Аутизм крок за кроком.

Про матеріал

Методичні рекомендації. як поводити себе з дітьми з аутизмом - батькам, вчителям, директорам.

Перегляд файлу

Київ – 2015

ПРО ПРОЕКТ

Інклюзивна освіта, або створення умов для навчання дітей з особливими освітніми потребами в системі загальної освіти, є не тільки проявом демократичності українського суспільства, яке має забезпечувати права своїх громадян, а й міжнародним зобов’язанням, пов’язаним з ратифікацією Україною Конвенції ООН «Про права людей з інвалідністю». У статті 24 «Освіта» цієї конвенції зазначено, що держави-члени конвенції повинні впроваджувати інклюзивну освіту на всіх рівнях системи освіти.

Останнім часом чимало змін здійснено на цьому шляху як на рівні законодавства, так і на рівні практики: внесені зміни в основні Закони України про розвиток і впровадження інклюзивної освіти; створені умови для навчання дітей і молоді з особливими освітніми потребами на базі багатьох дошкільних, загальноосвітніх і вищих навчальних закладів, здійснюється підготовка педагогів до роботи в умовах інклюзивного освітнього середовища тощо. Водночас, багато викликів усе ще постає на цьому шляху: брак ресурсів, досвіду, розуміння основних переваг цієї нової філософії освіти.

Саме для вирішення основних викликів, пов’язаних із забезпеченням одного з основних прав кожної людини – права на освіту, був створений проект «Інклюзивна освіта: крок за кроком», який запроваджувався впродовж 2013–2015 років Всеукраїнським фондом «Крок за кроком» за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку – USAID. Загальною метою проекту було покращення умов для отримання освіти дітей з особливими освітніми потребами дошкільного й молодшого шкільного віку шляхом відкриття інклюзивних ресурсних центрів, створених для забезпечення підтримки батьків дітей з особливими потребами та педагогів, які працюють з ними.

Такі інклюзивні ресурсні центри (ІРЦ) були створені на базі психолого-медикопедагогічних консультацій у містах Вінниця, Київ, Рівне, Черкаси, а також на базі Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка. Створені ІРЦ надають методичну, інформаційну, консультаційну підтримку батькам дітей з особливими потребами та педагогам, які працюють із цими дітьми, а також обстоюють права цих дітей та їхніх батьків.

Наталія Софій, Директор Всеукраїнського фонду «Крок за кроком»

ПИТАННЯ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ

Розлади аутистичного спектра як особливий тип

порушень розвитку .................................................................. 4 Сильні сторони дітей з аутизмом ........................................... 6

Підготовка дитини з аутизмом до освітнього простору ....... 8

Створення належних умов для навчально-виховного

процесу дітей з аутизмом у закладі освіти .......................... 10

Психолого-педагогічний супровід дитини

з аутизмом ............................................................................. 12 Співпраця фахівців з батьками ............................................. 14

ПЕРЕДМОВА

Поява дітей з особливими потребами в загальноосвітніх навчальних закладах стає дедалі поширенішим явищем в Україні. Це відбувається внаслідок процесу гуманізації освіти, а також з огляду на постійне збільшення чисельності таких дітей.

Відомо, що перебування «особливих» дітей у закладах освіти супроводжується різноманітними труднощами, які часто унеможливлюють процес їх послідовного навчання. Однією з найскладніших для педагогів категорій є діти з розладами аутистичного спектра^{^[1]} (РАС).

Діти з РАС суттєво відрізняються від дітей будь-якої іншої категорії, оскільки в них немає вроджених соціальних якостей: вони не дивляться на іншу людину і не зважають на неї, у них немає жодного бажання робити те, що їм пропонують інші люди. Проте кожний з них виконує певні дії, які мають стереотипний характер, тож складається враження, що окрім цього заняття їх нічого в житті не цікавить. Їхнє перебування серед людей має розвивальний ефект тільки тоді, коли застосовують спеціальні підходи, методи та засоби.

РОЗЛАДИ АУТИСТИЧНОГО СПЕКТРА ЯК ОСОБЛИВИЙ ТИП ПОРУШЕНЬ РОЗВИТКУ

Діти з аутизмом мають різний рівень розумового й мовленнєвого розвитку (стан інтелекту не є диференційною ознакою аутизму). За статистикою, прояви аутизму виявляють до 3,5 року й переважно в осіб чоловічої статі (у 4–4,5 разу частіше, ніж у жінок).

