АРТ-ТЕРАПІЯ – ЯК КРЕАТИВНИЙ МЕТОД ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО НАВЧАННЯ РОЗВИТКУ ТА СУПРОВОДУ ОБДАРОВАНОЇ ОСОБИСТОСТІ

                 АРТ-ТЕРАПІЯ – ЯК КРЕАТИВНИЙ МЕТОД

             ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО НАВЧАННЯ

 РОЗВИТКУ ТА СУПРОВОДУ ОБДАРОВАНОЇ ОСОБИСТОСТІ

                                                               ЯЩИШИН Тетяна Іллівна

                                                               ТОКЕКШМ

                                                               Тернопільська обласна комплексна    

                                                              експериментальна комунальна

                                                              школа мистецтв

                                                              <tetyanail@mail.ru>

    Початок ХХІ століття захопив людство прогресом науки та техніки, новітніми інформаційними технологіями, а разом з ними й стресами, болем, страхом за майбутнє наше й наших дітей…

     Сьогодні суспільство все більше починає розуміти, що його основи закладаються у дитинстві, а найбільш цінний його здобуток – це психічне здоров’я дитини , її неповторний індивідуально-творчий потенціал.

    Обравши гуманізм за основу свого розвитку, педагогічна наука виділяє для себе низку актуальних сучасних напрямів виховного процесу: інтенсивно розробляється питання економічного, екологічного, гендерного, соціального та духовного виховання майбутнього носія людської культури.

      Розвиваючи новітні технології навчання та виховання, наша педагогіка часто обходить найголовніше питання – питання БУТТЯ ДИТЯЧОЇ ДУШІ!

     Емоції та почуття, що їх переживає дитина «тут і зараз», незалежно від наших правильних «дорослих повчань» та виховних намірів, розкладу занять та запланованих заздалегідь заходів, живуть за власними законами й вимагають свого визначення!

   Дивно! Але важко знайти сьогодні у планах занять, які складає вихователь або вчитель, готуючись до зустрічі з малюками, такі першочергові завдання, як «створити атмосферу любові та поваги до дитячої душі», або «формувати у кожній дитині позитивне ставлення до процесу навчання», або «працювати в умовах психологічного комфорту», «підтримувати дитячу радість пізнання», «формувати почуття насолоди від навчання» тощо.

    Сучасне суспільство все більше потребує творчої особистості, яка має високий рівень адаптації і самореалізації, проектує своє майбутнє, свій шлях, ставить перед собою чіткі завдання самовиховання, самовдосконалення та самоосвіти.

       Креативність є характерною ознакою творчої людини, яка здатна за власною ініціативою реалізувати свій потенціал, з вибором відповідних способів. Це потребує зміни педагогічного супроводу, спрямування його на розвиток креативного середовища в освітній установі.

      Змінюється вектор педологічного супроводу, спрямованого на створення креативного середовища освітньої установи. Саме середовище вибудовується навколо інтересів дитини та виконує функцію адаптації школи до індивідуальних особливостей і суб'єктивних потреб учнів.

Педагогічний супровід учня може здійснюватися  у двох варіантах:

-         загальногруповому;

-         індивідуально-особистісному.

У першому варіанті створення креативного середовища забезпечується системою «вчитель-учень», де на основі засвоєних знань переважають діалогічні форми роботи.

    Компоненти креативної особистості: мотиваційний, інтелектуальний, емоційний та комунікативний. Для розвитку їх необхідно розширяти рольовий простір кожного учня та включати його в різноманітні види діяльності, які забезпечують йому творчу самореалізацію та створюють досвід соціальних відносин.

Використовуючи педагогічні технології формуємо інноваційну особистість, якій притаманні:

- внутрішня свобода (ситуації вибору, яка стимулює пізнавальний інтерес «Хочу все знати», почуття відповідальності та власної значимості);

- стабільність та стресостійкість - це керування  емоціями (відчувати настрій інших, протистояти стресам, вміти переборювати відчуття страху, сорому);

- адекватна самооцінка (саме вона формується та змінюється протягом усього шкільного життя. Особливо нестабільним є підлітковий вік).

