АВТОРСЬКІ МЕТОДИКИ ВИКОРИСТАННЯ ТЕАТРАЛІЗАЦІЇ З УЧНЯМИ 5-11 КЛАСІВ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ЛІЦЕЙ № 19 М. ЖИТОМИРА

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

НА ТЕМУ:

«АВТОРСЬКІ МЕТОДИКИ ВИКОРИСТАННЯ ТЕАТРАЛІЗАЦІЇ З УЧНЯМИ 5-11 КЛАСІВ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ»

Підготувала:

вчитель зарубіжної літератури,

спеціаліст вищої категорії,

педагогічне звання

«Вчитель-методист»

Людмила АНТОНЕНКО

Житомир, 2023

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА НА ТЕМУ:

«АВТОРСЬКІ МЕТОДИКИ ВИКОРИСТАННЯ ТЕАТРАЛІЗАЦІЇ З УЧНЯМИ 5-11 КЛАСІВ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ»

Сучасний школяр − це скоріше глядач, ніж читач. Він не завжди охоче відривається від комп'ютера і айфона, щоб узяти в руки книгу: школяра треба зацікавити. В умовах роботи ЗОШ І-ІІІ ступенів № 19 м. Житомира залучення театралізованих сцен на уроках зарубіжної літератури є одним з важливих аспектів естетичного розвитку учнів, їх світогляду, розвитку пам'яті, образного мислення, мовлення.

У структурі уроків зарубіжної літератури у власній практиці використовуємо елементи театралізації, так як література і театр − два види мистецтва, загальним для яких є слово.

Головною метою є побудова системи взаємовідносин з учнями таким чином, щоб організувати максимальні умови для створення гранично вільного емоційного контакту, розкутості, взаємної довіри і творчої атмосфери.

Можливі кілька шляхів використання театралізації у процесі розгляду літературного твору. Це − сеанси читання п'єс для діалогів, які збагатять практичне заняття, допоможуть опанувати як діалогічні, так і монологічні види мовленнєвої діяльності; театральна практика або драматична гра на занятті, мета якої зробити театр справжнім засобом живого спілкування; постановка вистави з перспективою показу його глядачам. Основними шляхами організації театральної діяльності є театральні ігри та розминочні вправи. Мова йде про одночасне навчання літератури і театральної техніки. Підготовча робота над кожним спектаклем включає кілька етапів: осмислення змісту; читання і аналіз тексту, що дає можливість краще зрозуміти і осмислити зміст; робота над характеристикою персонажів; робота над постановкою п'єси.

Дидактичні засоби театралізації в освітньому процесі варто розподілити за таблицею 2.1.

Таблиця 2.1

Дидактичні засоби театралізації в шкільному освітньому процесі

Важливою метою при використанні засобу театралізації на уроках зарубіжної літератури є:

                   формування аксіологічної сфери особистості кожного учня (духовно-морального, пізнавального і естетичних компонентів) в актуальному культурно-освітньому середовищі;

                   розвиток особистісно-значущої мотивації читацької та художньо-творчої діяльності в культуровідповідних формах комунікації;

                   вдосконалення умінь навчальної (предметної), загальнонавчальної (метапредметної) діяльності, загальнокультурної і соціальної компетентностей учнів;

                   розвиток професійної компетентності.

Головними принципами використання засобу театралізації є: принцип культуровідповідності, групової роботи, мотивації, діалогічності, проектності, інтегративності, принципи театральної педагогіки, тощо [37, с. 91].

Базовими формами позаурочних занять є: інформаційні, репетиційні, постановочні та мистецькі освітні події. Інформаційні заняття часто включають короткі лекції і бесіди-діалоги, присвячені специфіці видів мистецтва (театр і література), що розкривають синкретизм театральної творчості, значення режисури в театрі XIX-XX ст. На лекціях і у розмовах відбувається читання і аналіз літературного твору, визначається задум його театральної інтерпретації, приймається графік (розклад) репетиційно-постановочних занять, затверджуються склад і завдання виконавців.

Використання засобу театралізації в напрямі ознайомлення із світовою літературною спадщиною, зокрема із зарубіжними літературними творами складається з ряду етапів (Див. табл. 2.2). На кожному з етапів вирішуються завдання естетичного і комунікативного розвитку учнів 5-11 класів у процесі підготовки культурно-освітнього події.

