Авторська байка "Ворона та лисиця"

                                                                               Автор

                                                          Вчитель зарубіжної літератури,

                                                          української мови та літератури

                                                          Чечельницької ЗОШ І-ІІ ступенів

                                                          Цьомко Маріна Олегівна

                   

 

 

Ворона та Лисиця

(Байка)

Знайшла Ворона м'ясо,

Взлетіла на гілляку.

Прийшла Лисиця й ласо

Почала вихвалятись,

Що здібна до усього,

Перехитрить мисливців,

А Вовк й Ведмідь – невдахи,

Не варті і мізинця

Розумниці прудкої,

Умільця на всі руки.

Нема ніде такої!

Під силу їй науки.

Вона усюди перша

У царстві лісовому.

І здобиччю багата,

І мислить по-новому.

Хотіла заперечити

На ці слова Ворона,

Щоби руда згадала

Хто в лісі охорона:

Цар звірів – Лев,

Мурашки – санітари.

І каркнула: «Це я -

Найкраща в світі панна!

І кожен заслуговує

На шану та повагу!»

Лиш крилами змахнула

Та каркнула Ворона,

Як м'ясо  полетіло

І шваркнуло додолу.

Лисиця не барилась,

Поживі враз зраділа -

Вхопила в зуби м'ясо,

Лиш хащі затремтіли.

І що ж це наробила

Сама собі Ворона?

Нема тепер поживи.

Вже посипа прокльони

Собі за неуважність,

Що знову  повелася

На хитрощі Лисиці:

«Не буду мати м’яса!

Поп’ю води з криниці.»

Не про одну Ворону

У байці велась мова,

Мораль цієї байки

Усім давно відома:

Таких Ворон багато

У лісі та повсюди -

Про себе треба дбати!

Тож обережно, люди!