У практиці розвитку креативної особистості в процесі отримання освіти педагоги рекомендують:

-   свідомо експериментувати з новими формами організації занять, здійснюючи пошук методів максималізації підтримки, яку члени колективу надають один одному в творчому плані;

- намагатися створити у колективі атмосферу взаємодії та взаємного стимулювання до висунення ідей;

-   розширювати участь і підвищувати зацікавленість кожного члена колективу у творчому процесі;

- постійно підкреслювати важливість оригінальних рішень в будь-яких предметних галузях;

-     використовувати повноцінні проекти та завдання для тренувальних завдань;

-  створити атмосферу постійного пошуку та припливу проблем (завдань). Один із проявів креативності-не лише здатність оригінально вирішувати проблемами, але й здатність знаходити нові;

- Знаходити можливість заохочення нових думок та ідей, конструктивної критики;

-   позбавлятися стереотипів і позбавляти від них інших, позитивно реагувати на запропоновані ідеї, заохочувати ідей;

-   накопичувати ідеї, неприйняті для вирішення конкретної задачі (вони можуть знадобитися), пошук сфери застосування цих ідей;

-   надавати максимальну свободу в процесі творчості;

- розробити разом з колективом рейтингову систему оцінювання творчого (та/або креативного) внеску, заслуг і кінцевих результатів;

-  заохочувати аналіз успішного або неуспішного досвіду вирішення проблем;

-  розвивати та заохочувати взаємодію між групами, які паралельно вирішують власні задачі та розробляють власні проекти;

- підтримувати та допомагати в розширенні інформаційно-комунікативних каналів для отримування необхідних даних і знань.

     Ефективними методами роботи креативного навчання – є застосування на уроках арт-терапевтичних вправ. До них належать методи, що у традиційному розумінні є інтуїтивними: педагогічні методи учня, який виконує роль вчителя тощо. Такі методи спираються на нелогічні дії учнів, що мають інтуїтивний характер.

      Інший вид креативних методів навчання базується на використанні алгоритмічних приписів та інструкці. Їхня мета-побудова логічної опори для створення учнями освітньої продукції.

     Наступний вид креативних методів-метод евристики. Це прийоми, які дозволяють учням вирішувати питання шляхом «наведення» на можливі правильні рішення та скорочення варіантів таких рішень.

До креативних методів належать також:

•        метод вигадування-спосіб створення невідомого учням раніше продукту за результатами певних розумових дій;

•      метод «Якби…»-учням пропонується скласти опис та намалювати малюнок того, що відбудеться, якщо у світі щось зміниться. Виконання подібних завдань не тільки розвине здатність уявляти, а й дозволить краще зрозуміти будову реального світу, взаємозв’язок його складових, фундаментальні основи різних наук;

•      образної картини - відтворює такий стан учня, коли сприйняття і розуміння об’єкта, що вивчається, наче зливаються; відбувається його цілісне, нерозчленоване бачення. Учень під час  такої роботи не тільки думає різними масштабами, співвідносить свої знання з різних галузей знань, а й відчуває значення реальності, що зображена;

•  гіперболізації – збільшується чи зменшується об’єкт пізнання, його окремі частини або якості;

•  аглюцінації – учням пропонується поєднати непоєднувальні у реальній якості, властивості, частини об’єкта та зобразити, наприклад, гарячий сніг, солодку сіль тощо;

     У процесі навчання зв'язок методу з іншими компонентами є зворотним: метод є похідним від цілей, завдань, змісту, форм навчання; водначас він суттєво впливає на можливості їхньої практичної реалізації. Навчання прогресує настільки, наскільки «дозволяють» йому рухатися уперед застосовані методи.