За звітом Центру з контролю захворюваності і профілактики США (CDC), у 2015 р. розлад аутистичного спектра фіксується в однієї дитини із 68-и, що на 30 % більше, ніж аналогічний рівень два роки тому, який становив один випадок з 88 дітей. Поширеність аутизму загалом однакова в усьому світі.

У минулому деякі дослідники розглядали аутизм як різновид шизофренії, уважаючи, що аутизм – це рання шизофренія (Bender, 1947, Сухарєва, 1937; 1974; Башина, 1975; 1980). Дійсно, у шизофренії й аутизму є певні схожі зовнішні прояви: надмірна самоізоляція (уникнення соціальних та емоційних контактів); моторні маніпуляції або мовленнєве бурмотіння.

Розлади аутистичного спектра(скорочено – аутизм) – це загальний розлад розвитку, що має неврологічну природу і характеризується такими проявами, як:

• стійкий дефіцит комунікації та взаємодії; • обмежені що повторюються, прояви поведінки, дії та інтереси; • гіпер-/гіпочутливість до сенсорної інформації.

запам’ятовування знакових систем (насамперед мови програмування);

та без відволікань виконувати ті дії, яких навчені;

здатність орієнтуватись у просторі й часі;

емоційного стану іншої людини, розуміння того, з ким і як можна поводитись; музичний слух.

ПІДГОТОВКА АУТИЧНОЇ ДИТИНИ ДО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ

Базовий дефіцит дітей з аутизмом – соціально-комунікативна сфера.

Відтак соціальні навички стають ключовими навчальними цілями для дітей з аутизмом.

Для успішного набуття соціального досвіду дитині з аутизмом необхідно опанувати такі фундаментальні вміння:

• здатність підтримувати контакт з іншою особою (бути толерантною до її присутності, дивитись їй в очі);

• уміння виконувати соціальні ролі (вихованця/учня), дотримуватися простих правил поведінки у групі однолітків;

• уміння наслідувати, імітувати дії дорослого (рухи різної складності, поведінку, мовлення);

• здатність до відгуку (діалогу) як реакція на ініціативу іншої людини;

• здатність проявляти власну ініціативу (попросити, звернутись по допомогу, вибачитися) соціально прийнятним чином;

• мати сформовані навички самообслуговування;

Це означає, що яким би не був зміст занять, завжди повинен реалізуватися соціальний компонент, щоб дитина усвідомлювала, хто біля неї і що вони РАЗОМ роблять. У дітей з аутизмом конче необхідно формувати позитивний досвід взаємодії з однолітками. Це найкраще відпрацьовувати в парі з іншою дитиною: ведучий проводить заняття за розробленою структурою, помічник учить дитину слухати дорослого

(ведучого), бачити, чути, відчувати, ураховувати присутність іншої людини, розпізнавати її емоційний стан, орієнтуватись на її прояви, дотримуватись черговості при виконанні вправ тощо.

СТВОРЕННЯ НАЛЕЖНИХ

УМОВ ДЛЯ НАВЧАЛЬНО-

ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

ДІТЕЙ З АУТИЗМОМ У

ЗАКЛАДІ ОСВІТИ

Зважаючи на таку сильну рису дітей з аутизмом, як схильність до впорядкованості, головним принципом їх навчання є структурованість.

Предметно-просторові ресурси конкретизуються в таких підходах, як: структурування простору та врахування важливих предметів для організації відповідного середовища.

Створення сприятливих умов для дитини з аутизмом передбачає визначення певних зон для діяльності та їх меж за допомогою певних візуальних опор, як-то: меблі, наклейки, позначки, кольорові стрічки, килими, кольорові фігури, скатертини, серветки тощо. Це дає змогу перетворити навколишнє середовище на безпечне, чітке і прогнозоване, що сприяє зосередженню уваги та глибшому розумінню завдання.

Високоорганізований простір перетворює середовище на чітке, упорядковане та передбачуване.

Про наявність психолого-педагогічного супроводу можна стверджувати тоді, коли навколо дитини створюють міждисциплінарну групу (з фахівців, які безпосередньо опікуються дитиною, та батьків), яка розробляє для неї «Індивідуальну програму розвитку» (ІПР)² і цілеспрямовано працює над досягненням визначених у ній актуальних цілей.

