Інноваційні технології в практиці сучасної освіти.

                                 Тетяна Іллівна Ящишин

                                викладач вищої категорії,

                            декоративно- прикладного мистецтва 

                           Тернопільської школи мистецтв   

                            ТОКЕКШМ

                             м.Тернопіль

                             вул.Медова 5, тел.(0352)524003

                             E-meil. tetyanail@.mail.ru

     Інноваційні технології в практиці сучасної освіти.

       Багаторічна практика педагогічного досвіду показує ,що назви дитину квіткою і вона розцвіте, назви дитину  сонечком і вона засяє…

Вдало підібране слово, добре спланований урок – це вже 50% вдалої роботи з учнями. А коли  в системі сучасної освіти уроки створені на засадах проектування освітніх компонентів з використанням інформаційно-комунікативних комп’ютерних засобів буде вагомим результатом співпраці .

       Уроки, що створені на основі інноваційних технологій проектування навчально-виховних компонентів і збережені на електронному носію, утворюють цілісну систему навчально-виховного процесу. 

      Технології педагогічного проектування навчально-виховного процесу – це складна багаторівнева система, що включає сукупність освітніх компонентів, які тісно взаємопов’язані між собою й розкривають послідовність і характер взаємодії педагогів та учнів.

        Електронний варіант розробленого уроку, учень може взяти на перегляд для самостійного опрацювання. Результатом такого опрацювання є проект учня. В нього входить виріб по опрацьованій темі учнем і пояснювальної записки. Де  учень описує своє маркетингове дослідження, поетапне виконання виробу, затрати матеріалів, застосування в соціумі та майстрів , які працюють даною технікою. Готовий матеріал самостійно опрацьованого матеріалу учень представляє на захист.

       На практиці навчального закладу доведено, що конструювати високопрофесійні навчально-ефективні завдання особистісного розвитку учнів у класних колективах без спеціально створеної комп’ютерної технології практично неможливо, оскільки навіть при аналізі обмеженої кількості внутрішніх факторів та зовнішніх чинників педагогічного впливу на особистісний розвиток учня можна сконструювати десятки тисяч варіантів, як завдань навчального закладу, так і задач особистісного розвитку учнів.

      Тому процес конструювання конкретних високоефективних завдань навчального процесу закладу та задач особистісного розвитку учнів без використання комп’ютерної технології став практично неможливим.

     У засобах масової інформації, роботах науковців як в Україні, так і на тернах пострадянського простору все частіше можна зустріти думку про те, що сучасна школа, остаточно розпрощавшись з соціалістичною ідеологією минулого, не поспішає розлучатися з авторитарною психологією та етикою: «Учень, як і багато років тому, є об'єктом навчання, а учитель суб'єктом. Суб'єкт навчає об'єкт. Той, хто знає, розповідає тому, хто не знає. Учитель вимагає, учень виконує вимоги, як і раніше, бажано без заперечень і не задаючи зайвих питань.  Один – головний і завжди з верху, «над». Інший  - підлеглий і завжди в низу, «під». Створюється парадокс, коли суспільство динамічно міняється, а школа в багатьох аспектах залишається незмінною, консервативною.  Час вимагає від сучасної людини змін у всебічному розвитку, психології поведінки, пристосуванні до вимог, стресових ситуаціях, компетентності. Але консервативна авторитарна школа не дає можливості розвинути в учневі саме таких рис: бути активним, компетентним, вільним. Авторитарна педагогіка породжує пасивних виконавців, які не генерують власних ідеї, а лише виконують чужу волю. Практика передачі педагогом учням готових знань, бажання встигнути за інформаційним потоком приводять нас не зовсім до тих результатів, які ми, учителі-практики, батьки, науковці, нарешті суспільство, хочемо отримати від освітньої діяльності. Проблема навчального процессу освіти й виховання за допомогою інноваційних технологій залишається актуальною. Серед найбільш небезпечних результатів освіти й виховання сім'ї та школи – зміна вектора національних пріоритетів. Держава перестає бути державою, що  любит читати. Як наслідок – падіння загальної та комунікативної культури. У багатьох випускників загальноосвітніх шкіл не розвинені комунікативні навички, усна та письмова мова, не зважаючи на титанічні зусилля педагогів. Школа, за багаторічною традицією, залишається майже єдиним місцем виховання та навчання особистості, але не може виконувати священні функції плекання «Нової людини» (гармонічною, всебічно розвиненою) належним чином, спираючись на традиційні підходи до освіти й виховання. Однією із причин нових підходів у освіті, які ми називаємо інноваційними, стало незадоволення навчання й виховання в сучасній школі.

       Прагнення внести зміни в традиційну систему сучасної освіти існувало завжди. Пригадаймо імена С.Русової, Г.Ващенка, Л.Толстого, К.Ушинського, Ж.Ж.Руссо, Марії Монтесорі. Відмовою від догматизму, пошуками нових організаційних форм навчання позначені 20-ті роки минулого століття. Пам'ятаємо «Школу радості» В.Сухомлинського та «Школу над Росю» О.Захаренка. Але окремі ініціативи не змінювали системи. На думку І.Зязуна, традиційна система навчання є без особистісною, «бездітною… безлюдською». У ній « людина… постає… об’єктом, яким можна керувати за допомогою зовнішніх впливів, загальних стандартів і нормативів».

       Ми постійно користуємося в житті тим, що було створено для нас іншими людьми, тому й наш обов’язок – внести у цей світ щось нове, щось своє.

     Як сказав А.Амосов «успіх полягає: не в тому, щоб сьогодні обігнати того, хто біжить поряд, а в тому, щоб сьогодні бути успішним за себе вчорашнього».