    Скільки існує людство – стільки існує і мистецтво. Мистецтво володіє величезною цілющою силою, про це знали ще наші предки і намагалися лікувати хвороби за допомогою музики, танцю, звуків, окремих музичних інструментів. У ХХ столітті психологія взяла цей метод на озброєння, використавши заняття різними видами мистецтва для вирішення життєвих проблем. Так виникла арт-терапія, або зцілення мистецтвом.

Арт-терапія - один з найм'якших і  у той же час глибоких методів в  арсеналі психологів і  психотерапевтів. Малюючи, займаючись ліпленням або описуючи в  літературній формі свою проблему або настрій, ви  неначе одержуєте закодоване послання від самих себе, з власної підсвідомості.

      Сучасна арт-терапія в коловороті нашого стрімкого часу здатна  задовольнити душевні потреби, і вирішити найрізноманітніші проблеми. Адже у прадавні часи усі люди займалися мистецтвом щодня. Засівали поле – співали, білили хату – розмальовували стіни, довгими зимовими вечорами створювали мереживні казки усією родиною. Однак ті часи залишилися далеко в минулому. Жителі ж сьогоднішнього мегаполісу уже прокидаються втомленими й проживають робочий день в нелюдському темпі, а вільний час присвячують споживанню популярних продуктів: чіпсів, серіалів, поп-музики, тощо. Душевні ж пориви особистості залишаються непоміченими й нереалізованими, та осідають не підйомним тягарем в тілі, провокуючи виникнення психічних й фізичних недуг.

       Арт-терапія допомагає людині повернутися до призабутої радості САМОВИРАЖЕННЯ, САМОПІЗНАННЯ, САМОСТВОРЕННЯ, дарує незабутні враження й відчуття, наснажує на віру в себе, активізує внутрішній потенціал особистості й осяює нові шляхи вирішення існуючих проблем. Використовуючи танець, малюнок, ліплення, музику, прозу, поезію, театр, ми можемо пізнавати хвилюючі життєві переживання, почуття й фантазії. Власне мистецтво відкриває витоки натхнення, ініціює творче зростання людини і зцілює її душевні рани.

           Мистецтво – це, по суті, самопізнання людини в різних сенсах її буття і соціально-політичному , соціальному, національному, психологічному тощо. Кожен народ пізнає себе через своє мистецтво, людство і історію мистецтв. Гегель справедливо вважав, що цінність мистецтва полягає у вираженні "глибинних інтересів, всеоб'ємних істин духу. У твори мистецтва народи вклали свої найзмістовніші внутрішні споглядання і уявлення. Мистецтво часто служить ключем, а у деяких народів єдиним ключем для розуміння їхньої мудрості."

 Ще в давнину було помічено, що мистецтво "навчає розвиваючи ". Через естетичну дію та насолоду, яку отримує людина в процесі художньої творчості і сприймання мистецтва, здійснюється і її виховний вплив, і пізнання, і передача досвіду, і аналіз стану світу.

 Мета мистецтва – надихати, очищувати людину, для цього воно і має бути прекрасним . Естетична функція - нічим незамінна здібність мистецтва:

1. формувати естетичний смак, здібності і потреби людини;

2. орієнтувати людину в світі;

3. пробуджувати творчий дух, бажання і уміння творити.

 Яким є мистецтво в школі сьогодні? Чи йде воно в ногу з часом?

 Для реалізації навчального процесу вчителю недостатньо тільки добре знати свій предмет, він має орієнтуватися у сучасних концепціях та напрямках розвитку освіти. Учителю необхідно знати і вміти те, що необхідно тому, хто веде за собою.

 Застосовуючи методи арт-терапії, вчитель не завжди замислюється над тим, що окрім спрямованого навчання відбувається природний розвиток якості образотворчої діяльності, змінюється уява, сприйняття світу, ставлення до власної творчості.

