Шевчук Альона Василівна

учитель біології

Бершадська ЗОШ І-ІІІ ст. №3

ТВОРЧИЙ ПІДХІД ДО УЧНІВ НА УРОКАХ БІОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Модернізація сучасної освіти передбачає удосконалення змісту шкільної біологічної освіти, переорієнтацію цілей навчання, перебудову ї структури, впровадження нових технологій вивчення предмету, інтеграцію та диференціацію знань, формування цілісних уявлень про природу. Особливо важливим стає оволодіння знаннями природничих наук, а серед них – біологічними знаннями, знаннями про розвиток людської цивілізації.

Творчість людини — це діяльність, спрямована на створення нового продукту, тобто нового матеріального об´єкта, нового знання, нової технології.

Для забезпечення творчого характеру уроку вчителеві необхідно здійснити вибір того продукту, який повинен бути створений учнями на уроці, скласти його характеристику, здійснити добір і створення засобів, необхідних для організації творчої діяльності учнів, скласти програму своєї діяльності і учнів, реалізацію цієї програми, здійснення коригуючої діяльності.

Сучасне життя потребує активної творчої особистості. Виховати її можна лише впроваджуючи у педагогічну практику інноваційні методи навчання. Саме інтерактивна навчальна діяльність з біології передбачає організацію:

• діалогового спілкування школярів і вчителів;
• дискусій, коли учні вчаться висловлювати власну думку, відстоювати ідею та чітко формувати її;

• лекційно - семінарських занять та роботи в групах, у результаті яких формуються навички самостійного добування знань та вміння працювати у колективі;
• рольових ігор, конкурсів захистів, турнірів, під час яких у школярів формується здатність знаходити і розглядати альтернативні рішення, критично мислити.

Системність використання методичних прийомів активізації забезпечує активне, а не репродуктивне вивчення навчального матеріалу. Такі заняття розширюють знання тих, кого навчають, не перевантажуючи їх; заняття проводяться у формі гри або інших активних форм. Ігрові заняття, тренінги, бесіди, дебати, імітаційні вправи, дослідницькі задачі вимагають самостійності, творчості, здійснення пошукової, проективної роботи, а головне – певних знань. Творчість учнів у процесі навчання є можливою лише на базі глибоких та міцних знань. Вважається, що будь-яка діяльність, у тому числі здобуття знань, для учнів є творчою. Саме тому кожен учень повинен пройти власний шлях творчої самореалізації, подолання якого потребує певного часу. Учитель перебуває поруч з учнем і допомагає йому, направляє на шлях творчості, на розумовий розвиток учнів, що забезпечує формування їхніх здібностей, здатність і вміння знаходити нові шляхи для розв’язання практичних завдань, творчого застосовування набутих знань у майбутній діяльності.

Основними критеріями творчості у пізнавальній діяльності учня є:

• самостійність (повна або часткова);

• пошук і вибір можливих варіантів руху до мети;

• створення або конструювання нового продукту (в індивідуальному досвіді учня – нового, невідомого для нього наукового знання або методу, але відомого, як правило, в суспільному досвіді).

Використання творчого підходу на уроках біології значно підвищує ефективність навчання, тому для активної його реалізації велику увагу слід приділити творчим завданням, при вирішенні яких необхідно знайти новий алгоритм розв'язання. Умови таких завдань безпосередньо не говорять про те, які знання знадобляться для їх вирішення, тому діяльність учнів спрямована на їх виявлення і підбір необхідних відомостей. При вирішенні таких завдань можуть знадобитися знання з різних розділів фізики, хімії, географії, екології і т.д.
  Творчі завдання на уроках біології дозволяють:
- узагальнити, повторити і засвоїти навчальний матеріал;
- ознайомити учнів з досягненнями в галузі природничих наук;
- розвивати творчі здібності учнів, пізнавальний інтерес, абстрактне і логічне мислення;
- формувати навички спільної роботи;
- встановити міжпредметні зв'язки.

Проводити уроки, на яких використовуються творчі завдання набагато важче, зате ці уроки мають позитивний вплив на учнів, формуючи у них інтерес до біології, розвиваючи творче мислення. Завдання можуть бути розділені на кількісні (розрахункові), якісні та експериментальні.