Таблиця 2.2

Етапи театралізаційної роботи над літературним твором

Чудові можливості на сьогодні відкриває і Інтернет. Сучасні технології дозволили втілити проект Міністерства культи і "Google Україна" -˗ «Оперні театри України». Цей проект є віртуальною подорожжю з унікальною архітектурою оперних театрів України, зазирнути за лаштунки, відчути дух і атмосферу театру і навіть побувати в тих місцях, які зазвичай закриті для відвідувачів". Ці можливості часто використовуємо на практиці – створюємо інтерактивні екскурсії по оперних театрах України для учнів 6-11 років:

                    Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка,

                    Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької,

                    Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр ім. Ольги Кобилянської,

                    Одеський національний академічний театр опери та балету,

                    Київський національний академічний театр оперети (Рис.2.2).

Рис. 2.1.

Зразок віртуальної екскурсії в Київському національному академічному театрі опери

Знайомлячись з творами світової літератури, учні діляться на команди, досліджують опис епохи, деталі костюмів, характери героїв. Потім оформляють презентацію в Power Point і виступають перед однокласниками. Щоб зробити її якісною, доводиться уважно знайомитися з твором. Діти не хочуть транслювати чужі думки, вони хочуть спільної творчості, завдання вчителя − організувати середовище і бути «диригентом» цього оркестру.

Репетиційно-постановочні заняття є основними в організації театральної подієвості. У процесі обміну думками відбувається аналіз тексту, що дозволяє перевірити, наскільки добре учасники зрозуміли п'єсу. Звертається увага на складності тексту, висловлюється думка про сам сюжет п'єси, про персонажів, висловлюється думка про те, де і коли відбувається дія. Кожен учасник повинен чітко визначити, яку інтонацію підказує текст п'єси і навчитися відповідно інтонувати свої репліки. В процесі роботи над вимовою і інтонаціями легко запам'ятовується і сам текст. Учні опановують навички багатогранного розуміння тексту, а саме: процедури розуміння літературного, побутового, а також наукового, юридичного, політичного текстів, тобто тексту-впливу.

Попереднє ознайомлення з емоціями і почуттями своїх персонажів допомагає акторам краще втілити ці образи на сцені. Потрібно подумати про переміщення в просторі, поведінку, голос, про особливості характеру персонажів. Вміти управляти своєю мімікою і пластикою, своїм голосом і ритмом свого життя, вміти вербалізувати свої відчуття і робити все це переконливо, заразливо і органічно. Опановуючи азами акторської майстерності людина вчиться самостійно вибудовувати свою поведінку [33, с. 17].

Імпровізація, яка є прекрасним засобом стимулювання творчого процесу, що розвивається навколо основної теми п'єси. Саме робота над імпровізацією дозволяє учасникам краще осмислити текст, одночасно дає їм можливість працювати спільно, грати, міркувати, вести діалог, складати, опановуючи при цьому сценічним простором і текстом. Розмірковуючи про постановку необхідно подумати про створення декорацій, костюмів, аксесуарів.

Художня освітня подія є кульмінаційним етапом такого проекту, коли результат художньої творчості, концентрації емоційно-вольових та інтелектуальних зусиль учасників проекту виносяться на публічний розгляд. Над завданням культурно-освітньої події стає встановлення естетичного діалогу учасників проекту і глядачів (читачів), інтерпретаторів твору літератури з героями і автором. В обговорення вистави прагну включати всіх учасників культурно-освітнього події. У діалозі, можливо, полемічного характеру, актуалізується особистісний сенс читання твору літератури і його театрального втілення, виявляється своєрідність його сценічного трактування щодо авторської концепції твору.

Педагогічна проблема організації навчально-виховного процесу в процесі навчання зарубіжної літератури полягає в тому, щоб використовувати таку технологію, у ході виконання якої змістовний потенціал предмета перетворювався б у діяльнісний матеріал для самореалізації учня, його особистісного та соціального розвитку. Такими характеристиками, на мій погляд, і володіють арт-технології.

Детальніше зупинимося на деяких прийомах театралізації художніх творів на уроці зарубіжної літератури:

                   персоніфікація літературний персонаж або письменник бере участь в уроці як помічник вчителя (консультант, екскурсовод і ін.);

                   «Хто я?» − учень в костюмі персонажа розповідає про нього, учні вгадують, хто він;

                   «Вигадана зустріч» − виступ, критика або опозиції критиків (мова, твір, основні моменти і ін.);

                   сценка − невелике уявлення за допомогою рольового виконання за заздалегідь складеним сценарієм із застосуванням театральних атрибутів, тощо.

