«Безмежно закоханий у пісню»

Мета: 

o   збагатити і розширити знання учнів про життя і творчість

М.Д.Леонтовича; oформувати громадянську та предметну компетентність; oрозвивати пізнавальну активність школярів; o слухові та вокальні навички;

o   виховувати любов і повагу до творчої спадщини композитора, любов до народної та хорової музики, патріотизм.

Обладнання:    презентація, портрет Миколи Леонтовича, ілюстрації до творів, виставка збірок нотних записів хорових обробок М. Леонтовича, деталі до дерева життя композитора.

Звучить музичний фон, хорова обробка української народної пісні «Щедрик» (тихо)

І. Привітання

«...коли б він не написав нічого  більше... як «Щедрика», «Дударика», «Ой пряду», «Козака несуть», «Гри в зайчика» ... його значення в історії української хорової музики було б раз назавжди запевнене...»

Станіслав Людкевич

Учитель.  Його називали «ювеліром української пісні» і порівнювали з Бахом. 

Ним захоплювався Микола Лисенко, а ось для земляків він залишався простим вчителем музики.

Сьогодні про нього говорять, як про творця того самого легендарного «Щедрика» - мелодії, що стала символом Різдва в усьому світі.

Ми зібралися, щоб вшанувати пам’ять геніального українського композитора Миколи Дмитровича Леонтовича і виростимо «Дерево життя», квітами якого буде музична творчіть композитора, а плодами - ваші знання.

ІІ. Складання «Дерева життя» М.Д. Леонтовича

1      учень.  1 (13) грудня 1877 року – день народження славетного українського композитора, диригента і педагога Миколи Дмитровича Леонтовича. Він з’явився на світ у селі Монастирок (зараз Немирівського району Вінницької області) в родині священника. Початкову музичну освіту здобув від батьків. Тато, Дмитро Федорович, грав на скрипці, гітарі, віолончелі, контрабасі, керував хором семінаристів. Мама, Марія Йосипівна, любила співати і прищепила синові любов до української народної пісні.

2      учень.  У неповні п’ятнадцять років Микола закінчив Шаргородське початкове духовне училище і вступив до Подільської духовної семінарії у губернському центрі – Кам’янці-Подільському. Тут він навчився грати на скрипці, фортепіано, духових інструментах, вивчав теорію музики, хоровий спів, займався музичною обробкою народних пісень. Після закінчення семінарії викладав церковний спів, музику, чистописання, арифметику у школах на Поділлі, збирав народні пісні, видав дві збірки “Пісень з Поділля”.

Учитель.  Микола Леонтович був безмежно закоханий у народну пісню, він володів природженим даром відчувати найхарактерніші, ледь помітні тонкощі народної пісні, красу її мелодії, правдивість і мудрість поетичного слова. Сумна, задумлива і елегійна українська пісня ще з раннього дитинства увійшла в свідомість і сформувала його як людину безмежної доброти, чисту, щиру і красиву душею.   Я хочу дізнатися, чи відчуваєте ви красу, поетичність і мудрість української народної пісні?

Об'єднаємося в три команди. (Звучить хорова обр. М.Леонтовича «За городом качки пливуть»)

Конкурс «З’єднай пазли. Прислухайся до пісні»

Треба з'єднати частини тексту народної пісні, виразно прочитати віршовані рядки та відшукати малюнок, який передає зміст пісні.

Слухання фрагменту відповідної хорової обробки М. Леонтовича.

1.    Діду мій, Дударику!

Ти ж було селом ідеш,

Ти ж було в дуду граєш - Тепер тебе немає...

Дуда твоя гуляє, І пищики зосталися,

Казна кому досталися...

                                          («Дударик»)

2.    За городом качки пливуть, Каченята крячуть... Вбогі дівки заміж ідуть, А багаті плачуть.

Вбогі дівки заміж ідуть

З чорними бровами,

А багаті дівки сидять З кіньми та волами. 

