Авторська вистава до Дня Валентина
Поетична вистава «Подарунок»1 до Дня святого Валентина
Кирилецька Т.В.,
учитель української мови та літератури,
учитель вищої категорії,
керівник театрального гуртка, керівник гуртка методист.
Дійові особи: міс Андерсен, містер Грімм, хлопець-покупець, манекен-дівчина, манекен-хлопець.
Голос з динаміка: Шановні покупці! Наш магазин зачиняється за 5 хвилин. Дякуємо що відвідали нас і вітаємо зі Святом закоханих!
Міс Андерсен (до хлопця-покупця): Твій подарунок готовий!
Хлопець-покупець: О, як красиво! Як же це несправедливо! Така краса, і все для того, щоб розірвати її в одну мить, навіть не глянувши! Треба ж таке!
Міс Андерсен: Ну що ти, це ж просто пакунок! Головне, що всередині!
Хлопець-покупець: Там парфуми. Подарунок дівчині.
Міс Андерсен: Впевнена, що вона буде дуже щаслива їх отримати!
Хлопець-покупець: Так! Дуже вам дякую! Бувайте, з Днем Валентина!
Міс Андерсен: Тебе також!
Манекени «оживають» під час читання віршів.
Манекен-дівчина:
За хвилину до того, як випаде дощ,2
Ти відчуєш, як шкіра вібрує під тиском
Ще не випалих крапель, що ляжуть уздовж
Твого тіла і враз його стиснуть.
Сміх, що має до мене назавтра прийти,
Розпізнаю сьогодні поміж плачу я.
За хвилину до того, як з’явишся ти, -
Я тебе передчую.
Заходить містер Грімм.
Містер Грімм: Добрий вечір, міс Андерсен!
Міс Андерсен: Містер Грімм!
Містер Грімм: Джон. Просто Джон.
Міс Андерсен: Ах, так, вибачте, ніяк не можу звикнути. Поки Вас не було, закінчився папір, який Ви завжди замовляєте для своїх фокусів, але я відклала трохи мішури, котра мені також сподобалась.
Містер Грімм: Дуже вдячний, але боюся, вона мені більше не знадобиться! В цьому році більше жодних фокусів, хіба що трішки магії!
Дістає з рукава квітку.
Міс Андерсен: Як Ви довідалися, що це мої улюблені? Дякую!
Манекен-дівчина:
Цей хлопець з темним, як асфальт, волоссям,3
якого я знаю на кілька кроків,
живе собі, не переймаючись зовсім,
поміж ранкового світла й вечірніх мороків.
Він ходить собі на вистави і ринки,
ховаючи в куртці телефон і флягу.
І я готова палити сусідські будинки,
щоби він звернув на мене увагу.
Я готова позбавити міста керування
і на портвейн перетворювати озерну воду,
лише б він, згадуючи про моє існування,
писав мені листи про життя і погоду.
Я готова влаштовувати на його вулиці страйки,
лише б бути ближче до його ніжності й люті
і слухати його постійні байки
про те, ким він працює і кого він любить.
Небо за його вікнами буде холодне й зелене.
Дощ буде заливати пам’ять його невичерпну.
Хай забуває про все. Хай забуває навіть про мене.
Лише про мене хай забуває в останню чергу.
Міс Андерсен: Дивно, з усім цими чарами цього року, в мене таке враження, що я бачила всі Ваші виступи…але так і не змогла на них сходити…
Містер Грімм: Можливо, Ви коли-небудь зробите мені таку приємність. І, як я вже казав, місце 115 буде, як завжди, вільним для Вас!
Міс Андерсен: Ви не повірите, але одного разу я вже саме зважилася піти і була вже майже біля клубу перед початком виступу і тут виявилося, що я…
Містер Грімм: Дуже зайняті …щоб дивитися фокуси?
Міс Андерсен: За цим прилавком…
Манекен-хлопець:
Снігопад – зимовий настрій мій4…
Крапельки туману на обличчі.
Перехожа, Вам туман цей личить,
Каблучки на вулиці скляній…
Я спинитись Вас і не просив,
Навіть сніг замріяний це знає!
Нас розвозять стомлені трамваї
В різні долі, виміри, часи…
Не знайти для зустрічі прикмет.
Та послухайте, чужі кохані,
Личить вам це місто у тумані!
Це не образ, просто комплімент.
Ви його послухайте й прийміть,
І прийдіть додому небуденно,
І комусь, дорожчому за мене,
Розкажіть про цю вечірню мить.
Я ж піду. Високий та стрункий.
Між вікон, де щастя ваше світить,
З настроєм – освідчуватись світу.
Полохливому, як каблучки.
