибний шлях) — давньогрецький поліс, що існував на місці сучасної Керчі; столиця Боспорського царства. Деякі давні джерела стверджують, що в Пантікапеї народився Геракл — легендарний прабатько скіфів. Пантікапей був заснований у 1-й половині VI століття до н. е. переселенцями з Мілета та інших центрів Давньої Греції. Розквіт Пантікапея припадає на V — початок III століття до н. е., коли він був найбільшим ремісничим і торговельним центром Північного Причорномор'я. Площа Пантікапея дорівнювала близько 100 га. На вершині гори Мітрідат був акрополь з храмами Аполлона та палацами правителів Боспору.

Херсонес. Херсоне́с Таврі́йський (дав.-грзначить «півострів»), за середньовіччя Херсон, у слов'янських джерелах Корсунь) — старогрецьке місто-держава в південно-західній частині Криму (у межах Севастополя). Був заснований 422–421 рр. до н. е. грецькими вихідцями з Гераклеї Понтійської як грецька колонія на північному узбережжі Чорного моря і за античної доби став важливим торговельним, ремісничим і політичним центром південно-західного узбережжя Криму

Херсонес розміщений у південно-західній частині Криму, біля Карантинної бухти в межах сучасного міста Севастополя. Найдавніші археологічні знахідки в Херсонесі — уламки чорнофігурної кераміки — датуються VI століттям до н. е. За свідченням Страбона, поряд з Херсонесом Таврійським знаходилося інше місто, яке Страбон називає Давній Херсонес, що, можливо, дало назву для Херсонеса Таврійського. Уже через століття після заснування територія Херсонесу охоплювала весь півострів, що лежить між Карантинною і Пісочною бухтами (в перекладі з грецької «Херсонес» якраз і означає півострів).

Керкінітида. Керкінітида (грец. Κερκινίτις) — давньогрецьке місто що існувало з V по II століття до н. е. на території сучасної Євпаторії. Керкінітиду заснували в кінці VI століття переселенці з Іонії. Місто існувало як самостійний поліс. Вело торгівлю з іншими грецькими містами (Херсонесом, Ольвією, Гераклеєю), скіфами. Жителі міста займалися торгівлею, рибальством, ремеслами.

. Міські ансамблі створюються за архітектурними зразками, які прийшли з метрополії. Це були будівлі за ордерною системою, оформлені колонадами з капітелями, фронтонами, фризами, декоративними статуями, рельєфами на античні теми. Жодне з античних міст Північного Причорномор’я не збереглося. Найдовше проіснував Херсонес Таврійський (у XIV ст. місто знищили татари). Культура цих міст, архітектура та скульптура опосередковано вплинули на подальший розвиток українського мистецтва.