      Карл Р. Роджерс в своїй книзі «Погляд на психотерапію. Становлення людини» пише: «Творчість — це прагнення людини реалізувати себе. Під цим прагненням я маю на увазі прагнення до розвитку, розширення, вдосконалення, зрілості, виявлення всіх здібностей організму і особистого «Я». Це прагнення може бути глибоко приховано під кількома шарами психологічного захисту, за штучним фасадом небажання, але це прагнення є в кожного індивіда і тільки чекає сприятливих умов для звільнення і прояву. Саме воно є головним фактором мотивації творчості, коли особистість вступає в нові відносини з навколишнім світом, намагаючись більш повно бути сама собою».

          Серед сучасних можливостей подальшого удосконалення креативних, реабілітаційних технологій належна увага надається арт-терапії. Арт-терапія – це лікування за допомогою залучення дитини до мистецтв. При цьому дитина навчається спілкуватися з навколишнім світом на рівні екосистеми, використовуючи образотворчі, рухові та звукові засоби. Вона дає змогу самостійно висловлювати свої почуття, потреби та мотивацію своєї поведінки, діяльності і спілкування, необхідні для її повноцінного розвитку та пристосування до навколишнього середовища. Через малюнок або інший вид творчої діяльності дитина може “виплеснути” негативне та поділитися позитивними емоціями.

 Батьки, вихователі, вчителі визначають, що в ранньому віці малювання складає головний вид творчості. Але проходить певний час і зацікавленість зникає. Як запобігти цьому?

      Розвиток творчого мислення учнів засобами мистецтва, зокрема, на уроках художньо-естетичного циклу, було і залишається однією з актуальних проблем естетичного виховання.

       Для її вирішення та використання необхідна розробка нових методик викладання. Щоб залучити учнів до творчої діяльності, педагогіка пропонує виконувати завдання художньо-естетичної спрямованості, які передбачають комплексне використання музики, літератури і образотворчого мистецтва, оскільки це відповідає психологічним особливостям сприйняття, асоціативному характеру мислення.

      Кожен вид мистецтва несе в собі потенційні можливості навчання тим чи іншим творчим навичкам, формування і розвиток якостей необхідних для творчої особистості.

    Використання на уроках музики, літератури і образотворчого мистецтва таких засобів і прийомів, що розвивають творче мислення, емоційну чутливість, сприяє підвищенню рівня естетичної підготовленості учнів.

          Застосування мистецтва має реальний вплив на учня, на формування його загальної художньої культури, розвиток емоційних, чуттєвих сфер сприйняття творів образотворчого мистецтва, сприяння розвитку творчих задатків у художньо-практичній діяльності.

      Арт-терапія наголошує на тому, що у людини не обов'язково мусять бути проблеми. Головна мета арт-терапії - допомогти особі саморозкритися. Другим фактором є екологічність арт-терапії, її безпечність. Людина може не озвучувати свої проблеми, а виконуючи які-небудь дії, починає сама їх вирішувати.

     Таким чином, образотворче мистецтво сприяє розширенню творчого потенціалу школярів, їхньому гармонійному розвитку, підвищує рівень художньої культури, який проявляється в  інтересі до мистецтва, у розширенні знань про мистецтво та вмінні застосовувати їх в практичній діяльності.

   Проблема використання в дидактичному процесі креативних методів або розвивального навчання учнів особливо актуальна на сучасному етапі становлення національної системи освіти і збагачення її новим змістом.

   Із метою формування особистості школяра в навчальному процесі сучасна дидактика рекомендує збагачувати традиційні методи навчання такими прийомами та способами, які сприяли б формуванню в суб’єктів навчання мотивації, майбутньої професійної діяльності та змістовних життєвих настанов, високого рівня активності й емоційної заангажованості в навчально-пізнавальної діяльності, створенню умов для активного самостійного набуття учнями загальнонаукових та професійних знань, навичок та вмінь.

     Головним фактором креативного навчання є ініціатива учнів. Учень тут уже перестає бути об'єктом впливу і стає повноправним суб'єктом спілкування. Він несе відповідальність за свою роботу у такій самій мірі, як вчитель — за свою.

    Креативне навчання є не що інше як навчання творчості, і саме воно є також  творчою  діяльністю.

    Великого значення набуває особистість педагога. Він повинен бути яскравою, талановитою,творчою особистістю. Саме творчий педагог може навчити творчості іншого.

    Головним показником інновації є прогресивне начало в розвитку школи у порівнянні з усталеними традиціями і масовою практикою.

    Інновації в системі освіти пов'язані з внесенням змін в цілі, зміст, методи і технології, форми організації і систему управління , в стилі педагогічної діяльності і організацію навчально-пізнавального процесу , в систему контролю і оцінки рівня освіти , в навчально-методичне забезпечення , в систему фінансування , в систему виховної роботи , в навчальний план і навчальні програми , в діяльність вчителя і учня .

   Креативні методи навчання : метод “мозкового штурму” , метод  емпатії , метод інверсії , метод синектики , арт-терапевтичні методи

- Основна мета арт-терапевтичному методу - навчити на прикладі конкретної ситуації груповому аналізу проблеми і самостійному прийняттю рішень.

- Суть методу синектики в тому, щоб зробити невідоме відомим, а звичне – чужим, перетворити невідоме у відоме означає вивчити проблему і звикнути до неї, після цього проробляється зворотна операція – звичне обжитися чужим. Це досягається за допомогою чотирьох типів операцій: особистісне уподібнення, пряма аналогія,  символічна  аналогія  та  фантастична аналогія.

- Метод інверсії зорієнтований протилежних на пошук вирішень творчого завдання в нових, несподіваних напрямах, частіше за все традиційним поглядам та переконанням, які присутні в логіці.

- У вирішенні творчих завдань використовуються різні аналогії: конкретні (матеріальні) та абстрактні. У ситуаціях уявної побудови аналогії іноді хороші евристичні результати дає такий прийом як гіперболізація (значне збільшення або суттєве зменшення масштабів досліджуваного об’єкта). Найчастіше, емпатія - уособлення однією особою іншої. У вирішенні творчого завдання емпатія розглядається, як уособлення людини з неживим об’єктом, процесом, системою.

- Емпатія у рішенні творчої задачі розуміється як ототожнення людини з технічним об'єктом, процесом, деякою системою. Коли застосовується метод емпатії, то об'єкту приписують почуття, емоції самої людини: людина ідентифікує мети, функції, можливості, плюси і мінуси, наприклад машини, зі своїми власними. Людина як би зливається з об'єктом, об'єкту приписується поводження, що можливо у фантастичному варіанті.

Використана література:

1. В. Чигрина. «Технології розвитку креативності в процесі навчання»

Джерело №25-32 серпень 2011р.

2.  Л. Зламанюк «Креативна освіта для розвитку інноваційної особистості»

Хімія №7 2011р.

3. Н. Охромчук «Інноваційно-трансформаційний підхід до вивчення нового матеріалу як один з факторів компетентнісної моделі особистості»

Харків Основа 2010 р.

4.Л.Підлипна. Терапія мистецтвом. – 2-гу вид., оновл.—Івано-Франківськ: ОІППО; Снятин: ПрутПринт,2009. – 136 с. – 8 вклад.

5. Федій О.А. Ф 32 Естетотерапія. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 256 с.

6.А.Лопатина, М.Скребцова / Книги для занятий по духовному воспитанию в 8-ми томах/ -М.:ИПЦ «Русский Раритет», 1999.-576с, ІSBN 5-7034-0063-5.

7.Журнал «Мистецтво та освіта».№№1,2,3,4-1998р.

• Все для вчителя. Інформаційно-практичний бюлетень.№11;№12; 2006.

• Директор школи. Спецвипуск.№4 січень 2005.

«Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах». м.Київ.