Кількісні завдання

Багато спостережень і дослідів з біології людини пов'язані з вимірами: визначення росту і маси тіла, підрахунок частоти пульсу і дихальних рухів, визначення життєвої ємності легень, часу максимальної затримки дихання. Вимірювання дозволяють перевірити навички самоконтролю і порівняти отримані дані із середньостатистичними.  Результати вимірювань в подальшому використовуються учнями для оцінки стану свого здоров'я, складання раціону харчування, антропометричних вимірів…

Якісні задачі

До якісних відносяться, наприклад, завдання на порівняння органів людини з гомологічними органами тварин. Це дає можливість ознайомити учнів з методами порівняльної анатомії. При вирішенні задач такого типу визначаються лише якісні співвідношення між біологічними величинами, що дає можливість виявити причинно-наслідкові зв'язки між явищами. При цьому часто використовуються малюнки, графіки, таблиці, іноді експеримент. Завдання на розпізнавання органів за їх функціями сприяють кращому розумінню учнями взаємозв'язків в організмі.  
  До якісних можна віднести також задачі наступних типів:
- завдання, що вимагають розпізнавання органів за їх словесним описом;
- завдання на визначення демонстрованих фізіологічних процесів (наприклад, визначення умовних і безумовних рефлексів і їх гальмування);
- завдання на зв'язок будови і функції, наприклад, визначення потужності шийних м'язів по горбистості на потиличній кістці людини;
- завдання на зв'язок теоретичних знань основ анатомії і фізіології людини з особистою і загальною гігієною.

Експериментальні задачі

До експериментальних завдань відносять формулювання висновків з результатів досвіду, доказ висунутих припущень. Завдання на складання гіпотези використовуються в тих випадках, коли в учнів були визначені теоретичні знання або матеріали спостережень, на підставі яких можна зробити які-небудь припущення. Такі експериментальні задачі проводяться за звичайним планом: складання гіпотези, обговорення способів її перевірки, конструювання досвіду і його проведення. Правильність висунутого припущення доводиться експериментально. Пропонується кілька однотипних завдань. Одні з них розбираються разом з учнями, інші використовуються для самостійного складання гіпотез.
опори.

У творчих завданнях можуть використовуватися протиріччя в наукових фактах, протиріччя між життєвими уявленнями і науковими фактами, а також нові факти, яким важко знайти пояснення на основі наявних знань. Завдання інноваційного типу пов'язані з усвідомленням школярами нових для них фактів та ідей на основі загальних закономірностей і логічних умовиводів. В якості прикладу розглянемо наступну задачу: яйце зважили перед початком і в кінці інкубації, чи змінилася вага яйця? В кінці інкубації маса яйця повинна бути менше, тому що частина речовин витрачається в енергетичних процесах, необхідних для розвитку курчати, а продукти окислення видалені з яйця через пори в шкаралупі. Шляхом міркування школярі приходять до висновку, що містить нову інформацію, можливо, невідому їм.

Розвитку ключових здібностей учнів значною мірою сприяють задачі, що вимагають використання життєвого досвіду і повсякденних спостережень. Життєвий досвід часто вступає в протиріччя з отриманими на заняттях відомостями, породжуючи проблемні ситуації, дискусії, суперечки, що є передумовою для створення творчої атмосфери на уроці.

Творчі завдання можна класифікувати так:

• завдання на встановлення причинних зв'язків; наприклад, чому людина може без їжі обійтися кілька тижнів, без води - декілька діб, а без повітря - кілька хвилин?

Відповіді учнів можуть бути такими: 

- Для обміну речовин необхідний кисень, припинення обміну речовин означає загибель організму, тому киснем повинні безперервно забезпечуватися всі клітини організму;
- Без їжі і води людина може прожити кілька тижнів, тому в людському організмі є запас білків, жирів, вуглеводів, а запасів кисню в організмі немає;
- Без їжі людина може обійтися кілька тижнів, тому в організмі є накопичення жиру - ними людина і харчується; вода також знаходиться в організмі, а ось кисню в крові і органах мало, і якщо його немає в повітрі, то людина задихається.

• завдання, що формують системне мислення; наприклад, у чому перевага правильної постави для нормальної життєдіяльності ростучого організму?
  У своїх відповідях учні можуть відзначити,  що правильна постава має не тільки естетичне значення; при неправильній поставі неминуче відбувається викривлення хребта, що ускладнює роботу серця, легень та інших внутрішніх органів; при правильній поставі краще протікає процес росту людини.
• семантичні задачі;  на пояснення термінів, визначень, відмінностей побутової та наукової номенклатури, наприклад, пояснити смислове значення і походження слова «печінка». В основному учні відповідають вірно:
  - печінка походить від слова «піч», вона зігріває своїм теплом проходить через неї кров, обігріває наш організм, в печінці відбувається сильний обмін речовин; 
• завдання на виявлення зв'язків між образною і словесною інформацією; наприклад, чому волосся, яке розміщене на шкірі, піднімається від холоду, страху, стресу, як говорять «стає дибки»?
  Відповіді учнів досить прості і зрозумілі: скорочуючись, м'язи піднімають волосся; при переляку, перезбудженні нервовий імпульс надходить до м'язів, що піднімає волосся, вони скорочуються, і волосся підіймається.
• завдання на зв'язок цільових і причинних відносин; наприклад, чому ноги замерзають на морозі швидше інших частин тіла?

