Аудіювання. О.Вайльд. "Хлопчик Зірка" (експозиція)

АУДІЮВАННЯ. ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА 5 КЛАС (НУШ) -2

      Перевіряється здатність учня сприймати на слух і розуміти незнайоме за змістом висловлювання з одного прослуховування.

Перевірка аудіювання учнів здійснюється фронтально за одним із варіантів. Варіант перший: учитель читає один раз незнайомий учням текст, а потім пропонує серію запитань з варіантами відповідей. Школярі повинні мовчки вислухати кожне запитання, варіанти відповідей до нього, вибрати один із варіантів і записати лише його. Варіант другий: учні одержуть видрукувані запитання та варіанти відповідей на них і відзначають галочкою правильний з їхнього погляду варіант. Варіант третій: учні виконують тест за посиланням https://naurok.com.ua/test/audiyuvannya-o-vayld-hlopchik-zirka-ekspoziciya-1762117.html

Пропонуються 12 запитань з чотирма варіантами відповідей. Правильна відповідь на кожне із запитань оцінюється одним балом. Оцінювання здійснюється з огляду на те, що за цей вид діяльності учень може одержати від 1 балу (за сумлінну роботу, яка ще не дала належного результату) до 12 балів (за бездоганно виконану роботу)

Текст – уривок з казки О.Вайльда «Хлопчик-зірка» (експозиція) в перекладі Марини Зуєнко

Давним-давно два бідні Дроворуби прокладали собі шлях додому через великий сосновий ліс. Стояла зимова морозна ніч. Земля та дерева були заметені снігом, маленькі гілочки потріскували від морозу, коли Дроворуби проходили повз них. І ось вони дійшли до гірської річки, яка нерухомо зависла в повітрі водоспадом, бо її поцілував Льодяний Король.

Було так холодно, що навіть звірі й птахи не знали, як цьому зарадити.

— Еге-ге! — прогарчав Вовк, шкутильгаючи через зарослі, підібгавши хвоста. — Це просто жахлива погода. Чому уряд за цим не слідкує?

— Піть! ІІіть! Піть! — щебетали зелені Коноплянки. — Стара Земля померла, і її загорнули в білий саван.

— Земля виходить заміж, а це її весільна сукня* — прошепотіли одна одній Горлиці. їхні маленькі рожеві ніжки зовсім змерзли, але пташки відчували, що мають дотримуватися романтичного погляду на цю ситуацію.

— Дурниці! — гаркнув Вовк. — Я кажу вам, що все це — провина уряду, і якщо ви мені не вірите, я вас з’їм.

Вовк міркував практично, йому ніколи не бракувало переконливих аргументів.

— Як на мене, — сказав Дятел, котрий був природженим філософом, — я не схильний удаватися до теорії атому для пояснень. Якщо річ є такою, то вона такою і є, а зараз страшенно холодно.

Безсумнівно, був лютий холод. Маленькі Білки, які жили у високій ялині, терли одна одній носики, щоб зігрітися, а Зайці скрутилися клубком у своїх норах і не наважувалися навіть визирнути за двері. Єдині істоти, які, здавалося, насолоджувалися цим, були великі рогаті Сови. їхнє пір’я вкрилося інеєм, але їм було байдуже, і вони крутили великими жовтими очима й перегукувались через ліс:

— Пу-гу! Пу-гу! Пу-гу! Яка чудова погода!

Два Дроворуби все йшли та йшли, сильніше дмухаючи на свої пальці й ступаючи своїми величезними підкованими чоботями по затверділому снігу. Одного разу вони провалилися в глибокий замет, а вибралися звідти білі, наче мірошники, які перемелюють зерно на борошно; а іншого разу вопи послизиулися па твердому гладенькому льоду, де замерзла болотна вода, їхні оберемки хмизу випали з в’язки, так що їм довелося знову збирати й зв’язувати їх. Раптом їм здалося, що вони загубилися, їх охопив жах, бо вони знали, що Метелиця жорстока з тими, хто спить в її обіймах. Але чоловіки вірили в доброго святого Мартіна, який оберігає всіх подорожніх, і знову пішли по своїх слідах. Вони йшли обережно і нарешті вийшли на узлісся й побачили далеко внизу в долині вогні рідного села.

Дроворуби так зраділи зі свого звільнення, що голосно сміялися, і Земля здавалася їм срібною квіткою, а Місяць — золотою.

Посміявшись, вони засумували, бо згадали про свою бідність, і один із них сказав:

— Чому ми радіємо, ми ж бачимо, що життя для багатих, а не для таких, як ми? Краще б ми померли від холоду в лісі або якісь дикі звірі напали на нас і розірвали.

— Твоя правда, — відповів його товариш, — комусь дається багато, а іншим — мало. Несправедливість розділила світ, і ніщо не поділене порівну, крім горя.

Але в той час, як вони розповідали один одному про свої нещастя, трапилася дивна річ. З небес упала дуже яскрава й красива зірка. Вона зісковзнула з неба, оминаючи інші зірки на своєму шляху, і коли Дроворуби здивовано дивилися на неї, вона, здавалося, опустилася за верби, біля невеличкої кошари на відстані не більше кинутого каменя.

Запитання

1. Описом якої пори року розпочинається казка О.Вайльда:

А) зими        Б) весни      В) літа         Г) осені

2. Додому поверталися:

А) мисливці   Б) браконьєри   В) лісники   Г) дроворуби

3. Гірська річка нерухомо зависла в повітрі водоспадом, бо

А) її поцілував Льодяний Король

Б) її загорнули в білий саван

В) це все провина уряду

Г) її зачаклували

4. «Земля виходить заміж, а це її весільна сукня», - вважали:

А) Коноплянки

Б) Горлиці

В) Білки

Г) Сови

5. «Яка чудова погода!» - перегукувалися

А) Дроворуби

Б) Вовки

В) Сови

Г) Горлиці

6. Коли пташки з Вовком не погоджувалися, то він

А) переконував

Б) ігнорував

В) погрожував їх з’їсти

Г) ображався

7. Щоб зігрітися від лютого холоду, Маленькі Білки, які жили у високій ялині:

А) терли одна одній носики

Б) скрутилися клубком

В) підібгали свої хвости

Г) скакали з гілки на гілку

8. Про яких звірів чи птахів не йшла мова в поданому уривку?

А) Дятел

Б) Зайці

В) Коноплянки

Г) Кріт

9. Дроворуби вірили у :

А) святого Патріка

Б) святого Мартіна

В) добру Метелицю

Г) вечірню Зірку

10. Посміявшись, дроворуби засумували, бо

А)  згадали про свою бідність

Б) згадали свої сім’ї

В) згадали замерзлих пташок

Г) згадали про втрачені оберемки хмизу

11. «Несправедливість розділила світ, і ніщо не поділене порівну, крім горя» - сказав

А) Дятел

Б) Вовк

В) Король

Г) Дроворуб

12. В той час, як дроворуби розповідали один одному про свої нещастя, трапилася дивна річ:

А) перед ними з’явився святий Мартін

Б) з неба впав злиток золота

В) їх огорнув дивний сон

Г) з небес упала дуже яскрава й красива зірка