3.    Над річкою бережком Ішов чумак з батіжком,

Гей-гей, з Дону додому.

За плечима торбина Ще й латана свитина, -

Гей-гей, дочумакувавсь!

"Постій, чумак, постривай,

Шляху в людей розпитай,

Гей-гей, чи не заблудивсь?"

"Мені шляху не питать:

Прямо степом мандрувать,

Гей-гей, долю доганять!"

                           («Над річкою бережком») («За городом качки пливуть»)

4.  Ой пряду, пряду, Спатоньки хочу...

Ой склоню я голівоньку На білую постілоньку, Може, я засну.

Аж свекруха йде, Як змія гуде:

«Сонливая-дрімливая,

До роботи лінивая,

Невістко моя!»

Ой пряду, пряду, Спатоньки хочу...

Ой склоню я голівоньку На білую постілоньку, Може, я засну. 

     («Пряля»)

5.    Женчичок, бренчичок вилітає, Високо ніженьку підіймає.

Приспів:

Як би то набито, ніженьку пробито, В зеленім лугу бери собі другу.

Ой, до схід сонечка женчик схопивсь, Росою чистою бренчичок умивсь...

Приспів:

Зелене житечко в полі він жав, З ранку до вечора не спочивав...

                              ( «Женчичок- бренчичок

6.    Козака несуть і коня ведуть Кінь голівоньку клонить  

А за ним іде та дівчинонька

Білі рученьки ломить       

Ой любив козак та дівчиноньку

Так як мати дитину         

А тепер її тай покидаєш

Як на полі билину 

             («Козака несуть»)  

»)

Учитель.  Основу музичної спадщини Леонтовича становлять хорові мініатюри — обробки українських народних пісень, які й донині є неперевершеними. На основі українських народних мелодій композитор створював цілком оригінальні самобутні хорові композиції, всебічно художньо переосмисливши їх, надавши їм неповторного звучання.

3      учень.  Композитор одружився з Клавдією Ферапонтівною Жовткевич – українською інтелігенткою з Волині. 1904 року родина Леонтовичів переїхала на Донбас, на станцію Гришине (нині Покровськ Донецької області), де Микола Дмитрович викладав співи і музику, а також організував капелу робітників-залізничників. Та згодом під тиском влади, яка закидала йому участь у революційних подіях 1905–1907 років, був змушений повернутися на рідне Поділля.

4      учень.  Із осені 1908 року Микола Леонтович працював у Тульчинській жіночій єпархіальній школі. Очолив місцеве відділення товариства “Просвіта”. Це був час його творчої зрілості, коли композитор написав такі хорові шедеври, як «Мала мати одну дочку» “Коза”, “Ой сивая зозуленька”,

“Женчичок-бренчичок”, “Піють півні”, “Козака несуть”, “Пряля”, “Дударик”.

Конкурс «На краще виконання»

Команди по черзі (по куплету) виразно виконують пісню «Дударик» (у сучасному аранжуванні. гурту «Острів дитинства» , караоке).

Учитель – хормейстер.

5                       учень.  1914 року М.Леонтович створив хорову обробку народного

“Щедрика”. А на Різдво, 7 січня 1917-го, її вперше виконав хор Олександра Кошиця у Київському університеті Святого Володимира. Згодом хор Кошиця неодноразово виступав із “Щедриком” за океаном. Пісня стала настільки популярною, що американський композитор українського походження Пітер Вільховський (Peter Wilhousky) написав до неї англійський текст. Ця версія під назвою “Carol of the Bells” і нині є однією з найпопулярніших різдвяних пісень у світі. Її можна почути у фільмах “Сам удома” і “Міцний горішок 2”, сатиричних мультсеріалах “Сімпсони”, “Південний Парк” і “Гріфіни”.