Відповіді учнів можуть бути досить  анатомічно цікавими і альтернативними:

• ноги замерзають на морозі швидше інших частин тіла, тому що тиск крові в них менше і циркуляція слабкіше;
• ноги розташовані далі від серця, і кров туди надходить довше, циркулює кров в ногах повільніше, ніж в інших органах;
• ноги знаходяться ближче до землі, а земля взимку холодна;
• процес кровообігу займає великий період часу, і кров у ногах за цей час остигає;
• на ногах шкіра тонша, ніж на інших частинах тіла;
• ноги довші, ніж інші кінцівки тіла, і кров поки туди доходить, холоне;
• на морозі кров стає більш густою і в'язкою, тому повільніше пересувається.
   На жаль, навіть у правильних відповідях учні не вказували, що в венах кров рухається проти сили тяжіння і тому застоюється.

• завдання на розвиток системоутворюючої творчої активності; наприклад, печінку називають «хімічною лабораторією», «продовольчим складом», «диспетчером організму». Що лежить в основі таких образних виразів? До якої системи органів вона відноситься і чому?
  Відповіді учнів бувають такими:
  - у печінці відбуваються хімічні перетворення речовин, синтезуються білки, в ній міститься безліч різних вітамінів, надлишок вуглеводів відкладається в печінці у вигляді глікогену;
  - печінка бере участь у підтриманні постійності крові; вона затримує отруйні речовини, в печінці синтезуються білки, вуглеводи, ферменти;
• завдання на спостережливість; наприклад, на які кістки спираються руки, коли на фізкультурі поступає команда покласти їх на стегна.

Учні відповідають по-різному: на тазові кістки або на стегнові кістки. Це просте питання дає можливість з'ясувати, чи правильно школярі розрізняють наукові терміни і життєві назви, чи вірно представляють топографію кістяка. Вони вчаться аналізувати факти повсякденного життя і, насамперед, навчаються помічати їх.

До завдань на спостережливість відносяться такі, для вирішення яких достатньо звернутися до відомих явищ і фактів. Систематична робота в цьому напрямку спонукає учнів інакше глянути на звичайні явища. Ось наприклад, 
- чому руки рухаються при ходьбі? чи є на долонях сальні залози?

Обговорюючи відповіді учнів на перше питання, можна показати його зв'язок з проблемою філогенезу людини. Відомо, що предки людини ходили на чотирьох ногах і всі чотири кінцівки працювали. Отже, рефлекторні зв'язки могли зберегтися. Цей фізіологічний атавізм використовують спортсмени: коли треба зробити фінішний ривок, рекомендують посилити роботу рук - це рефлекторно викликає прискорення бігу.

Досвід показав, що такого роду задачі сприяють засвоєнню теоретичного матеріалу, мобілізують життєвий досвід учнів, розвивають вміння оперувати фактами, висловлювати припущення, доводити свої ідеї. У школярів розвивається пізнавальна активність, уява, спостережливість, а головне, зростає інтерес до предмету і самостійної роботи.

Формування ключових здібностей школярів можливе за умов раціональної організації навчального процесу, основу якого становлять методи навчання. Вони історично змінюються разом зі зміною цілей і змісту освіти. Дедалі частіше  приділяємо увагу питанню активізації методів навчання у зв’язку з перебудовою системи освіти, удосконаленням навчально-виховного процесу в цілому. Це значно посилює інтерес до нових або модернізованих методів. Для кращого засвоєння навчального матеріалу все більше застосовуються активні методи навчання.

Активні методи навчання поділяються на не імітаційні, які реалізуються на традиційних видах занять, та імітаційні, використання яких, як правило, пов'язане із застосуванням навчальних ігор. Імітація (наслідування, відображення) – це моделювання діяльності, розігрування ситуації. Отже, ігровий метод – це спосіб взаємодії учителя і учнів (учня), зумовлений грою, що веде до реалізації дидактичних завдань і цілей навчання.

Для ігрових методів характерні певні особливості, що відрізняють їх від традиційних:

• наявність ігрових моделей об’єкта, процесу або діяльності;
• активізація мислення й поведінки школяра;
• високий ступінь залучення до навчального процесу;
• обов’язковість взаємодії учнів між собою та вчителем або програмним матеріалом;   
• посилення емоційності та творчий характер заняття;
• самостійність у прийнятті рішення;
• бажання набути вмінь і навичок за відносно короткий термін.

На основі узагальнення та аналізу різних точок зору з приводу виділення та класифікації ігрових методів навчання виокремлюють такі основні види:

• гра-вправа;
• ігрова дискусія;
• ігрова ситуація;
• навчально-рольова гра.

Ігри-вправи проводяться на уроках, входять до домашніх завдань, позакласних занять, а також використовуються у вільний від навчання час. Вони позитивно впливають на посилення інтересу до теми, що вивчається.

Ігри-вправи дають можливість виділити з усього фактичного матеріалу, що пропонується дітям і підліткам у навчальному плані, ті явища і факти, які можуть бути збережені пам’яттю як найбільш життєво важливі й захопливі у плані пізнання. Це кросворди, ребуси, вікторини. Як правило, їх слід проводити для закріплення нового матеріалу чи повторення матеріалу. Це дає дуже ефективні результати, особливо у 7 – 8-х класах.

Метод ігрової дискусії дає можливість виявити відмінності в розумінні питання й шляхом товариської суперечки встановити істину, прийти до спільної точки зору.

Переваги цього методу полягають у тому, що:

• матеріал, який дається на більш високому рівні або у нетрадиційній формі, дозволяє учням отримати гарну вихідну базу для самостійного дослідження спірних питань;
• виникає інтерес до пошуку істини, що потребує використання джерел, які містять дискусійні положення і відповідно збуджують зацікавленість пізнавальною діяльністю;
• учні набувають уміння і формуються практичні навички для логічного, несуперечливого й аргументованого ведення дискусії, в ході якої необхідно не просто відкинути якусь думку, а доказово, обґрунтовуючи свої факти, викласти своє розуміння проблеми;
• школярі поступово знаходять правильне співвідношення раціонального та емоційного, що вкладаються у зміст доведень.

Велику зацікавленість учнів викликають додаткові цікаві повідомлення із життя тварин та рослин. Наприклад, під час вивчення теми “Різноманітність ссавців. Яйцекладні, або Першозвірі. Сумчасті” учням повідомляється, що в Австралії подекуди зустрічаються деревні форми кенгуру. Враховуючи специфіку умов існування, природа наділила їх надзвичайно корисними властивостями, зокрема хутром, з якого легко стікає вода, завдяки чому тварини ніколи не намокають. Повідомивши це учням (така інформація ніколи не залишається поза увагою), таким чином створюються передумови до потужного поштовху їхньої розумової діяльності. З’ясовуючи можливе місце розмноження згаданих тварин, учні проводять географічний аналіз одержаної інформації.

Найскладнішою формою активного навчання є рольова, або ділова, гра. Провести її неможливо або важко, якщо не було проміжних ігрових занять. Під час підготовки до них учні спочатку навчаються самостійно працювати, збирати, узагальнювати матеріал, аргументовано висловлювати свої думки, використовуючи наукові терміни, поняття, категорії. Наприклад, ігрові заняття з біології в 6 класі починаються з уявлення себе коренем, стеблом або листком. Треба довести першочергове значення “свого” органа для організму рослини. Гра не потребує попередньої підготовки й базується на здобутих знаннях та імпровізації. У результаті дискусії з’являється впевненість, що все в рослині взаємозалежне.

Виходячи з наявності поля групової активності, можна говорити про те, що творчість стає не винятковою якістю окремих особистостей, а необхідною формою діяльності людини. Не функціонування як елемент поділу праці, а постійний розвиток діяльності, розгортання і збагачення всіх здібностей – умова нормального особистісного самовизначення. На цьому ґрунтуються  стосунки з учнями впродовж усього періоду співпраці. Для дітей, які опанували свої можливості, певні задачі не є творчими, адже вони виконують їх легко – це стереотипна реакція. Реалізація задачі розвитку творчої активності через методи активного навчання потребує певного психологічного клімату, який сприяв би творчій реалізації. Це можливо в умовах діалогу між тими, кого навчають, і тими, хто навчає. Дитина, навчившись творчо працювати й давати оцінку творчим роботам інших, учиться оцінювати і свою.

Дослідження дають змогу виявити зв’язок між поступовим ускладненням форм активізації та творчою активністю.