Міс Андерсен: Містере Грімм…Джон…Ми вже зачиняємося і я тут подумала…
Містер Грімм: В мене є подарунок. Не могли б Ви його упакувати?
Дістає з кишені кольє.
Міс Андерсен: Так, аякже! Звичайно! О, яка краса!
Містер Грімм: І правда. Сімейна реліквія.
Міс Андерсен: Тільки мені здається, що воно не потребує пакування. Достатньо просто коробки.
Містер Грімм: О, я впевнений, що це необхідно! Ми ж тут саме для того.
Міс Андерсен: Так!
Голос з динаміка: Шановні відвідувачі, магазин уже зачинений, ми будемо раді бачити вас ще.
Міс Андерсен: Якому паперу Ви надаєте перевагу?
Містер Грімм: Повністю покладаюся на Ваш смак
Міс Андерсен: О ні! Це дуже велика відповідальність!
Містер Грімм: Не для Вас, я впевнений!
Міс Андерсен: Тоді хоча б скажіть, що за свято або кому адресований подарунок.
Містер Грімм: Це для моєї знайомої. Дуже близької.
Міс Андерсен: Як гарно! Пробачте, я буквально на хвилинку … клята мішура!
Манекен-хлопець:
Давайте дочекаємось весни,5
Було б сумним знайомство наше зараз:
Холодні дні створили б сірий нарис,
Бо за буденні для новел вони!
Лід, втома, метушня – не головне, -
Та не завжди ми бачити це вмієм!
І я боюсь в цій білій веремії,
Що Ви не зрозумієте мене!
Я б так хотів щоб зразу все знайшлось:
Слова і почуття, але найбільше,
Щоб став для Вас я другом наймилішим,
Бо ж зараз просто хтось я, просто хтось…
Я б так хотів, щоб наша самота
Розклала нам лише щасливі карти.
Якщо Ви – Та – Ви будете чекати!
Я вірю: саме Та Ви, саме Та!
Містер Грімм: Щось не так?
Міс Андерсен: Ні-ні, містер Грімм, все в порядку! Звичайна справа, просто коли багато часу проводиш за прилавком…Отже, подивимося, що у нас є. Кармін рубіновий, пурпурний і багряний. Кармін. Приємний колір. Хіба…трохи запростий? Хочете бордовий?
Містер Грімм: Та ні …просто…ми з нею…ми просто…
Міс Андерсен: Ідеальне поєднання.
Містер Грімм: Знаєте, ми познайомилися рік тому…
Міс Андерсен: Останнє, що мені треба…
Містер Грімм: В цей саме день. В цьому самому магазині.
Міс Андерсен: От і все. Готово.
Містер Грімм: На цьому самому місці!
Міс Андерсен: Джон!
У містера Грімма дзвонить телефон.
Містер Грімм: Пробачте, мушу відповісти! (у слухавку: так, кицю! Скоро буду вдома. У мене для тебе дещо особливе…добре. І я тебе…). Дякую! Вибачте за все.
Міс Андерсен: Вам треба паперовий пакет?....яка ж я дурепа!...вам треба паперовий пакет…
Виходить з-за прилавка, сідає на стілець, розв’язує на шиї хустку і бачить під нею кольє містера Грімма.
Заходить містер Грімм.
Містер Грімм: З Днем закоханих, міс Андерсен!
Разом читають вірш.
Міс Андерсен:
Твоя відсутність - така заплутана!6
Твої приходи - такі наповнені!
Містер Грімм:
Ти недочута, ти переслухана,
Ти божевільна, ти некерована!
Міс Андерсен:
Не я ловлю ці святкові пестощі,
не я життя вимірюю курсами…
Містер Грімм:
(чиїсь пакунки і зайві ревнощі).
Твоя порядність - така спокуслива!
Міс Андерсен:
Усе твоє - що я мушу вивчити!
Усе твоє - що я хочу відати!
Містер Грімм:
(а раптом щось би тобі не личило -
То наведи вже курсив і видали)!
Ти божевільна, ти некерована,
і недочута, і переслухана...
Міс Андерсен:
Твоя відсутність - така заплутана…
Містер Грімм:
Твоя присутність - така наповнена!
Примітки:
- На основі короткометражного фільму «Подарунок» (2014 рік, за участі Уми Турман).
- Вірш С. Жадана.
- Вірш С. Жадана «Ця жінка з чорним, як асфальт, волоссям…». Текст подається у зміненому вигляді.
- Вірш В. Неборака. «Листопад – осінній настрій мій…». Текст подається у зміненому вигляді.
- Вірш В. Неборака.
- Вірш Д. Лазуткіна «Пісок і літо, дощі та райдуги…». Текст подається у зміненому вигляді.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку