Презентація "У світі антчності"

Мистецька скарбничка Скульптура ( з латинської вирізаю, висікаю ) - вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну форму і виконуються з твердих або пластичних матеріалів – кістки, дерева, каменю (мармуру, граніту), металу(бронзи), гіпсу, глини, воску тощо.

Монументальна скульптура (пам'ятник, монумент) пов'язана з архітектурним середовищем, вирізняється значущістю ідей, високим рівнем узагальнення, великими розмірами. Види скульптури за призначенням Пам'ятник Богданові Хмельницькому (Київ)

Види скульптури за призначенням Монументально-декоративна скульптура Виконує функцію художнього оформлення будівель, парків, вулиць, майданів міст. Скульптура панянки «Євгенії Прунмайер». Автор – Володимир Оврах. Вінниця

Станкова скульптура Не залежить від середовища, має розміри, близькі до натури чи менші, і конкретний поглиблений зміст. Види скульптури за призначенням

Скульптура малих форм (не більше метра заввишки). Твори цього виду мистецтва призначені для прикраси побуту. Вони можуть затишно розташовуватися на письмовому столі, книжкових полицях, підвіконнях, серед інших предметів домашньої обстановки і також бути експонатами виставкових залів. Види скульптури за призначенням

Види скульптури за формою КРУГЛА СКУЛЬПТУРА Вільно розташовується у просторі й вимагає кругового огляду. Це статуї (сидяча, стояча), скульптурні групи, статуетки, торси, напівфігури, погруддя, бюсти та ін. РЕЛЬЄФ Зображення на площині, яке споглядають з однієї сторони. Горельєф-високий Барельєф-низький Контррельєф-заглиблений

Найбільш ранні скульптурні твори, що збереглися до наших днів, належать до архаїчної епохи. Це куроси — статуї оголених атлетів чи богів та кори — жіночі фігури в одязі. Вони вирізняються статикою, симетричністю, скованістю поз. Куроси демонструють практич-но ідеальну симетрію у всіх анатомічних частинах тіла, зведених до простих геометрич-них форм. Курос і кора. VI ст. до н.е.

Непересічним явищем у культурі античності була хрисоелефантинна скульптура, яка потребувала значних матеріальних ресурсів і коштовних та екзотичних матеріалів — рідкісної деревини, золота, слонової кістки. Така статуя складалася з дерев’яного каркаса, на який прикріплювали пластини зі слонової кістки (для зображення неприкритих одягом частин тіла) та карбованого золота (для зображення одягу, зброї, волосся). Відомими хрисоелефантинними статуями були роботи Фідія: Афіна Парфенос для Парфенона і Зевс для храму в Олімпії. ХРИСОЕЛЕФАНТИННА СКУЛЬПТУРА Статуя Зевса Олімпійського Афіна Парфенос

Статуя «Дискобол» — перша класична скульптура, що зображує людину в русі. Талановитий скульптор Мірон утілив образ спортсмена, який приготувався метнути диск. Цікаво, що «Дискобол», нарівні з кільцями, є офіційним символом Олімпійських Ігор. Цим знаком як би підтверджуються античні корені цього спортивного змагання.

Поліклет зображував атлетів переважно в стані спокою. Прикладом є статуя «Доріфор», яку вважали еталоном чоловічої краси й іноді називали «Каноном Поліклета», оскільки в теоретичній праці з такою назвою скульптор виклав закон ідеальних пропорцій чоловічого тіла. Легко помітити, що частина тіла перебуває в спокої, а інша напружена. Це поєднання виглядає настільки природним, що списоносець здається живим. «Доріфор». Скульптор Поліклет

Одним із найвеличніших шедеврів доби еллінізму є збережена до наших днів мармурова статуя богині перемоги Ніки Самофракійської. Вона була споруджена на острові Самофракія приблизно в 220 — 190 рр.до н. е. на честь перемоги родоського флоту. Ім’я скульптора невідоме — ймовірно, він походив з Родоса. Виявив дорогоцінну знахідку французький археолог і консул Шарль Шампуазо. Статуя, яку він знайшов, не мала голови і рук, а також одного крила. До речі, руки Ніки намагалися відновити, але з ними вона виглядала не такою прекрасною. А відсутнє крило відновили з гіпсу за прикладом цілого крила. Ніка Самофракійська

Статуя Афродіти Мілоської (II ст. до н. е.) — ще один шедевр мистецтва елліністичної епохи. Прекрасно збережену скульптуру вродливої жінки з білосніжного мармуру знайшли в 1820 році на острові Мілос, який тоді належав Туреччині. Як свідчить напис, автора твору звали Агесандр чи Александр — точно встановити не вдалося, бо кілька літер стерлося. Це цікаво! Поширена думка, що ця статуя зображує грецьку богиню любові і краси. Але греки називали цю богиню Афродітою, а Венера – римська назва.

Скульптурна група «Лаокоон»— три фігури, які відчайдушно намагаються звільнитися від смертельних обіймів змій. Твір виконали родоські майстри Агесандр, Афінодор та Полідор за сюжетом одного з міфів про Троянську війну. Скульптура є лише мармуровою копією другої половини 1 століття до н. е. Оригінал був зроблений у бронзі 200 р. до н. е. у Пергамі і не зберігся.

Станкова скульптура Станковій скульптурі, на відміну від монументальної, більше притаманні тонка психологічна характеристика і ретельне зображення форм. В античному мистецтві ці особливості якнайкраще втілились у скульптурних портретах епохи Римської імперії. Простота, реалістичність та яскрава індивідуальність таких портретів, імовірно, були зумовлені прагненням римлян зберігати вдома бюсти предків не як мистецькі твори, а як матеріальне втілення родовідної пам’яті. Щоб надати своїм роботам більшої виразності, римські скульптори почали вирізувати зіниці, а іноді й вставляти шматочки гірського кришталю. Цікаво, що до римлян такі прийоми майже ніхто не використовував. Портрет сіріянки, невідомої дами середини II ст. н.е.

ЖИВОПИС АНТИЧНОСТІ В античності зародилися принципи світлотіні, своєрідні варіанти лінійної і повітряної перспективи. Поряд з міфологічними створювалися побутові та історичні сцени, пейзажі, портрети, натюрморти. Антична фреска (на багатошаровій штукатурці з домішкою мармурового пилу у верхніх шарах) мала блискучу, глянсувату поверхню. Давньоримська фреска (Мінерва та Юнона з Гераклом на Олімпі) Неабияких висот римляни досягли в мистецтві мозаїки, створюючи картини з великої кількості дрібних кольорових камінчиків. Купідон верхом на дельфіні. Римська мозаїка IIIст.

Вражаючу мозаїку знайшли у Турції (місто Зеугма). На ній зображено дев'ять муз з покровителькою Калліопою в центрі. Імена муз написані грецькою мовою. У II ст. до н. е. по музах просто топталися: мозаїка прикрашала підлогу у найбільшій кімнаті розкішної вілли. Це цікаво!

Амфора - горщик з двома, як правило, вертикальними ручками, в них просовується дві дерев'яні палиці і носили її удвох, якщо амфора була велика і важка. В амфори наливали вино і воду, в них зберігали і перевозили зерно, вони могли бути найрізноманітні-ших розмірів. ВАЗОПИС

Чорнофігурний стиль – один із основних у декоруванні античних ваз. Чорні фігури та орнаменти чіткими силуетами вирізнялися на природному червоному тлі глини. Для передачі дрібних деталей чорну фарбу зішкрябували до кольору поверхні. Основними центрами цього стилю був спочатку Коринф, потім – Афіни, а особливої популярності він набув близько VI ст. до н.е. (хоча існують зразки, датовані ще ІІ ст. до н.е.)

Червонофігурний стиль з’явився приблизно в 530 р. до н.е. в Афінах і проіснував до кінця ІІІ ст. до н.е. Художники почали зафарбовувати чорним кольором тло, залишаючи фігури в кольорі самого виробу й домальовуючи деталі.

КАНФАР - чаша для вина. ОЙНОХОЯ - глечик для води або вина. КРАТЕР - посудина для змішування вина з водою. ГІДРІЯ - посудина для води. ЛЕКІФ - посудина для масла, пахощів, ритуальний посуд. СКІФОС - велика чаша для вина. Греки пили вино, розбавляючи його водою, пити нерозбавлене вино вважалося поганим тоном і називалося «пити по-скіфському». 7. КІАФ - черпак для розведеного вина. 8. КІЛІК - найпоширеніша чаша для вина 9. ПЕЛІКА - посудина для зберігання Завдання-гра Спробуйте пантомімою зобразити свою посудину. Клас вгадує його назву.

Давньогрецьке ювелірне мистецтво витримало випробовування часом і стало однією славною сторінкою в історії античного мистецтва. Стародавні майстри використовували золото, срібло та їх сплав – електр і оздоблювали ювелірні вироби багатим та вишуканим декором. ЮВЕЛІРНЕ МИСТЕЦТВО Діадема з рельєфним зображенням голови Геліоса. Стародавня Греція Сережки.Стародавній Рим

Вистави відбувалися на круглому майдані — орхестрі. Глядачі розміщалися навколо орхестра на пагорбах просто неба. Актори (тільки чоловіки) виступали в масках, які відображали душевний стан і настрій персонажа. Щоб стати вищими, вони носили спеціальне взуття — котурни. Гру акторів супроводжував хор. АНТИЧНИЙ ТЕАТР Котурни маски

Музику і танці в Стародавній Греції виконували під час народних свят, зокрема на честь бога Діоніса. Естетика, мистецтво, гра на інструментах були важливими складовими освіти й виховання громадянина. Поети — аеди — співали свої вірші й гімни, акомпануючи собі на лірі або кіфарі. Серед духових інструментів набули поширення сиримга (флейта пана) і авлос (подвійний гобой). Музична культура Риму зазнала впливу грецьких митців, проте стала розважально-видовищною. МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО Гра на авлосі. Зображення на давньогрецькій вазі Бродячі музиканти. Римська мозаїка

Римлянам належить винахід водяного органу — гідравлоса.

Мода античності Визначальною рисою античної моди було те, що одяг не кроїли і не зшивали: тканину при-збирували вертикаль-ними складками, вигідно підкреслюючи природні лінії тіла, і скріплювали застібками. Найбільшого поширення набув хітон – подібний на сорочку одяг, скріплений на плечах і підв’язаний поясом. Короткі хітони носили простолюдини, воїни і молодь, а довгі – жінки, люди похилого віку й аристократи.