6                       учень.  Творчим кредо Леонтовича був вдумливий і довготривалий процес відбору народних пісень. У нього що не пісня – то частина життя людини, з її настроями, радощами та переживаннями. Знайдену ідею він виношував роками, працював над нею, а потім багато років удосконалював, переробляв уже створену хорову обробку.

Всесвітньо відома обробка «Щедрик» належить до тих, над якими Микола Леонтович працював майже усе життя: перша редакція була написана до 1901–1902 рр.; друга редакція — в 1906—1908 рр.; третя — 1914 р.; четверта — 1916 р.; п'ята — 1919 р. 

Конкурс «З миру по нитці»

Учні виконують пісню «Щедрик» по черзі, по одному мотиву а капела.

7      учень.  Перебуваючи у Тульчині, Микола Леонтович познайомився з видатним композитором Кирилом Стеценком, який згодом висловлювався про нього, як про “справді велику одиницю серед музичних кіл, з великими здібностями й талантом; він – ніби різьбяр у музиці, що творить найтонші музичні вартості, неначе “кружева” із шовку…

Леонтович бере невелику річ і так вирізбярить її, вичеканить, що просто диву даєшся: маленьку простеньку мелодію він розгорне на широку картину з безліччю найрізноманітніших фарб; мелодії остільки ніжні, лагідні і чимось таким теплим віє від них, що хоч-не-хоч, а навіває на тебе мрії”.

8      учень.  За сприяння Стеценка на зламі 1918–1919 років Леонтович із родиною переселився до Києва.  За участі Леонтовича у Києві постала перша українська національна хорова капела і народна консерваторія. Та коли місто ненадовго опинилося під контролем білогвардійців, які переслідували українських діячів, Леонтович був змушений переховуватися. В листопаді 1919 року він пішки, в літньому пальто, змарнілий і застуджений повернувся до Тульчина. Згодом саме тут засновує першу музичу школу.

Конкурс - музична вікторина  «Я знаю творчість Леонтовича»

   Покликання на вікторину    https://youtu.be/T26IPJ7QH3k    

Команди слухають фрагменти хорових обробок Миколи Леонтовича та визначають назви музичних творів.

9      учень   В останні роки життя Микола Леонтович працював над своїм першим великим симфонічним твором – народно-фантастичною оперою у трьох діях “На русалчин Великдень”. Опера так і залишилася недописаною – через півстоліття її завершив та інструментував для сучасного симфонічного оркестру композитор Мирослав Скорик.

10 учень  В ніч з 22 на 23 січня 1921 року композитор перебував у свого батька у селі Марківка Гайсинського повіту, де був убитий агентом ВЧК Грищенком, який напросився в хату переночувати, назвавшись чекістом, що проводить боротьбу з бандитизмом. Вранці невідомий пограбував будинок, застреливши Миколу Леонтовича.

11 учень  Микола Леонтович прожив невелике житя. Йому було лише 43 роки, коли у батьківській хаті на Вінничині безжалісна ворожа рука перервала життя цього безмірно талановитого чоловіка. Подробиці смерті композитора та ім'я його вбивці були оприлюднені лише у 90-ті роки минулого століття. Незрозумілою залишається причина вбиства: за що чекісти вдалися до такого жорстокого акту?

12 учень.  Сьогодні ім’ям Леонтовича названі вітчизняні музичні колективи та навчальні заклади, вулиці у Києві та інших українських містах. Ім’я Миколи Леонтовича гідно увічнено в пам’яті городян міста Покровськ, де було встановлено дві меморіальні дошки: на будівлі залізничної школи, де він вчителював, та будівлі залізничного вокзалу. Його ім’ям названі одна з вулиць нашого міста та дитяча музична школа. У серпні 2018 р. перед входом до парку «Ювілейний» була встановлена скульптурна композиція, присвячена композиторові.

_ІІІ. Підсумок заняття

Конкурс «Хто найуважніший?»

Якщо вчитель припускається помилки, учні мають плеснути в долоні.

1.     Леонтович народився у сім’ї священника. (так)

2.     Микола Дмитрович народився у Кам’янець-Подільському  

(ні, він народився у с. Монастирок, Вінницької обл.)

3.     Початкову музичну освіту здобув від батьків (так)

4.     Композитор закінчив духовну семінарію. (так)

5.     Після закінчення семінарії викладав церковний спів, музику, чистописання, арифметику у школах на Поділлі (так)

6.     1904 року родина Леонтовичів переїхала на Донбас, на станцію

Синельникове (ні, станцію Гришине (нині Покровськ Донецької області)

7.     Всесвітньо відома обробка «Щедрик» належить до тих, над якими Микола Леонтович працював майже усе життя. Зазнала 3 редакції (ні, 5 редакцій)

8.     Микола Леонтович написав єдину оперу “На русалчин

Великдень” (так, але не дописав. Її завершив композитор Мирослав Скорик.)

9.     К о м п о з и т о р а називали «ювеліром української пісні» і порівнювали з Бахом (так)

Конкурс «Наш Леонтович»

Треба дібрати слова на першу літеру, що характеризують композитора.

Л – людяний, лагідний, ліричний, люблячий

Е – ерудований, енергійний

О – обдарований, особливий, освічений, окрилений

Н – наполегливий, невтомний, народний, неповторний, незабутній

Т – талановитий, творчий, терплячий, турботливий, товариський

О – обдарований, особливий, освічений, окрилений

В – відданий, велелюбний, видатний, відкритий 

И -  інтелігентний, індивідуальний

Ч – чесний, чемний, чуйний

Учитель.   Сучасна хорова українська музична культура по праву може пишатись таким самородком, яким був Микола Леонтович. Невмируща творчість Миколи Леонтовича, звучить і, сподіваємося, звучатиме ще довго. Особливо найвідоміша різдвяна пісня-колядка “Щедрик”, яка по всьому світу мелодією та текстом кожного Різдва оживляє свого автора знову і знову.

                   Звучить хорова обробка М. Леонтовича «Щедрик»

Дерево життя Миколи Леонтовича

1 (13) грудня 1877 року – день народження М.Д. Леонтовича У 15 років Микола закінчив Шаргородське духовне училище. 

Закінчив Подільську духовну семінарію.  

Викладав церковний спів,  музику в школах на Поділлі

Збирав українські народні пісні, робив хорові обробки

З 1904 по 1908 працював на Донбасі викладачем співу та музики у місцевій залізничній школі.

1908 р.- працював у Тульчинській жіночій єпархіальній школі.

1918–1919 рр- Леонтович із родиною переселився до Києва.

1919 р.- повернувся до Тульчина

23 січня 1921 р.- М.Леонтович помер

Творчість Миколи Леонтовича  (квіти дерева)

Хорові обробки народних пісень: «Щедрик», «Дударик», «Женчичокбренчичок», «Пряля», «Над річкою бережком», «Козака несуть», «За городом качки пливуть»  тощо.

Список використаних джерел

1.     Орфеєв С. М. Леонтович і українська народна пісня : музикантовіпедагогу / Спец. ред. та вступ. ст. О.І.Ровенка. - К.: Музична Україна, 1981. 

2.     Королюк, Н.І. Корифеї української хорової культури XX століття /   Під ред. О.А.Голинської. - К.: Музична Україна, 1994

3.     Гордійчук, М. М. Микола Леонтович /; Худож. Б.Й.Бродський. - К.: Музична Україна, 1974.  

4.     Інформація із статті Вікіпедії “Леонтович Микола Дмитрович. Творчі здобутки. Композитор”

5.     http://ukurier.gov.ua/uk/articles/anatolij-zavalnyuk-u-leontovicha-sho-nepisnya-cha/ Спілкувався Олег Чебан // Урядовий кур’єр. - 2012. - 19 груд. (№234).  

6.     http://dovidka.biz.ua/mikola-leontovich-biografiya-korotko/