Узгодженість дій фахівців на кожному етапі повинна охоплювати такі позиції:

1) оцінка стану розвитку дитини всіма учасниками групи супроводу – аналіз проблемної поведінки (час; те, що відбувається ДО проявів проблемної поведінки; зміст самої поведінки; що відбувається після; чого дитина хоче досягти);

2) систематизація даних про дитину з метою формулювання першочергових цілей (визначення пріоритетних цілей);

Основні напрями співпраці з батьками:

обмін знаннями про дитину та позитивним досвідом взаємодії з нею;

створення розвивального середовища вдома;

продумування стратегії допомоги дитині та її реалізація.

Поступальний розвиток аутичної дитини можливий тоді, коли батьки припинять ставитись до неї, як до «маленької і слабенької».

Тому важливим орієнтиром у взаємодії з дитиною мусять бути послідовна та узгоджена між дорослими вимогливість, прагнення привчити її до порядку, виконання нею певних соціально-побутових обов’язків.

Головне – щоб у дітей була повага до дорослого, а його слова мали для них значущість. Тоді діти виконуватимуть прохання і дослухатимуться до слів своїх наставників.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Айрес Э. Дж. Ребенок и сенсорная интеграция. Понимание скрытых проблем развития. – М.: «Теревинф», 2013. – 272 с.

2. Аппе Фр. Введение в психологическую теорию аутизма / Фр. Аппе. – М.: Теревинф, 2006. – 216 с.

3. Гайдукевич С. Е. Средовой подход в инклюзивном образовании // Инклюзивное образование: состояние, проблемы, перспективы. – Минск: Четыре четверти, 2007. – 34 с.

4. Доленко О. В. Аутизм в дошкольном детстве. Откровенный разговор (в помощь родителям) / О. В. Доленко. – Запорожье: ООО «Печатный мир», 2009. – 140 с.

5. Карвасарская Е. Е. Осознанный аутизм, или Мне не хватает свободы. Книга для тех, чья жизнь связана с аутичными детьми. – М.: Генезис, 2010. – 400 с.

6. Питерс Т. Аутизм: От теоретического понимания к педагогическому воздействию / Т. Питерс. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. – 240 с.

7. Delano M.-E., Perner D.-E. A guide to teaching students with autism spectrum disorders. – Arlington, VA, 2013. – 158 p.

ДИТИНА З АУТИЗМОМ У ЗАКЛАДІ ОСВІТИ

Методичні рекомендації

Рекомендовано до друку вченою радою Інституту спеціальної педагогіки НАПН України (протокол № 3 від 24.03.2015 року)

Автори:

Скрипник Т., Супрун Г.

Рецензенти:

Рибалко В. В. – доктор психологічних наук, професор, головний науковий співробітник відділу педагогічної психології і психології праці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих НАПН України;

Литовченко О. В. – кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник лабораторії діяльності позашкільних закладів Інституту проблем виховання НАПН України.

Видання присвячено такій нагальній темі, як створення відповідних умов для забезпечення права на освіту дітей з розладами аутистичного спектра в дошкільних і загальноосвітніх закладах України. З огляду на сучасні підходи, визначені міжнародною науково-практичною спільнотою, розкрито специфіку розвитку дітей з аутизмом і ресурси освітнього середовища. Наведено ефективні шляхи підготовки дитини з аутизмом до навчально-виховного процесу, особливості здійснення психолого-педагогічного супроводу, а також шляхи забезпечення наступності дошкільної та молодшої шкільної ланок освіти.

Методичні рекомендації адресовано фахівцям навчальних і загальноосвітніх закладів, студентам психолого-педагогічного профілю, науковцям і практикам, батькам дітей з аутизмом.

Проект «Інклюзивна освіта: крок за кроком» висловлює щиру подяку лабораторії корекції розвитку дитини з аутизмом Інституту спеціальної педагогіки Національної академії педагогічних наук України, громадській організації «Системна допомога дітям з аутизмом «Маленький принц» за підготовку до видання матеріалів посібника.

Видання здійснено в межах реалізації проекту «Інклюзивна освіта: крок за кроком» за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку.

Наклад 100 прим.

Комп’ютерна верстка та дизайн:

ТОВ «Видавничий дім «Плеяди»

РОЗПОВСЮДЖУЄТЬСЯ БЕЗКОШТОВНО