Найбільш цікавими є завдання, пов'язані з акторською та режисерською інтерпретацією, що часто використовуємо у власних постановках. Учні в цьому випадку виступають як актори або як режисери. Робота в якості акторів дозволяє школярам відчути стан того чи іншого персонажу в пропонованій ситуації, а значить зрозуміти мотиви і цілі його вчинків, розгадати в тексті твору те, про що автор часом прямо не заявляє. «Акторові» потрібно відповісти на одне-єдине просте і складне питання: «Що я повинен передати глядачеві?».

Режисерська робота змушує аналізувати всі деталі, всі взаємозв'язки і взаємодії в епізоді, визначати його місце в цілому творі, пояснювати поведінку всіх героїв і осягати авторську позицію. «Режисер» повинен чітко уявляти, навіщо і чому він щось робить (Рис.2.2).

Рис.2.2.

Структура театралізації в дії

Не менш захоплюючою є робота з оформлення й декорування: створення ескізів костюмів, декорацій, портретів героїв; музичне оформлення творів; афіші до вистав. Проводиться захист творчих завдань учнів. Головний зміст їх у тому, що, вигадуючи оформлення, афіші, обкладинки, учень обов'язково заново аналізує твір і створює свою художню інтерпретацію. Таким чином, аналіз, метою якого є особистісне інтерпретування тексту, стає результативнішим і глибшим.

І, нарешті, одне з найефективніших завдань – це інсценування тексту (переклад тексту в сценічний варіант). Перш за все, інсценування спонукає учнів до творчого втілення літературних образів і, як всі прийоми активізації читацького сприйняття, збуджує уяву і співпереживання. По-друге, інсценування дозволяє посилити динамізм конфліктів твору, гостріше прокреслити сюжетні лінії в свідомості учнів. По-третє, інсценування загострює увагу до художнього тексту. Однак, для того, щоб ця робота не перетворилася на пародію, пропонуюся школярам посильні завдання.

Особистісна рефлексія школярів може виразитися у написанні есе або відгук про виставу. Запропоновуються учням наступні питання:

                   Як змінились ваші соціальний, культурний простір після вистави?

                   Яка діяльність для вас більш приваблива: участь у театральній постановці або «співучасть» в ролі глядача?

                   Якщо вас приваблює ідея продовження театрального роботи, то який літературний твір ви пропонуєте для сценічного прочитання? Поясніть.

                   Роботу над наступним спектаклем ви припускаєте в колишньому складі творчої групи або вважаєте за необхідне залучення нових учасників?

                   Що ви знаєте або дізналися про театральну культуру нашого міста?

                   Який театр (театри) і спектаклі ви хотіли б відвідати і обговорити з однокласниками, друзями, педагогами і батьками?

Художній керівник проекту (режисер-куратор) веду дієвий аналіз драматизації епічного твору або драматичних епізодів, якщо для постановки прийнято твір драматичного виду. На репетиційних заняттях формуються цілісна композиція літературної вистави і «тактика» мізансцен. Багаторазове повторення епізодів (частин) дозволяє закріпити прийоми сценічного руху і сценічної мови, усвідомлено вести «малюнок» ролі у взаємодії з іншими учасниками постановки (Додаток Г). На постановочних заняттях відпрацьовуються музичні номери та хореографічні мініатюри, які повинні бути органічними щодо загальної концепції авторського задуму і його театральної інтерпретації. З одного боку, постановка музичних і / або хореографічних номерів вимагає особливого естетичного такту, з іншого боку, передбачає прояв особистісно-орієнтованого підходу в підтримці художньо-творчих здібностей школярів.

У власній практиці виконані такі театралізовані з вистави та сценки із ознайомленням творів зарубіжної літературної спадщини: Вальтер Скотт «Айвенго» (10 клас), М. Булгаков Майстер и Маргарита (11 клас), опера М. Рибникова «Юнона и Авось»  (11 клас), «Аполлон і дев’ять Муз» (9 клас), із давньогрецької міфології «Афіна і гречанки», О.С. Пушкін «Євгеній Онєгін» (10 клас), Л.М. Толстой «Війна і мир» (11 клас), М.В. Гоголь « Ніч перед Різдвом» (9 клас), казка «Дванадцять місяців» (бал-маскарад на новий лад) (5-6 класи) (додаток Б). Глядачами літературних вистав були педагоги і учні шкіл м. Житомир, батьки і друзі учасників вистав (Додаток Б, В, Д).