Байка
Одного разу два коти,
Може вони й були брати.
Пішли удвох на полювання
І влаштували там змагання.
– Будемо миші ми ловити,
А потім - будемо ділити,
Каже один. А другий каже:
– Тебе я знаю. Без пригод
Ми не поділимо й город.
– Ти не базікай, а мерщій
Із мишками ступай у бій.
І тут таке щось почалося,
Все загуділо, затряслось.
Ловлять мишей цих два коти,
Складають їх попід плоти.
Надворі темінь вже спадає
Кіт один одного гукає:
– Ходімо брате! Вже кінець,
Ти під який складав стовпець?
– Я під отой. – Я там складав.
– Ти не бреши тобі сказав.
Давай поділимо навпіл
Скільки залишилось цих діл.
– Не будемо ми щось ділити.
Хто скільки взяв, то і його.
– Та скільки можеш ти дурити?
Тебе приймаю за свого.
З тобою дружу і гуляю
А відтепер тебе не знаю.
Мораль у байці тут така:
Можна любити свояка,
Можна йому і довіряти
Та перед тим перевіряти.
Галина Паркасевич
Вчитель Федевич Н.І.